розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, 3особа на боці позивача –орган опіки та піклування Миргородської міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_7, виконавчого комітету Миргородської міської ради 3 особи; Миргородська міська рада, Миргородське КЖЕУ, ДКП "Миргородтехінвентаризація", приватний нотаріус ОСОБА_8, про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради, свідоцтва про право власності на квартиру, договору дарування квартири,

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 звернулися з відповідним позовом до Миргородського міськрайонного суду до відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, виконавчого комітету Миргородської міської ради, про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради, свідоцтва про право власності на квартиру, договору дарування квартири, 3особа на боці позивача –орган опіки та піклування Миргородської міської ради 3 особи, що не заявляють самостійних вимог;Миргородська міська рада, Миргородське КЖЕУ, ДКП "Миргородтехінвентаризація", приватний нотаріус ОСОБА_8. В цьому позові просили суд визнати недійсними;

рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради від 18.03.2009 року № 158.

свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 жилою площею 34,0 кв.м та загальною площею 88,4 кв.м., видане 19.03.2009 року виконавчим комітетом Миргородської міської ради ОСОБА_6.

договір дарування квартири АДРЕСА_1 жилою площею 34,0 кв.м та загальною площею 88,4 кв.м., укладений 02.04.2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

На обгрунтування позовних вимог посилалися на те, що рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради народних депутатів від 15.08.1984 року № 369 дозволено відкрити особовий рахунок ОСОБА_6, яка проживала в кімнаті площею 9,1 кв.м комунальної квартири АДРЕСА_1 Зазначену кімнату, яка є комунальною власністю, ОСОБА_6 одержала в користування як житло внаслідок поділу між подружжям вказаної квартири.

рішенням Виконкому від 15.08.1984 року № 367 дозволено квартиронаймачу ОСОБА_6, проживаючій в АДРЕСА_1 провести добудову.

Цю добудову відповідачка ОСОБА_6 здійснила протягом 1984-1985 років.

Відповідно до рішення виконкому Миргородської міської ради від 22.01.1986 року дозволено здійснити реєстрацію в комунальну квартиру АДРЕСА_1 жилою площею 23,2 кв.м, яка складалася з жилої кімнати площею 9,1 кв.м, що перебувала у комунальній власності, та іншої частини, яку добудувала ОСОБА_6 їх батька - ОСОБА_9, який постійно проживав в даній квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у ОСОБА_9 народився син ОСОБА_10, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року –син ОСОБА_4- позивачі по справі, які з моменту народження також постійно проживали в цій квартирі. Місце проживання в даній квартирі ОСОБА_3 зареєстроване з 25.11.2002 року, а ОСОБА_4 - з 27.01.2005 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_4 народилася дочка, яка з моменту народження по даний час також проживає в даній квартирі.

рішенням Миргородського міськрайонного суду від 05.02.2007 року у цивільній справі № 2-145/2007 за ними визнано право користування зазначеною квартирою.

рішенням Миргородського міськрайонного суду від 26.12.2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 № 2-442/08 визнано право власності ОСОБА_6 на новостворену квартиру без номеру жилою площею 24,9 кв.м та загальною площею 79,3 кв.м, яка розташована в будинку АДРЕСА_1

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що створено дві квартири з окремими входами.

Згідно довідки Миргородського комунального житлово-експлуатаційного управління № 394 від 15.06.2010 року квартира АДРЕСА_1 не приватизована; в ній зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

На підставі рішення Виконкому від 18.03.2009 року № 158, 19.03.2009 року ОСОБА_6 видане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 жилою площею 34,0 кв.м та загальною площею 88,4 кв.м.

Згідно договору дарування, укладеного 02.04.2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, відповідачка ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 жилою площею 34,0 кв.м та загальною площею 88,4 кв.м.

Вони вважають, що рішення виконкому Миргородської міської ради № 158 від 18.03.2009року,Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 19.03.2009року та Договір дарування від 02.04.2010р. підлягають визнанню недійсними з наступних підстав.

За змістом пунктів 2 та 5 частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"від 01.07.2004 року N 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону (1952-15) ; рішень судів, що набрали законної сили.

