розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ЗАТ "ОСОБА_1 компанія "Інгострах" до ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство ОСОБА_1 компанія "Еталон", третя особа - ОСОБА_3 про стягнення суми,

06 січня 2010 року позивач ЗАТ "ОСОБА_1 компанія "Інгострах" звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення суми з відповідача ОСОБА_2 у рахунок відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою страхового відшкодування в сумі 32774,09 гривень.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 08.02.2007 р. в м. Дніпропетровську з вини ОСОБА_2, який порушив вимоги п.10.1 ПДР України, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, належного ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, з якою позивач уклав договір страхування наземного транспорту. В результаті ДТП автомобілю третьої особи заподіяно матеріальну шкоду, яка склала 33 361,15 грн. З урахуванням передбаченої франшизи позивач виплатив ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 32 774,09 грн., яку він просить стягнути з відповідача на його користь.

21 квітня 2010 року ухвалою суду у якості другого відповідача було залучено Приватне акціонерне товариство ОСОБА_1 компанія "Еталон", з яким відповідач ОСОБА_2 мав укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

20 липня 2010 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь витрати, пов’язані зі сплатою страхового відшкодування в сумі 14827,77 гривень та з відповідача 2 СК "Еталон"17946,32 грн (а.с.44).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, з підстав викладених в його запереченнях.

Представник відповідача СК "Еталон"також заперечував проти позовних вимог за їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши та оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 квітня 2006 р. між ЗАТ "СК "Інгосстрах"та ОСОБА_4 був укладений договір № DNР0007879АЕ добровільного страхування наземного транспорту, за яким об’єктом страхування є автомобіль НОМЕР_2 (а.с.2).

17 квітня 2006 р. між СК "Еталон"та ОСОБА_2 був укладений договір № ВА/0934556 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком до 16.04.2007 року, за яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 25500,00 гривень (а.с.28).

08 лютого 2007 р. об 18-45 год. на перехресті вул. Набережна Перемоги та пров. Добровольців в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ЗАЗ –110307"держаний номер НОМЕР_3, належного ОСОБА_2, під його керуванням і автомобіля НОМЕР_4, належного ОСОБА_4, що підтверджується довідкою ДАІ (а.с.6).

За постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2007 р. ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної (а.с. 7).

27 грудня 2007 року Верховний Суд України скасував постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2007 р., якою ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні вказаного ДТП.

09 лютого 2007 р. страхувальник ОСОБА_4 звернулася до страховика ЗАТ "СК "Інгосстрах" із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.3).

Згідно акту огляду транспортного засобу від 12.02.2007 року (а.с.4) та рахунку на проведення відновлюваних робіт, які проводилися за договором на проведення ремонтних робіт за страховим випадком укладеним з ТОВ "Приват –Авто", матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля НОМЕР_5 внаслідок його пошкодження при ДТП, склав 33 361,15 грн (а.с.5-6).

Під час розгляду справи було складено звіт ПП ОСОБА_5 №1004-11012249-А від 21.06.2010 р., згідно якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля НОМЕР_5 внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 18456,32 грн. (а.с.45-50).

02 квітня 2007 року позивач за виключенням обов’язкової франшизи сплатив ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 32774,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2501 (а.с.9).

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Тобто обов’язковою ознакою для покладення на особу обов’язку відшкодувати шкоду, є наявність її вини.

За змістом ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, зокрема, в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Але як вбачається з матеріалів справи, постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2007 р., згідно якої ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні ДТП та на яку посилається позивач як на підставу доведеності вини відповідача ОСОБА_2 –є скасованою 27 грудня 2007 року постановою Верховного Суду України.

Таким чином, твердження представника позивача щодо наявності вини відповідача ОСОБА_2 у скоєному ДТП, не можуть вважатися встановленими обставинами в розумінні ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Обов’язок доведення обставин, на які посилається позивач у своєму позові, як на підставу своїх вимог, згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України –покладається на нього самого, але позивач на протязі всього часу розгляду справи така і не надав належних та допустимих доказів в підтвердження наявності вини відповідача ОСОБА_2 у скоєні ДТП .

Судом також було встановлено, що сам договір № 36 від 12.02.2007 р. на ремонт пошкодженого автомобіля за страховим випадком, укладений між ТОВ "Приват-Авто" та ОСОБА_6, акт огляду транспортного засобу від 12.08.2007 р. підписаний також ОСОБА_6, що свідчить про виникнення правовідносин між ВАТ "Приват-Авто"та іншою особою ОСОБА_6, а не з третьою особою ОСОБА_3, якій позивач сплатив страхове відшкодування, як страхувальнику (а.с.4,5).

Акт виконаних робіт № 883 від 15.06.2007 р., не може бути прийнятий судом, як доказ виконання вказаних в ньому робіт так і їх вартості, оскільки він не підписаний замовником, ОСОБА_7, як страхувальником (а.с.49-50), а тому сума сплаченого позивачем на її рахунок страхового відшкодування на підставі цього акту та рахунку ТОВ "Приват –Авто", є безпідставною.

