Орджонікідзевський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого –судді Глібко О.В., при секретарі –Вакуленко О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного казначейства України, управління Державного казначейства у Орджонікідзевському районі м. Харкова ГУДКУ у Харківській області, Прокуратури м. Харкова, прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з управління Державного казначейства у Орджонікідзевському районі м. Харкова ГУДКУ у Харківській області суму не одержаного за час відстрочення від посади заробітку у розмірі 48522,95 грн. В подальшому, позивачем була доповнена позовна заява, та останній просив стягнути з управління Державного казначейства у Орджонікідзевському районі м. Харкова ГУДКУ у Харківській області 100000 грн. за моральну шкоду, заподіяну незаконними діями прокуратури, та 10 000 грн. за надання юридичної допомоги. В подальшому позивач неодноразово доповнював свої позовні вимоги, та остаточно просив суд постановити рішення яким стягнути на його користь області суму не одержаного за час відстрочення від посади заробітку з урахуванням компенсації у розмірі 55079, 58 грн., 100000 грн. за моральну шкоду, заподіяну незаконними діями прокуратури, та 10 000 грн. за надання юридичної допомоги.

В обґрунтування позову посилався на те, що прокуратурою м. Харкова 08.09.97. була порушена кримінальна справа № 17970119 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України.

По вказаній справі 05.11.97. позивача притягнуто в якості обвинуваченого за ч. 2 ст. 165, ч. 2 ст. 172 КК України та до нього застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Наказом ДПА у Харківській області № 430-о від 13.11.97., на підставі постанови слідчого прокуратури м. Харкова ОСОБА_1 усунуто від посади, у результаті чого йому нарахування та виплата грошового утримання було зупинено.

Постановою слідчого від 29.05.00 року відсторонення від посади було відмінено. Таким чином, згідно довідки ДПІ в Ленінському районі м. Харкова № 2600/10/05-066 від 06.04.09., у період часу з 27.11.97. по 31.05.00. нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового утримання не було.

Зазначена кримінальна справа, після провадження додаткового розслідування, постановою старшого помічника прокурора м. Харкова від 01.08.01. по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 165, ч. 2 ст. 172 КК України закрита на підставі ч. 2 ст. 213, п. 2 ст. 6 КПК України.

В порушення вимог ст. 214 КПК України, копію постанови від 01.08.01. позивач не отримав. За результатами розгляду прокуратурою м. Харкова його звернення від 11.09.01. з питань отримання копії зазначеної постанови, йому надано зазначену копію постанови особисто старшим помічником прокурора м. Харкова ОСОБА_2

Також, позивач зазначив, що йому 01.03.09. стало відомо про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду згідно Закону України від 01.12.94. № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) (далі Закон).

З урахуванням зазначеного він 17.03.09. направив до прокуратури Харківської області звернення рекомендованим листом щодо роз’яснення порядку відшкодування шкоди, поновлення його порушених прав та отримання розрахунку не отриманої заробітної плати з урахуванням компенсації, у зв’язку із тим, що 01.08.01. кримінальну справу № 17970119 відносно нього закрито прокуратурою м. Харкова на підставі ст. 213, п. 2 ст. 6 КПК України.

За твердженням ОСОБА_1 відповідь на своє звернення, станом на 14.09.09. з прокуратури Харківської області він не отримав.Що і стало причиною звернення до суду із позовом.

Моральну шкоду позивач обґрунтовував тим, що внаслідок неправомірних дій органів прокуратури у нього погіршилися відносини з оточуючими та його матеріальне становище.

ОСОБА_1 у заяві від 19.10.09. також зазначив, що незаконні дії органів прокуратури вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, він був змушений шукати роботу, задовольнятися випадковими заробітками. Кошти, які були призначені як допомога по безробіттю у період часу з 04.10.99. по 20.12.99. принижували його гідністю. Постійне нервове напруження призвело до захворювання ретробульбарним невритом та втратою здоров’я, про що свідчить виписка із хвороби з КУОЗ "Міська клінічна лікарня № 14 ім. пров. Л.Л. Гіршмана". У зв’язку із незаконним звільненням його з роботи 18.02.99., незаконним порушенням кримінальної справи відносно нього, ОСОБА_1 не міг реалізувати свій професійний потенціал, отримати належний розмір пенсійного забезпечення.

