ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненими позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона 22 червня 2009 року дала відповідачці у борг грошові кошти у розмірі 700 доларів США, строком до 01 вересня 2009 року, зі сплатою 7 відсотків за кожний місяць користування коштами, про що була написана відповідна розписка. Проте, до теперішнього часу відповідачка взяті на себе зобов’язання не виконала. На підставі викладеного просить стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 5560 грн., відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 8950 грн., індекс інфляції в сумі 1159 грн. та судові витрати по справі.

Позивачка та її представник у судове засідання не з’явилися, представник позивачки надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням наданих уточнень та довідки про курс національної валюти станом на 21.02.2011 року. Проти постановлення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка у судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки до суду не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутності суду не надавала. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам в їх сукупності, знаходить позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню частково.

Судом встановлено, що 22 червня 2009 року ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 у борг 700 доларів США, строком до 01 вересня 2009 року, зі сплатою 7 відсотків за кожний місяць користування коштами, що було оформлено відповідною розпискою (а.с.3).

Станом на день розгляду справи 02 червня 2011 року відповідачкою грошове зобов’язання не виконано, про що свідчить той факт, що оригінал вищезазначеної розписки до часу звернення до суду знаходився у позивачки та приєднаний до матеріалів справи (а.с.26).

В силу ст. ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) чи таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості у строк та в порядку, установленому договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що між сторонам був укладений договір позики, умови якого про своєчасне повернення боргу відповідачка не виконала до теперішнього часу.

За загальним правилом, закріпленим у ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту чи іншим вимогам, що звичайно ставляться. При цьому одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з довідкою Сімферопольського відділення №27 ПАТ КБ "Правекс-Банк" №164/264 курс гривні, встановлений Національним банком України, станом на 21 лютого 2011 року, склав 7,9417 грн. за 1 долар США (а.с.6), тому сума заборгованості, згідно розписки відповідачки, становить 5559,19 грн. (700 х 7.9417).

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про доведеність позивачкою боргових зобов’язань ОСОБА_2 за розпискою від 22.06.2009 року та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з відповідачки заборгованості за договором позики у розмірі 5559,19 грн.

Разом з тим, оскільки позика позивачкою надавалася ОСОБА_2 у доларах США, а не у національній валюті, та при перерахунку суми боргу з іноземної валюти на національну судом був врахований офіційний курс гривні до долара США, установлений Національним банком України на 21 лютого 2011 року, при вирішенні питання про повернення боргу не може враховуватися індекс інфляції, який установлений відносно гривні, а не іноземної валюти, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті – гривні. Тому, норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, визначеного договором, лише у гривні.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідачки процентів за договором позики, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Однак, положення цієї норми реалізуються спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері надання фінансових послуг.

Так, пунктом 5 розділу VIII "Прикінцевих положень" Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом (2664-14) закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, якщо інше не передбачено цим Законом (2664-14) .

Відповідно до пункту б статті 4 цього закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 1 зазначеного закону фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

З урахуванням викладеного, положення статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Позивачка не мала визначених законом повноважень на надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивачки процентів від суми позики на підставі статті 1048 ЦК України суперечать вимогам чинного законодавства і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь позивачки підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. та судовий збір в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 55,59 грн.

Разом з цим, суд не знаходить підстав для стягнення на користь позивачки підтверджених квитанціями витрат на поштову кореспонденцію на загальну суму 42,54 грн., оскільки ці витрати не належать до передбачених п.3 ст. 79 ЦПК України витрат, пов’язаних з розглядом цивільної справи.

Крім того, у стягненні на користь позивачки судових витрат на юридичну допомогу у розмірі 2000 грн. слід відмовити, оскільки позивачкою не надано розрахунку розміру цих витрат, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсаційних витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27.04.2006 р. (590-2006-п)

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 610- 611, 625- 629, 1046- 1049 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 4, 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", керуючись ст. 10, 11, 60, 169, 209, 212- 215, 224- 226 ЦПК України, суд -

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 5559 грн. 19 коп., витрати на інформаційне – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн., а всього – 5679 грн. 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 55,59 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.