розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором позики, відсотків та збитків,

26.06.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договорами позики в розмірі 1321514,8 грн., що становить еквівалент 173500 Дол. США, також 1516839 грн. збитків, на підставі ст. 625 ЦК України - 20991,9 грн. інфляційних збитків та 29285,76 грн. - 3% річних, витрати на правову допомогу в розмірі 12500 грн. та судові витрати в розмірі 1950 грн.. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач позичивши у нього кошти на певний строк, своїх зобов’язань щодо повернення коштів не виконує, а тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Під час розгляду справи судом, позивач кілька разів змінював позовні вимоги, збільшуючи та зменшуючи їх, остаточно визначившись просив суд стягнути на його користь з відповідача суму основної заборгованості за договорами позики в розмірі: 1377850,3 грн., що еквівалентно 173500 Дол. США –791340 грн. сума, що підлягає до стягнення за виконавчим написом нотаріуса = 586510,3 грн.; суму збитків в розмірі 5080574,63 грн.; на підставі ст. 625 ЦК України –365672,84 грн. інфляційних збитків та 97237,26 грн. - 3% річних; пеню, на підставі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", в розмірі 665086,93 грн., а також витрати на нотаріальні послуги пов’язані із вчиненням виконавчого напису нотаріусом в розмірі 7100 грн. та судові витрати в розмірі 1950 грн..

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, а саме в розмірі 68700 грн., які відповідач отримав за розпискою від 24.12.2008 року, щодо коштів за договором позики від 01.08.2008 року. То вони уже стягнуті з відповідача на користь позивача за виконавчим написом нотаріуса, а тому підстав для стягнення коштів цим договором не має. Крім того, всі інші вимоги позивача суперечать вимогам закону та є необґрунтованими.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши докази зібрані в справі, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що відповідно до Договору позики від 01.08.2008 року зареєстрованого за № 1721 та розписки від 24.12.2008 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 кошти, відповідно 791340 грн., що на момент укладання договору було еквівалентно 163000 доларів США, та суму коштів у гривнях України еквівалентну 10000 дол. США, що не заперечувалось представником відповідача.

За Договором позики термін повернення коштів відповідачем позивачу визначений до 19.09.2008 року, а коштів переданих за розпискою, протягом місяця з дня отримання коштів тобто до 24.01.2009 року.

З пояснень сторін та наданих ними письмових доказів судом встановлено, що відповідно до Виконавчого напису нотаріуса від 30.06.2009 року зареєстрованого в реєстрі за № 1992 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто несплачену в строк заборгованість в розмірі 791340 грн., що становила еквівалент 163500 Дол. США згідно з Договором позики грошей від 01.08.2008 року зареєстрованому в реєстрі № 1721.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1049 ЦК України на позичальника покладається обов’язок повернення позикодавцю позику у такій же сумі грошових коштів, які були передані позичальнику позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені укладеним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Також ч.2 цієї статті встановлено, що якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що відповідач позичив у позивача кошти, еквівалент яких відповідно до Договорів, на час отримання становив 173500 Дол. США (163500 + 10000), свої зобов’язання щодо повернення коштів у встановлені терміни відповідач не виконав, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення коштів в розмірі еквівалентному 173500 Дол. США за курсом НБУ станом на 01.02.2011 року, що становить 1377850,3 грн. (173500 Х 7,9415), з урахуванням того, що з відповідача за виконавчим написом нотаріусу уже стягнуто 791340 грн., а тому на користь позивача з відповідача підлягає до стягнення 586510,3 грн. (1377850,3 - 791340).

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання перед позивачем, на користь позивача підлягає до стягнення з відповідача сума 3% річних за період: за Договором позики від 01.08.2008 року № 1721 з 20.09.2008 року по 01.02.2011 року, тобто 866 днів, а тому за цим договором підлягає до стягнення: 791340 грн. (еквівалент 163500 Дол. США станом на 01.08.2008 року) Х 3 :100 :365 Х 866 = 56326,06 грн., а за та розписки від 24.12.2008 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 кошти, відповідно 791340 грн., що на момент укладання договору було еквівалентно 163000 доларів США; та за розпискою від 24.12.2008 року з 24.01.2009 року по 01.02.2011 року, всього за 737 днів, а тому за цим зобов’язанням підлягає до стягнення: 68700 грн. (еквівалент 10000 Дол. США станом на 24.12.2008 року) Х 3: 100 : 365 Х 737 = 4161,53 грн..

Поряд з тим, суд не знаходить законних підстав для нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача сум інфляційних збитків, оскільки кошти, які він позичав відповідачу, суд стягнув з відповідача у гривнях по курсу НБУ на день постановлення рішення, а оскільки курс Дол. США значно зріс порівняно з курсом на час надання позики, позивач фактично не поніс збитків, які пов’язані з інфляційними процесами стосовно гривні України.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо стягнення на його користь пені, на підставі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", в розмірі 665086,93 грн., оскільки вказана норма закону не стосується взаємовідносин, що виникають між юридичними особами не суб’єктами господарювання.

Крім того, суд вважає, що позивач поніс витрати в розмірі 7100 грн. пов’язані з вчиненням нотаріусом Виконавчого напису щодо стягнення коштів за Договором позики від 01.08.2008 року № 1721, які підлягають до стягнення з відповідача, на підставі п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, як витрати які позивач змушений був зробити для відновлення свого порушеного відповідачем права.

Також, відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250,00 грн., а всього разом підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача 656047,89 грн. (586510,3 + 56326,06 + 4161,53 + 7100 + 1950) грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 169, 212 – 215, 223, 294 ЦПК України (1618-15) , суд

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором позики, відсотків та збитків –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 656047 (шістсот п’ятдесят шість тисяч сорок сім) грн. 89 коп..

В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.