Немирівський районний суд Вінницької області

В складі: головуючого судді Підлипняка М.Д.

При секретарі Путій З.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про стягнення грошової компенсації за частину самочинної прибудови до будинку АДРЕСА_1

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 .02.2006 року по 25.11.2010 року.

Після одруження проживали періодично в матері відповідача та в батьків позивачки.

В вересні місяці 2006 року позивачка зареєструвала своє місце проживання в с. Кудлаї Немирівського району в частині будинку, який розташований в АДРЕСА_1 яка належала на праві приватної власності її чоловіку ОСОБА_2, тобто відповідачу по справі. На її вселення та прописку ОСОБА_2 дав свою згоду, в чому також не заперечувала інший власник другої половини будинку мати відповідача ОСОБА_3

Оскільки жила площа для проживання сім»ї сторін по справі була мала, а вони очікували народження дитини то на сімейній раді вирішили зробити прибудову до будинку.

Одночасно гр. ОСОБА_4, жителька м. Вінниці, яка являється рідною сестрою ОСОБА_3, матері відповідача та рідною тіткою відповідачу виразила бажання на своїй батьківщині, а саме до будинку АДРЕСА_1 добудувати одну невеличку кімнату та кухню, щоб мати змогу приїжджати в рідні місця у вільний від справ час та навідуватись до будинку в якому проживала її мати ОСОБА_5

Враховуючи бажання та єдність інтересів сім»я позивачки та тітка відповідача на початку весни 2009 року самочинно, без будь-якого дозволу та технічної документації приступили до будівництва прибудови, будівництво якої станом на день розгляду справи не завершено.

Відповідно до висновку № 469,918,954 судової будівельно-технічної експертизи від 06.05.2011 року самочинна прибудова до житлового будинку АДРЕСА_1 є в наявності. В ході проведення дослідження встановлено, що правовстановлюючі документи на здійснення будівництва прибудови відсутні, вартість самочинної прибудови в цілому на час проведення дослідження складає 131516 грн. ( а.с.64-81) .

В подальшому сімейне життя у сторін по справі не склалось тому вони припинили спільне проживання 7 березня 2010 року і в послідуючому 25 листопада 2010 року шлюб між ними було розірвано.

В добровільному порядку сторони не змогли дійти згоди про розподіл майна чи компенсацію затрачених коштів тому позивачка вимушена була звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що вона дійсно перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, в період спільного проживання вони почали здійснювати самочинно прибудову до житлового будинку частина якого належала її чоловіку, нині відповідачу по справі. Кошти на будівництво частково заробляв чоловік, частково надавали її батьки, двічі брали кредит в банку, який в послідуючому погашався з заробітної плати відповідача. Під час будівництва вона приймала активну участь по господарству, а саме готовила їжу працівникам, які виконували будівельні роботи доглядала за малолітньою дитиною, на прохання чоловіка та будівельних робітників виконувала інші доручення. Чоловік же безпосередньо працював на будівництві, купував будівельні матеріали, організовував роботу та інше.

Оскільки кошти потрачені на будівництво самочинної прибудови були надані як її батьками так і використані з зарплати чоловіка, вона приймала активну участь в будівництві добудови, добудова вчинена під час спільного подружнього проживання за їх спільні кошти то вона вважає, що відповідно до Закону дана прибудова є спільною сумісною власністю подружжя і вона як дружина має право на ? частину цієї прибудови. Однак, оскільки будівництво не завершено і вона не має можливості виділити та добудувати для себе частину будови, тому просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача грошову компенсацію за частину прибудови до будинку АДРЕСА_1 в сумі 72367 грн 50 коп виходячи з вартості даної прибудови визначеної висновком судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав і в заперечення позову пояснив, що він дійсно з 12 лютого 2006 року по 25 листопада 2010 року перебував в зареєстрованому шлюбі з позивачкою. Після одруження вони проживали частково біля батьків дружини, частково біля його матері. Мати проживає в АДРЕСА_1 В цьому будинку матері належить частини даного будинку і частини належить йому. От в цій його частині будинку вони і проживали в період з 2006 по березень 2010 року. 7 березня 2007 року у них народилась донька яка проживала разом з ними. Матеріальне становище було важким тому він працював на різних роботах, навіть на заробітках в Києві. Проживати в його частині будинку було тісно. Разом з тим у матері є сестра, яка проживає в м. Вінниця. Вона часто приїжджала до них в гості. Поміститись було ніде і вона, т.т материна сестра, а його відповідно тітка запропонувала добудувати до будинку прибудову, щоб вона змогла приїжджати і нікого не стісняти. На сімейній раді вони прийшли згоди, що дійсно намір вчинити добудову буде доцільним. Він як чоловік у цій родині зобовязався виконувати будівельні роботи, тітка надавала кошти та матеріали на будівництво. Зрозуміло, що дане будівництво проводилось самочинно, без будь-яких кошторисних документів і між ними будь-який договір не укладався. Позивачка також допомогала в будівництві, але її допомога зводилась лише в приготовлені їжі та догляду за дитиною. Таким чином в період з весни 2009 року він для тітки побудував прибудову, яка і по даний час знаходиться в місці будівництва. Стверджує, що будівництво здійснювалось лише для тітки - ОСОБА_4, яка мешкає в АДРЕСА_2 за її кошти і дана прибудова належить лише їй. Позивачка до даного будівництва не має ніякого відношення і не має права вимагати компенсації за будівництво. В задоволені позову просить відмовити .

