Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого – судді Галагана О.В.,

при секретарі - Кульчицькій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії – Кіровоградське обласне управління до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтувавши його тим, що 30.01.2008 року між Банком та відповідачем – ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 44 (далі по тексту Договір), згідно умов якого останньому було надано кредит у розмірі 250 000,00 грн. на 96 місяців з кінцевим терміном повернення 30.01.2018 року, з відсотковою ставкою 17,5% річних. Зазначені кошти відповідач отримав у повному обсязі. Згідно умов Договору відповідач зобов’язувався сплачувати кошти та відсотки за користування останніми починаючи з 30.02.2010 року рівними траншами в сумі 2 604,16 грн. згідно графіку (додаток №1 до Договору № 44) . Проте, всупереч вимогам Договору відповідач припинив сплачувати основний борг та відсотки за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов’язань по договору відновлювальної кредитної лінії №44 від 30.01.2008 р. між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії – Кіровоградське обласне управління укладено тристоронній договір поруки № 62 від 30.01.2008 р., відповідно до якого ОСОБА_2 зобов’язався відповідати по зобов’язаннях за кредитним договором № 44 від 30.01.2008 р. солідарно та у тому ж обсязі, що і ОСОБА_1 (п. 3.1 договору поруки).

Також в забезпечення виконання зобов’язань по договору відновлювальної кредитної лінії № 44 від 30.01.2008 р. між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії – Кіровоградське обласне управління укладено тристоронній договір поруки № 63 від 30.01.2008 р., відповідно до якого ОСОБА_3 зобов’язалася відповідати по зобов’язаннях за кредитним договором № 44 від 30.01.2008 р. солідарно та у тому ж обсязі, що і ОСОБА_1 (п. 3.1 договору поруки).

В забезпечення виконання зобов’язань по договору відновлювальної кредитної лінії № 44 від 30.01.2008 р. Поручителем ОСОБА_3 передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачу за правом власності, що підтверджується договором іпотеки від 30.01.2008 року, укладеним між Банком та поручителем – ОСОБА_3, який посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7

19.11.2009 року відповідачам було направлено повідомлення про існування заборгованості по кредиту.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за порушення умов Договору позичальник зобов’язується сплачувати пеню на користь Банку у розмірі 0,4% від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення, тому за порушення термінів сплати основного боргу та відсотків за користування кредитом, станом на 24 листопада 2009 року у відповідача перед Банком існує заборгованість, яка складається із: основного боргу – 250 000,00 грн., відсотків по угоді – 89 239,28 грн., пені на прострочені відсотки – 11 918,78 грн., а всього – 351 158,06 грн. Просив стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за Договором у розмірі 351 158,06 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням від 15.07.2010року позов судом було задоволено в повному обсязі.

Після скасування судом заочного рішення, призначення та розгляду даної справи в загальному порядку, представником позивача було подано збільшені позовні вимоги (а.с.116), просив стягнути з відповідача 466554грн. 06грн. з яких : 210937грн. 45 коп. – основний борг, 39062,55грн. – прострочений борг, 173621грн. – відсотки, 42933грн. 06коп. – пені. Зазначене збільшення позовних вимог позивачем обґрунтовано тим, що з 24.01.2009року по 27.05.2011року боржник не зробив жодної проплати в рахунок погашення кредитних коштів.

Представник позивача в судове засідання з’явився, збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач позов визнала частково, а саме, що стосується сплати основного та простроченого боргу, заперечила проти розміру нарахованих відсотків вказуючи на безпідставність нарахування відсотків на прострочений борг, збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку на 5%. Також, відповідач заперечила проти сплати нарахованої банком пені, посилаючись, що проведений банком розрахунок протирічить умовам кредитного договору, а представник відповідача просив суд застосувати спеціальну позовну давність в один рік до періоду за який пеня була нарахована.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.01.2008 року між Банком та відповідачем – ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 44, згідно умов якого Банк надав, а відповідач отримав кредит у сумі 250 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 30.01.2008 року, в забезпечення умов якого 30.01.2008 року між Банком, Позичальником ОСОБА_1 та Поручителем ОСОБА_2 укладено тристоронній договір поруки. Також, в забезпечення умов договору відновлювальної кредитної лінії № 44 від 30.01.2008 р. між Банком, Позичальником ОСОБА_1 та Поручителем ОСОБА_3 укладено тристоронній договір поруки.

Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань Поручителем ОСОБА_3 передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить Відповідачу за правом власності, що підтверджується договором іпотеки від 30.01.2008 року, укладеним між Банком та поручителем – ОСОБА_3

Частиною 1 ст. 554 ЦК України зазначено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Проте, всупереч умовам Договорів Позичальник ОСОБА_1 не сплачував кошти, необхідні для погашення кредиту та відсотків, тому у останнього перед Банком виник борг, загальний розмір якого станом на 27.05.2011року складає 466554грн. 06грн.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.1.1 Договору Банк зобов’язується надати Позичальнику на умовах Договору кредит в сумі 250 000,00 грн., а Позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит у сумі 250 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17,5% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені Договором. Умовами договору передбачено збільшення відсоткової ставки на 5% в разі порушення п. 4.2 цього договору (п.5.3 договору).

