позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з зазначеним позовом, вказавши, що між ним та відповідачем 11.01.2010 року укладений договір № ДРГ.539.ДВ+12-2162/01-2010 про строковий банківський вклад (надалі – депозитний договір) та додаткова угода до даного Договору строком на 12 місяців та 2 дні із датою повернення вкладу 13.01.2011 року, згідно з яким на депозитний рахунок зараховано 16 000,0 грн. Вказує, що станом на дату подачі позову зазначені кошти не повернуті, тому депозитний договір укладений внаслідок обману з боку відповідача, який полягав у недотриманні останнім умов договору, внаслідок чого з нього підлягають стягненню збитки в розмірі подвійної суми вкладу. Зазначає, що оскільки відповідачем ставиться питання про невизначений час повернення депозиту, має місце правочин з незаконним примусом з боку відповідача, тому відповідно до вимог ст. 231 ЦК України відповідач має повернути заборгованість в подвійному розмірі. Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 228 320,0 матеріальної шкоди та упущеної вигоди, 230 000,0 грн. моральної шкоди, компенсацію за відрив від звичайних занять, передбачену ч. 2 ст. 85 ЦПК України в умі 7 680,0 грн.

Позивач в судовому засіданні, позов підтримав, надав судові аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився повторно, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомляв, з огляду на що, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідачем надано до суду письмові заперечення на позов, відповідно до змісту яких, позовні вимоги не визнані повністю. Вказано, що позивач звернувся до АТ "РОДОВІД БАНК" 14.01.2011, тобто, вже після закінчення строку депозитного договору, тому депозитні кошти в розмірі 16 000,0 грн. перераховані з депозитного рахунку НОМЕР_1 на рахунок банківського вкладу на вимогу НОМЕР_2. Тому умови депозитного договору виконані відповідачем в повному обсязі.

Звернув увагу суду на те, що 13 квітня 2011 року на виконання Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України № 323 від 30.03.2011 (323-2011-п) "Про взаємодію Кабінету Міністрів України і Національного банку України щодо відчуження публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" зобов'язань перед фізичними особами за вкладами та активів відкритому акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" між АТ "РОДОВІД БАНК" та ВАТ "Державний ощадний банк України" укладений договір про передавання активів та зобов'язань АТ "РОДОВІД БАНК" №1126-В/2011;В11/1304/001 відповідно до п. 1.1 якого на умовах та в порядку, визначених цим договором, Родовід Банк передає, а Ощадбанк приймає зобов'язання Родовід Банку.

Таким чином, зобов'язання АТ "РОДОВІД БАНК" перед ОСОБА_3 передані до ВАТ "Державний ощадний банк України", що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2.

Крім того, відповідачем заперечено щодо задоволення позовних вимог стосовно відшкодування моральної шкоди через їх безпідставність.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 639 ЦК України договір являється обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем 11.01.2010 року укладений договір № ДРГ.539.ДВ+12-2162/01-2010 про строковий банківський вклад. Предметом договору, відповідно до п. 1.1, є передання вкладником та прийняття Банком грошової суми вкладу в розмірі 16000,0 грн. строком на 12 місяців, 2 дні, та зобов’язання банку повернути вкладникові суму вкладу та проценти на умовах та в порядку визначеними договором 13 січня 2011 року. Відповідно до п. 1.2 депозитного договору, у разі, якщо вкладник не витребує суму вкладу зі спливом строку, встановленого п. 1.1 цього договору, він вважається продовженим на умовах банківського вкладу на вимогу, які діятимуть в банку на той час. Згідно з п. 4.3.2 вищевказаного договору, банк зобов’язався на вимогу вкладника повернути вклад та виплатити проценти на умовах і в строки встановлені договором. Отже, між сторонами мають місце договірні відносини, що походять з договору банківського вкладу та урегульовані параграфом 3 глави 71 Цивільного кодексу України (435-15) , за якими ПАТ "Родовід Банк" прияв від ОСОБА_3 грошову суму та зобов’язався виплачувати вкладнику таку суму та проценти на неї на умовах встановлених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

В судовому засіданні встановлено, що станом на дату закінчення строку вкладу за депозитним договором, відповідачем грошові кошти позивачеві не поверталися, незважаючи на отриману відповідачем заяву позивача про повернення суми депозитного вкладу (а.с. 111). З огляду на що суд критично ставиться до заперечень відповідача на позов щодо підстав неповернення позивачеві коштів за договором депозитного вкладу.

