розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"до ОСОБА_3, треті особи –ОСОБА_4, ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет застави, -

02 листопада 2010 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3, треті особи –ОСОБА_4, ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет застави (а.с. 4-9).

Представник позивача у позовній заяві та у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладені кредитні договори № 11314927000 від 14 березня 2008 року, № 11314523000 від 14 березня 2008 року, № 11314621000 від 14 березня 2008 року на загальну суму 950 000 дол. США. Свої зобов’язання за кредитними договорами відповідач належним чином не виконує, у зв’язку з чим виникла заборгованість станом на 06 жовтня 2010 року в розмірі 8 529 951,55 грн., яку відповідач добровільно не погашає, тому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив передати в заклад предмет застави: нежиле приміщення № 55, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 2, яке належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27 березня 2001 року, у рахунок повернення заборгованості за кредитними договорами № 11314927000 від 14 березня 2008 року, № 11314523000 від 14 березня 2008 року, № 11314621000 від 14 березня 2008 року в розмірі 8 529 951,55 грн., крім того, просив покласти на відповідача судові витрати по справі (а.с. 4-9).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечувала в повному обсязі, просила суд відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11314927000 від 14 березня 2008 року, за умовами якого позивач зобов’язалась надати у кредит грошові кошти у розмірі 350 000 дол. США, а ОСОБА_3 зобов’язалась повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 10-19).

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 11314523000 від 14 березня 2008 року, за умовами якого позивач зобов’язалась надати у кредит грошові кошти у розмірі 350 000 дол. США, а ОСОБА_5 зобов’язалась повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 20-28).

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 11314621000 від 14 березня 2008 року, за умовами якого позивач зобов’язалась надати у кредит грошові кошти у розмірі 350 000 дол. США, а ОСОБА_4 зобов’язалась повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 29-39).

Судом встановлено, що за умовами договору іпотеки № 11314927000/11314523000/11314621000/1 від 14 березня 2008 року відповідач передав в заставу позивачу в якості забезпечення своїх зобов’язань за кредитними договорами № 11314927000 від 14 березня 2008 року, № 11314523000 від 14 березня 2008 року, № 11314621000 від 14 березня 2008 року, нежиле приміщення № 55, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 2, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 40-41, 91-92).

У судовому засіданні було встановлено, що заборгованість за кредитним договором № 11314927000 від 14 березня 2008 року станом на 06 жовтня 2009 року, становила 3 008 572,70 грн., дані обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні та розрахунком заборгованості (а.с. 42-45).

У судовому засіданні було встановлено, що заборгованість за кредитним договором № 11314523000 від 14 березня 2008 року станом на 06 жовтня 2009 року, становила 2 956 196,23 грн., дані обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні та розрахунком заборгованості (а.с. 46-50).

У судовому засіданні було встановлено, що заборгованість за кредитним договором № 11314621000 від 14 березня 2008 року станом на 06 жовтня 2009 року, становила 2 565 182,62 грн., дані обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні та розрахунком заборгованості (а.с. 51-54).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України (435-15) та умовами укладених між сторонами договорів.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) .

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання.

Частиною 1 ст. 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частина 2 ст. 589 ЦК України передбачає, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 590 ЦК України у разі часткового виконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Вирішуючи вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет застави, а саме: нежиле приміщення № 55, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 2, та щодо його передачі в заклад, суд, враховуючи, що між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до розділу 4 укладеного договору іпотеки позивач має право відповідно до діючого законодавства звернути стягнення на заставлене майно у разі не виконання відповідачем зобов’язань за кредитною угодою, а також, беручи до уваги, що у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт невиконання відповідачем та третіми особами зобов’язань за кредитними договорами, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, та вважає за можливе звернути стягнення на предмет застави у рахунок повернення заборгованості за кредитними договорами № 11314927000 від 14 березня 2008 року, № 11314523000 від 14 березня 2008 року, № 11314621000 від 14 березня 2008 року в розмірі 8 529 951,55 грн, шляхом продажу предмета застави через публічні торги.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 589, 590, 610, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, –

Звернути стягнення на предмет застави, а саме: нежиле приміщення № 55, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 2, яке належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27 березня 2001 року, у рахунок повернення заборгованості за кредитними договорами № 11314927000 від 14 березня 2008 року, № 11314523000 від 14 березня 2008 року, № 11314621000 від 14 березня 2008 року в розмірі 8 529 951,55 грн, шляхом продажу предмета застави через публічні торги.

Стягнути з ОСОБА_3 (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Мініна, 3/45, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"(61005, м. Харків, вул. пров. Московський, 60, ЄДРПОУ 09807750) у рахунок повернення судових витрат 1820,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять грн. 00 коп.)

рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.