Частина 1 статті 18 цього Закону визначає, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним особам на новозбудовані об'єкти нерухомого майна.

В порушення цих вимог Виконком прийняв рішення та видав Свідоцтво на квартиру площею 88,4 кв.м, яка не була новозбудованим об'єктом нерухомого майна в повному обсязі, а є добудовою до вже існуючої квартири комунальної власності.

рішенням Миргородського міськрайонного суду від 26.12.2008 року у цивільній справі № 2-442/2008р. встановлено, що ОСОБА_6 є власником новоствореної квартири без номера площею лише 79,3 кв.м, яка добудована до будинку АДРЕСА_1 але не є власником квартири площею 88,4 кв.м, яка складається із вказаної новоствореної квартири та квартири АДРЕСА_1 в цьому будинку.

Згідно частини 1 статті 14 ЦПК судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, посадових і службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Тому вказане судове рішення підлягає до виконання Виконкомом, ОСОБА_6 та ДКП "Миргородтехінвентаризація", яке здійснювало державну реєстрацію речових прав на Квартиру згідно Свідоцтва.

За приписами частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"від 01.07.2004 року N 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою; інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 цього Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що належить фізичним особам.

З урахуванням цього ОСОБА_6 зобов’язана була здійснити державну реєстрацію своїх речових прав на новостворену нею квартиру згідно рішення Миргородського міськрайонного суду від 26.12.2008 року в тому обсязі прав, який визначений даним судовим рішенням. При наявності даного судового рішення, яким визначено обсяг її речових прав на квартиру і яке є обов’язковим для всіх, вона не мала права звертатися до Виконкому за одержанням Свідоцтва, в якому зазначений обсяг її прав, що суперечить судовому рішенню.

Виконком, який видав таке Свідоцтво, порушив вищезгадані вимоги частини 1 статті 14 ЦПК та фактично спростував вказане судове рішення, чим перевищив власні повноваження.

Це суперечить приписам частин 1, 2 та 6 статті 13 ЦК про те, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Крім цього Виконком видав Свідоцтво, фактично здійснив приватизацію квартири АДРЕСА_1 на користь лише однієї особи, в порушення їх прав на приватизацію цього житла, оскільки вони постійно мешкають у цій квартирі. Тим самим Виконком ігнорував вимоги частини 2 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"від 19.06.1992 року N 2482-XII про передачу займаних квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі.

За приписами частини 1 статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно статті 345 ЦК фізична особа може набути право власності у разі приватизації майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Але ОСОБА_6 не набула права власності на Квартиру площею 88,4 кв.м. на законних підставах, оскільки в її складі є житлова кімната площею 9,1 кв.м, яка є комунальною власністю і у власність ОСОБА_6 не передавалася.

Відповідно до положень статті 346 ЦК право власності припиняється у випадках встановлених законом. Таких випадків не було, а тому Квартира залишається у власності територіальної громади м. Миргорода та в оперативному управлінні Миргородського комунального житлово-експлуатаційного управління.

Стаття 47 Конституції України визначає їх право на житло, у тому числі придбання його у власність, і гарантує що вони не можуть бути примусово позбавлені житла інакше як на підставі закону чи за рішенням суду.

Незаконним рішенням, Свідоцтвом та Договором було порушено їх право на житло, оскільки вони є квартиронаймачами даної квартири. Внаслідок видачі Свідоцтва і дарування Квартири вони незаконно позбавляються права на це житло.

Недодержання в момент вчинення правочину дарування ОСОБА_6 цих вимог є підставою його недійсності згідно частини 1 статті 215 ЦК України.

В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити додатково пояснивши, що іншого житла у них немає.