Оцінюючи надані сторонами докази та не приймаючи у якості допустимих доказів у справі наданий позивачем акт виконаних робіт, суд також виходив з того, що Порядок надання послуг з ремонту автомобільних транспортних засобів встановлено діючими "Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів", затверджених наказом Мінтрансу України №792 від 11.11.2002 року, зареєстровані в Мінюсті України 17.02.2003 року за №122/7443 (z0122-03) .

Згідно цих Правилам (z0122-03) , вони регулюють правові норми взаємовідносин між Замовником і Виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їхніх складових. Правила поширюються на суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які надають послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів (ТЗ) та їхніх складових.

Відповідно до п. 27 Правил (z0122-03) , ремонт автомобілів (їхніх) складових виконується згідно з вимогами експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації, нормативних документів. При цьому, розрахунковими документами, що засвідчують надання послуги, є:

- акт передавання-приймання ТЗ після надання послуг з ремонту чи техобслуговування;

- наряд-замовлення, оформлений згідно з вимогами даних Правил (z0122-03) , підписаний з одного боку, контролером якості Виконавця, що засвідчує повноту виконання, оплату, якість надання послуг і гарантійні зобов'язання.

- квитанція про оплату робіт, рахунок-фактура, податкова накладна (для юридичних осіб).

В свою чергу, ці Правила (z0122-03) покладають на Виконавця робіт - СТО, обов'язок мати необхідну нормативну і ремонтну документацію та документацію з технічного обслуговування ТЗ та їхніх складових, а також інформацію про послуги, що надаються з визначенням їхньої трудомісткості та вартості.

Крім того, при складанні наряду-замовлення на надання послуг з ремонту, Правила (z0122-03) вимагають від Виконавця вказувати (Додаток Д до Правил) : найменування або код послуги за державним класифікатором продукції та послуги ДК 016-97, трудомісткість послуги, вартість однієї нормо-години і т.і.

Але з наданих позивачем документів, зокрема акту виконаних робіт (а.с.49) та рахунку (а.с.5-6), їх невідповідність діючим Правилам (z0122-03) очевидна, а сам акт виконаних робіт, як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося самим представником позивача, взагалі Замовником (ОСОБА_4А.) не погоджувався, оскільки на ньому відсутній її підпис.

Згідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є - подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортно пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п.33.2 ст. 33 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", учасникі дорожно-транспортної пригоди зобов'язані зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані в якому воно знаходилося після дорожно-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт.

Позивачу було відомо про те, що відповідач ОСОБА_2 має поліс цивільно –правової відповідальності ОСОБА_1 компанії "Еталон" № ВА10934556, про що свідчить заява про виплату страхового відшкодування від 09.02.2007 р. (а.с.3) подана ОСОБА_3

Т.А. до ЗАТ СК "ІНГОССТРАХ", де в графі "Відомості про інших учасників події" є запис, а

саме: Автомобіль ЗАЗ Славута, водій ОСОБА_2, посвідчення

водія ЯАА 524623. ОСОБА_1 компанії "Еталон" № ВА10934556 код 106,

телефон 044-49-088-99, 800-500-8000", але він до ОСОБА_1 компанії "Еталон"жодного разу не звернулися, хоча це є його обов’язком відповідно до ст. 33 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Окрім того, підставою для визначення розміру збитку, позивач зазначає Звіт ПП ОСОБА_5 №1004-11012249-А від 21.06.2010 р., згідно якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля НОМЕР_5 внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 18456,32 грн. (а.с.45-50).

Вказаний звіт був складений вже під час розгляду справи, а саме - 21.06.2010 року, коли саме ушкодження цього автомобіля трапилося 08.02.2007 року - тобто майже за три роки до дати складання звіту. В звіті не відображено, чи знаходилося ушкоджене майно на момент оцінки аварійним комісаром саме у тому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, що ставить під сумнів виконання позивачем та страхувальником ОСОБА_3 вимог п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якої учасникі дорожно-транспортної пригоди зобов'язані зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані в якому воно знаходилося після дорожно-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт.

За змістом п. 34.1 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ОСОБА_1 терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійоного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Як було встановлено в судовому засіданні, вказані вимоги п. 34.1 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"- не були ним виконані, а звіт про визначення розміру збитку дійсно ним був складений вже під час розгляду справи з метою пред’явлення позовних вимог також до відповідача 2 ОСОБА_1 компанії "Еталон".

Аналізуючи зміст вказаних норм права, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, а тому в їх задоволенні слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 169, 209, 212- 215, 290 ЦПК України, суд

У задоволенні позовних вимог ЗАТ "ОСОБА_1 компанія "Інгострах" до ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство ОСОБА_1 компанія "Еталон", третя особа - ОСОБА_3 про стягнення суми –відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Самарський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.