розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрансінвест Холдинг" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсним договору поруки,

Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 05.11.2007р. №401-МВ/07, в якому просило стягнути з ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг", ТОВ "Інвестиційно-промислова Нафтогазова корпорація "Джерело" та ОСОБА_1 як солідарних боржників 25 178 185,48 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 24 720 390,30 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 229 203,74 грн., заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту – 228 591,44 грн.; витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн.

24.11.2008р. ухвалою Приморського районного суду м. Одеси відкрито провадження у справі.

09.10.2009р. ухвалою Приморського районного суду м. Одеси позовні вимоги роз’єднані шляхом виділення для окремого розгляду вимог банку до ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" та ОСОБА_1 Вимоги банку до ТОВ "Інвестиційно-промислова Нафтогазова корпорація "Джерело" розглядаються в межах окремої справи.

Позивачем наданий пакет документів, відповідно до яких 01.06.2009р. загальними зборами акціонерів ЗАТ "Альфа-Банк" прийнято рішення про зміну найменування ЗАТ "Альфа-Банк" на Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк". Відповідні зміни зареєстровані 19.08.2009р.

29.04.2010р. ухвалою Приморського районного суду м. Одеси справу передано до Автозаводського районного суду м. Кременчука.

12.10.2010р. відповідач звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з зустрічною позовною заявою до ПАТ "Альфа-Банк" про визнання недійсним договору поруки №572-П/07 від 05.11.2007р., укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ "Альфа-Банк". Зустрічний позов прийнятий судом до спільного розгляду з первісним позовом.

За результатами попереднього судового засідання судом встановлено, що: сторони не бажають врегулювати спір до судового розгляду; позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом не відмовляються від позову; відповідач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом не визнають позов; сторони не бажають укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду; сторони уточнили позовні вимоги та заперечення проти позову; сторони не заявили клопотань про витребування доказів, виклик свідків, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, судові доручення щодо збирання доказів, вжиття заходів забезпечення позову.

28.04.2011р. відбулося судове засідання, в якому суд встановив особи представників сторін та перевірив їх повноваження, роз’яснив їх права та обов’язки, доповів про зміст заявлених вимог, з’ясував, чи підтримують позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом свої вимоги, чи визнають відповідач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом пред’явлені вимоги, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду, заслухав пояснення учасників процесу, дослідив докази та з’ясував обставини справи.

ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" не забезпечило участі повноважного представника у попередніх та судових засіданнях, не надало пояснень та заперечень з приводу предмету спору, не повідомило суд про причини неявки. Вислухавши думку представників позивача та відповідача за первісним позовом, суд знаходить можливим здійснювати розгляд справи у відсутність представників ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг", повідомленого належним чином про дату та час судових засідань по справі.

В обґрунтування первісного позову ПАТ "Альфа-Банк" посилається на те, що сума заборгованості, яка є предметом стягнення, виникла з договору поруки від 05.11.2007р. №572-П/07, укладеного між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 За умовами договору (п.2.1) ОСОБА_1 виступає поручителем за виконання зобов’язань ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" за договором про відкриття кредитної лінії від 05.11.2007р. №401-МВ/07, укладеним між ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" та ЗАТ "Альфа-Банк". В порушення умов кредитного договору ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" не виконало своїх зобов’язань.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 посилається на те, що договір поруки був укладений під впливом обману поручителя та з інших підстав, викладених у залучених до матеріалів справи письмових документах. Представник ПАТ "Альфа-Банк" заперечив проти зустрічного позову з підстав, викладених у залучених до матеріалів справи письмових документах.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

05.11.2007р. між ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" був укладений договір про відкриття кредитної лінії №401-МВ/07 (далі за текстом – кредитний договір), відповідно до якого банк відкривав позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію із строком дії до 05.11.2008р. з лімітом кредитної лінії в сумі, еквівалентній 5 000 000,00 доларів США, із сплатою процентів за користування частиною кредиту, наданою у гривні – в розмірі 17% річних, за користування частиною кредиту, наданою у доларах США – в розмірі 14,5% річних, за користування частиною кредиту, наданою у євро – в розмірі 14,4% річних.

Згідно п.4.2 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше 2 (двох) днів з дня її укладення.

