Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до відповідачки, в якому просить визнати дії нотаріуса в частині невинесення нею постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії неправомірними, визнати незаконною відмову відповідачки у вчиненні нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, стягнути матеріальну шкоду у розмірі 680грн.00коп. та моральну шкоду в розмірі 5000грн.00коп. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка посилається на те, що 15.11.2010року вона з’явилася до відповідача для посвідчення договору купівлі-продажу належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 з повним переліком документів, передбачених для нотаріального посвідчення. Однак, відповідачка відмовилася посвідчити договір купівлі-продажу вказаної квартири в зв’язку з відсутністю деяких документів необхідних для посвідчення договору купівлі-продажу. Звернувшись до відповідачки з письмовою заявою про зобов’язання вчинити нотаріальну дію на підставі поданих документів, а у разі відмови від її вчинення з вимогою надати письмове роз’яснення про причину відмови, остання відмовилася приймати зазначену заяву. Оскільки відповідачка відмовилася посвідчити договір купівлі-продажу квартири, відмовилася від отримання заяви про вчинення нотаріальної дії та не винесла постанову про відмову у вчинені нотаріальних дій, позивачка просила визнати дії відповідачки в частині невинесення постанови про відмову вчинити нотаріальну дію неправомірними, визнати незаконною відмову відповідачки у вчиненні нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири та стягнути матеріальну шкоду в розмірі 680грн.00коп., яка складається з оплати послуг Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна з виготовлення документів, квитанцій за відправлення поштової кореспонденції, виготовлення необхідної кількості документів, та моральну шкоду у розмірі 5000грн.00коп, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просив позов задовольнити в повному обсязі. При цьому, доповнив позовні вимоги та збільшив їх розмір, зокрема просив зобов’язати відповідачку винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії по посвідченню 15.11.2010року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на підставі наявних документів, направлених на її адресу 15.11.2010року, стягнути з відповідачки на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 10000грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3250грн.00коп., в решті позовних вимог просив залишити без змін.

Відповідачка в судове засідання повторно не з’явилася. Про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином. Згідно відмітки на зворотному поштовому повідомленні від 28.02.2011року "відповідачка за зазначеною адресою вибула". Разом з тим, під час судового розгляду, яке відбулося 02.02.2011року відповідачка підтвердила вказане в позовній заяві місцезнаходження свого робочого місця, проте не повідомила суд відповідно до ст. 77 ЦПК України про зміну свого місцезнаходження.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що посвідчення договору купівлі-продажу вказаної квартири не відбулося через відсутність на те згоди покупця, а тому посвідчення даного договору було неможливим через невідповідність нотаріальної дії законодавству. 15.11.2010року позивачка не зверталася до неї із заявою про посвідчення договору купівлі-продажу та не просила винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Зазначала що ОСОБА_1 має право у будь-який час звернутися до неї із заявою про винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Крім того, вказала, що нею не перевірялась наявність документів, необхідних для посвідчення договору купівлі-продажу. В зв’язку з чим просила у задоволенні позову відмовити з підстав необґрунтованості та безпідставності.

Суд, визнав за можливе розглядати справу за відсутності відповідачки, незалежно від причин неявки, на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, показання свідків, з’ясувавши обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами шляхом дослідження, приходить до наступного.

Як встановлено судом, 15.11.2010 року позивачка ОСОБА_1 з’явилася до відповідачки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 для вчинення нотаріальної дії - посвідчення договору купівлі-продажу належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1. Вказана обставина зокрема не заперечується відповідачкою.

Для нотаріального посвідчення вказаного договору позивачкою були надані всі передбачені документи, зокрема: рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16.03.2009року, ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 03.02.2010року про виправлення описки, витяг з реєстру прав власності на об’єкт нерухомого майна №27997821 від 15.11.2010року на вказану вище квартиру, витяг про державну реєстрацію прав №27994357 від 15.11.2010року, технічний паспорт на зазначену квартиру, довідка про склад сім’ї Форми №3, свідоцтво про смерть чоловіка позивачки, паспорт позивачки, ідентифікаційний номер позивачки та попередній договір, укладений 15.09.2010року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, наявність яких перевірена судом (а.с.50-62).

