розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Канів, Черкаської області справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"до ОСОБА_3 про звернення стягнення та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"про визнання недійсним підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором, розірвання кредитного договору та визнання припиненим договору застави рухомого майна,

ПАТ КБ "ПРиватБанк"звернувся в суд з вищезазначеним позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на рухоме майно.

В позовній заяві позивач вказав, що відповідно до укладеного договору № CSW0AU00100028 від 22.12.2006р. ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 77533.88 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 20.12.2013р. Згідно даного договору позичальник зобов’язувався щомісячно сплачувати кредит, але умови договору відповідачем не виконувалися, що призвело до утворення заборгованості, яка на даний час не погашена і станом на 05.05.2009 р. становить: заборгованість по кредиту –47697.56 грн., по відсотках 1675.08 грн., по комісії 79.58грн., по пені 12.40 грн., всього 49464.62 грн.

Для забезпечення зобов’язання 22.12.2006 р. був укладений договір застави рухомого майна CSW0AU00100028. Згідно умов цього договору ОСОБА_3 надав у заставу рухоме майно: автомобіль Daewoo-FSO, модель Lanos TF69Y, рік випуску 2006, тип ТЗ –легковий седан-В, № кузову SUPTF69YD7W310151, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, проживаючому ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилаючись на викладене, позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CSW0AU00100028 від 22.12.2006р. в розмірі 49464.62 грн.. –звернути стягнення на автомобіль Daewoo-FSO, модель Lanos TF69Y, рік випуску 2006, тип ТЗ – легковий седан-В, № кузову SUPTF69YD7W310151, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, проживаючому ІНФОРМАЦІЯ_1 (на підставі договору застави № CSW0AU00100028 від 22.12.2006р.) закритим акціонерним товариство Комерційний банк "ПриватБанк"(49094 м.Дніпропетровськ вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу вказаного автомобіля та зняття із реєстраційного обліку в органах ДАІ України. Стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 494.65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу у сумі 250 грн.

рішенням Канівського міськрайонного суду № 2-17 від 12.04.2010 р. позовні вимоги позивача задоволені повністю.

За заявою ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення ухвалою суду від 22.06.2010 р. рішення № 2-17 від 12.04.2010 р. –скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

19.03.2010 року ПриватБанк подав суду заяву про зменшення позовних вимог в частині розміру суми боргу до 34110,55грн., яка складається з заборгованості за кредитом –33454.87грн., заборгованості по процентам за користування кредитом –655.68грн. Позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CSW0AU00100028 від 22.12.2006р. в розмірі 34110.55 грн.. –звернути стягнення на автомобіль Daewoo-FSO, модель Lanos TF69Y, рік випуску 2006, тип ТЗ –легковий седан-В, № кузову SUPTF69YD7W310151, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, проживаючому ІНФОРМАЦІЯ_1 (на підставі договору застави № CSW0AU00100028 від 22.12.2006р.) закритим акціонерним товариство Комерційний банк "ПриватБанк"(49094 м.Дніпропетровськ вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу вказаного автомобіля та зняття із реєстраційного обліку в органах ДАІ України. Стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 494.65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу у сумі 250грн.

13 жовтня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк"про визнання недійсним підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором, розірвання кредитного договору та визнання припиненим договору застави рухомого майна, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.12.2006р. між ним та Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" в особі Канівського відділення закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" підписаний кредитний договір № CSW0AU00100028.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підстави для розірвання кредитного договору на його думку визначаються наступним: ПриватБанк необґрунтовано, в односторонньому порядку кілька разів збільшив розмір процентної ставки за користування кредитом згідно до чого значно збільшився щомісячний платіж. Банк збільшив процентну ставку з 01 лютого 2009 р. з 16,08% до 27,48 %, але про підвищення процентної ставки банком позичальник не сповіщався. Таким чином, в наслідок порушення ПриватБанком, умов договору та вимог чинного законодавства, ОСОБА_3 позбавлений того, на що розраховував при укладені договору, тому наполягає на розірванні кредитного договору № CSW0AU00100028 від 22.12.2006р. Також, як наслідок, просить припинити договір застави рухомого майна № CSW0AU00100028 від 22.12.2006р. в зв'язку з припиненням основного зобов'язання шляхом розірвання кредитного договору № CSW0AU00100028 від 22.12.2006р.

