В квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "ОСОБА_2 банк ОСОБА_3"про стягнення сум процентів по вкладам, пені втрат від інфляції та 3% річних. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням Миргородського міськрайонного суду від 30.08.2010 року були частково задоволені його позовні вимоги до ПАТ "ОСОБА_2 ОСОБА_3"- стягнуто на його користь 100000,00 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України 788700 грн. (сімсот вісімдесят вісім тисяч сімсот гривень 00 коп.) в рахунок повернення банківського вкладу по договорам на вклад Універсальний № 20/02-02/8 від 01 грудня 2008р. та № 20/02-02/9 від 01 грудня 2008 року, та 8287,00 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України 65359,57 грн. (шістдесят п’ять тисяч триста п’ятдесят дев’ять гривень 57 коп.) процентів по вказаним вкладам, а також стягнуто з ПАТ "ОСОБА_2 ОСОБА_3"на його користь 105400,00 грн. (сто п’ять тисяч чотириста гривень 00 коп.) в рахунок повернення банківського вкладу по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/22 від 01 листопада 2006р. та 33789,86 грн. (тридцять три тисячі сімсот вісімдесят дев’ять гривень 86 коп.) процентів по вказаному вкладу. рішення суду набрало законної сили 20 грудня 2010 року, але виконане було тільки 21 лютого 2011 року. Посилаючись на обставини, встановлені зазначеним рішенням, ст. 9 Конституції України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004) , ст.ст. 8, 61 ЦПК України та ст.ст. 549, 599, 625, 1060, 1061 ЦК України просив стягнути з відповідача на його користь: по договорам на вклад Універсальний №№ 20/02-02/8, 20/02-02/9 від 01.12.2008р. –суму процентів у розмірі 14182,17 доларів США, суму пені у розмірі 22300,00 доларів США, суму 3% річних від суми боргу у розмірі 3665,75 грн.; по договору № 20/02-02/22 на вклад Універсальний від 1 листопада 2006 року –суму процентів у розмірі 3894,02 грн., суму пені у розмірі 36099,50 грн., суму 3% річних від суми боргу у розмірі 5934,16 грн., суму втрат від інфляції у розмірі 16653,20 грн. Також просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності (а.с.41) позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_5 що діє на підставі довіреності (а.с.42) позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні в зв’язку з його безпідставністю та неправомірністю. У заперечення позову пояснив, що грошові зобов’язання у банку перед ОСОБА_1 до набрання чинності рішенням суду від 30.08.2010 року були відсутні, але банк добровільно виконав рішення суду після надходження відповідної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Крім того, у наданому суду письмовому запереченні на позов вказував, що вимога позивача щодо одночасного стягнення з банку і пені і 3% річних є безпідставною та просив застосувати до вимог про стягнення неустойки спеціальну позовну давність –1 рік та відмовити у задоволенні даної позовної вимоги і з цих підстав.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

рішенням Миргородського міськрайонного суду від 30.08.2010р. по справі № 2-22/10 (а.с.13-15) встановлено, що 1 листопада 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль"було укладено Договір № 20/02-02/22 на вклад Універсальний. Сума вкладу становила 45000 гривень. Відповідно до п. 1.2 Договору на суму вкладу нараховуються відсотки у розмірі 25% річних. Строк дії укладеного договору відповідно до п. 1.1 встановлено у 12 місяців. На виконання умов договору ОСОБА_1 передав готівкою відповідачу грошову суму у розмірі 45000 грн. Згідно п. 2.2 Договору, для обліку суми вкладу ОСОБА_2 відкрив вкладнику рахунок № 2625071377/22. 24 червня 2008 року позивач поповнив вказаний рахунок на 55000 грн. 25 листопада 2008 року вказаний рахунок був поповнений ще на 5400 грн.

Крім того, 1 грудня 2008 року між ОСОБА_1 і Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_2 ОСОБА_3", було укладено договір № 20/02-02/8 на вклад Універсальний, за умовами якого ОСОБА_1 передав відповідачу 55000 доларів США терміном на 12 місяців з виплатою банком 25% річних, а також укладено договір № 20/02-02/9 на вклад Універсальний, за умовами якого ОСОБА_1 передав ВАТ "ОСОБА_2 ОСОБА_3"45000 доларів США терміном на 12 місяців з виплатою банком 25% річних. Згідно п 2.2 кожного договору для обліку сум вкладів ОСОБА_2 відкрив вкладнику рахунки № 2625079535/8 і № 2625110795/9.

За період часу, що пройшов від укладення позивачем першого договору АППБ "Аваль"змінив найменування на Відкрите акціонерне товариство "ОСОБА_2 ОСОБА_3", а потім на Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_2 ОСОБА_3".

31 березня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про розірвання вищевказаних договорів, повернення сум вкладів та сплату прострочених відсотків, але відповідач відмовив в задоволенні його заяви, внаслідок чого позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вищевказаним рішенням договори між позивачем ОСОБА_3 і відповідачем на вклад Універсальний № 20/02-02/22 від 01.11.2006р. та №№ 20/02-02/8, 20/02-02/9 від 01.12.2008 р. визнані укладеними і такими, що набрали чинності, і вимоги позивача про стягнення суми вкладів –105400 гривень та 100000 доларів США ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню. Сума відсотків за час дії договорів на вклад Універсальний №№ 20/02-02/8 і 20/02-02/9 становить 11500 доларів США. В межах заявлених позовних вимог було стягнуто на користь позивача 8287 доларів США, залишок процентів за строк дії цих договорів становить 3213 доларів США. Крім того визначено, що після закінчення строку, на який було укладено договір вкладу, відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 1061 ЦК України банк зобов’язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

рішення Миргородського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року у справі № 2-22/10 набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2010 року (а.с.16-18).

