Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючого судді – Куценка О.В.

при секретарі - Юрко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен банк Аваль" про стягнення відсотків, втраченої вигоди та моральної шкоди, -

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача не нараховані відсотки за договором банківського вкладу в сумі 80 грн. 19 коп., 25105 грн. 50 коп. матеріальної шкоди, та 1500 грн. моральної шкоди. В судовому засіданні позивач та представник вимоги підтримали та обґрунтовують тим, що відповідач відмовився від пролонгації договору банківського вкладу №НОМЕР_1 від 11.06.2010 року на один місяць, у зв’язку з чим позивач не отримав 80 грн. 19 коп. в якості відсотків за договором, окрім того, несвоєчасно перерахував кошти на рахунок ДВС, у зв’язку з чим, виконавчою службою не було знято арешт з будинку. На даний час ринкова вартість будинку значно менша, таким чином, позивач не отримав 25105 грн. 50 коп. у вигляді втраченої вигоди. Неправомірними діями відповідача, що виразилися в не пролонгації договору та несвоєчасному перерахунку коштів, позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 1500 грн.

Представник відповідача з вимогами не погодився вказуючи на правомірність дій банку та відсутності будь-яких порушень.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

11.06.2010 року між сторонами укладено договір банківського вкладу №НОМЕР_1 за яким позивач передав 2500 грн. строком на 31 день. Відповідач зобов’язаний був нарахувати на дану суму відсотки з розрахунку 13 % річних на суму 2000 грн. та 13,5 % річних на суму 500 грн.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Постановою державного виконавця Кіровського ВДВС від 24.11.2008 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-166 від 18.11.2008 року. Відповідно до платіжної вимоги №641 від 27.10.2009 року про перерахування з рахунку ОСОБА_1 на користь Кіровського ВДВС 17858 грн. 12 коп. з рахунку №НОМЕР_2 було перераховано 12091 грн. 95 коп. Даний рахунок було відкрито відповідно до договору банківського вкладу №НОМЕР_2 від 28.09.2009 року.

Відповідно до п.10.6 Інструкції НБУ "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (z0377-04) під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про звільнення коштів з-під арешту.

Після отримання банком постанови державного виконавця, банком правомірно було зупинено видачу коштів з рахунку.

Згідно п. 10.9. Інструкції НБУ, кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів за тим рішенням суду, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про звільнення коштів з-під арешту.

В даному випадку, отримавши платіжну вимогу від ДВС про списання коштів саме з рахунку №НОМЕР_2 банком було перераховано всі кошти, які обліковувалися на даному рахунку. Про наявність коштів на рахунку №НОМЕР_1 позивач повідомив ДВС лише листом від 17.08.2010 року. Лише 21.09.2010 року, на підставі платіжної вимоги державного виконавця від 231.09.2010 року, кошти, що обліковувалися на рахунку згідно договору банківського вкладу №НОМЕР_1 були перераховані на рахунок ДВС. Дані дії банку повністю відповідають вимогам згаданої інструкції та вчинені своєчасно.

Наявність постанови державного виконавця про арешт рахунків не зобов’язує відповідача проводити списання коштів з рахунку.

Таким чином, суд не вбачає будь-яких порушень з боку відповідача в настанні несприятливих наслідків для позивача. Наявність арешту рахунків, позбавляє права позивача та відповідача на пролонгацію договору, відтак, вимоги про нарахування відсотків є безпідставна.

Не підлягають задоволенню вимоги про стягнення втраченої вигоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В даному випадку, по-перше, відсутня вина відповідача, по-друге, відсутні докази наявності втраченої вигоди. Посилання на ст. 1166 ЦК України є безпідставними.

Оскільки не підлягають задоволенню вимоги про стягнення коштів, які є первинними в даних правовідносинах, тому не підлягають задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди, які є похідними.

За даних обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі ст. 22, 1058 ЦК України, Інструкції НБУ "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", керуючись ст. 88, 213- 215 ЦПК України, суд, -

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен банк Аваль" про стягнення відсотків, втраченої вигоди та моральної шкоди – відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення