розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Кримського республіканського фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-ї особи ТОВ "Торговий будинок заводу "Сізакор", АП "Агрогаз"про розірвання договору, стягнення заборгованості,

Кримський республіканський фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-ї особи ТОВ "Торговий будинок заводу "Сізакор", АП "Агрогаз" про розірвання договору, стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивував тим, що з відповідачем ОСОБА_1, було укладено кредитний договір на суму 10 000 грн. Відповідач неналежним чином виконує свої обов’язки по кредитному договору, не своєчасно та не в повному обсязі сплачує суми обов’язкових платежів, не виконує обов’язки щодо надання звітності фонду про майновий стан, не переоформлений договір страхування майна, що передано у заставу. Крім того, між позивачем та ОСОБА_2, було укладено договір поруки відповідно до якого вона поручається перед фондом щодо виконання ОСОБА_1, своїх зобов’язань по кредитному договору.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача - ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що відповідно до заяви про оплату рахунків, яка є в матеріалах справи, ОСОБА_1 просила перечислити суму отриманого кредиту ТОВ "ТД Сизакор"(рос.мов. ООО "ТД Сизакор"), а позивач перерахував кредитні гроші у сумі 10 000 грн., ТОВ "ТДЗ Сизакор"(рос.мов. ООО ТДЗ "Сизакор") тобто іншій юридичній особі. Таким чином, оскільки позивач порушив умови кредитного договору, оскільки гроші були надіслані іншій юридичній особі у відповідачки не виникли обов’язки по сплаті грошових зобов’язань по кредитному договору. Також рахунок-фактура ТОВ "Торгового будинку заводу "Сізакор", була виписана ОСОБА_1, 18 липня 2008 р., а кредитний догорів укладено 22 липня 2008 року. Крім того, представник позивача не надав розрахунку суми заборгованості відповідача по справі.

Відповідач ОСОБА_2, 3-ї особи ТОВ "Торговий будинок заводу "Сізакор", АП "Агрогаз" у судове засідання не з’явилися, належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача - ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на наступних правових підставах.

Судом встановлено, що 22 липня 2008 року між Кримським республіканським фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_1, було укладено кредитний договір № 541/ІС, про тримання кредиту у сумі 10 000 грн., строком на 36 місяців до 01 грудня 2011 року зі сплатою 3,0 % річних. Відповідно до умов договору, ОСОБА_1, повинна сплачувати щомісячні обов’язкові платежі до 15 числа місяця, який слідує за звітним періодом.

Крім того, між Кримським республіканським фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_2, було укладено договір поруки № 530/08 від 22 липня 2008 року, відповідно до якого вона поручається перед фондом про виконання ОСОБА_1, кредитного договору № 541/ІС від 22 липня 2008 року.

ОСОБА_1, неналежним чином виконує свої обов’язки по кредитному договору, у зв’язку з чим виникла заборгованість.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України за таких умов фонд має право повернення всієї суми заборгованості, яка утворилася.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у строки, передбачені договором.

Таким чином, є усі підстави вважати відповідача таким, що порушив умови договору та має сплатити усю суму боргу.

На письмові вимоги фонду ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1, в порушення вимог укладених Договорів кредиту та поруки не прийняли заходів по погашенню заборгованості перед фондом.

Згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК України та Договору поруки у разі неспроможності боржника за кредитним договором поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Що до посилань представника відповідача на той факт, що відповідно до заяви про оплату рахунків, яка є в матеріалах справи, ОСОБА_1 просила перечислити суму отриманого кредиту ТОВ "ТД Сизакор"(рос.мов. ООО "ТД Сизакор"), а позивач перерахував кредитні гроші у сумі 10 000 грн., ТОВ "ТДЗ Сизакор"(рос.мов. ООО ТДЗ "Сизакор") тобто іншій юридичній особі. Таким чином, оскільки позивач порушив умови кредитного договору, оскільки гроші були надіслані іншій юридичній особі у відповідачки не виникли обов’язки по сплаті грошових зобов’язань по кредитному договору, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України, до відносин по кредитному договору застосовуються положення що регулюють положення стосовно договору позики.

Відповідно до ч.1 ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Таким чином, позичальник ОСОБА_1 має право оспорити кредитний договір на вищенаведеній підставі, однак, зі вказаним позовом ОСОБА_1 до суду під час розгляду справи не зверталась.

При визначенні суми, що підлягає стягненню з відповідачів, суд виходить з платіжного календаря, якій додано до позову, оскільки розрахунок заборгованості відсутній.

Відповідно до платіжного календаря всього сума коштів, яка перерахована на користь фонду становить 7288,79 грн., в яку включено відсотки, неустойка за прострочення строків повернення кредиту та сплату відсотків та інші суми вказані в календарі, сума кредиту складає 10 000 грн., а тому сума яку слід стягнути складає 2711,21 грн.

Що стосується заперечень представника відповідача - ОСОБА_1, стосовно того, що рахунок-фактура ТОВ "Торгового будинку заводу "Сізакор", була виписана ОСОБА_1, 18 липня 2008 р., а кредитний догорів укладено 22 липня 2008 року, то на думку суду, ця обставина не може впливати на обов’язки відповідачки щодо виконання її обов’язків по кредитному договору.

Що стосується вимог позивача, про розірвання кредитного договору суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок

завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В порушення ст. 60 ч. 1 ЦПК України, позивач не надав доказів, що відповідачем було допущено істотне порушення умов договору внаслідок чого позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував укладаючи договір.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60, 61, 88, 212- 215 ЦПК України, суд

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Кримського республіканського фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі заборгованість за кредитним договором у сумі 2711,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Кримського республіканського фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі у рівних частках судовий збір у сумі 51,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АР Крим через Роздольненський районний суд АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.