Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Батченка О.В. при секретарі Яценко Л.В. з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Маєвської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв"про поновлення на роботі, компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування немайнової шкоди та стягнення індексації, -

24 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв"(далі –Товариство), просив про поновлення його на роботі водієм, стягнути компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу із розрахунку 2000 грн. на місяць з 01 березня 2010 року по день поновлення, стягнути індексацію заробітної плати –5808 грн. 84 коп., а також відшкодувати немайнову шкоду, розмір якої визначив у 2000 грн. 00 коп. В обґрунтування позову позивач послався на незаконне звільнення з роботи 01 березня 2010 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв’язку з порушенням строків, встановлених ст. 32 КЗпП України.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, суду пояснив, що 8 лютого 2010 року керівництвом Товариства йому надано для ознайомлення наказ № 47, датований 31 грудня 2009 року про переведення на підставі розпорядження засновника водієм до Каховської філії Товариства, на якому він розписався про ознайомлення та виказав відмову від переведення. Додатково письмовим поясненням від тієї ж дати поставив до відому керівництво про неможливість роботи у філії через перебування дружини у декретній відпустці.

Представник відповідача проти позову заперечувала з тих підстав, що позивач був попереджений про переведення на іншу роботу у зв’язку зі зміною істотних умов праці –відсутність в Товаристві автомобілю, що був за ним закріплений, і, оскільки останній відмовився працювати на таких умовах, вважала звільнення законним.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 26 лютого 2002 року перебував у трудових відносинах з Товариством, на якому працював водієм керівника.

З договору найму транспортного засобу № 1 від 30 березня 2009 року, акту прийому-передачі від тієї ж дати та переліку транспортних засобів Товариства № 53 від 29 червня 2010 року (а.с. 42 - 47) вбачається, що єдиний транспортний засіб, що був закріплений за головним офісом Товариства в м. Миколаєві передано в найм товариству з обмеженою відповідальністю "Волари".

При цьому рішення про скорочення посади водія протягом року власником або уповноваженим органом Товариства не приймалось.

Директором Товариства видано наказ № 47, датований 31 грудня 2009 року, згідно якого водій ОСОБА_1 має бути переведений на посаду водія в Каховську філію Товариства –через два місяці. (а.с. 9). Як слідує з підпису позивача з цим наказом він ознайомлений 08 лютого 2010 року. Цей факт також підтверджується письмовим поясненням ОСОБА_1 від цієї ж дати щодо вмотивування причин своєї відмови (а.с. 49). При цьому суд критично оцінює представлену позивачем копію наказу № 47 (а.с. 48), в якому відсутня дата ознайомлення з ним позивача, оскільки таке суперечить вимогам закону про обов’язкове ознайомлення працівника за два місяці до зміни істотних умов праці (ст. 32 КЗпП України) та суперечить сукупності представлених сторонами доказів. Зокрема відповідачем не дано суду ґрунтовних пояснень щодо необхідності повторного винесення наказу № 3 від 04 лютого 2010 року про переведення ОСОБА_1 до Каховської філії водієм з 04 лютого 2010 року, більш того, що таке суперечить вимогам закону, оскільки з часу попереднього наказу минуло менше двох місяців.

Сукупність таких даних з огляду на те, що запис про наказ № 47 зроблено в книзі реєстрації наказів останнім (а.с. 61) дають суду підстави вважати доводи позивача в даній частині обґрунтованими, а наказ № 47 таким, що складений пізніше вказаної в ньому дати, а саме –08 лютого 2010 року.

Наказом директора № 3-к від 01 березня 2010 року ОСОБА_1 звільнений з Товариства у зв’язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, а наказом № 19-к від 14 вересня 2010 року внесено зміни до наказу № 3-к від 01 березня 2010 року, яким змінено формулювання причин звільнення на: "у зв’язку з відмовою працівника від продовження роботи зі зміненими умовами праці".

При звільненні з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок, а саме: сплачені вихідна допомога у розмірі 2000 грн. 00 коп. та компенсація за невикористану відпустку –2182 грн. 09 коп. Всього при звільненні позивачу виплачено 4182 грн. 09 коп. Даний факт визнаний сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці

З викладених обставин суд доходить висновку про незаконність звільнення позивача з роботи, оскільки, по-перше, він не був попереджений про наступне звільнення протягом встановленого законом строку, а по-друге, передача Товариствам автомобілю в найм не може вважатись зміною істотних умов праці позивача, оскільки згідно трудового законодавства саме власник або уповноважений орган Товариства зобов’язаний забезпечити працівника належними умовами праці, а не звільняти його через неможливість їх забезпечення під виглядом зміни істотних умов праці, яких в даному випадку не було.

В силу ч. 1, 2 та 5 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі підлягають задоволенню. При цьому його звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України слід визнати незаконним, що не має наслідком порушення принципу диспозитивності процесу.

З відповідача на користь позивача слід стягнути компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням виплачених сум вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку виходячи з наступного розрахунку: 4000/38*238-4182,09 = 20869 грн. 79 коп.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику здійснюється у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що незаконним звільненням ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, для компенсації якої достатньо поновлення порушених трудових прав позивача та стягнення з Товариства середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Компенсувати моральну шкоду в матеріальному критерії суд потреби не вбачає.

Разом з тим, суд погоджується з розрахунком, наведеним відповідачем, щодо належної позивачеві індексації його заробітної плати у розмірі 3845 грн. 74 коп. Ці кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) .

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути 255 грн. 65 коп. судового збору, а на користь ГУ ДКУ в Миколаївській області 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. 32, 36, 235, 237-1 КЗпП України, ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) , ст. 10, 60, 88, 212 –215 ЦПК України (1618-15) , суд, -

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати звільнення ОСОБА_1 з товариства з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв"на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України –незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на роботі водієм в товаристві з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв"на користь ОСОБА_1 20869 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят дев’ять) грн. 79 коп. компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 3845 (три тисячі вісімсот сорок п’ять) грн. 74 коп. індексації заробітної плати.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агротекс-Миколаїв"на користь держави 255 (п’ятдесят одну) грн. 65 коп. судового збору і на користь ГУ ДКУ в Миколаївській області 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.