розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до ОСОБА_3, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю "Династія Україна", товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Династія" про стягнення боргу за кредитними договором і зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Сведбанк", треті особи товариство з обмеженою відповідальністю "Династія Україна", товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Династія" про визнання договору поруки неукладеним, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Сведбанк", треті особи товариство з обмеженою відповідальністю "Династія Україна", товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Династія" про визнання правочину недійсним -

Позивач - ПАТ "Сведбанк" 01.07.2010 року звернувся до суду з позовом до відповідача – ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, уточнивши свої позовні вимоги, посилався на те, що 07.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк"", правонаступником якого відповідно до Статуту є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", та ТОВ "Династія Україна" було укладено Кредитний договір № 40-КЛ, відповідно до якого позивач зобов'язався надати ТОВ "Династія" кредит на наступних істотних умовах: 1) розмір кредитної лінії – 4 200 000,00 гривень (п. 1.2. Кредитного договору); 2) строк користування кредитною лінією - до 06.12.2010 року включно р. (п. 1.3. Кредитного договору); 3) процентна ставка – 18-20 % річних (п. 1.4. Кредитного договору); 4) цільове призначення кредитної лінії - придбання обладнання (п.1.5. Кредитного договору); 5) відповідальність за порушення зобов'язань по поверненню суми заборгованості за кредитною лінією та процентів у строки, передбачені кредитним договором – пеня в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ (п 6.1. Кредитного договору); 6) дострокове повернення кредитної лінії на вимогу Банку протягом десяти днів з дати направлення Банком Позичальнику вимоги про дострокове повернення кредитної лінії та сплати процентів за користування нею (п. 8.1.-8.2. Кредитного договору).

На виконання кредитного договору позивачем було надано ТОВ "Династія Україна" суму кредиту 4 200 000,00 гривень.

ТОВ "Династія Україна" повернуло позивачу суму кредиту в розмірі лише 905 829, 20 грн.. Станом на дату звернення до суду із цим позовом, заборгованість ТОВ "Династія Україна" з повернення основної суми боргу (суми кредиту) становить 3 294 150,71 грн.

На підставі п. 8.1.5 Кредитного договору, 13 березня 2010 року позивачем було направлено ТОВ "Династія України" повідомлення про дострокове припинення дії Кредитного договору та обов’язок повернути отримані позичальником кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними тощо.

07.12.2009 року між позивачем як кредитором, ТОВ "Династія Україна" як боржником та відповідачем - ОСОБА_3 як поручителем було укладено Договір поруки № 105П/40-К, відповідно до якого відповідач поручився за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, зокрема, за сплату суми основного боргу, процентів, пені, комісії та інших платежів за Кредитним договором, які мають бути погашені протягом 10 днів з дня отримання поручителем письмової заяви про невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором (п. 3, 4 Договору поруки).

На підставі п. 5 Договору поруки, 13 березня 2010 року на адресу відповідача було направлено заяву про невиконання позичальником своїх зобов’язань за Кредитним договором.

Порушивши зобов'язання по поверненню кредитних коштів, Позичальник порушив норми статей 526, 1024 ЦК України, 193 ГК України (436-15) .

Станом на дату звернення до суду із позовом сума основної заборгованості з повернення кредитних коштів становить 3 294 150, 71 грн..

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України "за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти".

Пунктом 6.1. Кредитного договору передбачено: "у випадку ненадходження на рахунок Банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів у строки, визначені у п.п. 1.3, 3.3, 3.4, 4.1,7.5.,7.6.,8.1., та 8.2. цього Договору, позичальник незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сплачує Банку пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діє на момент прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення. При цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році."

Частиною 6 статті 231 ГК України встановлено: "штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором."

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено: "нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги, що в даному випадку сторонами узгоджено розмір пені в розмірі подвійної ставки рефінансування без будь-яких часових обмежень, нарахуванню підлягає пеня у розмірі, що обмежена подвійною ставкою рефінансування НБУ за весь час прострочення.

