розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, четверта Луганська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини та визначення частки померлого у спільній власності, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_2, четверта Луганська державна нотаріальна контора про визнання права на спадщину, -

22.02.2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, мати позивачки. Зі смертю ОСОБА_5 відкрилася спадщина на частку у квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на праві спільної власності.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не подали заяви про прийняття спадщини оскільки після смерті матері сторони спільно домовилися, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доглядали ОСОБА_5, то спадщина має належати ОСОБА_1 Позивачка не подавала заяви про прийняття спадщини, оскільки фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, на час відкриття спадщини проживала і по цей час проживає у квартирі, частка в якій є спадковим майном. Протягом передбачених для прийняття спадщини шести місяців з часу відкриття спадщини позивачка фактично проживала у вказаній квартирі і користувалася предметами домашньої обстановки, організовувала поховання ОСОБА_5, зробила частковий ремонт, перестановку та часткову зміну предметів домашньої обстановки.

На підставі викладеного, позивач просила суд визначити частку у спільному майні - квартирі АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5, яка, померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі - ?, встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на правила ст. 549 ЦК УРСР згідно яким визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, а ОСОБА_1 вступила в таке управління, що підтверджено матеріалами справи, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов визнала частково, а саме –визнала в частині визначення частки у спільному майні - квартирі АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5, яка, померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі - , та не визнала щодо факту прийняття ОСОБА_1 спадщини після померлої ОСОБА_5

Подала зустрічний позов, в якому посилалася на ту обставину, що є сином померлої ОСОБА_5.

Згідно вимог ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, порядок спадкування має здійснюватися за законом особами, які визначені у ст.ст. 1261-1265.

Згідно з ч.З ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

На підставі цього просила визнати за ОСОБА_3 право на частину спадкового майна, яке залишилось після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді 1\4 частини квартири АДРЕСА_1, та за ОСОБА_1 право на частину спадкового майна, яке залишилось після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді 1\4 частини квартири АДРЕСА_1, а також зобов'язати Четверту Луганську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину на 1\4 частину квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи зустрічної позовної заяви, вказала, що первісним позивачем пропущено строк позовної давності і з цієї підставі у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Представник первісного позивача зустрічний позов не визнав, вказав, що строк позовної давності порушено не було, просив відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 позов визнала, надала судові заяву з проханням розглядати справу в її відсутність.

Третя особа –ОСОБА_4 через свого представника надав заяву з проханням справу розглядати в його відсутність, вважав первісний позов таким, що підлягає задоволенню.

Четверта Державна нотаріальна контора свого представника в судове засідання не направила, суду надано відомості, згідно яких за даними спадкового реєстру та архіву нотаріальної контори після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на території України спадкової справи не заводилося.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. 60 ЦПК кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що мати позивача ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно запису акта про смерть №1313 від 14.12.1994 року (а.с.10). Після її смерті відкрилась спадщина на частку квартири АДРЕСА_1. Згідно свідоцтва про право власності на житло від 10.01.1994 року вищезазначена квартира належить на праві спільної власності ОСОБА_5 і ОСОБА_2. Доля кожної не визначена. (а.с. 9). ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_9та онучкою померлої ОСОБА_5

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб ( співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Згідно ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Судом встановлено, що між співвласниками квартири не було домовленості відносно часток у праві спільної власності, тому згідно ч.1 ст. 357 ЦК України ОСОБА_5 і ОСОБА_2 належить по частки в квартирі АДРЕСА_1 і спадщина відповідно відкрита саме на ? частку вищезазначеної квартири. Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинності з 1.01.2004 року, застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності .

Відповідно до ст. 548 ЦК України, 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України, 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Оскільки спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1, то згідно закону який діяв на той час, а саме ст. 549 ЦК України (в редакції 1963) спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він на протязі шестимісячного строку вступив до управління та володіння спадковим майном.