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що в АДРЕСА_1 проживали її батьки, а в даний час проживає сестра з сином. Син сестри ОСОБА_2 є відповідачем по цій справі. Вона часто приїжджає до сестри і на вихідні залишалась у неї. В 2006 році племінник ОСОБА_2 одружився, а через деякий час у них народилась дитина і вона, щоб мати можливість відвідувати батьківщину та не причиняти незручностей сестрі і сім»ї її сина запропонувала за власні кошти на місці верандочки добудувати для себе невеличку кімнату та кухоньку, щоб мати свій куточок в батьківській хаті. Фактично після смерті матері вона мала право на частину будинку, але тоді вона від спадщини відмовилась, а тепер вирішила, що їй не помішає своя кімнатка та кухонька. На сімейній раді вони домовились, що сестра та племінник не будуть заперечувати, щоб вона здійснила прибудову до їх будинку і оскільки племінник, він же відповідач по справі, є один чоловік,який проживає в будинку то вирішили, що він буде займатись будівництвом, а вона буде надавати кошти. Допомогу їм в будівництві оказував також її зять, який по Інтернету шукав, де є дешевші будівельні матеріали, знаходив їх і вона оплачувала вартість та доставляла ці матеріали на будівництво. Будівництво проводилось самостійно, без надання відповідними органами будь-яких дозволів та без проектно-кошторисної документації. Таким чином на даний час до будинку прибудовано споруду в

два поверхи, будівництво даної споруди не завершено і до його завершення ще довго. Чому ОСОБА_2 побудував добудову в два поверхи їй не відомо, адже домовленість була, що для неї буде добудовано невеличку кімнату та кухоньку.

Вислухавши доводи сторін, покази свідка, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково зі слідуючих підстав:

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 2006 по 2010 рік, в цей час вони проживали в ? частині житлового будинку по АДРЕСА_1 який належав на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2,що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок ( а.с.12-20). В період з весни 2009 року, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі сторони почали самочинно добудовувати до частини будинку, яка належала ОСОБА_2 добудову, яка на даний час, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 469,918,954 від 06.05.2011 року є в наявності, правовстановлюючі документи на неї відсутні, та документи дозвільного характеру на здійснення будівництва також відсутні, вартість самочинної прибудови становить 131516 грн ( а.с.64-81).

Відповідно до ст.. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві приватної власності.

Статтею 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що сторони по справі під час спільного подружнього життя самочинно, до належної частини будинку відповідача добудували двохповерхову прибудову, яка згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 469,918,954 від 06.05.2011 року є в наявності, правовстановлюючі документи на неї відсутні, та документи дозвільного характеру на здійснення будівництва також відсутні, вартість самочинної прибудови становить 131516 грн ( а.с.64-81), яка має загальну площу 95,26 кв.м.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача, що будівництво прибудови було здійснено виключно для ОСОБА_4 та виключно за її кошти, оскільки позивачка стверджувала і відповідачем підтверджено, що відповідач брав в різних банках, які невідомі позивачці кредити, які були витрачені на будівництво, позивачкою надано накладні від імені її батька ОСОБА_6 на придбання будівельних матеріалів ( а.с. 90-91), а самим відповідачем надано квитанції від імені ОСОБА_4 на придбання будівельних матеріалів на суму 31678,74 грн ( а.с.87-89), що значно менше суми затраченої на все будівництво. Крім того ОСОБА_4 стверджувала, що мала намір побудувати для себе лише невеличку кімнатку та кухоньку.

