розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Приморський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області про виселення і зняття з реєстраційного обліку, -

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною завою до ОСОБА_2, у якій просить вселити її у квартиру АДРЕСА_2, посилаючись на наступне.

ОСОБА_1 проживала зі своїм чоловіком - ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 з 1968 року. З 2005 по 2010 рік року ОСОБА_1 зі своїм чоловіком постійно проживала в с. Ясенове Друге Любашівського району Одеської області, що підтверджується листом Ясенівської сільської ради вих. № 311 від 4 серпня 2010 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік ОСОБА_1 –ОСОБА_3, який був наймачем вказаної квартири, помер . З 10 по 23 квітня 2010 року ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні у Ясенівській дільничній лікарні та у відділенні кардіології Одеської міської клінічної лікарні. 14 квітня 2010 року ОСОБА_1 підписано заяву, якою вона просить зареєструвати ОСОБА_2 у вищевказаній квартирі. 23 квітня 2010 року розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 370 ОСОБА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на вищевказану квартиру. З 19 квітня 2010 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 перешкоджає їй у вселенні у зазначену квартиру, у зв’язку з чим вимушена звернутись до суду.

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною завою до ОСОБА_1, у якій просить визнати останню такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не проживає у зазначеній квартирі тривалий час, у зв’язку з чим вона втратила право користування квартирою на підставі ст. 71 ЖК Української РСР.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2010 року у справі № 2-8899/10 позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та позовну заяву ОСОБА_1 про вселення об’єднано в одне провадження.

ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2, у якому просить виселити останню з квартири АДРЕСА_2 та установити порядок виконання судового рішення, у відповідності з яким рішення, що вступило в законну силу, є підставою для зняття відповідачки Приморським РВ ОМУ УМВС України з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона не давала згоди на вселення ОСОБА_2 до зазначеної квартири та вони ніколи не вели з ОСОБА_2 спільного господарства, у зв’язку з чим вони не можуть вважатися членами однієї сім’ї.

Представники ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги щодо вселення ОСОБА_1 підтримали, позов просили задовольнити, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, просили відмовити, підтримали позовні вимоги, викладені у зустрічному позові, просили зустрічний позов задовольнити.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог щодо вселення ОСОБА_1 заперечували, просили у задоволенні позовних вимог відмовити, позовні вимоги до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підтримали, просили позов задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечували, просили відмовити ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги щодо вселення ОСОБА_1 підтримав, позов просив задовольнити, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, просив відмовити, підтримав позовні вимоги, викладені у зустрічному позові, просив зустрічний позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про вселення, відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позву про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів та пояснень сторін та третьої особи.

ОСОБА_1 проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 з 1968 року, що підтверджується довідкою (випискою з домової книги про склад родини та прописку) № 691 від 29 квітня 2010 року.

З 2005 по 2010 рік року ОСОБА_1 зі своїм чоловіком постійно проживала в с. Ясенове Друге Любашівського району Одеської області, що підтверджується листом Ясенівської сільської ради вих. № 311 від 4 серпня 2010 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік ОСОБА_1 – ОСОБА_3, який був наймачем вказаної квартири, помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 19 березня 2010 року.

З 10 по 23 квітня 2010 року ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні у Ясенівській дільничній лікарні та у відділенні кардіології Одеської міської клінічної лікарні, що підтверджується довідкою Ясенівської дільничної лікарні від 14 квітня 2010 року та постановою про відмову у порушенні кримінальної справи, винесеної 22 травня 2010 року начальником Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області.

14 квітня 2010 року ОСОБА_1 підписано заяву, якою вона просить зареєструвати ОСОБА_2 у вищевказаній квартирі. Підпис ОСОБА_1 засвідчено Котюжинською Л.Д. - державним нотаріусом Любашівської районної державної нотаріальної контори.

23 квітня 2010 року розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 370 ОСОБА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на вищевказану квартиру.

З 19 квітня 2010 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЖК Української РСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Як вбачається з особового рахунку № НОМЕР_1, виданого на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 370 від 23 квітня 2010 року, ОСОБА_1 укладено договір найму квартири АДРЕСА_2.

Таким чином, суд доходить до висновку про наявність у ОСОБА_1 права користування цією квартирою.

Судом у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не перешкоджає ОСОБА_1 у вселенні до вказаної квартири та користуванні нею, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та поясненнями самої ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на наведене суд доходить до висновку про відсутність порушення права ОСОБА_1 щодо користування нею квартирою АДРЕСА_2, з боку ОСОБА_2 у зв’язку з чим відмовляє їй у задоволенні позову про вселення до вказаної квартири.

Відносно позовних вимог ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування зазначеною квартирою, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була відсутня у квартирі АДРЕСА_2, у зв’язку з тим, що повинна була доглядати хвору матір, а після її смерті інших родичів, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та не втратила інтересу до цієї квартири. Окрім того, суд зауважує, що ОСОБА_1 з чоловіком справно сплачували усі комунальні платежі за спірний період, за час відсутності подружжя Івоників у квартирі там проживали їх квартиранти, що також підтверджує інтерес останніх до квартири.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) , у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Суд визнає причини відсутності ОСОБА_1 у вказаній квартирі поважними, подовжує пропущений нею строк відсутності у вказаній квартирі, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування зазначеною квартирою.

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_1 щодо виселення ОСОБА_2 з вказаної квартири, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 ЖК Української РСР, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду СРСР № 2 від 3 квітня 1987 року "Про практику застосування судами житлового законодавства" (v0002400-87) , під вселенням у встановленому порядку розуміється вселення у житлове приміщення з дотриманням положень про прописку. З огляду на те, що інститут прописки з часів прийняття цієї Постанови функціонально замінено на інститут реєстрації, суд доходить до висновку, що вселення особи з дотриманням положень законодавства України про реєстрацію та зі згоди наймача є вселенням у встановленому порядку, тобто суд вважає заяву, підписану ОСОБА_1 14 квітня 2010 року законною підставою для вселення ОСОБА_2 у квартиру.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 набула право користування квартирою АДРЕСА_1 на законних підставах.

З цієї підстави, суд не може визнати ОСОБА_2 тимчасовим жильцем у розумінні ст. 98 ЖК Української РСР.

З аналізу положень ч. 2 ст. 64, ч. 2 ст. 65 ЖК Української РСР, суд доходить до висновку про те, що ОСОБА_2 вселилась до вказаної квартири як член сім’ї наймача та на неї розповсюджується дія норм ч.ч. 1, 3 ст. 64, ч. 4 ст. 78 ЖК Української РСР, що підтверджується також і фактичними обставинами справи: у період свого проживання ОСОБА_2 вносила плату за комунальні послуги та користування житлом у весь період свого проживання у квартирі, що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК Української РСР, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Проте, судом не вбачається встановлених ЖК Української РСР (5464-10) , Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, законних підстав виселення ОСОБА_2 з вказаної квартири, у зв’язку з чим суд вимушений відмовити ОСОБА_1 у задоволенні зустрічної позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 64, 65, 71, 72, 78, 98 ЖК Української РСР, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 218 ЦПК України, суд -

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням -відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Приморський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області про виселення і зняття з реєстраційного обліку - відмовити.

рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.