Представник відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 –ОСОБА_2, діючий відповідно довіреності від 18.05.2010 року (а.с.39) позовні вимоги не визнав та пояснив, що відповідно до рішень Миргородської міської ради № 367 від 15.08.1984року та № 80 від 15.03.1989року ОСОБА_6 було дозволено здійснення добудови до квартири № 2 ( яка була змінена за нумерацією на кв. АДРЕСА_1 По закінченню добудови відповідно до рішення виконкому Миргородської міської ради від 29 серпня 2005року № 505 дозволено управлінню архітектури та містобудування видати ОСОБА_6 акти про закінчення будівництва та прийняття в експлуатацію індивідуального будинковолодіння корисною площею 88,4 кв.м., які на даний час є законними. На підставі цього акту органом місцевого самоврядування ОСОБА_6 було видане спірне свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 Таким чином весь будинок із власності органу місцевого самоврядування, що підтверджується довідкою Миргородського КЖЕУ від 30.11.2009року і тому квартири не можуть бути приватизовані в порядку, визначеному ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) . Вона як власник, що відповідно до ч.1 ст. 316, 317 ст. 319 ЦК України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд незалежно від волі інших осіб має право вчиняти щодо свого майна будь – які дії, які не суперечать закону. Таким чином ОСОБА_6 розпорядилась належною їй квартирою АДРЕСА_1 та оформила у нотаріуса договір дарування 02 квітня 2010року на користь ОСОБА_7 Щодо проживання неповнолітньої ОСОБА_5 то вона не зареєстрована в цій квартирі її мати ОСОБА_12 в квартиру не вселялись і згоди у неї не отримували. Договір найму із позивачами не укладався.

Представник відповідача –виконавчого комітету Миргородської міської ради та 3 особи Миргородської міської ради –Тютюнник Н.А., діюча відповідно довіреностей від 11.11.2010р. (а.с.36, 37) позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що ні в спірних рішенні ні в свідоцтві не зазначена площа квартири, тому вважає що право позивачів не порушене.

Представник Миргородського КЖЕУ –Герасименко М.І., діючий відповідно довіреності від 1.12.2010р.(а.с.33) пояснив, що квартира АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_6 відповідно до рішення № 8 від 17 липня 2009р. Миргородської міської ради знятий з балансу Миргородського КЖЕУ.

Як 3 особа приватний нотаріус ОСОБА_8, будучи належним чином повідомлений в судове засідання не з’явився та надав суду заперечення (а.с.32) в яких заперечував проти позову та зазначав, що ним 02 квітня 2010року посвідчено договір дарування квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6 надано документи на квартиру; свідоцтво про право власності на квартиру №5 що видане 19.03.2009року виконавчим комітетом Миргородської міської ради та зареєстроване в ДКП "Миргородтехінвентаризація"20 березня 2009року. У витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно –квартиру № АДРЕСА_1 зазначено правовстановлюючий документ Свідоцтво про право власності, видане 19 березня 2009року виконавчим комітетом Миргородської міської ради, загальна площа квартири 88,4 кв.м., житлова 34,0 кв.м. Про самовільно прибудоване майно у витягу не зазначена. Крім ОСОБА_6 в цій квартирі зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 А тому вважає, що цей договір посвідчено згідно Закону (2482-12) .

ДКП "Миргородтехінвентаризація"в судове засідання свого представника не направили та просили в листі слухати справу без їх участі.

Залучений до участі у справі в якості 3 особи на боці позивача –орган опіки та піклування Миргородської міської ради відповідно до ухвали суду від 01 грудня 2010р. та його представник Полтавський О.В. звернувся до суду із заявою про слухання справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, детально проаналізувавши матеріали справи судом встановлено;

Справи за позовами ОСОБА_3 (як відповідачки так і позивачів) щодо права користування спірною квартирою, вселення, права власності розглядалися судом неодноразово, протягом декількох років.

Згідно рішення виконкому Миргородської міської ради від 22.01.1986 року дозволено зареєструвати батька позивачів - ОСОБА_9 в комунальну квартиру АДРЕСА_1 жилою площею 23,2 кв.м., яка складалась із жилої кімнати площею 9,1кв.м. та перебувала в комунальній власності, та іншої частини яку добудувала відповідачка ОСОБА_6 відповідно до рішення виконкому Миргородської міської ради № 367 від 15.08.1984року.

Відповідно до рішення Миргородського міськрайонного суду від 05 лютого 2007року, що набрало законної сили 18.04.2007року (а.с.13,14) за позивачами ОСОБА_3,ОСОБА_4 визнано право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 які з дня свого народження 1986року народження та 1987 року народження проживали в квартирі, яка фактично в 1986-1987 роках складалась із 2х самостійних з окремими входами квартир. Там же вони проживають на сьогодні, іншого житла у них немає.