Суд також не приймає до уваги доводи позивача, що він кредитні кошти витратив на придбання цінних подарунків позивачці, оскільки не зміг їх назвати, а також, суд вважає за нелогічне при перебуванні в важкому матеріальному становищі використовувати значні кошти, до того ж взяті в кредит, на придбання подарунків.

Таким чином суд вважає доведеним, що самочинна добудова до житлового будинку в АДРЕСА_1 вчинена саме сторонами по справі саме для власних потреб і тому вона являється спільною сумісною власністю подружжя.

Суд також приймає до уваги доводи свідка ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_2 в частині надання ОСОБА_4 коштів на будівництво добудови, оскільки це підтверджено документально ( а.с. 97-89) і вважає, що дійсно по закінченню будівництва на частину добудови мала б право ОСОБА_4

Оскільки ОСОБА_4 не пред»явила позову до однієї чи обох сторін, а також не заявила самостійних вимог щодо предмета спору відповідно до ст..ст. 34, 35 ЦПК України то суд, відповідно до ст.. 36 ЦПК України (1618-15) не мав можливості залучити її до участі в справі як третю особу.

Однак, враховуючи, що від її імені надано суду документи, які підтверджують її участь в будівництві незавершеної прибудови на суму 31678,74 грн, в судовому засіданні вона підтвердила свою участь в будівництві та надавала для цього кошти, то суд вважає, що зазначена сума нею внесена має бути виключена з позову, оскільки судом не встановлено, що дані кошти були надані у власність сторонам на придбання матеріалів сторонами по справі.

Відповідно до ст.. 331 ЦК України (435-15) право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна) До завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва ( створення майна).

При таких обставинах, оскільки будівництво спірної прибудови не завершено то сторони по справі являються власниками матеріалів. Так як матеріали, власниками яких являються сторони по справі уже використані в будівництво, саме будівництво вчинено по місцю проживання відповідача, позивачка ставить вимоги про компенсацію коштів затрачених на будівництво тому суд вважає за доцільне дані вимоги позивачки задовольнити.

Вираховуючи суму компенсації суд виходить з вартості самочинної прибудови відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 469,918,954 від 06.05.2011 року, яка становить 131516 грн, за виключенням коштів наданих для будівництва своєї частки ОСОБА_4 в сумі 31678 грн 74 коп. що в залишку становить 99837 грн 26 коп, та виходячи з рівності часток, на які мають право дружина та чоловік суд вважає, що сума компенсації становитиме 99837,26 : 2= 49918 грн 63 коп.

Враховуючи, що рішення ухвалено на користь позивачки то відповідно до ст..88 ЦПК України (1618-15) суд вважає за необхідне судові витрати стягнути з відповідача на користь позивачки та на користь держави, а саме на користь позивачки 1868 грн 76 коп коштів потрачених на проведення експертизи та 3000 за надання юридичної допомоги., а на користь держави недоплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

Оскільки постановою Немирівського районного суду від 18 березня 2011 року визнано недійсним та скасовано рішення Кудлаївської сільської ради № 17 від 26 квітня 2006 року «Про оформлення права приватної власності на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 ( а.с.48-49) то арешт накладений ухвалою Немирівського районного суду від 08.11.2010 року на частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2 підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 60,69,70 СК України, ст..331 ЦК України (435-15) , ст..ст. 5, 6, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212- 215 ЦПК України, суд

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію як використаних на незавершене будівництво прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 коштів в сумі 49918 грн 63 коп, потрачених нею судових витрат за проведення експертизи 1868 грн 76 коп та за надану юридичну допомогу 3000 грн, а всього 54787 грн 39 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 547 грн 88 коп державного мита та 120 грн за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

Накладений ухвалою Немирівського районного суду від 08.11.2010 року на частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2 арешт скасувати.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 10 діб.