розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

У листопаді 2010 року позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила шлюб з відповідачем, зареєстрований 16 серпня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Павлоградського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 472 –розірвати.

В обґрунтування позову вона вказала на те, що від шлюбу вони дітей не мають. Спільне життя з відповідачем не склалося. Фактичні шлюбні відносини припинені. Причиною розпаду сім'ї є несумісність характерів, різні погляди на життя і побут. Сторони втратили почуття любові та поваги. Позивач вважає, що сім'я розпалася остаточно і відновлена бути не може.

У судовому засіданні позивач, її представник - адвокат ОСОБА_2, кожен окремо, підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення та розірвання шлюбу.

09 лютого 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя (арк.с.28-29), в якій просив ухвалити рішення, яким розділити майно, яке є їх спільною сумісною власністю, виділивши в натурі частину цього майна кожному та стягнути з відповідачки на його користь грошову компенсацію вартості придбаних речей у сумі 27805 грн. 69 коп., судові витрати просив покласти на відповідача.

В обґрунтування позову, відповідач за первісним позовом –позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 посилався на те, що з 2000 року він проживає разом з ОСОБА_1 та веде з нею спільне домашнє господарство. 11 серпня 2000 року, згідно договору міни, він придбав квартиру АДРЕСА_1. 16 серпня 2003 року він зареєстрував в шлюб з ОСОБА_1 у відділі реєстрації актів громадянського стану Павлоградського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації актів зроблено запис №472. Від шлюбу вони дітей не мають. Ними сумісно було прийнято рішення про продаж квартири АДРЕСА_1, яка належала йому згідно договору міни, і вирішено питання про вкладення коштів, отриманих від продажу квартири, в будівництво будинку АДРЕСА_2. Зі згоди дружини ОСОБА_1, позивач за зустрічним позовом, зареєструвався у будинку АДРЕСА_2, та почав його будувати. За час шлюбу, ними було придбано спільне майно на загальну суму 137651 грн. 91 коп., яке є їх спільною сумісною власністю і яке складається із затрат в будівництво будинку АДРЕСА_2 та придбання меблів та побутової техніки, яке відповідач в добровільному порядку поділити не хоче, у зв’язку з чим, він вимушений звернутися до суду із даною позовною заявою.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримав зустрічну позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені у зустрічній позовній заяві.

Відповідач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення зустрічної позовної заяви, просила відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача за зустрічною позовною заявою - адвокат ОСОБА_2, в судовому засіданні заперечував проти задоволення зустрічної позовної заяви посилаючись на те, що власником будинку АДРЕСА_2 є мати відповідачки за зустрічною позовною заявою. Відповідачка та її син мали у приватній власності квартиру АДРЕСА_3, яку продали за 37975 грн. За дані кошти, та за кошти минулого чоловіка ОСОБА_1, який він залишив в якості аліментів, була зроблена реконструкція житлового будинку. Позивач за зустрічною позовною заявою посилається на те, що він продав свою квартиру, а виручені гроші вклав у реконструкцію їх спільного будинку, але це не так, оскільки він отримав гроші не в день купівлі –продажу квартири, а через кілька днів, коли покупець отримав кредит, тобто після 17 вересня 2008 року. Таким чином, уся реконструкція житлового будинку проводилась відповідачкою за зустрічною позовною заявою, а позивач свої кошти витратив на свого рідного сина. Тому, просив відмовити в задоволенні позовної заяви.

Вислухавши думку позивача, з’ясувавши заперечення відповідача, представника відповідача –адвоката ОСОБА_2, вислухавши свідків, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу підлягають задоволенню, а зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - частковому задоволенню, у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб 16 серпня 2003 року. Від шлюбу вони дітей не мають. Сторони шлюбно-сімейні відносини не підтримують, шлюб носить формальний характер і збереження його суперечило б інтересам сторін.

Відповідно до ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

У зв’язку з визнанням позову відповідачем ОСОБА_3, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та розірвати шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Павлоградського міського управління юстиції Дніпропетровської області, за актовим записом №472, надалі іменуватися сторонам прізвищем –"ОСОБА_1".

Що стосується зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, то вона підлягає частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст.70 СК України.

У судовому засіданні встановлено, що 16 серпня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Павлоградського міського управління юстиції Дніпропетровської області між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження (арк.с.3).

Від зазначеного шлюбу, дітей немає.

Встановлено, що позивач 11 серпня 2000 року, згідно договору міни, придбав квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач, разом з її сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.с.73), мали у власності квартиру АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 вересня 2006 року НОМЕР_1 Павлоградським жилвідділом, яку 01 грудня 2007 року продали, що підтверджено копією договору купівлі-продажу (арк.с.74). Кошти від продажу зазначеної квартири були витрачені на будівництво житлового будинку АДРЕСА_2.