У відповідності з ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Оскільки у справі № 2-22/10 брали участь ті самі особи, що й у цій справі, обставини, встановлені рішенням суду від 30.08.2010 року не підлягають доказуванню.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов’язання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) .

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмові від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналіз цієї норми закону вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплаті кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Відповідно до п. 3.2.3. вищезгаданих договорів (а.с.31-33) вкладник має право по закінченню строку договору отримати всі належні йому суми коштів за договором готівкою або шляхом безготівкового перерахування на рахунки вкладника.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи обставини встановлені рішенням суду від 30 серпня 2010 року, суд вважає, що зобов’язання про повернення сум вкладів було виконане відповідачем 21 лютого 2011 року (а.с.20, 21, 70), отже по цю дату відповідач повинен сплатити позивачу: по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/22 від 01.11.2006р. - проценти відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 1061 ЦК України, пеню в розмірі, передбаченому п.4.1. цього договору та втрати від інфляції; по договорам на вклад Універсальний №№ 20/02-02/8, 20/02-02/9 від 01.12.2008р. - проценти відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 1061 ЦК України та пеню в розмірі, передбаченому п.4.1. цих договорів. При цьому суд вважає, що оскільки розмір процентів за користування грошовими коштами позивача встановлений абзацем 2 ч.1 ст. 1061 ЦК України, стягнення ще й 3% річних, що також є платою від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами є безпідставним.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені 28.04.2011 року, відповідно до ч.3 ст. 549 пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, отже у задоволенні цієї вимоги за період до 28.04.2010р. слід відмовити.

Щодо сум коштів, які підлягають стягненню з відповідача по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/22 від 01.11.2006р. суд виходить з наступних розрахунків:

Враховуючи розмір облікової ставки, що діяла у період, за який підлягають стягненню проценти, їх розмір складає:

з 31.08.10р. по 21.02.11р. –105400 ? 7,75% : 365 ?? 174 = 3894,02 грн.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції в межах позовних вимог за період з 01.05.2009р. по 01.02.2011р. становить:

115,45% (загальний індекс інфляції за вказаний період) ? 105400 грн. : 100% = 122053,20 грн.

Відповідно втрати від інфляції складають: 122053,20 грн. –105400 грн. = 16653,20 грн.

Сума пені за період з 28.04.2010 р. по 21.02.2011р. складає:

105400 грн. ? 0,05% ? 299 днів = 15757,30 грн.

Щодо сум коштів, які підлягають стягненню з відповідача по договорам на вклад Універсальний №№ 20/02-02/8, 20/02-02/9 від 01.12.2008 р. суд виходить з наступних розрахунків:

Залишок процентів за час дії договорів: 11500 доларів США –8287 доларів США = 3213 доларів США.

Проценти відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 1061 ЦК України за період з 01.12.09р. по 21.02.11р.:

з 01.12.09р. по 07.06.10р. –100000 ? 10,25% : 365 ? 188 = 5279,45 доларів США;

з 08.06.10р. по 07.07.10р. –100000 ? 9,5% : 365 ? 30 = 780,82 доларів США;

з 08.07.10р. по 09.08.10р. –100000 ? 8,5% : 365 ? 33 = 768,49 доларів США;

з 10.08.10р. по 21.02.11р. –100000 ? 7,75% : 365 ? 195 = 469,97 доларів США.

Всього: 10969,17 доларів США + 3213 доларів США = 14182,17 доларів США.

Сума пені за період з 28.04.2010 р. по 21.02.2011р. складає:

100000 грн. ? 0,05% ? 299 днів = 14950 доларів США.

Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст.ст. 81, 84, 88 ЦПК України в зв’язку з задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати в сумі 1700 грн. –судовий збір (а.с.2), 120 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.1).

Керуючись ст. 9 Конституції України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 533, 599, 625, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 ОСОБА_3"(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 14182,17 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 26.05.2011р. 113226,19 грн. (сто тринадцять тисяч двісті двадцять шість гривень 19 коп.) процентів по договорам на вклад Універсальний № 20/02-02/8 від 01 грудня 2008р. і № 20/02-02/9 від 01 грудня 2008 року, та 14950,00 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 26.05.2011р. 119356,32 грн. (сто дев’ятнадцять тисяч триста п’ятдесят шість гривень 32 коп.) пені за несвоєчасне повернення суми цих вкладів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 ОСОБА_3"(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 3894,02 грн. (три тисячі вісімсот дев’яносто чотири гривні 02 коп.) процентів по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/22 від 01 листопада 2006р., 15757,30 (п’ятнадцять тисяч сімсот п’ятдесят сім гривень 30 коп.) пені за несвоєчасне повернення суми вкладу та 16653,20 грн. (шістнадцять тисяч шістсот п’ятдесят три гривні 20 коп.) у відшкодування втрат від інфляції.