Згідно п.2.1 кредитного договору належне виконання позичальником зобов’язань за цим договором забезпечується: а) неустойкою (пенею, штрафом), що передбачені цим Договором; б) заставою майнових прав на виручку по Договору на поставку бензолу нафтового №27-07, укладеним 27 серпня 2007 року між позичальником та ТОВ "Стандарт-Газ"; в) порукою ТОВ "Інвестиційно-промислова Нафтогазова корпорація "Джерело" на повну суму зобов’язань Позичальника і на строк дії цього договору; г) порукою ОСОБА_1 на повну суму зобов’язань позичальника і на строк дії цього Договору.

05.11.2007р. в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ЗАТ "Альфа-Банк" був укладений договір поруки №571-П/07 (далі за текстом – договір поруки), відповідно до п.2.1 якого поручитель поручається за виконання ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" обов’язків, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підстав нього у майбутньому. Згідно п.3.1 договору поруки – ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" та ОСОБА_1 відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

13.11.2007р. ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою визначили розмір траншу у сумі 10 000 000,00 грн. та встановили дату повернення траншу – 05.11.2008р. Сума траншу була перерахована банком позичальнику згідно меморіального ордера від 13.11.2007р. №15336.

14.11.2007р. ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" уклали додаткову угоду №2 до кредитного договору, якою визначили розмір траншу у сумі 10 000 000,00 грн. та встановили дату повернення траншу – 05.11.2008р. Сума траншу була перерахована банком позичальнику згідно меморіального ордера від 14.11.2007р. №8604.

15.11.2007р. ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" уклали додаткову угоду №3 до кредитного договору, якою визначили розмір траншу у сумі 5 000 000,00 грн. та встановили дату повернення траншу – 05.11.2008р. Сума траншу була перерахована банком позичальнику згідно меморіального ордера від 15.11.2007р. №14002.

Загальна сума наданого кредиту – 25 000 000,00 грн.

25.12.2007р. ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" уклали додаткову угоду до кредитного договору, якою сторони виклали в новій редакції п.6.2 ст.6 кредитного договору "порядок нарахування, сплати та зміни розміру процентів за користування кредитом".

14.11.2008р. банком в порядку договірного списання стягнуто з ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" 279 609,70 грн. в рахунок погашення заборгованості згідно меморіального ордера від 14.11.2008р. №33716.

Сума основного непогашеного зобов’язання становить 24 720 390,30 грн.

25.02.2009р. листом №25/02-09-б/б ПАТ "Альфа-Банк" звернувся до ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором. Вимога залишена без задоволення.

25.05.2009р. ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2009р. у справі №50/396 відносно ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, зупинено заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань. Згідно постанови господарського суду м. Києва від 31.07.2009р. по справі №50/396 ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, про що в газеті "Голос України" №151 (4651) від 14.08.2009р. опубліковано оголошення. При цьому, судом встановлено наявність заборгованості у ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" перед ПАТ "Альфа-Банк".

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Статтею 12 цього Закону передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів). Згідно ст.23 даного Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

21.12.2010р. банк подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідачів за первісним позовом солідарно заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 05.11.2007р. №401-МВ/07 в сумі 31 099 687,91 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 24 720 390,30 грн., заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту – 3 118 732,88 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 3 131 470,37 грн., заборгованість по пені за прострочення сплати процентів – 129 094,36 грн. Крім того, банк просить стягнути з відповідачів за первісним позовом судові витрати у розмірі 1 730,00 грн.

Згідно ст. 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов’язань є порука. Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність. Згідно ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

В даному випадку, – ЗАТ "Альфа-Банк" реалізувало право вимоги дострокового повернення кредиту шляхом пред’явлення вимоги безпосередньо до боржника та ініціювання справи про визнання ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" банкрутом. В процесі розгляду справи сума заборгованості боржника перед банком включена до реєстру кредиторів. Позивач за первісним позовом не надав до суду жодного доказу в підтвердження того, що на момент звернення до суду сума заборгованості не погашена повністю або в частині.

Згідно п.6 ст. 3 ЦК України принцип справедливості, добросовісності та розумності являється одним з основних загальних засад цивільного законодавства. Справедливість, добросовісність та розумність у цивільному законодавстві практично виражається у встановленні рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; можливості захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднанням норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому, справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, меж здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, її адекватного ставлення до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тобто, реалізація цивільних прав має здійснюватись у визначених межах, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам.