Разом з тим, посвідчення вказаного договору купівлі-продажу не відбулося, оскільки покупець від укладання договору відмовився. Відповідно до заяви про відмову від попереднього договору покупця ОСОБА_3, справжність підпису якого засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, причинами відмови були: ненадання позивачкою документів та інформації, необхідних для укладення основного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, зокрема: в ухвалі Святошинського районного суду м. Києва від 03.02.2010року про виправлення помилки в рішенні суду відсутня відмітка про набрання законної сили та зберігання оригіналу ухвали в суді та номер справи; в рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 16.03.2009року відсутня відмітка про зберігання його оригіналу в суді; не надана об’єктивна інформація щодо спадкоємців після смерті чоловіка позивачки на майнові права на зазначену квартиру, які є об’єктом спільної сумісної власності подружжя; не надано витягу з реєстру права власності БТІ на квартиру, в зв’язку з чим він просить повернути йому авансовий платіж у розмірі 2000доларів США та штраф у розмірі 2000доларів США (а.с.9).

Як зазначила в судовому засіданні відповідачка, факти, викладені в заяві нею не встановлювались та не перевірялись.

Представник позивачки в судовому засіданні пояснив, що після відмови покупця ОСОБА_3 від укладання договору, позивачка 15.11.2010року в приміщенні, яке є робочим місцем(конторою) приватного нотаріуса ОСОБА_2 звернулася до відповідачки з письмовою заявою про посвідчення договору купівлі-продажу на підставі поданих нею документів і в разі відмови у вчиненні нотаріальної дії просила винести відповідну постанову. Оскільки, відповідачка безпідставно відмовилася прийняти вказану заяву, ОСОБА_1 в той же день направила її поштою з додатком наявних документів, але 16.12.2010року зазначений лист був повернутий відповідачкою, в зв’язку з відмовою адресата від його одержання (а.с.а.с.13-16,48).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка по пошті отримала дві заяви ОСОБА_3 з вимогою повернути 4000 доларів США, і тому 24.11.2010року подала скаргу на неправомірні дії відповідачки до Департаменту нотаріату Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у м. Києві та відділу нотаріату Головного управління юстиції у м. Києві (а. с. а.с. 9,10,11-12, 106-109).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка стверджує, що вона діяла повністю у відповідності до положень Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , Цивільного Кодексу України (435-15) та на підставі Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, тобто оскільки ОСОБА_3 заявив про свою відмову купувати квартиру, посвідчення договору купівлі-продажу було неможливим. Враховуючи той факт, що сторони не дійшли згоди з істотних умов, вона, як нотаріус, не могла примусити їх укладати договір купівлі-продажу квартири.

Крім того, з приміщення нотаріальної контори вона позивачку не виганяла, ніяких заяв їй особисто у приміщенні, що є її робочим місцем ОСОБА_1 не писала і не подавала, а тому були відсутні законні підстави для винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Також, зазначила, що цінний лист направлений позивачкою 15.11.2010року на її ім’я вона отримала на поштовому відділенні 01.12.2010року. Проте, при розкритті конверту, з’ясувалось, що опис вкладення не відповідає наявним документам, що надіслані, зокрема в опису зазначено перелік оригіналів документів, а вкладено до відправлення їхні копії, тому з цих підстав відмовилася від одержання цього листа. При цьому зазначила, що при одержанні вказаного листа вона керувалася інструкцією з діловодства. Вважає, що спір, який виник між ОСОБА_1, як продавцем, і покупцем ОСОБА_3 її не стосується і повинен бути вирішений в судовому порядку без її участі. Скарги ОСОБА_1 на її дії були розглянуті у Головному управлінні юстиції у м. Києві та Міністерстві юстиції України і обставини викладені у зверненнях не підтвердилися (а.с.123-124, 139-141).

Разом з тим, аналіз зібраних по справі доказів свідчить, що з такими твердженнями відповідачки погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовуються зібраними по справі доказами.

В судовому засіданні відповідачка стверджувала, що вона не вивчала документи, надані ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_3 відмовився від укладання договору, а тому їй, як нотаріусу не потрібно було перевіряти наявність документів.

Зазначені твердження відповідачки спростовуються її письмовими поясненнями на адресу Головного управління юстиції у місті Києві від 26.11.2010 року №27, в яких приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вказувала, що у ОСОБА_1 були відсутні документи на квартиру, зокрема правовстановлюючий документ, витяг з БТІ та довідка Форми №3; ОСОБА_1 вказала, що на документи чекає її син у БТІ м. Києва; поки вона готувала проект правочину, сторони почали сперечатись щодо умов договору, а після огляду копій правовстановлюючих документів ОСОБА_3 заявив про свою відмову від укладання договору (а.с.а.с.120-121, 133-134).

Протирічать вказані письмові пояснення і наступним письмовими поясненнями приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 15.12.2010року №28, в яких вона зазначила, що сторони не надали їй всі необхідні документи, не сплатили збір до пенсійного фонду та податок з доходів фізичних осіб, також не внесли оплату за вчинення нотаріальних дій; документи необхідні для вчинення правочину їй не надавались, факт наявності необхідних документів у ОСОБА_1 нею не встановлювався (а.с.135-138).

