розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради, ОСОБА_3 про скасування рішень ОСОБА_2 сільської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, стягнення моральної шкоди та судових витрат, треті особи Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області, приватне підприємство "Фокус –2002",

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просить визнати недійсним рішення ОСОБА_2 сільської ради, відповідно до якого ОСОБА_3, було надано право приватизації земельних ділянок площею 0,2500 га та 0,2811 га, визнати недійсним та скасувати державні акти на право приватної власності на земельні ділянки площею 0,2500 га та 0,2811 га, видані на ім’я ОСОБА_3, що розташовані в с. Креничі, по вул. Центральній,33 та стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10000 грн., посилаючись на те, що при приватизації вищевказаних земельних ділянок ОСОБА_3 в їх межі було включено землі комунальної власності, а саме під’їзна дорога до її земельної ділянки, в зв’язку з чим, вона не може її використовувати належним чином і постійно від цього отримує моральні страждання.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, попросила визнати недійсним рішення ОСОБА_2 сільської ради про надання дозволу про приватизацію ОСОБА_3 спірних земельних ділянок та Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки площею 0.2500 га та 0,2811 га, що розташовані в селі Креничі Обухівського району по вул. Центральна, 33, посилаючись на те, що відповідачами порушено право на користування під’їзною дорогою, яка знаходилась в з давніх часів до її земельної ділянки. В зв’язку з чим, порушено її право щодо вільного доступу до власної земельної ділянки. Крім того відповідачем ОСОБА_3 здійснюється постійний тиск на неї та її близьких, що призводить до морального страждання.

Представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, пояснив що позивач не може належно користуватись своїм правом власності, оскільки не має доступу (проїзду) до своєї земельної ділянки, крім того, земельна ділянка видана відповідачу з порушенням чинного законодавства, що підтверджується відповідними висновками.

Представник відповідача ОСОБА_5, заперечив проти позовних вимог, пояснив, що відповідач належним чином отримав земельні ділянки у приватну власність, використовує їх згідно цільового призначення, в межах відповідно до координат визначених технічною документацією, жодних порушень земельного законодавства не виявлено, що підтверджується відповідними висновками. Щодо проїзду між земельними ділянками позивача та відповідача, то відповідно до планів населеного пункту, то такого проїзду в даному місці не було і не планувався.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, пояснив, що земельні ділянки надані відповідачу згідно чинного законодавства, а дана ситуація виникла, оскільки в населеному пункті відсутній генеральний план.

Третя особа Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області в судове засідання не з’явились, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують.

Представник третьої особи Приватного підприємства "Фокус -2002"ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що технічну документацію виготовляв працівник який вже не працює на даному підприємстві, технічна документація на спірні земельні ділянки виготовлювалась згідно наданих документів та чинного законодавства, крім того, при виїзді на місцевість їхнього працівника, були встановлені межові знаки на межі земельних ділянок відповідача і виявлено, що розташування земельних ділянок на місцевості відповідає координатам згідно технічної документації та державних актів на землю.

Вислухавши доводи сторін, допитавши свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до земельнокадастрової книги наданої представником ОСОБА_2 сільської ради у ОСОБА_3 в користуванні знаходилось земельна ділянка площею 0,53 га.

Відповідно до рішення 27 сесії 24 скликання ОСОБА_2 сільської Ради депутатів Обухівського району Київської області було вирішено надати у приватну власність та дозвіл на виготовлення Державних актів на право приватної власності на землю гр. ОСОБА_3 В З. на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та площею 0,28 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходились в постійному користування на території ОСОБА_2 сільської ради.

Відповідно до даного рішення, ОСОБА_3 виготовив технічну документації та отримав висновок про погодження технічної документації від 12.04.2005 року № 3502, та було видано рішення ОСОБА_2 сільської ради від 31.03.2005 року про затвердження даної технічної документації, та отримав 11.02.2005 року, державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯА № 302555 площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, та серії ЯА 302556 площею 0,2811 га, для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться на території ОСОБА_2 сільської ради Обухівського району Київської області, село Креничі, вул. Центральна, 33.

Відповідно до рішення 23 сесії 5 скликання від 29.10.2007 року ОСОБА_2 сільської ради Обухівського району ОСОБА_1 була передана у приватну власність та наданий дозвіл на отримання Державного акту на землю, на земельну ділянка площею 0,15 га, для будівництва індивідуального жилого будинку, що розташована в селі Креничі по вул. Центральна в межах ОСОБА_2 сільської ради.

17 червня 2010 року ОСОБА_1 отримала Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯД № 798780 площею 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташована Київська область, Обухівський район, село Креничі, вул. Центральна, 37-А.

07 квітня 2009 року земельною комісією ОСОБА_2 сільської ради Обухівського району був складений акт № 114, в якому вказано, що ОСОБА_3 загородив під’їзду дорогу довжино 40 м, чим перекрив ОСОБА_1 під’їзд до її земельної ділянки. ОСОБА_3 було запропоновано винести межові знаки згідно державного акту на землю.