За клопотанням позивача, ухвалою суду, до участі в судовому засіданні в якості відповідача долучено Державне казначейство України.

Представник Державного казначейства України проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні. Посилався на те, що згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 (v0004700-95) ( зі змінами та доповненнями) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачем, з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір та якими доказами вона підтверджується. Як вважає представник відповідача позивачем не надано обґрунтованих доказів підтверджуючих завдання йому моральної шкоди та наявності причинно –слідчого зв’язку з діями працівників прокуратури. Щодо стягнення суми не одержаного за час відстрочення від посади заробітку та суми за надання юридичної допомоги також не погодився з даними позовними вимогами, просив відмовити в задоволенні, посилаючись на те, що відповідно Закону України від 01.12.94. № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , зі змінами та доповнення (далі —Закон від 01.12.94. № 267/94-ВР (267/94-ВР) ) встановлений порядок визначення розміру та відшкодування зазначеної шкоди. Але ОСОБА_1 даний порядок не виконав, в зв’язку із чим порушив норми встановлені Законом.

Представник Орджонікідзевської прокуратури м. Харкова проти позовних вимог заперечувала, посилалася на те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із даним позовом, просила в задоволенні позову в цілому відмовити.

Представник Державного казначейства у Орджонікідзевському районі м. Харкова ГУДКУ у Харківській області в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином про дату та час розгляду справи. Надали суду заяву, в якій посилалися на те, що вони не є належними відповідачами по справі, просили їх виключити із кругу осіб, що беруть участь у справі.

Представник Прокуратури м. Харкова проти позову заперечувала, просила відмовити позивачеві із наступних підстав. Як пояснила представник в судовому засіданні за результатами розгляду прокуратурою м. Харкова звернення ОСОБА_1 від 11.09.01., позивачу повідомлено про результати додаткового розслідування кримінальної справи за його обвинуваченням та ОСОБА_1 особисто старшим помічником прокурора м. Харкова ОСОБА_2 вручено останньому копію постанови від 01.08.01. про припинення провадження по справі. Про вчинення зазначених дій свідчить також посилання ОСОБА_1 у адміністративному позові від 14.09.09. (абз. 6 стор. 1 адм. позов. від 14.09.09.).

Також встановлено, що 24.03.09. до прокуратури м. Харкова з прокуратури Харківської області надійшло звернення ОСОБА_1 від 17.03.09. з питань досудового слідства по справі № 17970119.

За результатами проведення перевірки заявнику 21.04.09. надано відповідь з роз’ясненням, що кримінальна справа № 17970119 закрита згідно ст. ст. 213 –215 КПК України (1001-05) , у зв’язку із чим не вбачається підстав для поновлення термінів, передбачених п. 11 "Положення про застосування Закону України "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду". Про результати розгляду звернення направлено заявнику відповідь за вказаною у його зверненні адресою 21.04.09. за № 16сл/98 (про вказане свідчить запис за №1139 в книзі № 04-38 обліку вхідної кореспонденції прокуратури м. Харкова та надана відповідь позивачу від 21.04.09. за № 16 сл/98).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням зазначеного, позивачу станом на 11.09.01., 21.04.09. було відомо про прийняте рішення по кримінальній справі № 17970119 та отримано станом на 11.09.01. копію постанови про закриття справи, проте ним не вжито будь –яких заходів щодо відшкодування завданої йому шкоди, як матеріальної так і моральної.

ОСОБА_1, не зазначив характер та обсягу завданих йому страждань і немайнових втрат, не надав доказів, які б свідчили про причинного –наслідковий зв'язок між порушенням кримінальної справи відносно нього та находженням його на лікарняному в КУОЗ "Міська клінічна лікарня № 14 ім. пров. Л.Л. Гіршмана", а саме судово –медичного висновку чи дослідження, між порушенням кримінальної справи та реалізацією свого професійного потенціалу, отримання належного розміру пенсійного забезпечення, тощо.