17 вересня 2008 року, за взаємного згодою та домовленістю подружжя, квартира АДРЕСА_1 була продана, що підтверджено копією договору купівлі-продажу (арк.с.48) та зазначені кошти, так само, за взаємного згодою та домовленістю подружжя, були витрачені на реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_5 (арк.с.61,64-67) –мати відповідача ОСОБА_1, а також були втрачені кошти на купівлю меблів та побутової техніки подружжя.

Зі згоди власника будинку ОСОБА_5 –мати відповідача, а також зі згоди дружини ОСОБА_1, позивач зареєструвався у будинку АДРЕСА_2 (арк.с.30 зворот).

За правилами ч.1 ст.62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішення суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1, була придбана позивачем ОСОБА_3 до укладення шлюбу з ОСОБА_1, а остання, в свою чергу мала у власності разом з її сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, квартиру АДРЕСА_3, які були продані під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, суд дійшов висновку, що зазначені кошти від продажу квартир були витрачені на здійснення ремонтно-будівельних робіт у житловому будинку АДРЕСА_2 та на купівлю меблів та побутової техніки, за взаємного згодою та домовленістю подружжя.

Разом з цим, вартість ремонтно-будівельних робіт у житловому будинку АДРЕСА_2, суд визнає істотною в розумінні ст.62 СК України, а тому, внесок позивача в поліпшення стану та ринкової вартості цього будинку є значним.

Відповідно до ст.61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.1 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Здійснення ремонтно-будівельних робіт у житловому будинку АДРЕСА_2 складалось з: каналізації (труби, бетонні кільця, бетонна кришка, доставка вантажу, послуги крана, завантаження та розвантаження) на суму 3785 грн. 94 коп.; гравія на суму 2000 грн.; ліса на суму 4500 грн.; руберойда на суму 320 грн.; гібсокартона на суму 1400 грн.; плівки гідрозахисної на суму на суму 300 грн.; оцинкованих листів на суму 200 грн.; утеплювача на суму 900 грн.; цементу 40 мішків на суму 1600 грн.; проводки електрики по будинку на суму 18800 грн.; саморезів на суму 126 грн.; свердловини на суму 2512 грн.; шлакоблоку на суму 3000 грн.; відсіву на суму 700 грн.; піску білого на суму 1100 грн.; цегли білої на суму 2000 грн.; цегли білої б/у на суму 2000 грн.; кахлю на суму 4112 грн.; кладки веранди на суму 13000 грн.; профнастілу на суму 3497 грн. 52 коп.; уголків, труб, профілю на суму 502 грн.; труб для витяжки та каналізації на суму 597 грн.; металічних уголків на суму 230 грн.; бітонозамішувача на суму 2200 грн.; проведення та підключення газу по будинку, обладнання для опалення на суму 37006 грн. 48 коп.

Також, суд враховує, що користування житловим будинком АДРЕСА_2, а саме позивачем ОСОБА_3, після розірвання шлюбу, не можливе, іншого житла позивач ОСОБА_3 на праві власності не має.

Відповідачем ОСОБА_1, не надано належних доказів на підтвердження доводів щодо її витрат, пов’язаних з ремонтно-будівельними роботами у житловому будинку АДРЕСА_2, зокрема на будівельні матеріали, та про її особисту участь у виконанні будівельних і ремонтних робіт, таких доказів вона не надала суду, чим порушила вимоги ст. 10 ЦПК України, та повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 57- 59 ЦПК України, зазначені нею обставини.

Крім того, суд не приймає до уваги та критично відноситься до свідчень свідків ОСОБА_4, який є рідним сином відповідачу, свідка ОСОБА_6, який є другом ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7, який є рідним братом відповідача, допитаних в судовому засіданні щодо участі у ремонтних та будівельних роботах особисто, а також шляхом надання особистих коштів на виконання таких робіт та на придбання будівельних матеріалів, оскільки вказані свідки мають свою заінтересованість в результаті розгляду справи, їх свідчення ставлять під сумнів достовірність і правдивість фактів, які були ними повідомлені в судовому засіданні.

Проте, позивач, відповідно до ст. 10 ЦПК України, довів за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57- 59 ЦПК України, зазначені ним обставини його особистої участі у виконанні будівельних і ремонтних робіт у житловому будинку АДРЕСА_2, вартість ремонтно-будівельних робіт у спірному житловому будинку та внесок позивача в поліпшення стану та ринкової вартості цього будинку, є значним.