Як зазначено в ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, звернення ПАТ "Альфа-Банк" з позовом до ОСОБА_1 є зловживанням цивільними правами з боку ПАТ "Альфа-Банк", яке полягає у намірі задовольнити вимоги, що виникли з кредитного договору, які вже задоволені господарським судом під час розгляду позову ПАТ "Альфа-Банк" до ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг". ПАТ "Альфа-Банк" не довів належними та допустимими доказами факту того, що розгляду позову до ОСОБА_1 передувала відсутність повного або часткового виконання ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" зобов’язань, що виникли з кредитного договору, право вимоги за яким реалізоване. Відповідно, право вимоги до ОСОБА_1, як до одного з солідарних боржників, на виконання зобов’язань, що виникли з кредитного договору, є зловживанням ПАТ "Альфа-Банк" своїми цивільними правами і не підлягає судовому захисту.

В обґрунтування зустрічного позову представник ОСОБА_1 посилався на порушення ПАТ "Альфа-Банк" вимог банківського законодавства, надання банком кредиту некредитоспроможному позичальнику та замовчування цієї обставини ОСОБА_1 як поручителю на момент укладення оспорюваного договору поруки, невідповідність укладеного договору поруки правовій природі поруки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на банки покладено обов’язок при наданні кредиту перевіряти кредитоспроможність позичальників, тобто встановлювати наявність у позичальника передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки (кредитоспроможність).

Виходячи зі змісту ст. 58 Закону України "Про Національний банк України", з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків Національний банк відповідно до визначеного ним порядку встановлює для них обов’язкові економічні нормативи. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов’язаними з капіталом, ліквідністю, наданням кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиком.

Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", економічні нормативи – показники, що встановлюються НБУ і дотримання яких є обов’язковим для банків. Відповідно ст. 15 Закону України "Про Національний банк України" рішення про встановлення економічних нормативів для банків приймається правлінням НБУ.

В положенні "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженого постановою правління НБУ від 06.07.2000р. №279 (z0474-00) , встановлені мінімально необхідні вимоги з оцінювання фінансового стану позичальника. Згідно п.4.1 вказаного Положення критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог цього Положення, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Банк під час здійснення оцінки фінансового стану позичальника зобов’язаний ураховувати основні показники, установлені в п.4.3 та п.4.6 цієї глави. Банк під час здійснення оцінки фінансового стану позичальника має право встановлювати додаткові (суб’єктивні) показники.

Згідно ст.2 Положення "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженого постановою правління НБУ від 06.07.2000р. №279 (z0474-00) , кредитний ризик – ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов’язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов кредитної угоди або взагалі не проводитиметься); класифікація кредитних операцій – це оцінка рівня ризику за кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції. Оцінка рівня кредитного ризику здійснюється згідно з порядком, установленим у главах 4, 5, 6 та 7 цього Положення (z0474-00) ; кредитоспроможність – наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки.

Разом з тим, п.1.1 Глави 1 Розділу VI "Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні" (затвердженої Постановою Правління НБУ від 28.08.2001р. №368 (z0841-01) ) передбачено, що кредитна діяльність банків пов’язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов’язання згідно з угодою, тому банки зобов’язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів. Кредитоспроможність – наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) та нормативно-правовими актами Національного банку України здійснюється регулювання кредитної діяльності банків та покладено на банки обов’язок при наданні кредиту перевіряти кредитоспроможність позичальників, тобто встановлювати наявність у позичальника передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки.

Представник ПАТ "Альфа-Банк" пояснив, що під час підписання договору поруки фінансовий стан поручителя їх не цікавив; чинне законодавство України не пов’язує матеріальне становище поручителя з розміром зобов’язань, за які він поручається; під час підписання кредитного договору та договору поруки банк не надавав поручителю інформації щодо фінансового стану боржника.

В свою чергу, ст. 230 ЦК України не містить застереження про її застосування виключно у випадках, коли законом прямо встановлено обов’язок інформування. Договір поруки укладався між учасниками цивільних відносин відповідно до положень ЦК України (435-15) (ст.ст. 203, 215 та 230 ЦК України) якими встановлена загальна заборона на введення в оману. Відповідно, якби банк мав на меті реальне настання правових наслідків за договором поруки, то він повинен був врахувати внутрішню волю поручителя та повідомити його про всі істотні обставини (у тому числі про некредитоспроможність позичальника), навіть за відсутності у законодавстві такого обов’язку.

