В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що в 2004 році було порушено кримінальну справу за фактом шахрайських дій, направлених на незаконне заволодіння обманним шляхом магазином, належним ОСОБА_2, за ч. 3 ст. 190 КК України. Він був залучений в якості свідка по справі. Однак, в 2005 році вищезазначену кримінальну справу було перекваліфіковано на ч. 3 ст. 358 КК України –підробка документів, їх збут, використання, та його притягнуто в якості обвинуваченого по справі. В 2007 році кримінальну справу було закрито за відсутністю в його діях складу злочину, крім того, з 2005 по 2007 роки справу ще неодноразово припиняли, але органами досудового слідства продовжували проводитися слідчі дії.

Крім того, слідчим також було винесено постанову про накладення арешту на майно, та майно його на протязі двох з половиною років знаходилось під арештом. За цей час позивач не мав змоги ним розпоряджатися. Також було проведено обшук у квартирі його дружини з вибиттям дверей та описом її майна. На протязі розслідування справи органами слідства було грубо порушено норми законодавства, права позивача, своїми діями ці органи завдали матеріальну та моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач і його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили їх задовольнити, з підстав викладених в позовній заяві.

Представники Головного управління Державного казначейства України в Харківській, який також представляв інтереси Державного казначейства України області, та представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, який також представляв інтереси Міністерства внутрішніх справ України проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з приводу відшкодування йому шкоди не в такому порядку, який встановлений діючим законодавством, його позовні вимоги не обґрунтовані відповідним чином і не підтверджені належними доказами.

Представник Куп’янського міськрайонного відділу внутрішніх справ головного управління МВС України в харківській області та прокурор вважали позовні вимоги такими що не підлягають задоволенню з тих же підстав.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

17.09.2004 року прокуратурою Харківської області було порушено кримінальну справу за фактом шахрайських дій, направлених на незаконне заволодіння обманним шляхом магазином належним ОСОБА_2 (ч. 3 ст. 190 КК України) і передано в провадження слідчого відділу Куп’янського РВ ГУМВС України в Харківській області.

У 2005 році кримінальну справу прийняв до свого провадження слідчий Іщенко А.О. та перекваліфікував обвинувачення на ч. 1 ст. 358 КК України –підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів.

У якості обвинувачуваного по справі було притягнуто ОСОБА_1 По відношенню до нього було проведено необхідні слідчі дії і в результаті 29.11.2007 р. кримінальну справу відносно позивача було закрито за відсутністю у його діях складу злочину у зв’язку з недоведеністю вини (п. 2 ст. 6, ст. 213 КПК України).

На протязі досудового слідства 26.04.2006 року слідчим Іщенко А.О. було винесено постанову про накладення арешту на майно, що належить позивачу, і на протязі двох з половиною років це майно знаходилось під арештом. У зв’язку з цим позивач не мав можливості розпоряджатися належним йому майном та не отримати довгостроковий кредит на розвиток і реконструкцію офісу позивача, що знаходиться за адресою: м. Куп’янськ, вул. Леніна, 27.

27.04.2006 року на підставі постанови суду про проведення обшуку слідчим було проведено обшук у квартирі дружини позивача, та при цьому описано майно.

Протягом усього досудового слідства позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів, у тому числі до прокуратури, з вимогами провести службове розслідування на предмет встановлення факту порушення слідчим Іщенко А.О. законності і притягнути його до кримінальної відповідальності за незаконне пред’явлення звинувачення невинній особі, відмінити постанову про залучення позивача як обвинуваченого по ч. 1 ст. 358 КК України, розібратися в даній справі по суті та прийняти заходи прокурорського реагування.

Результатом його звернень було те, що за допущені порушення вимог кримінально-процесуального законодавства України під час розслідування кримінальної справи стосовно слідчого СВ Куп’янського МРВ ГУМВС України в Харківській області та начальника цього відділу прокуратурою області було порушено дисциплінарне провадження та останні притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 53-1 КПК України у разі закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі особи у вчиненні злочину, а також у разі постановлення виправдувального вироку орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав і вжити необхідних заходів до відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок незаконних засудження, притягнення як обвинуваченого, затримання, застосування запобіжного заходу та у разі незаконного продовження виконання призначеного покарання у випадках, коли кримінальний закон, який усуває караність діяння, набрав чинності. Підстави і порядок відшкодування шкоди визначаються законодавством України.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