02 липня 2009 року земельною комісією ОСОБА_2 сільської ради Обухівського району був складений акт № 120, в якому вказано, що під’їзна дорога, яка являє собою провулок від центральної вулиці і має довжину 40 метрів від її будинку згідно будівельного паспорту, до земельної ділянки ОСОБА_13, загороджена сіткою ОСОБА_3 Згідно растрів 1963 року даний проїзд не існує.

Згідно акту № А -1923/97 від 23 липня 2009 року Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській області під’їзний провулок який користувалась ОСОБА_1, був передбачений будівельним паспортом 1992 року. після проведення приватизації земельної ділянки ОСОБА_3 провулок був огороджений, що унеможливлює прохід та проїзд до житлового будинку ОСОБА_1 Рішень про передачу гр. ОСОБА_3 земель загального користування ОСОБА_2 сільською радою не приймалось.

09 жовтня 2009 року відділ містобудування та архітектури Обухівської районної державної адміністрації на звернення громадян був наданий лист, в якому вказано, що документація по земельним ділянкам а селі Креничі вздовж вулиці Центральна відсутня, проїзди та дороги місцевого значення визначаються детальним планом забудови або іншою документацією, яка на даний населений пункт відсутня і повинна замовлятися відповідним місцевим органом самоврядування. Було встановлено, що існує спільний заїзд до будинку № 37-А по вул. Центральна. Даний заїзд використовується з давнього часу. Відповідно до ДБН 360-92 та Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) до існуючого будинку № 37-А по вул. Центральна обов’язково повинен бути заїзд. Заїзд до будинку ОСОБА_1 можливий тільки через існуючий заїзд.

14 червня 2010 року Управлінням Держкомзему в Обухівському районі був складений акт № 0003/17 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, в якому вказано що порушень вимог земельного законодавства гр. ОСОБА_3 не виявлено.

Згідно ст.ст. 38, 39 Земельного Кодексу України житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Згідно ч.2 ст. 71 Земельного Кодексу України до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують

функціонування автомобільних доріг.

Згідно ст.ст. 12, 13 Закону України "Про планування і забудову територій"чинний на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами: організують розроблення та затвердження місцевих правил забудови, детальних планів території, планів червоних ліній, іншої містобудівної документації та проектів. Детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає: розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів

містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок.

Як було встановлено в судовому засіданні, що генерального плану та детального плану села Креничі на даний момент не існує, доказів, що спірна частина земельної ділянки є землею комунальною власності чи дорожнього господарства суду не надано. Крім того, відповідно до акту земельної комісії № 120 від 02.07.2009 року, проїзд до будинку ОСОБА_1, згідно растрів 1963 року не існував.

Згідно п.п. "а","б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно ст. 83 Земельного Кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать землі загального користування населених пунктів( майдани, вулиці, проїзди, шляхи, тощо).

Судом встановлено, що відповідач, в якого в користуванні було 0,53 га, у встановленому законом порядку набув права власності на спірні земельні ділянки, загальною площею 0,5311 га, тобто саме на площу яка була в користуванні. Доказів що при приватизації земельних ділянок гр. ОСОБА_3 була надана додатково земля що передувала в комунальній власності як дорога чи проїзд суду не було надано.

ОСОБА_3 використовує їх за цільовим призначенням, в межах встановлених відповідно до державних актів та технічної документації, відповідно до акту "перевірки дотримання вимог земельного законодавства"від 14.06.2010 року № 000/17 порушень земельного законодавства не виявлено.

Згідно ст. 118 Земельного Кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність

Відповідач ОСОБА_3 на підставі рішення уповноваженого органу (сільська рада) отримав дозвіл на приватизацію та розробку технічної документації, яка була виготовлена та погоджена відповідно до чинного законодавства, таким чином судом не встановлено підстав для скасування рішення ОСОБА_2 сільської ради від 29.11.2004 року.

Згідно ст. 143 Земельного Кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; неусунення допущених порушень законодавства в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; конфіскації земельної ділянки; примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках визначених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 153 Земельного Кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

З матеріалів справи та фактичних обставин справи суд не вбачає достатніх правових підстав для скасування державних актів на право приватної власності за земельні ділянки та позбавлення відповідача ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки, тому взадоволенні вимог про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на землю слід відмовити.

Крім того, суд зазначає,що під час судового засідання, позивачу відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України, було розяснено право земельного сервітуту згідно ст.ст. 98- 101 Земельного Кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В судовому засіданні не встановлено вини відповідача в незаконному захоплені спірної земельної ділянки, чи в інших діях по відношенню до позивача чи членів її сімї, таким чином в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись, ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 209, 212- 214 ЦПК України, ст.ст.39, 83, 98, 100,103, 116, 118, 125, 126, 152, 153 ЗК України, ст. 373, 378, 1166, 1167 ЦК України, суд -

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради, ОСОБА_3 про скасування рішень ОСОБА_2 сільської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, стягнення моральної шкоди та судових витрат, треті особи Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області, приватне підприємство "Фокус –2002", відмовити повністю.

рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.