Селидівський міський суд Донецької області у складі:

- головуючого Моцного О.С.

- при секретарі Відоновій О.О.

- за участю позивача ОСОБА_1

- відповідача ТОВ "РосУкрОйл"Романова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Селидове справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрОйл"про поновлення на роботі, стягнення компенсації за вимушений прогул та моральної шкоди.

2 березня 2010р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що з 16.12.2008р. по 05.02.2010р. перебував з відповідачем у трудових правовідносинах, працював на посаді наповнювача балонів АГНКС м. Селидове та був звільнений 05.02.2010р. на підставі наказу від 05.02.2010р. № 9/1 за ч. 3 ст. 40 КЗпП. Вважав цей наказ незаконним, оскільки не допускав систематичного невиконання без поважних причин накладених обов’язків. Просив поновити його на роботі та стягнути компенсацію за вимушений прогул та моральної шкоди 5000 грн.

В судовому засідання позивач підтвердив позовні вимоги, пояснивши, що наказом директора ТОВ "РосУкрОйл"від 3 лютого 2010р. його а також ОСОБА_3, ОСОБА_4 відсторонили від займаної посади на період проходження навчання, та на час проходження навчання було переведено на посаду підсобного робітника зі збереженням середнього заробітку в зв’язку з тим, що він не проходив навчання та не мав відповідного допуску. 04.02.2010р. згідно з затвердженим графіком роботи о 8.30 він вийшов на своє робоче місце, про що заздалегідь повідомив головного інженера АГНКС м. Селидове, але його обов’язки вже фактично виконував ОСОБА_5 О 9 годині коли прибув головний інженер він запропонував допустити його до роботи, але отримав відмову. Про присутність на робочому місці він разом з адвокатом ОСОБА_6 склали акт. 05.02.2010р. він був звільнений за ч. 3 ст. 40 КЗпП за якою працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення, позаяк до нього такі заходи не застосовувалися і свої трудові обов’язки він виконував належним чином. Просив визнати незаконним його звільнення за ч. 3 ст. 40 КЗпП України, поновити його на роботі на посаді наповнювача балонів АГНКС м. Селидове ТОВ "РосУкрОйл", стягнути з ТОВ "РосУкрОйл"на його користь середній заробіток на час вимушеного прогулу, та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав пояснивши, що звільнення позивача з 05.02.2010р. згідно з наказом № 9/1 від 05.02.2010р. було проведено з дотриманням норм КЗпП України (322-08) . Позивач 04.02.2010р. був відсутній на робочому місці тобто допустив грубе порушення трудової дисципліни за що і був звільнений. 03.02.2010р. був виданий наказ про відсторонення працівників не маючих допуску та які не проходили навчання від роботи, але фактично це не було зроблено, позивач був звільнений із старої посади. Позивач раніше не притягувався до відповідальності за невиконання посадових обов’язків. Скорочення штату робітників АГНКС м.Селидове не було. Вважав, що позов не підлягає задоволенню.

Суд заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і не оспорюється сторонами позивач був прийнятий на роботу на підставі наказу ТОВ "РосУкрОйл"№ 145/1к від 16.12.2008р. та був звільнений з цієї ж посади наказом № 9/1 від 05.02.2010р. з виплатою компенсації за невикористану відпустку на підставі ст.. 40 п. 3 КЗпП в зв’язку з відсутністю на робочому місці 04.02.2010р.

Згідно довідки ТОВ "РосУкрОйл"профспілкова організація на підприємстві не створювалась.

Відповідно до довідок ТОВ "РосУкрОйл"атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві не проводилась. Скорочення чисельності штату на підприємстві за період з січня 2010р. по квітень 2010р. не проводилась теж. За період роботи ТОВ "РосУкрОйл"с 16.12.2008р. по 05.02.2010р. позивач ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягався.

Згідно акту ТОВ "РосУкрОйл"про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 на робочому місці 04.02.2010р. був відсутній 24 години (протягом усієї робочої зміни). Суд критично оцінює цей акт в зв’язку з тим, що свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили факт виходу позивача на робоче місце 04.02.2010р. о 8.20 і не допущення його до роботи.

При звільнені за ч. 3 ст. 40 КЗпП України диспозиція закону в якості підстав для звільнення визначає систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При цьому враховується вина працівника в невиконані покладених на нього обов’язків. Про те до позивача такі заходи не застосовувалися, посадові обов’язки він виконував належним чином, тобто звільняти позивача за цим законом відповідач не мав права.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що при звільнення позивача маються порушення трудового законодавства і маються законні підставі для задоволення вимог про поновлення на попередній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки ТОВ "РосУкрОйл"середньоденна заробітна плата позивача становить 47 грн. 62 коп.

Таким чином з відповідача підлягає стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку: кількість днів вимушеного прогулу: 2010р. лютий –16, березень – 22, травень –19, червень –21, липень –22, серпень –21, вересень –22, жовтень –21, листопад –22, грудень –23; 2011р. січень –20, лютий –20, березень –22, квітень –8 в загалом 301 робочий день.

Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає: 47 грн. 62 коп. х 301 день = 14333 грн. 62 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Суд вважає, що позивачем не доведено в чому ж полягає моральна шкода і чим вона обґрунтовується, крім того суд вважає, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу достатньою мірою компенсує і моральну шкоду. В цій частині позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 36 ч. 1 п. 4, 40 ч. 3, 231, 233, 235 КЗпП України, ст.. ст.. 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України (1618-15) , суд, -

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрОйл"про поновлення на роботі, стягнення компенсації за вимушений прогул та моральної шкоди задовольнити частково.

ОСОБА_1 поновити на посаді наповнювача балонів АГНКС ТОВ "РосУкрОйл".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РосУкрОйл"на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 14 333 (чотирнадцять тисяч триста тридцять три) грн. 62 коп.

Допустити негайне виконання судового рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимішеного прогулу.

В частині відшкодування моральної шкоди в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення повного змісту рішення..