За ст. 1 закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" Відповідно до положень цього Закону (266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду". Стаття 2 цього ж Закону передбачає, що "…право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

За статтею 3 закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень". Згідно з пунктом 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Стаття 4 закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачає, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Сам по собі факт безпідставного притягнення громадянина до кримінальної відповідальності свідчить про завдання особі моральної шкоди. Цей факт є загальновідомим і не потребує окремого доказування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було безпідставно притягнуто до кримінальної відповідальності, це продовжувалось тривалий час, провадження по справі було закрито у зв’язку з недоведеністю його вини у пред’явленому звинуваченні та відсутністю в його діях складу злочину.

На обґрунтування розміру завданої ОСОБА_3 моральної шкоди позивач посилався на те, що в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності він втратив довіру до себе з боку робочого колективу, друзів, а також населення міста. В період, коли велось досудове слідство по кримінальній справі, він був включений до списку кадрового резерву на посаду начальника Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції, а також брав участь у конкурсі на посаду директора Куп’янського автотранспортного технікуму і, через вказану кримінальну справу, не зайняв жодної із вищевказаних посад, тому що до нього склалися недовірливі відносини.

Також він був позбавлений права брати активну участь у діяльності партії, в якій він на той момент знаходився, не мав змоги балотуватися на посаду мера Куп’янська і не міг брати участь у діяльності та розвитку Куп’янської гімназії № 1 та міста взагалі.

У зв’язку з цим він переживав сильні душевні страждання та емоції, які в подальшому позначилися на його здоров’ї та укладі його подальшого життя.

Відповідно до висновків судово-психологічної експертизи № 773 від 24.03.2011 року експерт Ячина А.С. дійшла до висновків, що ситуація, яка досліджується судом, призвела, без волевиявлення ОСОБА_1, до значних перешкод у вигляді неможливості задовольнити актуальні для нього потреби в активній та продуктивній професійній діяльності, соціальній самореалізації, впевненості у майбутньому та є для нього психотравмуючою. ОСОБА_1 завдані душевні страждання (моральна шкода), які чинять інтенсивний вплив на основна сфери його життєдіяльності, та є негативними наслідками для його особистості. Так, за психобіографічними відомостями на підставі бесіди з ОСОБА_1, матеріалів справи, експерт зазначає, що ОСОБА_1 має стійку позитивну соціальну спрямованість, є цілеспрямованою, відповідальною людиною з підвищеним почуттям справедливості, він наполегливий у досягненні поставленої мети, непримиримий у разі порушення законності посадовими особами, тому, не викликає сумніву щодо негативного впливу слідчих Куп’янського МРВ ГУМВС України Харківської області на емоційний та моральний стан ОСОБА_1 у зв’язку з безпідставним притягненням його до кримінальної відповідальності.

Вищенаведене не суперечить матеріалам, що мають місце у кримінальній та цивільній справах відносно ОСОБА_1 Як результат проведеного 17.02.2011 р. експериментально-психологічного дослідження експерт вказує, що результати дослідження актуального емоційного стану за допомогою проективного кольорового тесту Люшера свідчить про те, що в даний час підекспертний відчуває себе ізольованим, самотнім, скривдженим, вагається в пошуках важного для себе виходу в прагненні перебороти перешкоди та опір, уникнути залежності від інших людей, прагне відчувати себе емоційно включеним у діяльність інших людей. Стан підекспертного характеризується інтенсивним стресом, що викликаний небажаними обмеженнями та заборонами, пов’язаними зі станом його здоров’я, розчаруванням та страхом подальших невдач, невиправданих надій та сподівань, невпевненістю у майбутньому та тривожною настороженістю. Констатовані ознаки невротичної симптоматики, що проявляються в порушенні сну, у занепокоєності. Конфліктні переживання, що є наслідком негативного впливу психотравмуючих подій у життєдіяльності ОСОБА_1, обумовлюють зниження рівня активності та оптимізму, віри у благополучне вирішення ситуації.

Експерт Ячина А.С. підтвердила свої висновки в судовому засіданні і надала пояснення з приводу обставин проведення нею експертного дослідження.