В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1, що діє за довіреністю №2656 від 16.07.2009 року, уточнені позовні вимоги підтримав повністю, та просив суд позов задовольнити. Вимоги за зустрічним позовом не визнав та просив у їх задоволені відмовити посилаючись на те, що ПриватБанк, згідно п.2.3.1 договору, мав право на підвищення в односторонньому порядку процентної ставки, що і зробив з 1 лютого 2009 р. згідно наказів ПриватБанку та належно повідомив про це ОСОБА_3, що підтверджується відповідними записами у реєстрі повідомлень Приватбанку від 08.02.2009 року. Підвищення процентної ставки були викликані зміною кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долару США до гривні більш ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача, ОСОБА_2, що діє за довіреністю від 28.09.2010 року, в судовому засіданні уточнений позов ПАТ КБ "ПриватБанк"не визнала повністю, мотивуючи свої заперечення проти позову тими обставинами, що ПриватБанком істотно порушені умови кредитної угоди, яка, на його думку, підлягає розірванню на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України. Як наслідок договір застави рухомого майна № CSW0AU00100028 від 22.12.2006р. відповідно до ст. 539 ЦК України та ст. 28 Закону України "Про заставу" вважає таким, що також підлягає припиненню в зв'язку з припиненням основного зобов'язання шляхом розірвання кредитного договору № CSW0AU00100028 від 22.12.2006р. Зустрічний позов ОСОБА_3 просить задовольнити повністю.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) встановив наступне.

Як було достовірно встановлено у судовому засіданні, 22 грудня 2006 року ПриватБанк надано ОСОБА_3 кредит у розмірі 77533.88 грн. (Сімдесят сім тисяч п'ятсот тридцять три гривні 88 коп.) згідно кредитного договору № CSW0AU00100028 від 22.12.2006р. (а.с. 6-7) строком до 20.12.2013 р.

Зідно з умовами п.1.1, п. 7.1 вказаного кредитного договору відповідач зобов'язався надати позивачу грошові кошти готівкою через касу на строк з 22.12.2006р. по 20.12.2013р. включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії (далі кредит) на наступні цілі: купівля автомобіля у розмірі 56 843,00 гривень, а також у розмірі 20 690,88 гривень на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3., 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору з періодом сплати з 21 по 26 число кожного місяця. Щомісяця в період сплати ОСОБА_3 повинен був надавати ПриватБанку кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитним договором, що складався із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Одночасно, відповідно до п.1.2, п.2 укладеного договору ОСОБА_3 прийняв на себе обов'язок щодо повернення банку кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди в строк до 20.12.2013 року.

З метою забезпечення виконання позивачем своїх обов'язків за кредитним .договором, був підписаний договір застави рухомого майна № CSW0AU00100028 від 22.12.2006р. (а..с.8-9).

Згідно п.1 вказаного договору позивач для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язання за кредитним договором передав у заставу ПриватБанку майно, опис якого зазначений в п. 34.4. даного договору, а саме: автомобіль Daewoo-FSO, модель Lanos TF69Y, рік випуску 2006, тип ТЗ –легковий седан-В, № кузову SUPTF69YD7W310151, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності.

Пунктом 2.3.1. кредитного договору встановлено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долару США до гривні більш ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

Крім того, чинне на момент укладення кредитного договору законодавство не обмежувало право банків на підвищення процентних ставок. Відповідно до статті 11 закону України "Про захист прав споживачів"кредитор (банк) може вказати в кредитному договорі, що процентна ставка по кредиту може змінюватися залежно від зміни дисконтної ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну процентної ставки по кредиту кредитор зобов'язаний повідомити споживача письмово протягом семи календарних днів від дня її зміни. Обов’язковість повідомлення Банком Позичальника про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки була передбачена і п. 2.3.2. кредитного договору.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, представник ПриватБанку посилається, крім вказаного пункту договору, також на внутрішні накази ПриватБанку, вважаючи що саме ними і внесені зміни про підвищення процентної ставки до договору № КТ-БТ-СП-2009 від 05.01.2009 р.