Представник ОСОБА_1 наполягає на тому, що в разі отримання інформації про обсяг відповідальності перед ПАТ "Альфа-Банк" та про фінансовий стан ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг", ОСОБА_1 не уклав би договір поруки, якби знав, що ПАТ "Альфа-банк" видав кредит некредитоспроможному позичальнику.

На підтвердження доводів стосовно некредитоспроможності ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" на момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 надано аудиторський висновок №30/09-2009-1 від 30.09.2009р., відповідно до якого ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" станом на 01.10.2007р. не було кредитоспроможним, структура балансу товариства є незадовільною, станом на 01.10.2007р. товариство є нестабільним, абсолютно залежним від зовнішніх кредиторів та є фінансово нестійким, товариство має нульову рентабельність.

Висновок складений за методикою відповідно до вимог положення, затвердженого постановою правління НБУ від 06.07.2000р. №279 (z0474-00) , та на підставі фінансової звітності ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг", яка використовувались і банком при оцінці кредитоспроможності позичальника на момент укладення кредитного договору.

Крім того, 27.04.2009 року Аудиторською фірмою ТОВ "Консалтінг ЛТД" було складено Аудиторський висновок про фінансову звітність ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" за 2007-2008р.р., відповідно до якого була проведена перевірка фінансової інформації товариства у відповідності до вимог Закону України "Про аудиторську діяльність" (3125-12) . Відповідно до показників фінансової звітності, що визначають фінансово-господарський стан товариства та їх аналізу встановлено, що в 2007 році товариство відобразило від’ємний фінансовий результат – збитки; за результатами фінансово-господарської діяльності товариства за 2007-2008 рік, І півріччя 2009 року ймовірність банкрутства товариства прогнозується з досить високим ступенем, тобто починаючи з 2007 року у товариства наявні ознаки банкрутства.

Натомість, представник ПАТ "Альфа-Банк" проти таких доводів заперечував, не надавши при цьому суду достатніх доказів, які б спростували аргументи ОСОБА_1 стосовно некредитоспроможності ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" на момент укладення кредитного договору. Також, представник ПАТ "Альфа-Банк" вказував на відсутність законодавчо встановленої заборони банку видавати кредит некредитоспроможним позичальникам та обов’язку попереджати про це поручителів.

Вивчивши надані письмові докази, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні ОСОБА_1 обґрунтовано та змістовно доведено наявність обставини некредитоспроможності ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" на момент укладення кредитного договору та замовчування ПАТ "Альфа-Банк" цієї обставини ОСОБА_1 при укладенні договору поруки.

Укладення кредитного договору банком з некредитоспроможним позичальником свідчить про те, що кредитні відносини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків і банк не розраховував отримати повернення кредитних коштів від позичальника, як це передбачено ст. 1054 ЦК України та змістом договору.

Внаслідок некредитоспроможності ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" на момент укладення кредитного договору та враховуючи похідний характер поруки, дійсні права та обов’язки ОСОБА_1 згідно спірного договору поруки не відповідають передбаченим у цьому договорі та ст.ст. 553- 556 ЦК України. Правова природа поруки як способу забезпечення виконання зобов’язання, згідно ст. 553 ЦК України, полягає у тому, що третя особа (поручитель) зобов’язується перед кредитором іншої особи (боржника) нести відповідальність у разі невиконання останньою її обов’язку перед кредитором. Отже, поручитель не зобов’язаний виконувати обов’язок боржника за основним зобов’язанням, його роль обмежена обов’язком нести відповідальність за боржника. Порука надає кредиторові додаткову гарантію виконання зобов’язання і відіграє виключно забезпечувальну функцію.

В контексті ст. 546 ЦК України порука являє собою спосіб забезпечення виконання зобов’язань боржника, проте не є угодою по переведенню боргу позичальника за кредитним договором на поручителя, враховуючи, що банку було наперед відомо про неможливість повернення кредиту позичальником. Згідно ч.2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Згідно до п.4.1 договору поруки у випадку виконання поручителем на умовах, передбачених цим договором, зобов’язання, забезпеченого порукою, до нього у повному обсязі переходять відповідні права банку. Однак наслідки, передбачені ч.2 ст. 556 ЦК України та п.4.1 договору поруки, не могли виникнути у повному обсязі, зважаючи на некредитоспроможність позичальника. Тобто ОСОБА_1, як поручитель, який виконав би зобов’язання, забезпечене порукою, і до якого перейшли б права кредитора у цьому зобов’язанні, був завідомо позбавлений можливості отримати виконання зобов’язання від некредитоспроможного позичальника.

