Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого-судді Соловей В.В.,

при секретареві Новік Л.М.,

із участю позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козелець Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і третьої особи Остерської районної державної нотаріальної контори Козелецького району Чернігівської області про визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними та визнання права власності на частину спадкового майна,

із позовною заявою про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності на частину спадкового майна у суд звернулися ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і третьої особи Остерської районної державної нотаріальної контори Козелецького району Чернігівської області. Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, уточнивши позовні вимоги, просять: визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом за № 1188 і № 1201, видані 2 і 5 квітня 2004 року Остерською районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_3 щодо права на спадщину на житловий будинок, земельний пай та грошовий вклад у 1/2 частині спадкового майна; визнати за ними право власності у рівних частинах на спадкове майно – на житловий будинок, земельний пай і грошовий вклад у 1/2 частині, що належали за заповітом ОСОБА_4, яка є матір’ю. Вказані позовні вимоги позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мотивують тим, що 6 жовтня 1998 року померла їхня бабуся ОСОБА_5, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя ОСОБА_5, склавши 17 травня 1982 року заповіт, розпорядилася своїм майном – у рівних частинах заповіла все своє майно своїм донькам ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Після померлої ОСОБА_5 відкрилася спадщина, що складається із житлового будинку, земельного пай і грошового вкладу. ОСОБА_4 прийняла спадщину за заповітом, фактично вступила в управління спадковим майном, але 7 березня 2002 року вона померла. Позивачі є спадкоємцями першої черги за законом після померлої матері, прийняли спадщину, фактично вступили в управління спадковим майном. ОСОБА_3 не повідомила їх про те, що звернулася до нотаріальної контори і оформила спадкове майно на себе.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали. Відповідач ОСОБА_3 не погодилася із позовом. Представник третьої особи ОСОБА_6 подала заяву про розгляд справи у її відсутності та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При судовому розгляді цивільної справи встановлено, що ОСОБА_5, яка померла 6 жовтня 1998 року, є матір’ю ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також бабусею ОСОБА_1 і ОСОБА_2. ОСОБА_4, яка є матір’ю ОСОБА_1 і ОСОБА_2, померла 7 березня 2002 року. За заповітом, посвідченим 17 травня 1982 року секретарем виконкому Євминської сільської ради, ОСОБА_5 все належне їй майно заповідає ОСОБА_4 і ОСОБА_3. 2 квітня 2004 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_5 до Остерської районної державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_7 На підтвердження факту прийняття спадщини ОСОБА_3 подала довідку Євминської сільської ради від 4 березня 2004 року про те, що вона вступила в управління спадковим майном до виповнення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини після померлої ОСОБА_5 проводила поточний ремонт будинку, обробляла земельну ділянку, сплачувала страхові платежі та податки. ОСОБА_5 на день смерті проживала одна в ІНФОРМАЦІЯ_1. Із довідки, виданої 13 березня 2004 року Євминською сільською радою, виходить, що ОСОБА_4 не подавала документів на прийняття спадщини після ОСОБА_5, померлої 6 жовтня 1998 року. До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_4 не зверталася. 2 квітня 2004 року державним нотаріусом видане ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 (реєстровий №1188) – на спадкове майно, що складається з житлового будинку з надвірними будівлями у с. Євминка, вул. Перемоги, 33. 5 квітня 2004 року державним нотаріусом видане ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 (реєстровий № 1201) – на спадкове майно, що складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Євминка", розміром 4.74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, та грошового вкладу з відповідними процентами, сум компенсацій, що зберігаються у філіалі відділення Ощадбанку № 3267/026 с. Євминка. 10 липня 2007 року державним нотаріусом видане ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом (додаткове) ОСОБА_5 (реєстровий № 1068) – на спадкове майно, що складається з права на майновий пай КСП "Євминка".

Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам, як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1)якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2)якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної із дій, що свідчать про прийняття спадщини (ст. 549 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Вислухавши пояснення позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і третьої особи Остерської районної державної нотаріальної контори Козелецького району Чернігівської області не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що спадкоємець ОСОБА_4 протягом шести місяців із дня відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_5, померлої 6 жовтня 1998 року, до нотаріальної контори не подавала. Можливість з’ясувати волевиявлення спадкоємця ОСОБА_4 щодо прийняття спадщини та вчинення нею певних дій по фактичному прийняттю спадщини протягом шістьох місяців з часу відкриття спадщини відсутня. Позивачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не надані докази про те, що ОСОБА_4, яка є матір’ю і померла 7 березня 2002 року, вступила в управління спадковим майном до виповнення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, а також не надані докази про те, що оспорювані свідоцтва про право на спадщину за заповітом видані не тій особі або з порушенням закону.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що права та законні інтереси позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не порушені. Законні підстави для визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, виданих ОСОБА_3 2 і 5 квітня 2004 року Остерською районною державною нотаріальною конторою, відсутні. У задоволенні позовної вимоги позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання права власності у рівних частинах на спадкове майно – на 1/2 частину житлового будинку в с. Євминка, вул. Перемоги, 33, на 1/2 частину земельною паю і на 1/2 частину грошового вкладу, що раніше належали ОСОБА_5, також необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 534, 548, 549, 553 і 554 ЦК УРСР, ст.ст. 15, 16 і 1301 ЦК України, ст.ст. 209, 212, 215, 218, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд

у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і третьої особи Остерської районної державної нотаріальної контори Козелецького району Чернігівської області про визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними та визнання права власності на частину спадкового майна – відмовити.

Заходи забезпечення позову, встановлені за ухвалою від 17 травня 2011 року Козелецького районного суду Чернігівської області, залишити до набрання цим рішенням законної сили.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів із дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів із дня отримання копії цього рішення.