ОСОБА_4 одружився і разом з ним та дружиною проживає малолітня дитина –ОСОБА_5

Без відома проживаючих в спірній квартирі, що не є її членами сім’ї, відповідачка ОСОБА_6 29.08.2005року в управлінні архітектури та містобудування виконкому Миргородської міської ради отримала акт про закінчення і прийняття в експлуатацію індивідуального будинковолодіння 112 кв.5 в якому зазначено корисну площу 88,4 кв.м. як добудову до будинку та житлову площу 34 кв.м., куди ввійшли 9,1кв.м. комунальної квартири, де проживали позивачі.

В березні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до Миргородського міськрайонного суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно –квартиру АДРЕСА_1

Та відповідно до рішення суду від 26 грудня 2008року, що набрало законної сили 02 квітня 2009року визнано за нею право власності на новостворену квартиру площею 79,3 кв.м., житловою площею 24,9кв.м., що становила ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 та складалася ;

з коридора 5-1 площею 4,6кв.м., передньої 5-2 площею 6,8 кв.м., кімнати 5-3 площею 14,2 кв.м., ванної 5-4 площею 2,7 кв.м.,вбиральні 5-5 площею 1,3кв.м, коридора 5-7,площею 1,5кв.м. коридора 5-8 площею 6,2 кв.м., кімнати 5-9 площею 10,7 кв.м., коридора 5-10, площею1,0кв.м, кухні 5-11 площею 8,0 кв.м., передньої 5-12 площею 8,8 кв.м., сіней 5-13 площею 3,8 кв.м., санвузла 5-14 площею 1,3кв.м.,веранди У1 площею 3,7кв.м., веранди У11 площею 4,7кв.м.(а.с.15,16)

Зазначене судове рішення, відповідно до ст. 14 ЦПК України, що набрало законної сили та є обов’язковим до виконання для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, посадових і службових осіб та громадян на всій території України, із вказаною площею що визнана за нею як власність ОСОБА_6, зобов’язана була зареєструвати відповідно до вимог пунктів 2 та 5 частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"від 01.07.2004 року, де зазначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі і рішень судів, що набрали законної сили в ДКП "Миргородтехінвентаризація", що здійснює державну реєстрацію речових прав на квартиру, - але не зареєструвала його, а тому в технічних документах не були внесені зміни площі квартири, що фактично є у власності ОСОБА_6, якими в подальшому вона могла розпорядитись.

Згідно частини 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Під час знаходження справи в суді за її позовом про визнання права власності на нерухоме майно –квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6 як позивачка не повідомила Миргородську міську раду та виконком про наявність в суді справи, та прийнятого судом рішення про визнання за ОСОБА_6 права власності на новостворену квартиру по АДРЕСА_1 площею 79,3 кв.м., а не 88,4 кв.м., що призвело до прийняття виконкомом Миргородської міської ради Полтавської області незаконного рішення № 158 від 18.03.2009року, про надання дозволу управлінню архітектури та містобудування оформити ОСОБА_6 за адресою; АДРЕСА_1 свідоцтва на право власності на квартиру АДРЕСА_1, та отримання нею даного свідоцтва про право власності 19 березня 2009року, які є незаконними та підлягають скасуванню. Зазначене незаконне свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6. здала в ДКП "Миргородтехінвентаризація", та воно було 20.03.2009року зареєстроване.

Частина 1 статті 317 ЦК передбачає, що власникові належить право розпорядження своїм майном. Але ОСОБА_6 не набула права власності на квартиру площею 88,4 кв.м, а тому не набула права розпорядження квартирою такого розміру.

За змістом частини 1 статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

02 квітня 2010року ОСОБА_6 уклала договір дарування квартири АДРЕСА_1 загальною площею 88,4 кв.м., житловою площею 34, 0 кв.м., що фактично не відповідає площі за судовим рішенням ( 79,3 кв.м. загальна, 24,9 кв.м. житлова), та подарувала цю квартиру ОСОБА_7 Цей договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, є незаконним, а тому підлягає скасуванню.