Доводи відповідачки про те, що вона відмовилась від отримання цінного листа через невідповідність опису вкладеним документам, також не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з відповіді Київської міської дирекції "Укрпошта" №31-18-123 від 14.02.2011р. після отримання та розпакування поштового відправлення особисто ОСОБА_2 адресат відмовилась від його отримання та повернула працівнику відділення, мотивуючи тим, що у п.2-8,12 опису зазначено перелік документів, а вкладено їх копії. Згідно з поясненням працівників ВПЗ Київ-10 та оглядом документів встановлено, що на документах відмітки "оригінал" чи "копія" відсутні (а.с. 142, 47).

Крім того, слід зазначити, що одержавши вказаний цінний лист, відповідачка діяла всупереч вимогам інструкції з діловодства.

Позивачка ОСОБА_1, допитана в судовому засіданні як свідок, пояснила, що 12.11.2010року, тобто за 3 дні до дати посвідчення основного договору купівлі-продажу, вона передала відповідачці всі копії правовстановлюючих документів для підготовки проекту основного договору. 15.11.2010 року о 13.00 годині вона отримала у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно Витяг з реєстру прав власності та Витяг про державну реєстрацію на квартиру АДРЕСА_1 і відразу ж з’явилась разом із сином до нотаріуса для укладання основного договору купівлі-продажу квартири. При цьому відповідачці крім витягів були надані оригінали всіх інших необхідних документів. Вивчивши документи, відповідачка відмовилася посвідчити даний договір, в зв’язку з відсутністю інвестиційного договору та інформації щодо спадкоємців, які залишились після смерті її чоловіка вказавши, що цю інформацію свідок приховала від покупців. Оскільки під час нотаріального посвідчення попереднього договору купівлі-продажу нотаріус ОСОБА_4 у неї не вимагала таких документів і у покупця ОСОБА_3 жодних питань з приводу необхідності такої інформації чи документів не виникало, вона зрозуміла, що відповідачка перебуває в змові з покупцем, який вирішив відмовитись від підписання договору купівлі-продажу та намагався звинуватити в цьому її. Покупець ОСОБА_3 вимагав, щоб вона написала заяву, в якій вказала, що нібито вона відмовляється від продажу квартири, у противному випадку вона заплатить штраф, передбачений попереднім договором. З приводу ситуації, яка склалася, вона зателефонувала до відділу нотаріату Головного управління юстиції в м. Києві з проханням надати консультацію, отримавши відповідь про подання заяви нотаріусу про посвідчення договору купівлі-продажу, свідок одразу ж звернулася до відповідачці з такою заявою, проте остання відмовилася її прийняти та змусила звільнити приміщення. Того ж дня дану заяву разом з поданими документами для посвідчення договору купівлі-продажу вона направила поштою цінним листом, який в подальшому був повернутий на її адресу, в зв’язку з відмовою відповідачки від його одержання. Крім того, вказала, що відповідачка, як приватний нотаріус, повинна була захистити її інтереси, роз’яснити сторонам права та обов’язки, попередити її та ОСОБА_3 про наслідки не підписання договору купівлі-продажу. В зв’язку з неправомірними діями нотаріуса, в даний час ОСОБА_3 до неї поданий позов про стягнення коштів. Вказані події призвели до нервового стресу, вона витрачає кошти на утримання квартири, повинна шукати іншого покупця, замовляти нові документи у БТІ, та з 01.01.2011р повинна сплатити 5% податку з продажу квартири, хоча у 2010 р. такий податок складав 1%.

Свідок ОСОБА_5, який є сином позивачки, в судовому засіданні дав аналогічні пояснення. Крім того, зазначив, що покупець намагався змусити нотаріуса відмовити у посвідченні договору купівлі-продажу, поклавши вину на позивачку з метою стягнення коштів, передбачених як штраф попереднім договором. Оскільки 15.11.2010 року був останнім днем для укладання основного договору, позивачці необхідне було підтвердження, що вона була присутня у приміщенні приватного нотаріуса ОСОБА_2, а тому позивачка направила один екземпляр документів та заяву з вимогою винести постанову про відмову вчинити нотаріальну дію відповідачці, а інший – до Головного управління юстиції у м. Києві разом зі скаргою на дії нотаріуса. З Головного управління юстиції у м. Києві відповідь позивачка не отримала, а відповідачка лист отримала, роздрукувала і повернула адресату без винесення відповідної постанови та без розгляду і надання відповіді.

Згідно ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому законом порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду.