Судом також враховані показання свідка ОСОБА_5, яка у своїх поясненнях зазначила, що ОСОБА_1 є її чоловіком. У 2005 року його спочатку викликали в міліцію як свідка, а потім як обвинуваченого. В квітні 2006 р. їй подзвонили сусіди і сказали, що до них прийшла міліція, та виламала у них двері. Коли вона прийшла додому, двері дійсно було виламано, а в квартирі знаходились 3 співробітника міліції та 2 понятих у нетверезому стані. Коли вона попросила пояснити, що відбувається, слідчий їй сказав, що вони прийшли описувати майно ОСОБА_1 На її зауваження, що в квартирі майна її чоловіка немає, він взагалі не зареєстрований у цій квартирі, їй відповіли, що це не має значення. Співробітники описали все майно, яке знаходилось в квартирі та залишили його під сохранну розписку на її ім’я. Після цього їхнє життя дуже змінилось. Слідчий постійно викликав її чоловіка на допит, тримав у себе по 5-7 годин, часто це відбувалось у вихідні дні, у зв’язку з чим, вони не мали можливості відпочити разом усією родиною. Весь час, поки ОСОБА_1 знаходився під слідством, було страшно виходити на вулицю, оскільки знайомі постійно зупиняли, питали чи посадили її чоловіка. Син часто приходив до додому в сльозах, просив, щоб вони переїхали у інше місто, не хотів ходити до школи, оскільки діти дражнили його, говорили, що його батько злочинець. Всі ці події дуже вплинули на її чоловіка. Він завжди був веселим, радів життю, а після заведення у відношенні нього кримінальної справи, став замкнутим, похмурим, роздратованим. Також ці події вплинули й на його професійну діяльність. ОСОБА_1 приймав активну участь в житті міста, навіть йому пропонували балотуватися на посаду мера міста. Також у 2005 році він хотів стати директором Куп’янського автотранспортного технікуму. Але всі плани зруйнувались із-за порушеної у відношенні нього кримінальної справи, він навіть був змушений піти з роботи.

При дачі пояснень свідок ОСОБА_6 вказав, що знає ОСОБА_1 з 1981 року, коли вони прийшли працювати викладачами до Куп’янського автотранспортного технікуму Пропрацювали вони разом десь до 1987 року, але після цього підтримували відносини, зустрічалися по роботі. ОСОБА_1 він знає лише з позитивної сторони, він завжди був життєрадісним, веселим чоловіком, на роботі у нього ніколи не було ніяких конфліктів. Про те, що у відношенні нього було заведено кримінальну справу, знає лише по чуткам. Десь в серпні 2005 року вони випадково зустрілись на вулиці, ОСОБА_1 був похмурим, без настрою, на питання, як справи, сказав, що відносно нього порушено кримінальну справу за підробку документів. Під час розмови ОСОБА_1 був розгубленим, знаходився ніби-то в собі. Вважає, що порушення кримінальної справи дуже відобразилось на його емоційному стані. Також він знає, що ОСОБА_1 хотів балотуватися на посаду мера Куп’янська, але балотувався він чи ні сказати не може.

Відповідно до наданої характеристики ОСОБА_1 з ПП "Універсал", в якому позивач працює на посаді заступника директора згідно із наказом № 6-к від 01.03.2003 р., відкрита кримінальна справа проти ОСОБА_1, необхідність захищати себе та свої права від неправомірних дій органів досудового слідства, заважала йому відповідним чином виконувати посадові обов’язки заступника директора, тому керівництво підприємства було вимушено перевести ОСОБА_1 на неповну ставку посадового окладу, що призвело до зменшення заробітної плати останнього. Внаслідок цих подій, відчуваючи недовірчі відносини трудового колективу, ОСОБА_1 за власним бажанням звільнився з підприємства.

Згідно із долученими до матеріалів справи повістками про виклик позивача до Куп’янського МРВ ГУМВС України в Харківській області вбачається що строк, протягом якого позивач знаходився на допитах неодноразово перевищував декілька годин підряд (повістка від 17.05.2005 р., повістка від 26.04.2006 р.), у вечірній час (повістка від 16.08.2005 р.), у вихідні дні (повістка від 15.04.2006 р.), декілька днів підряд (повістки від 15-17 серпня 2005 р.).