ОСОБА_1 не було вжито заходів з моменту закриття кримінальної справи до 2009 року щодо звернення до прокуратури Харківської області чи прокуратури м. Харкова з зазначених питань, у встановлений строк.

Також, ОСОБА_1 не підтверджено факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не надано доказів, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) органів досудового слідства та прокуратури вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі оцінює заподіяну йому шкоду, а також з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, ОСОБА_1 не прийнято до уваги положення Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) , Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів" (266/94-ВР) , Постанову Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 (v0004700-95) . №4, що призвело до необґрунтованого подання адміністративного позову та уточнень і доповнень до нього.

За відсутності підстав визнання незаконними дій органів досудового слідства і прокуратури при розслідуванні кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1, підстав для відшкодування йому матеріальної і моральної шкоди, не вбачається.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. В контексті відшкодування шкоди, завданої органами дізнання, досудового слідства йдеться про порушення цивільних прав фізичної особи. Таке порушення може виражатися відповідно до ст. 1176 ЦК України у шкоді, завданій фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Даний перелік доповнений Законом України від 01.12.94. "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) . Згідно з названим законом, права фізичної особи можуть бути порушені внаслідок незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та вчинення інших процесуальних дій, до обмежують права громадян; незаконну конфіскацію майна, незаконне накладення штрафу; незаконне проведення оперативно-розшукових заходів, передбаченим Законом України від 30.06.93. "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (3341-12) та "Про оперативно-розшукову діяльність." (2135-12)

Згідно ч. 6 ст. 1176 ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно ст. 22 ЦК України, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). відшкодовуються особі у результаті порушення її цивільного права. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Положенням ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів ; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна ; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 "Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала".

Таким чином, шкода, завдана незаконними діями працівників органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, а саме: незаконним обшуком, незаконною виїмкою, незаконним накладенням арешту на майно, незаконним відстороненням від роботи (посади), незаконною конфіскацією майна, незаконним накладенням штрафу та іншими процесуальними діями, що обмежують права громадян, а також незаконним проведенням оперативно-розшукових заходів, має відшкодовуватися на загальних підставах, тобто особою, яка їх завдала, якщо не доведе, що шкода завдана не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК).

Судовим розглядом справи встановлено, що прокуратурою м. Харкова 08.09.97. була порушена кримінальна справа № 17970119 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України.

По вказаній справі 05.11.97. позивача притягнуто в якості обвинуваченого за ч. 2 ст. 165, ч. 2 ст. 172 КК України та до нього застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Наказом ДПА у Харківській області № 430-о від 13.11.97., на підставі постанови слідчого прокуратури м. Харкова ОСОБА_1 усунуто від посади, у результаті чого йому нарахування та виплата грошового утримання було зупинено.

Постановою слідчого від 29.05.00 року відсторонення від посади було відмінено. Таким чином, згідно довідки ДПІ в Ленінському районі м. Харкова № 2600/10/05-066 від 06.04.09., у період часу з 27.11.97. по 31.05.00. нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового утримання не було.

Зазначена кримінальна справа, після провадження додаткового розслідування, постановою старшого помічника прокурора м. Харкова від 01.08.01. по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 165, ч. 2 ст. 172 КК України закрита на підставі ч. 2 ст. 213, п. 2 ст. 6 КПК України.

В порушення вимог ст. 214 КПК України, копію постанови від 01.08.01. позивач не отримав. За результатами розгляду прокуратурою м. Харкова його звернення від 11.09.01. з питань отримання копії зазначеної постанови, йому надано зазначену копію постанови особисто старшим помічником прокурора м. Харкова ОСОБА_2 Дана обставина не оспорюється сторонами в судовому засіданні.

Також, позивач зазначив, що йому 01.03.09. стало відомо про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду згідно Закону України від 01.12.94. № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) (далі Закон).

