Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі :

головуючої судді Івасюти Л.В.

при секретарі Зінчук А.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника органу опіки та піклування Андрусік О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –ОСОБА_6, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення, -

ОСОБА_4 27 січня 2011року звернувся в Луцький міськрайонний суд Волинської області з позовом до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –ОСОБА_6, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Позов мотивує тим, що 06.06.2006р. між відповідачем ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був зареєстрований шлюб. Від шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

10 липня 2006 року між ним, позивачем по справі, та його рідним братом ОСОБА_6, було укладено договір оренди однокімнатної квартири АДРЕСА_1 строком до 10 червня 2007 року . Дана квартира належить позивачу на праві власності, згідно свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Луцької міської ради № 417 від 06.12.2005 року.

26 липня 2006 року у цій квартирі були зареєстровані ОСОБА_6 та

ОСОБА_5

11 червня 2007 року між позивачем та його братом ОСОБА_6 був знову укладений договір оренди квартири строком до 31 грудня 2009 року .

27червня 2008 року у вищевказаній квартирі були зареєстровані неповнолітні діти сторін ОСОБА_7 та ОСОБА_8

З 01 квітня 2010 року відповідач разом з дітьми у спільній квартирі не проживають, а чоловік відповідачки ОСОБА_6 01.06.2010р. був знятий з реєстраційного обліку за цією адресою.

Оскільки відповідач разом з неповнолітніми дітьми не проживають у спірній квартирі більше шести місяців, закінчився строк дії оренди квартири, тому позивач просив визнати ОСОБА_5 та неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з наведених у позовній заяві мотивів.

Відповідач ОСОБА_5 подала зустрічний позов до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення .

Зустрічний позов ОСОБА_5 мотивує тим, що після одруження з ОСОБА_6 06.06.2006р. вони стали проживати однією сім’єю у спірній квартирі, в якій за кошти батьків був проведений ремонт.

На той час,її чоловік ОСОБА_6 та його батьки стверджували, що дана квартира належить їм, про договір оренди цього житла їй нічого не було відомо.

У жовтні 2009 року вона разом з неповнолітніми дітьми, була виселена ОСОБА_6 у примусовому порядку із вказаної квартири та змушена проживати у Волинському обласному центрі соціально-психологічної допомоги.

Після чого колишній чоловік та позивач замінили замок на вхідних дверях квартири та позбавили її і дітей житла.

Вона та її неповнолітні діти були вселені у спірне житлове приміщення відповідно до законодавства, зареєстровані у ньому, іншого житла вони не мають.

Відповідач та колишній чоловік незаконно позбавили її та дітей права на житло, в якому вони з поважних причин не можуть проживати, а тому ОСОБА_5 просить зобов’язати відповідача ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення разом з двома дітьми у це жиле приміщення.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 свій позов підтримала, в задоволенні первісного позову просила відмовити.

Представник органу опіки та піклування просить в задоволенні первісного позову відмовити, задовольнити зустрічний позов, мотивуючи тим, що ОСОБА_5 разом з неповнолітніми дітьми з поважних причин не проживає у спірній квартирі.

Заслухавши пояснення сторін, представників сторін, показання свідків, представника органу опіки та піклування, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що в задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.06.2006р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 16. У даному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилися діти: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (близнюки). Після укладення шлюбу подружжя проживало у квартирі АДРЕСА_1, яка згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.12.2005р., виданого виконкомом Луцької міської ради на підставі рішення № 417 від 16.12.2005р.на праві власності належить ОСОБА_4. Після народження у даній квартирі були зареєстровані діти ОСОБА_6 та ОСОБА_5

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 зловживав спиртними напоями, влаштовував в сім’ї сварки, наносив своїй дружині ОСОБА_5 тілесні ушкодження, з приводу чого вона неодноразово зверталася у Луцький МВ УМВС України у Волинській області.

В зв’язку з цим, ОСОБА_5 разом з дітьми у жовтні 2009 року змушена було перейти на тимчасове проживання до Волинського обласного центру соціально-психологічної допомоги.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_4 замінив замок на вхідних дверях спірної квартири, тому ОСОБА_5 невзмозі в ній проживати. Іншого постійного місця проживання вони не мають.

Факт непроживання ОСОБА_5 з дітьми з поважних причин у спірній квартирі вбачається з матеріалів Луцького МВ УМВС України у Волинській області, Волинського обласного центру соціально-психологічної допомоги, досліджених у судовому засіданні.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 ствердили, що ОСОБА_5 змушена була залишити спірну квартиру із-за поведінки чоловіка ОСОБА_6, який перебуваючи у нетверезому стані, влаштовував у квартирі сварки, бійки, наносив дружині побої.

Згідно ч.1 ст. 163 ЖК України у разі тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Із змісту ст. 71 ЖК України слідує, що якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору —судом.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 та її діти з поважних причин не проживали у спірній квартирі, відповідач ОСОБА_4 замінивши замок на вхідних дверях, чинить їй перешкоди, а тому останнього слід зобов’язати не чинити перешкоди ОСОБА_5 та її дітям у користуванні спірною квартирою та вселити ОСОБА_5 з дітьми у спірне житло.

За таких обставин, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням є безпідставним, а зустрічний позов - обгрунтованим .

Позивач ОСОБА_4 у своїй позовній заяві посилається на те, що між ним та ОСОБА_6 був укладений договір оренди спірного житлового приміщення, дія якого закінчилася 31.12.2009року, а тому відповідача та неповнолітніх слід визнати такими, що втратили право на користування спірним житловим приміщенням на підставі ст. 168 ЖК України. На думку суду такі твердження позивача є помилковими, оскільки диспозитивність ст. 168 ЖК України не передбачає підстав можливості визнання осіб такими, що втратили право користування найманим житлом.

Судом встановлено, що відповідач по зустрічному позову ОСОБА_6 не проживає у спірній квартирі, знявся з реєстраційного обліку, а тому в позові до нього слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 212- 215 ЦПК України, ст.ст. 71, 158, 161, 163 ЖК України, ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян", суд –

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –ОСОБА_6, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 задовольнити та вселити ОСОБА_5 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні позову до ОСОБА_6 відмовити.

рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.