Згідно ст. 202 ЦК України правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правові наслідки недодержання сторонами правочину вимог ч.3 ст. 203 ЦК України встановлені ч.1 ст. 215 та ст. 230 ЦК України – відповідно до яких встановлено загальну заборону впливу на формування волевиявлення сторони правочину іншою стороною через введення в оману, в тому числі шляхом замовчування наявності обставин, які мають істотне значення та можуть перешкодити вчиненню правочину. Відповідно, попередньо відома на момент вчинення правочину об’єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов’язків. Однак, ця обставина була відома одній із сторін Договору поруки – банку.

За правилами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За ч.1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Як зазначено в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) – правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Наданими доказами підтверджено умисел ПАТ "Альфа-Банк" на введення в оману ОСОБА_1 з метою схилити останнього до укладення договору поруки. ПАТ "Альфа-Банк" знало про наявність істотної обставини (некредитоспроможності ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг"), але замовчало про її існування ОСОБА_1 Зважаючи на викладене, суд погоджується з доводами ОСОБА_1 щодо відсутності у ПАТ "Альфа-Банк" мети реального настання наслідків поруки та щодо замовчування істотної обставини ОСОБА_1, оскільки обізнаність з нею перешкодила б укладенню правочину. Як наслідок, договір поруки був укладений ОСОБА_1 під обманом, тому його волевиявлення не відповідало його внутрішній волі, що є достатньою підставою для недійсності правочину.

Даний висновок підтверджується тим, що і ПАТ "Альфа-Банк", і ТОВ "П.С.П. Аудит", яке склало аудиторський висновок від 30.09.2009р. №30/09-2009-1, здійснювали оцінку кредитоспроможності ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" відповідно до вимог Положення "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженого постановою правління НБУ від 06.07.2000р. №279. Таким чином, ПАТ "Альфа-Банк" повинен був прийти до тих самих висновків, які викладені в аудиторському висновку, а саме: ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" не було кредитоспроможним при укладенні кредитного договору.

Згідно зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Необхідно зазначити, що дії ПАТ "Альфа-Банк" по реалізації договору поруки підтвердили його волевиявлення через уповноважених представників, які діяли в інтересах банку та мали на меті забезпечити виконання кредитних зобов’язань, тобто у ПАТ "Альфа-Банк" наявний умисел на укладення оспорюваного Договору поруки та введення ОСОБА_1 в оману шляхом замовчування обставини некредитоспроможності позичальника.

Суд вважає прийнятними твердження ОСОБА_1, що вказана обставина є істотною, оскільки за умови обізнаності ОСОБА_1 з обставиною некредитоспроможності ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" (тобто нездатністю повернути кредитні кошти), вказана особа не уклала б договір поруки.

На думку суду, за наявними у матеріалах справи доказами та поясненнями представників сторін підтверджується та обставина, що під час укладення договору поруки ПАТ "Альфа-банк" ввело в оману ОСОБА_1 щодо природи правочину, дійсного стану речей, обсягу прав та обов’язків останнього з метою спонукання до укладання даного договору. Тому суд вважає зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають, в тому числі, з договорів та інших правочинів. Згідно ч.1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Зважаючи на те, що право вимоги за первісним позовом у ПАТ "Альфа-Банк" виникло з Договору поруки від 05.11.2007р. №572-П/07, укладеного між Банком та ОСОБА_1, а даний Договір визнано судом недійсним з моменту укладення за зустрічним позовом ОСОБА_1, то в даному випадку відсутня підстава виникнення цивільних обов’язків у ОСОБА_1 перед ПАТ "Альфа-Банк", що є достатньою підставою для відмови в задоволенні первісного позову.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 230, 1054 ЦК України, ст.ст. 2,4, 49, 66 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 2, 15 ЗУ "Про Національний банк України", п. 1.3 ст. 1, ст. 2, п. 4.1-4.6 Положення "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" (z0474-00) , ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214 – 215, 218 ЦПК України (1618-15) , суд,