З урахуванням зазначеного він 17.03.09. направив до прокуратури Харківської області звернення рекомендованим листом щодо роз’яснення порядку відшкодування шкоди, поновлення його порушених прав та отримання розрахунку не отриманої заробітної плати з урахуванням компенсації, у зв’язку із тим, що 01.08.01. кримінальну справу № 17970119 відносно нього закрито прокуратурою м. Харкова на підставі ст. 213, п. 2 ст. 6 КПК України.

Судом також встановлено, що 24.03.09. до прокуратури м. Харкова з прокуратури Харківської області надійшло звернення ОСОБА_1 від 17.03.09. з питань досудового слідства по справі № 17970119.

За результатами проведення перевірки заявнику 21.04.09. надано відповідь з роз’ясненням, що кримінальна справа № 17970119 закрита згідно ст. ст. 213 –215 КПК України (1001-05) , у зв’язку із чим не вбачається підстав для поновлення термінів, передбачених п. 11 "Положення про застосування Закону України "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду". Про результати розгляду звернення направлено заявнику відповідь за вказаною у його зверненні адресою 21.04.09. за № 16сл/98 (про вказане свідчить запис за №1139 в книзі № 04-38 обліку вхідної кореспонденції прокуратури м. Харкова та надана відповідь позивачу від 21.04.09. за № 16 сл/98).

Таким чином, ОСОБА_1 лише в березні 2009 року дізнався про існування Закон від 01.12.94. № 267/94-ВР (267/94-ВР) , як вбачається із наданих суду документів останньому в 2001 році була вручена лише копія постанови, без будь –яких роз’яснень, тому суд не погоджується з посиланням представників прокуратури на пропущення останнім строків звернення до суду.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню.

Так, суд не може погодитися з посиланням учасників процесу на відсутність підстав в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди в зв’язку із необґрунтованістю. Кримінальна справа була порушена 08.09.1997 року та тривала до часу її закриття майже чотири роки. Відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід –підписка про невиїзд. Позивач був усунутий від займаної посади, було накладено арешт на особисте майно. На час слідства на утриманні позивача перебувало двоє неповнолітніх дітей, в зв’язку із чим був змушений прикладати додаткових зусиль, щодо організації життя сімї .

Таким чином позивачем були понесені моральні страждання, а тому суд, з урахуванням тривалості розгляду його справи та понесених моральних страждань стягує на користь позивача моральну шкоду в сумі 100000 грн. При цьому дана сума судом стягується з Державного казначейства України, т.я. управління Державного казначейства у Орджонікідзевському районі м. Харкова ГУДКУ у Харківській області не є належним відповідачем.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування суми не одержаного ним за час відсторонення від посади заробітку 55079, 58 грн., та 10 000 грн. за надання юридичної допомоги суд відмовляє в їх задоволенні виходячи з наступного. Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" (2154-17) передбачені загальнодержавні видатки та відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів. Слід зазначити, що шкода відшкодовується у випадках, прямо передбачених Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) .

Згідно з п. 1 ст. 1, п. 5 ст. 3 Закону від 01.12.94. № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", зі змінами та доповнення (далі —Закон від 01.12.94. № 267/94-ВР), підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Тобто, у наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода та визначені підстави відшкодування, визначеною ознакою яких є незаконність дій посадових дій.

Випадки, за наявності яких виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку визначеного ст. 2 Закону.

Такими випадками зокрема є: 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, 3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п. 2 частини першої вказаної статті.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону, розмір відшкодованої шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора.

Проте, ОСОБА_1 не було вжито заходів з моменту коли він дізнався про закриття кримінальної справи, та про право на відшкодування шкоди, щодо звернення до прокуратури Харківської області чи прокуратури м. Харкова з зазначених питань, з приводу проведення йому розрахунку у встановлений строк, та з приводу звернення до відповідного прокурора із скаргою .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212-215, Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , ст.ст. 1176 ЦК України, Закону від 01.12.94. № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , зі змінами та доповненнями, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 (v0004700-95) ( зі змінами та доповненнями) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди, суд–

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 ( сто тисяч гривень).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення суми не держаного ним за час відсторонення від посади заробітку в сумі 55079, 58 грн., та 10 000 грн. за надання юридичної допомоги –відмовити.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.