Розмір такої пені складає: 1) щодо прострочення з поверненні кредиту – 260007,57 грн. 2) щодо прострочення з поверненні процентів - 64982,92 грн., а всього сума пені складає 324 990, 49 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України "виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком".

Згідно зі статтею 554 ЦК України "у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, відповідач як поручитель Позичальника підлягає притягненню до цивільно-правової відповідальності як солідарний боржник за Кредитним договором.

В зв’язку з вищевикладеним, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Сведбанк" 3 294 150,71 грн. - основного боргу, 668 942, 25 грн. - заборгованість по процентам, 260 007,57 грн. – пені за несвоєчасне повернення кредиту, 64 982, 92 грн. - пені за прострочення сплати процентів, а всього стягнути – 4 288 083,45 грн. Також просив стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі - 120 гривень.

Представник відповідача надав до суду зустрічну позовну заяву про визнання договору поруки неукладеним, посилаючись на наступні обставини: на виконання кредитного договору №40-К/07 від 07.12.2007 року позичальник - ТОВ "Династія Україна" повернув банку кредитні кошти у розмірі 905 849, 20 гривень. Кредитор направив позичальнику повідомлення про повернення решти отриманих кредитних коштів та сплату процентів за кредитним договором, а саме 3 294 150, 71 грн. Не отримавши відповіді 09.07.2010 року кредитор звернувся до суду про стягнення з ОСОБА_3, як поручителя, суми боргу за кредитним договором на підставі договору поруки, який нібито був укладений між ОСОБА_3 та відповідачем 07.12.2007 року за №105П/40-К.

Однак ОСОБА_3 посилається, що підпис, який поставлений в графі "ПОРУЧИТЕЛЬ" в договорі поруки не відповідає справжньому його підпису.

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України, договором є угода двох або більше сторін, направлена на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору. Змістом договору є умови, які узгоджені між сторонами, що передбачено вимогами ст. 628 ЦК України. Відповідно до умов ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх суттєвих умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти такий договір та прийняттям такої пропозиції іншою стороною. Із договору поруки №105П/40-К від 07.12.2007 року вбачається порушення вище зазначених вимог цивільного законодавства України, у зв'язку з недійсністю підпису ОСОБА_3 на договорі, що фактично підтверджує відсутність згоди ОСОБА_3 на його укладання.

Так, коли договір не відповідає вимогам, встановленим для визнання його укладеним, він є неукладеним.

Відповідач за основним позовом та позивач за зустрічним та його представник просили визнати договір поруки №105П/40К від 07.12.2007 року неукладеним, призначити по справі судову почеркознавчу експертизу, стягнути з відповідача судові витрати.

Також представником позивача надана зустрічна позовна заява про визнання правочину недійсним, уточнивши яку, зазначив, що кредитний договір № 40-К/07 між ВАТ "Сведбанк" та ТОВ з "Династія Україна" 07.12.2007 року укладений з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним, оскільки з боку позичальника договір був підписаний директором Криворізького відділення Регіонального департаменту АКБ "ТАС-Комерцбанк" Юнацьким М.О. на підставі довіреності, яка прямо не передбачає та не дозволяє підписання кредитних договорів, а відсилає до встановлених банком умов, які не підкріплені ні до довіреності, ні до договору, чим порушив ст.ст. 203, 207 ЦК України. З боку ТОВ "Династія країни", на підставі Статуту діяв ОСОБА_4. Згідно з п. 8.3 п.п. "И" Статут Товариства до компетенції загальних зборів учасників товариства належить надання згоди на укладення органом Товариства договорів, сума яких перевищте 200 000 грн. ОСОБА_4 на момент підписання спірного Кредитного договору не мав належного обсягу цивільної дієздатності, що призвело до порушення ст.ст. 203, 207 ЦК України.