Встановлено, що Банк свої зобов’язання, передбачені Договором, виконав належним чином, тобто надав відповідачу кошти у розмірі 250 000,00 грн. на споживчі цілі, забезпечені одним предметом іпотеки, що підтверджується розпорядженням від 30.01.2008 року.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що Позичальник зобов’язується здійснювати погашення Кредиту починаючи з 30.02.2010 року рівними траншами в сумі 2 604,16 грн. згідно графіку (додаток № 1 до Договору № 44) до 30 числа кожного місяця, починаючи з 30 лютого 2010 року. Остаточним терміном повернення Кредиту є 30 січня 2018 рік.

Проте, в порушення умов Договору відповідачем кредит та нараховані відсотки за його користування не погашено.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.3.1 Договору, позичальник зобов’язується у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по договору на першу вимогу банку достроково повернути кредит з одночасною сплатою відсотків, нарахованих на фактичний залишок заборгованості за кредитом, комісійні винагороди, а також сплатити штрафні санкції.

Встановлено, що відповідач не виконує взяте на себе зобов’язання, тобто прострочив повернення чергової частини кредиту, тому з останнього підлягає стягненню вся сума виданого кредиту за Договором відновлювальної кредитної лінії №44 від 30.01.2008 року в розмірі 250000 грн., що не заперечується відповідачем.

Щодо нарахованих відсотків, то доводи відповідача про неправильність нарахування розміру відсотків не знайшли підтвердження під час розгляду справи за відсутності належного обґрунтування таких доводів та спростовуються умовами укладеного між сторонами договору відновлювальної кредитної лінії № 44. Проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Таким чином у суду є всі підстави до стягнення з відповідача на користь позивача всієї суми нарахованих Банком відсотків за користування кредитом.

Відносно розміру пені, то суд вважає, що строк спеціальної позовної давності позивачем не пропущено, оскільки за згодою сторін у справі він продовжений до трьох років, що узгоджується зі змістом ст. 259 ЦК України (п.7.7 Договору).

Згідно п.5.2 Договору, за порушення взятих на себе зобов’язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, Позичальник зобов’язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,4% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Згідно до розрахунку пені на прострочені відсотки за період з 30.10.2008р. по 24.11.2009р. банк застосував пеню в розмірі 0,06% від суми простроченого платежу (а.с.5), проте в уточненому розрахунку за той же період банк використав пеню в розмірі 0.05% (а.с.117). Представником позивача зазначено, що розмір відсотка пені залежить від розміру облікової ставки НБУ на конкретний період часу. Таким чином можна рахувати, що при нарахуванні розміру пені банк використовував подвійну ставку НБУ, що підтверджується розпорядженням начальника обласного управління від 30.01.2008року(а.с.19).

Встановлено, що розмір облікової ставки НБУ був наступним : з 30.04.2008 - 12% Постанова НБУ від 21.04.2008 р. N 107 (v0107500-08) , з 16.02.2009 - 12% - Лист НБУ від 16.02.2009 р. N 14-011/778-2395 (v2395500-09) , з 15.06.2009 - 11% - Постанова НБУ від 12.06.2009 N 343 (v0343500-09) , з 12.08.2009 - 10.25% - Постанова НБУ від 10.08.2009 N 468 (v0468500-09) , з 08.06.2010 - 9.5% - Постанова НБУ від 07.06.2010 р. N 259 (v0259500-10) , з 08.07.2010 - 8.5% - Постанова НБУ від 07.07.2010 р. N 320 (v0320500-10) , з 10.08.2010- 7.75% - Постанова НБУ від 09.08.2010 р. N 377 (v0377500-10) .

Виходячи з розрахунку 12% облікової ставки в її подвійному розмірі це буде відповідати 0,0657% за день, 11 % - 0,0603%, 10.25% - 0,0562%, 9,5% - 0,0520%, 8,5% - 0,0466%, 7,75% - 0,0425%. Таким чином як вбачається з розрахунку пені (а.с. 116,117) негативним для відповідача є період з обліковою ставкою НБУ 8,5%, що за день становить -0,0466%, оскільки округлення до 0,05% призвело до більшої суми нарахованої пені.

Статтею 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК України можна вважати ступінь виконання зобов’язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та відсотків, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не лише боржника), які заслуговують на увагу. Також в своїх рішеннях ВСУ при розгляді справ даної категорії наголошує на необхідність врахування судами співвідношення розміру боргу по невиконаному зобов’язанню та нарахованої пені.

З розрахунку суми заборгованості наданої банком вбачається, що розмір простроченого боргу становить 39062грн. 55коп., а пеню нараховано в розмірі 42933грн. 06коп.(а.с.17). Відповідачами, що з’явились на розгляд справи зазначено, про перебування в край тяжкому матеріальному становищі.

Тому суд з урахуванням всіх обставин по даній справі та доводів сторін вважає, за можливе зменшити розмір пені до 7000грн., що не завдасть позивачу збитків, проте може полегшити стан боржників, оскільки за твердженням відповідачки на даний час Банк може задовольнити свої потреби лише заставним майном.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. та судовий збір у розмірі 1 700 грн., про що заперечень зі сторони відповідачів не було.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 551, 554, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 212- 215 ЦПК України, -

Позовну заяву ВАТ "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії – Кіровоградське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 44 від 30.01.2008 року у розмірі 430621грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії – Кіровоградське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України судовий збір 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.