розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ТОВ "Український промисловий банк", ПАТ "Дельта Банк", приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів,

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ТОВ "Український промисловий банк", приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів.

Судом притягнуто до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ "Дельта Банк".

Мотивовано позов тим, що між ТОВ "Український промисловий банк"та ОСОБА_4 укладено договір споживчого кредиту № 1112/ФКВ-07 від 26.10.2007 р., згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 150000,00 дол. США. Крім того, між цими ж сторонами 26.10.2007 р. було укладено кредитний договір № 1113/ФКВ-07 про позику на суму 2101,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов"язань за названими кредитними договорами між нею і ТОВ "Український промисловий банк"укладено іпотечний договір № 1112/Zфквіп-07 від 26.10.2007 р., за яким вона передала в іпотеку земельні ділянки по вул. Інтелігентній ( Гніванське шосе ) с. Бохоники Вінницького району і області, плошами 0,1 га і 0,1668 га, які їй належать на праві власності. Другий кредитний договір погашений.

Вважає, що крединий договір № 1112/ФКВ-07 від 26.10.2007р. є недійсним, оскільки у сторін договору на час його підписання була відсутня індивідуальна ліцензія НБУ, що передбачено підпунктом "г"п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", яка б дозволяла позичальнику ОСОБА_4 використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов"язань за кредитним договором. Недійсність основного кредитного зобов"язання тягне за собою недійсність договору іпотеки. ( а.с. 19-21 )

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позов підтримав за викладених в позовній заяві обставин, просить його задоволити.

Представник відповідача ПАТ "Дельта Банк" - Саєнко О.О. позов не визнала, надала письмові заперечення. ( а.с. 58-63 )

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з"явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов не визнає. ( а.с. 101 )

Приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з"явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, щодо вирішення спору покладається на суд. ( а.с. 31 )

Представник відповідача ТОВ "Український промисловий банк"в судове засідання не з"явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином. ( а.с. 100 )

Суд, з"ясувавши думку учасників процесу вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з"явились.

Вислухавши пояснення представників сторін, що з"явились, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між ТОВ "Український промисловий банк"та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1112/ФКВ-07 від 26.10.2007 р., згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 150000,00 дол. США до 25.10.2022 р.( а.с. 7-10 ). Крім того, між цими ж сторонами 26.10.2007 р. було укладено кредитний договір № 1113/ФКВ-07 про позику на суму 2101,00 грн. Другий кредитний договір погашений.

З метою забезпечення виконання зобов"язань за названими кредитними договорами між позивачкою і ТОВ "Український промисловий банк"укладено іпотечний договір № 1112/Zфквіп-07 від 26.10.2007 р., за яким позивачка передала в іпотеку земельні ділянки по вул. Інтелігентній ( Гніванське шосе ) с. Бохоники Вінницького району і області, плошами 0,1 га і 0,1668 га, які їй належать на праві власності. ( а.с. 11-13, 14, 15 )

Згідно договору про передачу активів та кредитних зобов"язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 р. ( а.с. 68-77 ) право вимоги по спірному кредитному договору має відповідач ПАТ "Дельта Банк".

Згідно п. 2.5. кредитного договору № 1112/ФКВ-07 від 26.10.2007 р. повернення кредиту здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку позичальника, поручителів, гарантів та ін. осіб на позичковий рахунок, та/або шляхом внесення готівки до каси банку для зарахування її на позичковий рахунок. Кредит повертається лише в тій валюті, у якій він був наданий . ( а.с. 7 зворот )

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов"язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця –гривня. Іноземна валюта в Україні може використовуватись в Україні у випадках і порядку, встановлених законом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов"язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом ( ст. 533 ч. 3 ЦК України ).

Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність"встановлено загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачено, для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи.

Але слід зазначити, що режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права і обов"язки суб"єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) ( далі Декрет ).

Згідно п.2 ч. 1 ст. 1 Декрету до валютних операцій відносяться операції, пов"язані з переходом права власності на валютні цінності.

НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом ( ст. 5 ч. 1 Декрету).

Згідно ст. 5 ч. 4 п. г Декрету індивідуальні ліцензії видаються на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Отже, індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції, видаються лише юридичним особам, що випливає зі ст. 5 Декрету.

Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною, третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії ( ст. 5 ч. 5 Декрету).

У сторін спірного кредитного договору на час укладення договору індивідуальна ліцензія НБУ на використання іноземної валюти при здійсненні платежів за зазначеним договором кредиту була відсутня ( доказів протилежного суду не надано ).

Надані суду банківська ліцензія № 67 ТОВ "Український промисловий банк"від 13.12.2001 р. ( а.с. 64 ), Дозвіл № 67-5 від 27.06.2006 р. ( а.с. 65 ), додаток до дозволу ( а.с. 66-67 ) ( аналогічні документи надано і ПАТ "Дельта Банк"( а.с. 83, 87, 88-89 ) як підстава використання іноземної валюти при виконанні спірного договору спростовується наступним.

Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк ( щодо операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями ); у випадках, передбачених законами України ( п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затв. Постановою правління НБУ від 14.10.2004 р. № 483 (z1429-04) ).

Згідно п. 2.2 спірного договору надання кредиту здійснюється за письмовою заявою позичальника шляхом видачі готівкових коштів через касу банку. Отже, ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту є позичальник. Отримувачем за такою операцією є також позичальник.

Відповідач ОСОБА_4 як позичальник використовував іноземну валюту як засіб платежу у виконання своїх зобов"язань за спірним кредитним договором ( вище названий п. 2.5 кредитного договору ).

Чинним законодавством не передбачено права використання фізичними особами готівкової іноземної валюти при здісненні платежів за договорами кредиту та внесення плати за користування кредитом в іноземній валюті.

На підставі викладеного суд вважає, що на час укладення спірного кредитного договору чинним законодавством не було передбачено, що банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу НБУ надають право фізичним особам здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошове зобов"язання за кредитним договором в іноземній валюті.

Згідно ст. 203 ч. 1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою ст. 203 ЦК України ( ст. 215 ч. 1 ЦК України ).

Згідно ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу ( ліцензії ), може бути визнаний судом недійсним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси ( постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. (v0009700-09) ).

Отже, оспорюваний кредитний договір є недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю ( ст. 216 ч. 1 ЦК України ).

Згідно ст. 548 ч. 2 ЦК України недійсне зобов"язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов"язання ( вимоги ) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом (435-15) .

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивачки і про необхідність їх задоволення, а саме : визнання недійсним кредитного договору № 1112/ФКВ-07 від 26.10.2007 р., укладеного між ТОВ "Український промисловий банк"та ОСОБА_4, визнання недійсним іпотечного договору № 1112/Zфквіп-07 від 26.10.2007 р., укладеного між ТОВ "Український промисловий банк"та ОСОБА_3, і зобов"язання приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_5 зняти заборону щодо нерухомого майна –земельних ділянок, які є предметом іпотечного договору № 1112/Zфквіп-07 від 26.10.2007 р., укладеного між ТОВ "Український промисловий банк"та ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 192, 203, 215, 216, 227, 533, 548 ЦК України, Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) , ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність",

ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212- 215 ЦПК України, суд

Позов задоволити.

Визнати недійсним кредитний договір № 1112/ФКВ-07 від 26.10.2007 р., укладений між ТОВ "Український промисловий банк"та ОСОБА_4.

Визнати недійсним іпотечний договір № 1112/Zфквіп-07 від 26.10.2007 р., укладений між ТОВ "Український промисловий банк"та ОСОБА_3.

Зобов"язати приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_5 зняти заборону щодо нерухомого майна –земельних ділянок, які є предметом іпотечного договору № 1112/Zфквіп-07 від 26.10.2007 р., укладеного між ТОВ "Український промисловий банк"та ОСОБА_3.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення через Староміський райсуд м. Вінниці до апеляційного суду Вінницької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.