Крім того відповідно до ст. 207 ГК України (436-15) , договір який не відповідає вимогам закону, умови договору порушують права та інтереси другої сторони, договір включає відповідальність виконавця послуг або взагалі не покладає на зобов’язану сторону певних обов’язків, визнаються судами недійсними. У спірному кредитному договорі Банк є особою, яка надає послуги з видачі кредиту, а також однією з зобов’язаних сторін у договорі. Проте у відповідача відсутня будь-яка відповідальність не тільки як виконавця послуг, але і у зобов’язаної сторони, що повністю суперечить ст. 345 ГК України (436-15) . У разі визнання судом недійсним кредитного договору із зазначених вище підстав, договір поруки №105П/40-К автоматично втратить свою чинність.

Тому відповідач за основним позовом та позивач за зустрічним позовом просить визнати кредитний договір №40-К/07 від 07 грудня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Династія Україна" недійсним, сягнути з відповідача судові витрати по справі.

У судовому засіданні представник відповідача за основним позовом - ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності, підтримав зустрічний позов про визнання договору поруки неукладеним та зустрічний позов про визнання правочину недійсним, позов ПАТ "Сведбанк" не визнав, просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що банком не направлялись заяви до ОСОБА_3 з вимогою про погашення боргу за кредитним договором. Крім того, в період дії кредитного договору 29.01.2009 року між банком та ТОВ "Династія Україна", як позичальником було підписано додаткову угоду №1 та додаток №2 до кредитного договору, яким між сторонами було збільшено суми щомісячних платежів, змінився графік погашення боргу та збільшився строк погашення кредиту. При цьому ОСОБА_3 не давав свою згоду як поручитель на внесення вище зазначених змін, які фактично збільшують обсяг його відповідальності, про що свідчить ненадання банком будь-яких додаткових угод або листів від ОСОБА_3 до наданого договору поруки.

Представники третьої особи за зустрічним та за основним позовом - ТОВ "Династія Україна", ТОВ "Торговий дім Династія", будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ПАТ "Сведбанк" до ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ "Сведбанк" про визнання договору поруки неукладеним, та зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ "Сведбанк" про визнання правочину недійсним задоволенню не підлягають.

Як встановлено в судовому засіданні, 07 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк", правонаступником якого відповідно до Статуту є Публічне акціонерна товариство "Сведбанк" (т. 2 а.с. 12-13), та ТОВ "Династія Україна" було укладено Кредитний договір №40-К/07, відповідно до якого позивач зобов'язався надати ТОВ "Династія" кредит на наступних істотних умовах: 1) розмір кредитної лінії – 4 200 000,00 гривень (п. 1.2. Кредитного договору); 2) строк користування кредитною лінією - до 06.12.2010 року включно р. (п. 1.3. Кредитного договору); 3) процентна ставка – 18-20 % річних (п. 1.4. Кредитного договору); 4) цільове призначення кредитної лінії - придбання обладнання (п.1.5. Кредитного договору); 5) відповідальність за порушення зобов'язань по поверненню суми заборгованості за кредитною лінією та процентів у строки, передбачені кредитним договором – пеня в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ (п 6.1. Кредитного договору); 6) дострокове повернення кредитної лінії на вимогу Банку протягом десяти днів з дати направлення Банком Позичальнику вимоги про дострокове повернення кредитної лінії та сплати процентів за користування нею (п. 8.1.-8.2. Кредитного договору), що підтверджується копією Кредитного договору №40-К/07 від 07.12.2009 року (т. 1 а.с. 31- 39).

На виконання кредитного договору позивачем було надано ТОВ "Династія Україна" суму кредиту 4 200 000,00 грн., про що свідчать копії виписок по особовому рахунку (т.1 а.с. 18-24).

ТОВ "Династія Україна" повернуло позивачу суму кредиту в розмірі 905 849,29 грн., станом на дату звернення до суду із цим позовом, заборгованість ТОВ "Династія Україна" з повернення основної суми боргу (суми кредиту) становить 3 294 150,71 грн., що підтверджується розрахунками заборгованості (т. 3 а.с. 38-40).