Суд з такими висновками відповідача не може погодитись у силу їх хибності.

Так, згідно копії наказу № КТ-БТ-СП-2009 від 05.01.2009 р., в його анотації вказується, що даним наказом затверджується технологія змін процентної ставки по діючим кредитам бізнесов "Іпотечне кредитування"та "Авто в кредит", що, на переконання суду, ніяк не може розцінюватись як фактична зміна процентної ставки до конкретного вищевказаного договору з позивачем.

Суд вважає, що будь-які зміни до укладеного між сторонами договору повинні носити також форму договірних змін, а не наказу ПриватБанку до своїх працівників.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.1044 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як на переконання суду, на відсутність правових змін щодо підвищення ПриватБанком процентної ставки з 01 лютого 2009р. вказує і його лист від 25.12.2008р., де ПриватБанк наголошує, що "… змушений вимагати зміни умови кредитного договору № CSW0AU00100028 від 22.12.2006р.", який направлений за адресою м. Канів вул..Захарченка, 17, хоча ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 Дніпра21 кв.45 (а.с.10).

Крім цього, ч.2 ст.1056-1 ЦК України (435-15) , яка набрала чинності 10 січня 2009р. передбачено – "Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком у односторонньому порядку".

Відповідно до ст.55 Закону України "Про банки та банківську діяльність банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу за винятком випадків, встановлених законом.

Посилання представника ПриватБанку на ст. 255 ЦК України, щодо аргументації про належне повідомлення листом позивача про підвищення процентної ставки, розцінюється судом як намагання ввести суд в оману відносно суті питання: ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" вказує "Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється", тобто до свідомості споживача повинно бути доведена дана дія - зміна відсоткової ставки. Таким чином, твердження відповідача, що саме лише його письмове повідомлення на адресу споживача – ОСОБА_3 здане в поштове відділення у встановлений строк, є законним повідомленням позивача про не сприятливі для нього зміни у фінансовий договір, є хибним та суперечить смисловій та правовій сутті ст.11 вищевказаного Закону.

Таким чином, суд приходить до висновку про незаконність дій відповідача щодо підвищення процентної ставки позивачу з 01 лютого 2009 року за вищевказаним кредитом..

З огляду на вказане, суд приходить до переконання щодо часткової законності позовних вимог ОСОБА_3 в частині щодо визнання незаконним підвищення ЗАТ КБ "ПриватБанк"процентів за кредитним договором.

Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо розірвання кредитного договору та визнання припиненим договору застави рухомого майна не підлягають задоволенню, оскільки не знайшли свого доказового підтвердження.

Що стосується первісного позову про звернення стягнення на рухоме майно, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена, на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструється в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом (1255-15) .

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом (1255-15) . У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом (1255-15) .

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом (1255-15) . Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом (1255-15) .

Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна в матеріалах цивільної справи відсутній.

За загальним правилом ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом (1255-15) .

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

В матеріалах справи відсутні копії письмових повідомлень всіх обтяжувачів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач - ПриватБанк не надав доказів щодо результатів звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку.

Суд дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення, щодо звернення стягнення на заставне майно.

Таким чином, суд приходить до висновку про неможливість задоволення позовних вимог ПриватБанку щодо звернення стягнення на заставне майно та відшкодування судових витрат по справів зв'язку з недоведеністю.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 не вимагає компенсації понесених ним судових витрат по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 60, 88, 212- 215, 294 ЦПК України, суд

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"до ОСОБА_3 про звернення стягнення – відмовити .

Зустрічний позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"про визнання незаконним підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором, розірвання кредитного договору та визнання припиненим договору застави рухомого майна – задовольнити частково .

Визнати незаконними дії публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"по підвищенню в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором № CSW0AU00100028 від 22.12.2006р. укладеного із ОСОБА_3.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство "ПриватБанк"відновити сплату відсоткової ставки, встановленої кредитним договором № CSW0AU00100028 від 22.12.2006р. з часу внесення банком змін до умов договору в односторонньому порядку та здійснити відповідний перерахунок.