Посилання Відповідачів на обов’язок звернення позивача до органів досудового слідства з вимогою про виплату моральної шкоди, завданої їх незаконними діями не знаходить законодавчого підкріплення. За статтею 12 закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду""…розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу)". Право на відшкодування моральної шкоди регулюється пунктом 5 статті 3 цього ж Закону. А отже, дія статті 12 не поширюється на відшкодування моральної шкоди шляхом звернення до органу, який провадив слідчі дії, чи розглядав справу. Також стаття 13 цього ж Закону зазначає, що "…питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом". Відповідно до статті 11 цього ж Закону у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

При розрахунку суми моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 експерт ХНДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса виходила з наступних міркувань:

1. Не підтверджений факт шахрайських дій, ніби спрямований ОСОБА_1 на підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут та використання (ч.1 ст. 358 КК України). 27 листопада 2007 року кримінальна справа відносно ОСОБА_1 була закрита.

2. Разом з тим, внаслідок незаконних дій правоохоронців порушилися нормальні життєві зв’язки ОСОБА_1, принижена його ділова репутація, погіршився матеріальний добробут його родини, погіршилися взаємини з оточуючими.

3. Виникли негативні зміни у його фізичному здоров’ї: з серпня 2005 року до тепер ОСОБА_1 періодично лікується від туберкульозу легенів.

4. Виникли негативні зміни також у його психічному стані, а саме: подія порушення відносно нього кримінальної справи сприяла стану інтенсивного, хронічного стресу з ознаками невротичної симптоматики, що проявляються у порушенні сну, наявності занепокоєності, емоційних проявах негативного плану.

Таким чином, за результатами психологічного аналізу наданих судом матеріалів (цивільна справа № 2-289/11, кримінальна справа № 85040705), аналізу психологічної інформації, яку повідомив позивач, та за результатами експериментально-психологічного дослідження, визначається, що мають місце психологічні підстави, які передбачені правовими нормами для вирішення в судовому порядку питання про відшкодування моральної шкоди:

- внаслідок порушення 17 вересня 2004 року Харківською обласною прокуратурою кримінальної

справи, де ОСОБА_1 спочатку був свідком, а потім обвинуваченим;

- вищевказане утруднило ОСОБА_1 задовольняти актуальні для нього потреби у збереженні

особистого суверенітету та свободи волевиявлення, в дотриманні особистісних життєвих принципів, у впевненості в собі та в майбутньому, в особистому та родинному благополуччі власного стану здоров’я;

- перешкоди у реалізації указаних потреб зумовили виникнення у під експертного психологічно

складних на моральному рівні гострих негативних переживань, образи, страху, обурення, приниження (моральних страждань);

- необхідність подолання зазначених перешкод вимагали від ОСОБА_1 надлишкових зусиль для

їх усунення, що спричинило перенапругу особистісних та психофізіологічних ресурсів, викликало в нього стан психічного дискомфорту, хронічного стресу та погіршення стану здоров’я.

Психологічні аспекти подій, що досліджувались, формалізувалися і надавалися в математичних одиницях для визначення їх кількісного еквівалента на підставі методики й формули, розроблених ОСОБА_8, що прийняті до впровадження Радою секції судових експертів-психологів при Міністерстві юстиції України (протокол № 7 від 14-15 листопада 2002 року) та є науковою рекомендацією по можливому визначенню розміру компенсації моральної шкоди.

Розмір компенсації моральної шкоди визначається за таблицею відносних одиниць презюмірованої моральної шкоди, у відповідності з психологічними аспектами подій, досліджуваних по справі, коефіцієнту ступеня впливу того, хто спричиняє шкоду на ситуацію її спричинення; коефіцієнту індивідуальних особливостей потерпілого (оцінка інтенсивності страждань та глибини впливу на особистість); коефіцієнту обставин справи, що заслуговують уваги (оцінка ступеню тотальності впливу на життєдіяльність потерпілого); ступеню впливу потерпілого на ситуацію спричинення шкоди. При цьому враховувалося, що психологічний аналіз подій, які складають фабулу справи, дозволяє встановити:

- згідно матеріалів кримінальної справи № 85040705 17.08.2004 року відділом дізнання Куп’янського

МРВ ГУМВС України в Харківській області була порушена кримінальна справа за фактом шахрайських дій (ч. 3ст. 190 КК України), 08.08.2005 року в якості обвинуваченого по справі був притягнутий ОСОБА_1 по ч. 1 ст. 358 КК України. Вказане дозволяє визначити орієнтований розмір компенсації моральної шкоди, застосувавши коефіцієнт d=360 (у редакції вищезазначеної методики "Привлечение невиновного к уголовной ответственности");