07 грудня 2007 року між позивачем як кредитором, ТОВ "Династія Україна" як боржником та відповідачем - ОСОБА_3 як поручителем було укладено Договір поруки № 105П/40-К, відповідно до якого відповідач поручився за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, зокрема, за сплату суми основного боргу, процентів, пені, комісії та інших платежів за Кредитним договором, які мають бути погашені протягом 10 днів з дня отримання поручителем письмової заяви про невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором згідно п.п. 3, 4 Договору поруки (т.2 а.с.10-11).

В зв'язку з непогашенням заборгованості 13 березня 2010 року ОСОБА_3, як поручителю було направлено повідомлення про невиконання зобов’язань по погашення заборгованості з відповідними додатками і розрахунками (т.2 а.с.5-7), яку ОСОБА_3 отримав 13.04.2010 року, що підтверджується копією поштового повідомлення ( т.2 а.с. 9)

Будь - яких заперечень з боку ОСОБА_3, як поручителя з приводу вищезгаданої заяви до банку не надходило.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.11.2011 року, в задоволенні клопотання представника позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 про призначення почеркознавчої експертизи – відмовлено .

Підписуючи договір поруки, поручитель – ОСОБА_3 фактично погодився з умовами основного договору та зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань в повному обсязі, зокрема: як тих, що виникли з кредитного договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Суттєвим для даної справи є також той факт, що відповідач – ОСОБА_3 є не сторонньою особою він як генеральний директор ТОВ "Династія Україна" від імені юридичної особи підписував додаток № 2 до кредитного договору №40-К/07 від 07.12.2007 року, так саме як і власноручно підписав договір поруки від 07 грудня 2007 року. Він був добре обізнаний з умовами кредитування, підставами відповідальності поручителя за невиконання основного зобов’язання, межами цієї відповідальності.

За таких обставин суд не має підстав для визнання договору поруки №105П/40-К від 07.12.2007 року неукладеним, тому в задоволенні зустрічного позову про визнання договору поруки неукладеним слід відмовити в повному обсязі.

Щодо посилань представника ОСОБА_3 на те, що поручитель не погоджував збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором, оскільки 29.01.2009 року між банком та ТОВ "Династія Україна", як позичальником, було підписано додаткову угоду №1 та додаток №2 до кредитного договору, яким між сторонами було збільшено суми щомісячних платежів, змінився графік погашення боргу та збільшився строк погашення кредиту, при цьому ОСОБА_3Л не давав свою згоду як поручитель на внесення вище зазначених змін., то суд не може прийняти їх до уваги виходячи з наступного.

Статтею 559 ЦК України визначені підстави припинення поруки. Вказаною статтею передбачено, що порука припиняється у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно додатку № 2 до кредитного договору №40-К/07 від 07.12.2007 року (т. 1 а.с. 41), дійсно змінено графік погашення боргу за зазначеним кредитним договором, згідно якого збільшена сума щомісячних платежів та збільшений строк погашення кредиту. Однак обсяг відповідальності в зв’язку з цим збільшено не було: сума кредитної лінії не збільшилася. Крім того зазначений графік був підписаний ОСОБА_3 як генеральним директором ТОВ "Династія Україна", а отже він був повідомлений про зміну зобов’язань, погодився з ними, підписавши зазначений додаток, заперечень як поручитель не надав.

Крім того, згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно зі ст. 16 ЦК України, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Припинення правовідношення застосовується у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх обов'язків і до них відносяться позови про розірвання цивільно-правових договорів, про визнання угоди такою, що не підлягає виконанню тощо.

Будучи обізнаним і погодившись з умовами договору поруки, ОСОБА_3 повинен нести передбачену законом відповідальність.

Вирішуючи питання щодо визнання кредитного договору №40-К/97 від 07.12.2007 року недійсним, суд виходить з наступного.

