Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Олефіренко Н.А.,

секретаря –Шевченко В.В.

розглянувши у відкритому засіданні в приміщені суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_8

до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

третя особа Павлоградська районна рада Дніпропетровської області та служба у справах дітей Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області

про виселення та усунення перешкод у користуванні житлом й знятті з реєстрації,

за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6

до ОСОБА_8

про визнання права власності на 1/8 частини житлового будинку, суд

Позивачка звернулася до суду із позовом посилаючись на те, що вона на підставі рішення суду від 22.01.2010 року є власником домоволодіння АДРЕСА_1. На теперішній час в даному домоволодінні зареєстровані та проживають відповідачі на підставі ордеру від 24.12.2007 року виданого на ім’я ОСОБА_2 на право зайняття сім’єю з п’яти осіб спірного будинку. рішенням від 22.01.2010 року даний ордер скасовано та право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 визнано за нею, ОСОБА_8 На теперішній час, ОСОБА_9, який доводився відповідачам чоловіком та батьком є померлим, але його дружина та їх діти продовжують проживати в спірному будинку, добровільно виписуватись відповідачі не бажають, продовжують користуватися домоволодінням яке належить їй на праві власності чим порушують її права як власника. Просить суд усунути перешкоди у користуванні домоволодінням зобов’язавши відповідачів знятися з реєстрації та виселитись.

Позивачі зустрічної позовної заяви в позові посилається на те, що в спірному домоволодінні вони проживали разом із померлим у ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіком ОСОБА_9. В будинку також проживав померлий у березні 2007 року ОСОБА_7, який їй доводився свекром. В спірний будинок вона та діти заселилися на підставі ордеру №1 серії Б-2007 року виданого на ім’я ОСОБА_2 на сім’ю з п’яти осіб на право зайняття житлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 відповідно до рішення двадцятої сесії п’ятого скликання Павлоградської районної ради Дніпропетровської області від 25.03.2008 року. З огляду на викладені обставини відповідачі вважають, що мають право на 1/8 частку у спірному домоволодінні як спадкоємці першої черги після померлого батька та діда, тому просять визнати за ними право на 1/8 частину за кожним у вищевказаному домоволодінні.

В судовому засіданні позивачка та представник позивачки підтримали позов та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі позов не визнали, вважаючи своє перебування в спірному будинку цілком на законних підставах.

У ході судового розгляду до суду надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання права власності на 1/8 частини житлового будинку. Ухвалою суду від 21.02.2011 року зустрічну позовну заяву об’єднано з первісним позовом в одне провадження та призначено до розгляду на 02.03.2011 року, але позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, про день та час слухання справи були повідомлені судом належним чином, причини не явки не повідомили. Розгляд справи був призначений на 12.04.2011 року позивачі за зустрічним позовом, які є відповідачами за первісним позовом, в судове засідання повторно не з’явилися, про день та час слухання справи були повідомлені судом належним чином, причини не явки не повідомили. Розгляд справи був відкладений до 11.01.2008 року. На 19.04.2011 позивачі за зустрічною позовною заявою знову не з’явилися до судового засідання хоча були повідомлені телефонограмою за місцем роботи, рекомендованим повідомленням за місцем проживанням причини не явки не повідомили.

Таким чином, в силу ст. 207 ЦПК України, суд визнає, що позивачі повторно не з’являються до суду без поважних причин.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду, оскільки належним чином повідомлені позивачі (сторони) повторно не з’являються в судове засідання без поважних причин та повторно не повідомили про причини неявки.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні не погодився з обставинами викладеними у позовній заяві та просив у позові відмовити.

Представник служба у справах дітей Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області вважає, що позовні вимоги є неправомірними та порушують права відповідачки та дітей.