- відносно інших подій правоохоронних органів, на які посилається ОСОБА_1 як на незаконні

(після винесення постанови про закриття кримінальної справи від 10.04.2006 р., ця постанова була вилучена з матеріалів справи, 26.04.2006 р. слідчим винесено постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_1 (знаходилось під арештом майже 2, 5 роки), проводився обшук квартири та опис майна (крим. справа т. 2, а.с. 155, 159-160)

Притягуючи ОСОБА_1 в якості обвинуваченого працівники правоохоронних органів повинні були знати та не могли бути не проінформованими про передбачений чинним законодавством порядок та правомірність усіх належних дій, тому мали можливість правильно оцінити свою діяльність, прийняте правильне рішення та реалізувати його.

Вказане зумовлює застосування коефіцієнту fv=1.

При дослідженні стан підекспертного характеризувався інтенсивним (хронічним) стресом, що викликаний розчаруванням та страхом подальших невдач, невпевненістю у майбутньому та тривожною настороженістю. При цьому психотравма стала причиною життєвої кризи ОСОБА_1 З урахуванням коефіцієнт і=1,5.

Оцінка ступеню тотальності впливу на життєдіяльність ОСОБА_1 вказує на його неможливість тривалий час жити повним життям, оскільки затронуті значущі області життєдіяльності. При цьому коефіцієнт може рівнятися с=1,5.

Як відомо з наданих матеріалів події, що спричинили проблематизацію у значущих сферах життєдіяльності позивача, виникли незалежно від його волевиявлення. Зазначене зумовлює використання показника коефіцієнту fs=0.

З урахуванням того, що на момент винесення ухвали судом про призначення судово-психологічної експертизи розмір мінімальної заробітної плати (МЗП) складав 888 грн. визначено, що орієнтований розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди (D) становить D=d*МЗП*fv*i*c* (1-fs) D=360*888*1*1,5*1,5=719 280 (або еквівалент = 810 МЗП)

Отже, за результатами даного судово-психологічного дослідження орієнований розмір грошової компенсації спричинених ОСОБА_1 душевних страждань (моральної шкоди становить 810 мінімальних заробітних плат (або в грошовому еквіваленті на момент винесення ухвали 719 280 грн.)

Визначаючі розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на корить ОСОБА_1 суд вважає, що заявлені ним 3 000 000 грн. не обґрунтовуються у повному обсязі встановленими судом обставинами.

Також суд вважає завищеним розмір моральної шкоди визначений експертом, оскільки висновки експерта ґрунтуються на обставинах наведених позивачем, однак не всі обставини, на які посилався позивач і які були враховані експертом, знайшли підтвердження в судовому засіданні. Так позивачем не надано суду належних доказів, що саме в результаті незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності він не зміг балотуватись на посаду мера, не навів він також доказів коли саме він мав такий намір, таке ж стосується обставин його претензій на посаду начальника податкової інспекції та директора технікуму, в також суттєвого погіршення стану його здоров’я . Недоведеність цих обставин суттєво впливає не розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки ці обставини у разі їх доведеності могли б свідчити про настання суттєвих негативних наслідків у його житті.

При цьому суд враховує, що відповідно до вимог ст. 13 закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" в ідшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто для будь-якої особи незалежно від бідь-яких обставин таке відшкодування повинно бути сплачено. Тому враховуючі високий статус особистих псіхемоційних даних особи ОСОБА_1, тривалість його притягнення до кримінальної відповідальності, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача 145 000 грн.

Оскільки в даному випадку відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, повинно здійснюватись за рахунок держави, стягнення слід здійснити з Державного казначейства України, тому інші відповідачі відшкодовувати позивачеві моральну шкоду не повинні і в задоволенні позовних вимог до них слід відмовити.

Також слід відмовити в задоволенні в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті пошкодження вхідних дверей під час обшуку в квартирі його дружини, т.я. позивачем не надано достатніх доказів того, що двері було пошкоджено в результаті дій працівників міліції, а також того, що понесені ним витрати на поновлення дверей відповідають потребам по їх відновленню. Окрім того, позивач і його представник не надали доказів того, кому належала квартира, хоча стверджували, що дружині позивача, однак доказів того, що ОСОБА_1 уповноважений звертися до суду з позовами в інтересах своєї дружини. Тому в задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.