Також, за час проживання разом з дружиною, було придбано меблі та побутову техніку: плита газова 1010 грн.; витяжка на суму 1259 грн.; поверхнева газова плита на суму 1493 грн.; духова шафа на суму 2609 грн.; холодильник на суму 3299 грн.; супутникова антена на суму 2300 грн.; комп’ютерний стіл на стілець на суму 1356 грн.; двері на суму 3395 грн.; двері вхідні на суму 2100 грн.; телевізор з відеомагнітофоном на суму 2100 грн.; пральна машина на суму 2500 грн.; швейна машина на суму 1349 грн., душова кабіна на суму 5000 грн., унитаз та майдодир на суму 1600 грн., яке відповідно до ст. 60 СК України, є майном, набутим на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Договору про поділ спільного сумісного майна подружжя, відповідно до ст.69 СК України, між сторонами, укладено не було.

За таких обставин, суд вважає можливим виділити в натурі ОСОБА_3 плиту газову на суму 1010 грн.; витяжку на суму 1259 грн.; поверхневу газову плиту на суму 1493 грн.; духову шафу на суму 2609 грн.; холодильник на суму 3299 грн.; супутникову антену на суму 2300 грн.; комп’ютерний стіл та стілець на суму 1356 грн.; плиту газову вбудовану на суму 1493 грн.; телевізор з відеомагнітофоном на суму 2100 грн.; швейну машину на суму 1349 грн.; душову кабіну на суму 5000 грн.; газовий котел (мини) на суму 6000 грн.; 8 радіаторів на суму 3757 грн. 26 коп.; станцію подачі води на суму 1060 грн., на загальну суму 34085 грн. 26 коп.

Виділити в натурі ОСОБА_1 пральну машину на суму 2500 грн.; унитаз та майдодир на суму 1600 грн.; двері вхідні на суму 2100 грн.; каналізація (труби, бетонні кільця, бетонна кришка, доставка вантажа, послуги крана, завантаження та розвантаження) на суму 3785 грн. 94 коп.; гравій на суму 2000 грн.; ліс на суму 4500 грн.; руберойд на суму 320 грн.; гібсокартон на суму 1400 грн.; плівку гідрозахисну на суму 300 грн.; оцинковані листи на суму 200 грн.; утеплювач на суму 900 грн.; цемент 40 мішків на суму 1600 грн.; проводку електрики по будинку на суму 18800 грн.; саморези на суму 126 грн.; свердловину на суму 2512 грн.; шлакоблок на суму 3000 грн.; відсів на суму 700 грн.; пісок білий на суму 1100 грн.; цеглу білу на суму 2000 грн.; цеглу білу б/у на суму 2000 грн.; кахель на суму 4112 грн.; кладку веранди на суму 13000 грн.; профнастіл на суму 3497 грн. 52 коп.; уголок, труби, профіль на суму 502 грн.; труби для витяжки та каналізації на суму 597 грн.; металічний уголок на суму 230 грн.; бітонозамішувач на суму 2200 грн.; проведення та підключення газу по будинку на суму 27249 грн. 19 коп., на загальну суму 102831 грн. 65 коп.; стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача грошову компенсацію вартості придбаних речей у сумі 68746 грн. 39 коп. (102831,65 грн. –34085,26 грн. = 68746 грн. 39 коп.).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача за зустрічною позовною заявою на користь позивача повинно бути стягнено судовий збір у розмірі 684 грн. 58 коп. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 11, 57- 61, 76, 88, 131, 137, 209, 212- 215 ЦПК України, ст. ст. 60, 61, 69, 70, 71, 104, 105, 109, 110, 112, 113 СК України, суд, -

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу –задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Павлоградського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №472 –розірвано.

Надалі іменуватися сторонам прізвищем –"ОСОБА_1"та "ОСОБА_3".

Позовну заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя –задовольнити частково.

Виділити в натурі ОСОБА_3 плиту газову на суму 1010 грн.; витяжку на суму 1259 грн.; поверхневу газову плиту на суму 1493 грн.; духову шафу на суму 2609 грн.; холодильник на суму 3299 грн.; супутникову антену на суму 2300 грн.; комп’ютерний стіл та стілець на суму 1356 грн.; плиту газову вбудовану на суму 1493 грн.; телевізор з відеомагнітофоном на суму 2100 грн.; швейну машину на суму 1349 грн.; душову кабіну на суму 5000 грн.; газовий котел (мини) на суму 6000 грн.; 8 радіаторів на суму 3757 грн. 26 коп.; станцію подачі води на суму 1060 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості придбаних речей у сумі 68746 (шістдесят вісім тисяч сімсот сорок шість) грн. 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 684 (шістсот вісімдесят чотири) грн. 58 (п’ятдесят вісім) коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн., а разом –804 (вісімсот чотири) грн. 58 (п’ятдесят вісім) коп.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачи апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.