Представник Павлоградської районної ради Дніпропетровської області підтримав думку представника служби у справах дітей Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Суд заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази надані сторонами як обґрунтування позовних вимог так і заперечення проти них, вважає, встановленими наступні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9, який був сином померлому 25.03.2007 року ОСОБА_7. Вона разом зі своїм чоловіком та дітьми була зареєстрована з 1993 року у будинку АДРЕСА_1, проте у спірному будинку не мешкала з 1997 року із-за суперечок зі свекром. Потім після смерті її чоловіка ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і по березень 2007 року у спірному будинку вона з дітьми не проживала, оскільки батько її померлого чоловіка створив умови за якими вона була змушена з дітьми звільнити вказаний будинок, а після смерті свекра, вона звернулась із заявою до Богданівської сільської ради Павлоградського району і їй видали ордер на вселення до спірного будинку. За час існування сім’ї відповідачів вони проживали на зйомних жилплощах із-за відсутності власного житла. Отже, відповідачі за первісним позовом, надали докази поважності їх відсутності в спірному будинку. Іншого постійного місця проживання ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 не мають, оскільки мали твердий намір проживати в спірному будинку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка з дітьми вселилися у спірний будинок як члени сім’ї власника, майно нажите за час подружнього життя відсутнє, іншого житла вона не має. Крім того за час відсутності відповідачки у спірному будинку, вона та діти не втрачали зв’язку із спірною будівлею, там залишені їх особисті речі оскільки вони не мали іншого місця де їх зберігати.

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, що передбачається ст. 9 ЖК України.

Насамперед, з огляду на ст.156 ЖКУ право членів сім’ї (зокрема колишніх членів сім’ї) власника на користування жилим приміщенням є похідним від права власника і з припиненням для власника права власності на жиле приміщення члени його сім’ї (колишні члени сім’ї) втрачають право користування цим приміщенням. Факт відчуження позивачем спірної квартири відсутній.

Посилаючись на норми ст. 391 ЦК України позивач мотивує тим, що відповідачі, які є колишніми членами сім’ї, створюють перешкоди в користуванні власністю, тобто керується фактом порушення його права власності.

Перевіряючи чи є в позивача право власності на спірну квартиру, судом встановлено, що за наявними даними у КП Павлоградське МБТІ право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду від 15.05.2010 року.

Але із долученої до матеріалів справи ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.01.2011 року вбачається, що апеляційна скарга була подана на рішення суду від 22.01.2010 року, що в свою чергу протирічить довідки МБТІ, крім того, ні представник позивачки ні сама ОСОБА_8 не надали витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Тому доводи позивачки щодо порушення її права власності спростовуються матеріалами справи.

Насамперед відповідачка зі своїми дітьми була вселена у спірний будинок за згодою власника з додержанням правил прописки, що підтверджується довідкою наданою виконкомом Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області і проживала в спірному будинку як член сім’ї власника житла, спірний будинок був постійним місцем проживання її та дітей, вона з нього не виписувалася, і відповідно до статей 65, 156 ЖК України набула право на користування житлом нарівні з власником будинку (інше не було визнано при вселенні) і припинення сімейних відносин з власником житла не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Таким чином, на підставі викладеного, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, суд вважає, що право вимагати в судовому порядку виселення колишніх членів його сім’ї або зняття їх з реєстрації, власник жилого будинку (квартири) має відповідно до ст.157 ЖК, але тільки за наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 116 ЖК України тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивачки ОСОБА_8.

На підставі вищевикладеного, керуючись стаття 8 (ст.1 Протоколу №1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , ст. 9, 156 Житлового Кодексу України, ст. 10, 60, 212 ЦПК України, Пленум Верховного Суду України п.9 постанови від 12 квітня 1985 року №2 (v0002700-85) (зі змінами, внесеними постановами від 10 березня 1989 року №2, від 25 грудня 1992 року №13 (v0013700-92) та від 25 травня 1998 року № 15 (v0015700-98) ), суд -

В задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення та усунення перешкод у користуванні житлом й знятті з реєстрації в і д м о в и т и.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після його проголошення.

Особи, які брали участь по справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.