Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: Потеряйко С. А.

за участю

п ри секретарі - Іванченко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Тараща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління юстиції у Київській області, третя особа: про стягнення сум за період затримки виплат, належних при звільненні, -

Позивачка звернулася до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та суду пояснила, що вона працювала на посаді оператора комп’ютерного набору у відділі Державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції. Звільнена за власним бажанням з займаної посади 01.02.2011 року. Відповідачем в справі, який є розпорядником коштів, своєчасно не був проведений розрахунок при звільненні її з займаної посади. Вона неодноразово зверталася до посадових осіб відповідача з 01.03.2011 року по 01.06.2011 року з проханням виплатити їй належні кошти при звільненні. Перебуваючи на стаціонарному лікуванні в м.Миронівка Київської області, на початку травня 2011 року на її телефонний дзвінок до відповідача, їй було запропоновано приїхати до м.Києва та отримати кошти в касі, однак вона пояснила, що прибути до відповідача не має змоги, в зв’язку з лікуванням. ЇЇ запевнили, що кошти вона отримає при нарахуванні авансу, а саме 15.05.2011 року, проте лише 03.06.2011 року, після її неодноразових телефонних звернень до відповідача, на її банківський рахунок було перераховано 1224,45 грн. В зв’язку з цим, просить суд задовольнити її вимоги та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виплати належних їй розрахункових коштів в сумі 6815,63 грн ( середній заробіток 1662,35 грн х 4 місяці 3 дні затримки = 6815,63 грн). Судові витрати просить покласти на відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнав та суду пояснив, що вини відповідача по невиплаті належних сум при звільненні позивачці не має, оскільки лікарняні листи, заяву про звільнення та наказ про звільнення із займаної посади від 01.02.2011 року, відповідач отримав 16.02.2011 року.

22.02.2011 року на засіданні комісії із соціального страхування було вирішено призначити допомогу по тимчасовій непрацездатності позивачці в 100% обсязі.

25.03.2011 року відповідачем направлено до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Заяву – розрахунок з проханням здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду в розмірі 65796,78 грн.

01.04.2011 року на розрахунковий рахунок відповідача надійшли дані кошти. Позивачці було запропоновано прибути до ГУЮ у Київській області та отримати кошти належні при звільненні в касі. Оскільки кошти в касі не можуть зберігатися більше 3-х діб та в зв’язку з тим, що позивачка не приїхала у запропонований строк для отримання коштів через касу, в трьохденний термін були перераховані кошти на її банківський рахунок.

Представник відповідача погоджується з наданим позивачкою розрахунком її середнього заробітку та сумою, яка підлягала б до стягнення. Проте, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивачки.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка з 06.12.2005 року по 01.02.2011 року працювала у відділі Державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції Київської області.

31.01.2011 року її було звільнено із займаної посади з 01.02.2011 року, відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України. ( наказ начальника Таращанського районного управління юстиції №2/03 від 31.01.2011 року).

Цього ж дня на адресу відповідача був направлений вище зазначений наказ про звільнення та листок непрацездатності позивачки, які відповідач отримав 16.02.2011 року.

22.02.2011 року на засіданні комісії із соціального страхування було вирішено призначити допомогу по тимчасовій непрацездатності позивачці в 100% обсязі.

25.03.2011 року відповідачем направлено до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Заяву – розрахунок з проханням здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду в розмірі 65796,78 грн.

01.04.2011 року на розрахунковий рахунок відповідача надійшли дані кошти.

Представник відповідача в судовому засіданні стверджував, що позивачці було запропоновано прибути до ГУЮ у Київській області та отримати кошти, належні при звільненні в касі. Проте, представник не зміг суду пояснити в які строки (час, дата, місяць року) та ким було запропоновано позивачці отримати кошти. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні погодився із розрахунком коштів, які належать позивачці при звільненні, який вона надала до суду.

Позивачка неодноразово зверталася до посадових осіб відповідача з 01.03.2011 року по 01.06.2011 року з проханням виплатити їй належні кошти при звільненні. Дане не заперечував в судовому засіданні і представник відповідача.

03.06.2011 року на банківський рахунок позивачки було перераховано 1224, 45 грн, належних до виплати при звільненні.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з вимогами статті 117 вказаного Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За роз’ясненнями пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення.

Суд прийшов до висновку, що з вини відповідача з 01.04.2011 року ( з моменту надходження коштів з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) до 03.06.2011 року позивачці не були виплачені належні їй кошти при розрахунку. Тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і на користь позивачки необхідно стягнути середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а саме з 01.04.2011 року по 03.06.2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що середньомісячний заробіток позивачки становив 1662,35 грн. ( заробітна плата за останні шість місяців 9774,11 грн : 6 місяців.= 1662,35 грн). Тому, на користь позивачки необхідно стягнути 3823,75 гривень ( 1662,35 грн х 2 місяці 3 дні = 3823,75 грн).

На підставі задоволення вимог позивачки, судові витрати суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 81, 88, 209, 213- 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 38, 115, 116, 117 КЗпП України, Законом України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , Постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 року (v0009700-92) та Постановою Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року №13 (v0013700-99) суд,-

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління юстиції у Київській області на користь ОСОБА_1 невиплачені суми, що належали їй при звільненні, в розмірі 3823,75 гривень.

Стягнути з Головного управління юстиції у Київській області на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Таращанський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повне рішення суду виготовлене 22.082011 року.