Доводи представника позивача відносно того, що ОСОБА_1 фактично вступила в управління спадковим майном знайшли підтвердження в судовому засіданні. Так, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили в судовому засіданні, що мешкали по сусідству з ОСОБА_5 на день смерті останньої. Вони неодноразово відвідували ОСОБА_5 за життя, знали про те, що вона хворіє та що ОСОБА_5 доглядає саме ОСОБА_1 Після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_1 залишилася мешкати у квартирі АДРЕСА_1 і мешкає там до цього часу. ОСОБА_2 також відвідує квартиру АДРЕСА_1.

Про існування братів ОСОБА_1, а саме –ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідкам відомо зі слів ОСОБА_1

Показання свідків узгоджуються між собою, крім того, підтверджені матеріалами справи. Так, згідно акту від 03.10.2008 року мешканці АДРЕСА_1 підтвердили, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 мешкали та доглядали матір –ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

ОСОБА_1 мешкає у спірній квартирі до цього часу (а.с. 14).

Згідно заяви ОСОБА_4 вбачається, що він не звертався до нотаріальної контори і не має наміру претендувати на спадщину, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мешкають у АДРЕСА_1 з 1991 року (а.с. 16).

В той же час, на думку суду, позивачем за зустрічним позовом не доведено, що він дійсно прийняв спадщину шляхом вступу до управління та володіння спадковим майном, або шляхом звернення до нотаріуса.

Із копії позовної заяви ОСОБА_3 доданої до справи, свідчить, що позивач ОСОБА_3 вказував на факт фактичного прийнятя спадщини ним та його сестрою в розмірі частки квартири, що він в квартирі матері не проживав, а факт прийнятя спадщини підтвержується тим, що він взяв собі частину меблів (а.с. 17-23).

Із ухвали Ленінського суду м. Луганська від 19.02.2008 року вбачається, що у 2007 році позивач звертався до суду із позовом про визнання за ним права власності на частину квартири у порядку спадкування. Позов було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

За таких обставин суд вважає недоведеним факт прийнятя спадщини позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3

Оскільки позивач ОСОБА_3 не звертався з заявою до державної нотаріальної контори про прийнятя спадщини у шестимісячний строк, і фактично не прийняв спадщину, він вважається таким, що пропустив строк, а тому правових підстав для визнання за позивачем права власності на 1\4 частину квартири не має.

Щодо доводів позивача відносно того, що ОСОБА_9 не прийняла спадщину після померлої ОСОБА_5, пропуску строку позовної давності, то суд вважає їх не обгрунтованими з огляду на наступне. Закон регламентує порядок прийнятя спадщини. Отже особи, які є спадкоємцями і не звернулися до нотарільної контори з відповідною заявою та не вступили до управління та володіння спадковим майном у шестимісячний строк (цивільний кодекс в редакції 1963 року), не звернулися с позов до суду, вважаються такими, що пропустили строк для прийняття спадщини і не потребують визнання їх такими, що не прийняли спадщину.

Згідно вимог ст. 71 ЦК України (у редакції 1963) строк позовної давності захищає лише порушене право.

Статтею 76 ЦК УРСР (1963) передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Судом не встановлено, що законні права позивача ОСОБА_1 були порушені внаслідок факту звернення у 2007 році ОСОБА_3 з позовом до суду, адже доводи представника в цій частині грунтуються лише на ухвалі суду від 19.02.2008 року, якою позов ОСОБА_3 було залишено без руху. При таких обставинах, суд не може визнати доводи зустрічного позову обгрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи та відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 209, 212 –215, 224-233 ЦПК України (1618-15) , ст.ст. 355, 357, 392 ЦК України, ст. 549 ЦК України ( в редакції 1963) суд,-

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, четверта Луганська державна нотаріальна контора –задовольнити.

Визначити частку у спільному майні - квартирі АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5, яка, померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі - 1/2 (одна друга).

Встановити юридичний факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_2, четверта Луганська державна нотаріальна контора про визнання права на спадщину –відмовити.

рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний міста Луганська у десятиденний строк днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.