Крім того, суд не приймає заперечення відповідача стосовно звільнення його від виконання зобов’язань за укладеним з позивачем договором через передання зобов’язань за ним ВАТ "Державний ощадний банк України" з огляду на те, що згідно з п. 3.1 договору про передання активів та зобов’язань АТ "Родовід Банк" № 1126-В/2011;В11/1304/001 від 13.04.2011 (а.с. 80) зобов’язання Родовід Банку вважаються переданими Родовід Банком (та відповідно прийнятими Ощадбанком) в день підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру(ів), копії яких на підтвердження зобов'язання передачі зобов’язання АТ "РОДОВІД БАНК" перед ОСОБА_3 до ВАТ "Державний ощадний банк України" суду не надані.

З огляду на викладене суд вважає, що зобов’язання за депозитним договором АТ "РОДОВІД БАНК" перед ОСОБА_3 до ВАТ "Державний ощадний банк України" не передавалися, сума депозитного вкладу має стягуватися з відповідача. Стосовно заміни відповідача з АТ "РОДОВІД БАНК" на ВАТ "Державний ощадний банк України", або залучення його в якості співвідповідача по справі позивачем заперечено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем ПАТ "РОДОВІД БАНК" фактично порушено право позивача на повернення коштів, передбачене ст. 1060 ЦК України, отже, позовні вимоги в частині стягнення вкладу в сумі 16 000,0 гривень підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Аналізуючи позовні вимоги та їх обґрунтування суд вважає, що позивачем не доведено обставини обману з боку відповідача при укладенні спірного договору, зокрема заперечення останнім наявності обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або замовчення їх існування. Також позивачем не обґрунтовано вчинення спірного правочину проти його справжньої волі, зокрема не доведено обставини застосування фізичного або психічного тиску з боку відповідача, або інших осіб на позивача з метою укладення будь-яких правочинів пов’язаних з спірним депозитним договором.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, які її завдала, за наявності її вини.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження підстави стягнення моральної шкоди, оскільки обставини вчинення відповідачем правочину відносно позивача з обманом та із застосуванням тиску є недоведеними, спірним договором відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення його умов, як вид відповідальності не визначений.

Як наслідок, позовні вимоги в частині відшкодування позивачеві відповідачем збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди, що завдані у зв'язку з вчиненням правочину під впливом обману та насильства задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Виходячи з викладеного суд відзначає, що позивачем в обґрунтування стягнення з відповідача компенсації за відрив від звичайних занять в сумі 7 680,0 грн. не доведена обставина відриву від звичайних занять протягом восьми місяців внаслідок розгляду даної справи в суді, з огляду на що суд вважає дану позовну вимогу недоведеною і як наслідок такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 527, 639, 651, 1060, 1167 Цивільного кодексу України ст. ст. 10, 11, 57-60, 82, 88, 209, 212 – 215, 217, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , суд

позов ОСОБА_1 до Кіровоградського регіонального відділення "Кіровоградське РУ" АТ "Родовід Банк" про повернення депозитного вкладу, відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Кіровоградського регіонального відділення "Кіровоградське РУ" АТ "Родовід Банк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від від 11.01.2010 № ДРГ.539.ДВ+12-2162/01-20102 в сумі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень 0 коп.

Стягнути з Кіровоградського регіонального відділення "Кіровоградське РУ" АТ "Родовід Банк" в дохід держави судові витрати – 160 (сто шістдесят) гривень 0 коп. судового збору та 120 (сто двадцять) гривень 0 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

В задоволенні позову в частині стягнення з з Кіровоградського регіонального відділення "Кіровоградське РУ" АТ "Родовід Банк" на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в сумі 212 320,0 грн., моральної шкоди в сумі 230 000,0 грн., компенсації за відрив від звичайних занять 7 680,0 грн. – відмовити.