В липні 2009 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платні в повному обсязі, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та судові витрати. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що з 02.03.2006 року по 27.02.2009 року працював у відповідача. З 21.04.2006 року працював на посаді завідувача господарської частини ДІ МАУП з окладом 2 000 грн. Нещодавно стало відомо, що розрахунок з ним при звільненні здійснено не в повному обсязі. Згідно наказу від 21.04.2006 року позивача було переведено на посаду завідувача господарської частини з посадовим окладом у 2000 грн. Згідно розрахункових листів за січень, лютий 2009 року йому було виплачено заробітную плату не в повному обсяці, а саме у січні посадовий оклад склав 605 грн., а в лютому 1600 грн. Заборгованість по заробітній платі складає 2 195 грн. У зв’язку з цим, він вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

У судове засідання позивач не з’явився, але надав заяву в якій уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платні в сумі 2 195 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 61 380 грн., також просив справу розглядати без його участі. В попередніх судових засіданнях нанавав пояснення, що його згідно наданої заяви наказом № 47-п від 21.04.2006 року було переведено по строковому трудовому договору на посаду завідувача господарської частини ДІ МАУП з посадовим окладом 2 000 грн. з 21.04.2006 року по 01.03.2007 року. Згідно наданих їм заяв за згодою сторін даний строковий договір було подовжено з 02.03.2007 року по 28.02.2009 року. Але за останні 2 місяці роботи йому виплатили заробітну плату не в повному обсязі, а саме його посадовий оклад повинен був складати 2 000, а за січень 2009 року йому сплатили посадового окладу 605 грн., а за лютий 1 600 грн. У зв’язку з тим, що при звільнені з ним не розрахувалися, він просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, але надав заяву в якій уточнені позовні вимоги не визнав, просив у позові відмовити та справу розглянути без його участі. В попередніх судових засіданнях надавав такі пояснення. Позовні вимоги він не визнає, оскільки згідно наданих до справи довідок та відомостей про нарахування заробітної плати позивачем у січні 2009 року отримано заробітну плату у розмірі 2 404 грн. 81 коп., з урахуванням утримань податку 1 971 грн. 01 коп. За лютий 2009 року позивачем отримано заробітну плату у розмірі 2 349 грн. 89 коп. та компенсація за невикористану відпустку у розмірі 2 654 грн. 75 коп. Згідно наказу № 104-п від 30.12.2008 року по ДІ МАУП було встановлено новий посадовий оклад позивачу у розмірі 1600 грн. та скасовано надбавки до посадових окладів. Наказом від 08.01.2009 року була встановлена грошова надбавка до посадового окладу позивача у розмірі 400 грн. Згідно протоколу наглядової ради МАУП № 9 від 29.01.2009 року було винесено по Дніпропетровському відділенню наказ № 7/1-п про нарахування мінімальної зробітної плати працівникам у розмірі 605 грн. Також, наказом № 8/1-п від 30.01.2009 року позивачу було нараховано доплату за інтенсивність у розмірі 1173 грн. Таким чином представник вважає що права позивача щодо виплати заробітної плати не порушено.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що позивач з 21.04.2006 року працював у відповідача на посаді завідуючого господарською частиною (а.с. 4). Згідно наданих заяв позивача за згодою сторін даний строковий договір було подовжено з 02.03.2007 року по 28.02.2009 року. Наказом № 15-пк від 25.02.2009 року був звільнений з МАУП по закінченням строків трудового договору (а.с. 35). Заробітна плата позивачу за січень, лютий 2009 року була нарахована та виплачена згідно: Наказу № 104-п від 30.12.2008 року по ДІ МАУП про встановлення нового посадового окладу позивачу з 01.01.2009 року у розмірі 1600 грн. (а.с. 36-38), згідно Наказом від 08.01.2009 року про встановлення з 01.01.2009 року позивачу грошової надбавки до посадового окладу у розмірі 400 грн. (а.с. 8), згідно Наказу по ДІ МАУП № 7/1-п, який було винесено на підставі протоколу наглядової ради МАУП № 9 від 29.01.2009 року, про нарахування мінімальної зробітної плати позивачу у січні 2009 року у розмірі 605 грн.(а.с. 53-56) Позивача не було ознайомлено за 2 місяці з даними наказами.

В своїх позовних вимогах позивач просить стягнути заборгованість по заробітній платі, оскільки вважає, що він приймався з посадовим окладом у 2 000 грн., та його не попередили про зміну оплати праці за два місяці. Але вимог щодо скасування наказів про зміру оплати праці не заявляє.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про оплату праці" заробітна плата складається з основної заробітної плати (це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців); додаткової заробітної плати (це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); та іншіх заохочувальних та компенсаційних виплат (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки встановлені ст. 116 КЗпП підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з довідок наданих відповідачем (а.с. 125, 128) заробітна плата позивача за січень 2009 року складалася з мінімального окладу 605 грн., індексації 626,81 грн., та премії 1 173 грн., а разом 2 404 грн. 81 коп., з урахуванням утримань податку 1 971 грн. 01 коп. Заробітна плата позивача за лютий 2009 року складалася з посадового окладу 1600 грн., доплати до окладу 400 грн., індексації 349,89 грн., та компенсації за невикористану відпустку 2 654,75 грн., а разом 5 354 грн. 53 коп., з урахуванням утримань податку 4 450 грн. 69 коп. Дані суми були повністю виплачені у день звільнення позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку не підлягають задоволенню, оскільки доказів про наявність заборгованості по заробітній платі позивачем не надано, а згідно наданих довідок та наказів відповідача не вбачається порушення прав позивача.

Посилання позивача щодо невірного нарахування суми окладу за січень лютий 2009 року, у зв’язку з чим йому невіно було нараховано заробітну плату, суд не приймає до уваги, оскільки оклади позивачу та доплати до окладів були нараховані на підставі наказів відповідача, які позивачем не оскаржувалися.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з позивача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір по справі в сумі 51 грн., а також на підставі ч. 3 ст. 81 ЦПК України з позивача в дохід держави повинні бути стягнуті витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 32, 115, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 10, 15, 57- 60, 81, 88, 209, 212- 215 ЦПК України, ЗУ "Про оплату праці" (108/95-ВР) , суд, -

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міжрегіональної Академії Управління Персоналом про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір по справі у розмірі 51 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.