справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"про визнання неправомірними дій по підняттю відсоткової ставки за кредитним договором та по нарахуванню суми штрафу, -

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав і просить суд визнати неправомірними дії публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"(далі –ПАТ КБ "ПриватБанк") по збільшенню з 01 лютого 2009 року розміру процентної ставки за користування кредитом з 1,23% на місяць (14,76% на рік) до 25,44% на рік та по нарахуванню штрафу у розмірі 1000 грн по кредитному договору № ROHІАК10560020 від 16 березня 2006 року, укладеному між ним та відповідачем. Також просить зобов’язати відповідача відшкодувати йому 7145,36 грн як витрати, які він поніс у зв’язку з незаконним підняттям відповідачем процентної ставки в односторонньому порядку, та встановити розмір процентної ставки відповідно до умов підписаного кредитного договору.

Представник ПАТ "ПриватБанк"ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, і просить суд в позові відмовити. На заперечення позовних вимог посилається на те, що підвищення процентної ставки відповідачем було проведено відповідно до умов укладеного з позивачем кредитного договору. Оскільки позивач після підвищення процентної ставки проводив платежі, вважає, що своїми діями позивач погодився на таке підвищення.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що 16 березня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк"та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ROHІАК10560020, згідно якого позивач отримав кредит на строк до 14 березня 2013 року у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 66038,24 грн для купівлі автомобіля, а також у розмірі 40137,88 грн на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених договором, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,23% на місяць на суму залишку заборгованості, що становить 14,76% на рік.

Згідно п.1.1. кредитного договору, погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позивач повинен надавати відповідачу кошти (щомісячний платіж) у сумі 1438,13 грн для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди комісії.

Пунктом 2.3.1. кредитного договору передбачено право банку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні до курсу долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США, за згодою позичальника.

Судом також встановлено, що відповідачем в односторонньому порядку з 01 лютого 2009 року було збільшено розмір процентної ставки за користування кредитом з 1,23% на місяць (14,76% на рік) до 25,44% на рік.

Вказані дії відповідача по збільшенню розміру процентної ставки за користування кредитом суд визнає неправомірними, вчиненими з порушенням як вимог цивільного законодавства, так і умов укладеного між сторонами кредитного договору.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Разом з тим, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку"від 12 грудня 2008 року (661-17) , який набрав чинності з 09 січня 2009 року, Цивільний кодекс України (435-15) доповнено статтею 1056-1.

Відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, з 09 січня 2009 року положення п.2.3.1. укладеного між сторонами кредитного договору щодо зміни розміру процентної ставки в односторонньому порядку, враховуючи положення ч.2 ст. 215, ст. 217 ЦК України, стали недійсними, а тому дії відповідача по збільшенню процентної ставки за користування кредитом з 01 лютого 2009 року є неправомірними.

На заперечення позовних вимог представник відповідач посилається на дотримання відповідачем вимог п.2.3.1. кредитного договору і вказує на те, що до набрання чинності ст. 1056-1 ЦК України відповідачем було направлено позивачу письмове повідомлення про зміну процентної ставки.

На підтвердження вказаної обставини представником відповідача надано суду копію реєстру № 945 avt від 08 січня 2009 року, в якому містяться відомості про направлення позивачу ОСОБА_2 рекомендованого листа.

В судовому засіданні позивач заперечив отримання від відповідача будь-якого повідомлення про зміну процентної ставки за користування кредитом. Відповідачем не надано суду копії листа, відправленого ОСОБА_2 згідно реєстру № 945 avt від 08 січня 2009 року, і зміст цього листа невідомий.

За таких обставин суд надану відповідачем копію реєстру не визнає належним доказом виконання відповідачем вимог п.2.3.1. кредитного договору. При цьому суд враховує, що за умовами п.2.3.1. кредитного договору, письмове повідомлення про зміну процентної ставки мало бути направлено позивачу за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки, реєстр датований 08 січня 2009 року, а ст. 1056-1 ЦК України набрала чинності 09 січня 2009 року.

Крім того, відповідачем порушено умови самого п.2.3.1. кредитного договору, згідно яких збільшення процентної ставки можливе лише за згодою позичальника, тобто позивача. Жодних обґрунтувань не надано відповідачем і щодо збільшення процентної ставки саме до 25,44% на рік.

Не приймає до уваги суд і посилання представника відповідача на те, що позивач погодився зі збільшеною процентною ставкою, оскільки після її збільшення продовжував вносити платежі по кредитному договору.

За умовами п.1.1. кредитного договору позивач зобов’язався сплачувати ануїтентний платіж у розмірі 1438,13 грн.

З пояснень позивача, які підтверджуються наданими ним копіями квитанцій, слідує, що ним, з метою акумулювання коштів для сплати страхових платежів, постійно вносилися платежі в розмірах, що перевищують встановлений договором місячний платіж, а саме, в розмірах від 1500 грн до 2000 грн. Платіжні документи, які б свідчили про необхідність сплати тієї чи іншої суми, відповідачем йому не надавалися.

Вказані обставини представником відповідача не заперечуються, а тому, на думку суду, дії позивача не можуть свідчити про його згоду на сплату підвищеної процентної ставки.

Неправомірними визнає суд і дії відповідача по нарахуванню штрафу у розмірі 1000 грн, який був сплачений позивачем 14 січня 2010 року.

Позивач суду пояснив, що був змушений сплатити вказаний штраф, оскільки касир відповідача відмовлялася прийняти від нього черговий платіж по кредитному договору без сплати цього штрафу.

Представник відповідача в судовому засіданні не надав суду жодних доказів на підтвердження як правомірності вимоги про сплату штрафу, так і законності підстав його нарахування.

Що стосується позовних вимог в частині зобов’язання відповідача відшкодувати позивачу 7145,36 грн як витрати, які він поніс у зв’язку з незаконним підняттям відповідачем процентної ставки в односторонньому порядку, суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належного обґрунтування та розрахунку витрат у вказаному розмірі.

Для відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним визнати неправомірними дії відповідача по збільшенню процентної ставки за користування кредитом та нарахування штрафу, стягнути з відповідача на користь позивача неправомірно нарахований штраф та зобов’язати відповідача зробити перерахунок платежів по кредитному договору відповідно до умов цього договору, які діяли до 01 лютого 2009 року.

На підставі ч.3 ст.6, ч.1 ст.651, ст.654, ст.1054, ст.1056-1 ЦК Укpаїни, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд, -

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"по збільшенню з 01 лютого 2009 року розміру процентної ставки за користування кредитом з 1,23% на місяць (14,76% на рік) до 25,44% на рік та по нарахуванню штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень по кредитному договору № ROHІАК10560020 від 16 березня 2006 року, укладеному між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_2.

Зобов’язати публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"зробити перерахунок платежів по кредитному договору № ROHІАК10560020 від 16 березня 2006 року, укладеному між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк"та ОСОБА_2, з 01 лютого 2009 року з урахуванням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,23% на місяць (14,76% на рік).

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"на користь ОСОБА_2 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок неправомірно нарахованого штрафу та 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок судових витрат по справі, що складаються з витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"в доход держави 51 (п’ятдесят одну) гривню 00 копійок судових витрат по справі, що складаються з судового збору.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.