У суду відсутні підстави не довіряти показам свідків, оскільки вони послідовні, логічні, погоджуються між собою та підтверджуються письмовими доказами. Крім того, свідок ОСОБА_1 зазначала аналогічні обставини у своїй скарзі від 24.11.200 року на адресу Департаменту нотаріату Міністерства юстиції України та Головного управління юстиції в м. Києві (а.с.106-109, 113-116). Також відповідно до роздруківки деталізованого рахунку по телефонному номеру, вбачається що по тел. 2349609, який є номером Відділу нотаріату Київського міського управління юстиції 15.11.2010 року було зроблено два телефонних дзвінки о 15.34год та 16.58(а.с.а.с.44,45)

Крім того, свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона виконує обов’язки секретаря відділу нотаріату Головного управління юстиції у місті Києві. Чи дзвонила ОСОБА_1 два місяці назад до Відділу нотаріату вона згадати не може, оскільки дзвінки такого характеру надходять кожного дня. Як правило вона скеровує такі дзвінки на спеціаліста або рекомендує звернутися до відділу в письмовій формі чи прийти на прийом.

Таким чином, в судовому засіданні, вищевказаними письмовими доказами, що підтверджується і показами свідків в цій частині, беззаперечно встановлено факт неправомірної відмови нотаріуса у не винесенні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії-посвідчення договору купівлі-продажу вищевказаної квартири і тому вимоги в цій частині та в зобов’язанні винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії по посвідченню 15.11.2010року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на підставі наявних документів, направлених на її адресу 15.11.2010року доведені, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Разом з тим вимоги про визнання незаконної відмови у вчиненні нотаріальної дії задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1. ч.1 ст. 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов’язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз’яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Оскільки відповідачкою не була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії-посвідчення договору купівлі-продажу вказаної квартири, суд вважає вимогу про визнання незаконною відмову про вчинення нотаріальної дії безпідставною.

Крім того не підлягає задоволенню вимога про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 680грн., виходячи з наступного.

Диспозиція ст. 27 Закону України "Про нотаріат", яка передбачає можливість відшкодування потерпілому завданої шкоди при наявності в діях приватного нотаріуса вини у формі необережності та у виді недбалості, не виключає необхідність встановлення решти складових правопорушення, при наявності яких настає цивільна відповідальність за завдану шкоду.

З огляду на те, що, відносно відповідачки відсутній вирок суду, яким були б підтверджені незаконні дії або недбалість нотаріуса, що привели до спричинення шкоди, так і судове рішення, що набрало законної сили, яким визнані незаконними дії приватного нотаріуса і встановлений причинно-наслідковий зв'язок між останньою та заподіяною позивачці шкодою, тому підстав для задоволення вказаної вимоги немає.

Позивачкою також заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичних і душевних стражданнях, які виразились у порушенні її звичайного способу життя, позбавленні в захисті її прав та законних інтересів під час вчинення нотаріальних дій, перенесенні нервового стресу при її захворюванні і похилому віці. Вказана обставина підтверджується медичною документацією(а.с.42-43). Моральну шкоду позивачка оцінює в 10000грн.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, у відповідності зі ст. 23ЦК України, суд встановив порушення відповідачкою прав позивачки, а також те, що наведені в обґрунтування цієї вимоги доведені в судовому засіданні та враховуючи вимоги розумності та справедливості, приходить до висновку, що вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 1500грн.00коп.

Позивачка також просить стягнути з відповідачки у відшкодування витрат на правову допомогу 3 250грн.00коп., однак дана сума перевищує граничний розмір витрат на правову допомогу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (590-2006-п) затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом справ. Так граничний розмір витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи фахівця у галузі права, тобто 376 грн., 40коп. за одну годину роботи.

Відповідно до договору, позивачка сплатила ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Центуріон" грошові кошти за надання правової допомоги у розмірі 3250 гривень, що підтверджується квитанцією та актом про надання правової допомоги від 04 березня 2011 року. Виходячи з того, що адвокатом було затрачено 8 годин 30 хвилин роботи для надання правової допомоги ОСОБА_1 і те, що граничний розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідачки, не може перевищувати 8 годин 30 хвилин, тому суд вважає, що стягненню підлягає сума 8,3 х 376,40 грн = 3199,40 грн.(а.с.162-165).

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, виходячи з вищенаведеного, враховуючи обставини справи, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання дій відповідачки у не винесенні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії неправомірними, зобов’язання відповідачку винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, стягнення моральної шкоди в розмірі 1500грн.00коп. та стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3199грн.40коп. доведені, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню, інші вимоги задоволенню не підлягають за недоведеністю.