Згідно статті 215 ЦК України передбачено, що підставою

недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною

(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою сталі

203 цього Кодексу. Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити

наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання

відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: правоздатність

сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші

обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (частина 1 статті 207 ГК України).

Ст. 345 ГК України передбачено, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян; кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність; кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Спірний кредитний договір було виконано банком та прийнято виконання позичальником, про що свідчить виконання договору ТОВ "Династія Україна" протягом тривалого часу. Посилання на п.п. "и" п. 8.3 Статуту ТОВ "Династія Україна" не обмежує повноважень директора на укладення кредитних договорів, крім того як зазначено в цьому ж пункті такі повноваження здійснюються Виконавчим органом Товариства або загальними зборами учасників, а Виконавчим органом товариства відповідно до п 8.6 Статуту є генеральний директор (т. 2 а.с. 42-57).

Отже суд приходить до висновку, що кредитний договір №40-К/07 від 07.12.2007 року не суперечить вимогам чинного законодавства України та правові підстави для визнання його недійсним відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушивши зобов'язання по поверненню грошових коштів у строки, передбачені Кредитним договором, Позичальник порушив норми статей 526, 1024 ЦК України.

Станом на дату звернення до суду із цією позовною заявою сума заборгованості позичальника перед позивачем зі сплати процентів за користування кредитом становить 668 942, 25 грн., про що свідчать виписки по особовому рахунку та розрахунок заборгованості (т. 1 а.с. 42-53, 54-63, 64- 250, т.2. а.с.1-4, т.3 а.с. 38-40).

Пунктом 6.1. Кредитного договору передбачено: "у випадку ненадходження на рахунок Банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів у строки, визначені у п.п. 1.3, 3.3, 3.4, 4.1, 7.5., 7.6., 8.1., та 8.2. цього Договору, Позичальник незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сплачує Банку пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діє на момент прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення. При цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році."

Розмір такої пені складає: 1) щодо прострочення з поверненні кредиту – 260 007,57 грн. 2) щодо прострочення з поверненні процентів - 64 982, 49 грн. (т.3 а.с. 38-40).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, відповідач як поручитель позичальника підлягає притягненню до цивільно-правової відповідальності як солідарний боржник за кредитним договором.

ТОВ "Династія Україна" свої зобов'язання перед ПАТ "Сведбанк" не виконав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Отже, поручитель - ОСОБА_3 відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи, що ТОВ "Династія Україна" в односторонньому порядку не виконувались зобов’язання по кредитному договору, суд, відповідно до ст. ст. 526, 530, 554 ЦК України, вважає за необхідне основний позов задовольнити та стягнути з поручителя - ОСОБА_3 на користь позивача - публічного акціонерного товариства "Сведбанк" 3 294 150,71 грн. - основного боргу, 668942, 25 грн. - заборгованість по процентам, 260 007,57 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 64 982,92 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів, а всього стягнути – 4 288 083, 45 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача, сплачений останнім при подачі позову судовий збір в сумі 1700,00 гривен та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 554, 611, 625, 634, 638, 651, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88 ч.1, 174 ч.4, 208 ч.1 п.2, 213, 215, 224, 226 ЦПК України, суд;-

Позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства "Сведбанк" до ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Династія Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Династія" про стягнення боргу за кредитними договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" 3 294 150, 71 грн. - основного боргу, 668 942,25 гривень -заборгованість по процентам, 260007,57 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 64 982,92грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів, а всього стягнути – 4 288083,45 грн. (чотири мільйони двісті вісімдесят вісім тисяч вісімдесят три грн.. 45 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного Акціонерного Товариства "Сведбанк" сплачений судовий збір в сумі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі - 120 гривень.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного Товариства "Сведбанк", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Династія Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Династія" про визнання договору поруки неукладеним - відмовити.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного Товариства "Сведбанк", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Династія Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Династія" про визнання правочину недійсним – відмовити.

рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь в судовому засіданні, але не були присутніми під час його проголошення в той же строк з моменту отримання копії рішення.