розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони природного навколишнього середовища України, Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання", третя особа ОСОБА_2, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

21.08.2010 року до суду з позовом звернулася ОСОБА_1, у якому просить визнати нечинним та скасувати наказ Міністерства охорони навколишнього середовища України № 231-о від 25.03.2010р. про її звільнення з посади директора ДП "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання", поновити її на вказаній посаді та стягнути на її користь з ДП "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання"середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, кошти у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю за лікарняними листками, а також відшкодувати їй з відповідачів солідарно 100000 грн. завданих порушенням її трудових прав. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що відповідачем Міністерством незаконно було видано наказ про її звільнення та розірвання з нею Контракту, з причин невиконання нею умов Контракту, безпідставно, з грубим порушенням трудового законодавства, крім того на момент звільнення вона знаходилася на лікарняному.

Крім того позивачка просить поновити їй строк на звернення до суду з даним позовом, оскільки про своє звільнення вона дізналася тільки 23.07.2010 року, під час розгляду її позову до Міністерства охорони навколишнього середовища України в окружному адміністративному суді м.Києва.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила задовольнити її позовні вимоги повністю.

Представник відповідача Міністерства охорони природного навколишнього середовища України проти позову заперечила, вважає його безпідставним, оскільки Міністерство звільняючи позивачку з роботи діяло в межах своєї компетенції та відповідно до вимог закону.

Представник відповідач ДП "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання"та третя особаОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Враховуючи повідомлення нез"явившихся осіб про час та місце слухання справи, суд керуючись ст. 169 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши пояснення позивачки, представника Міністерства, дослідивши зібрані в справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що наказом № 119-о Міністерства охорони природного навколишнього середовища України від 13.02.2010 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання"на умовах укладеного з нею контракту.

В цей же день 13.02.2010 року між позивачкою та Міністерством охорони природного навколишнього середовища України було укладено Контракт про призначення її на посаду директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання"строком з 13.02.2010 року по 12.02.2015 року.

Відповідно до наказу № 231-о Міністерства охорони навколишнього середовища України від 25.03.2010 року, ОСОБА_1 звільнено з посади директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання"з 25.03.2010 року згідно п.8 ст. 36 КЗпП України та розірвано укладений з нею контракт.

З вказаним наказом про звільнення позивачка ознайомилась тільки 23.07.2010 року, що не заперечувалось представником відповідача, а тому суд вважає, що позивачкою з поважних причин пропущено місячний строк встановлений ст. 233 КЗпП України на звернення з позовом про поновлення на роботі до суду, у зв’язку з чим суд поновлює позивачці вказаний процесуальний строк.

Відповідно до наданих позивачкою копій лікарняних листків, позивачка з 22.03.2010 року по 04.04.2010 року перебувала в стані тимчасової непрацездатності.

Згідно п.8 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України контракт є особливою формою трудового договору.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів"від 06.11.1992 року № 9 (v0009700-92) визначено, що на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору.

Згідно ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Пункт 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) встановлює, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності стосуються випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної, підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче-оплачуваної роботи, але не більш, як за один рік.

Враховуючи, що позивачка на дату звільнення 25.03.2010 року знаходилася на лікарняному, тобто була тимчасово непрацездатною, суд вважає, що наказ Міністерством охорони природного навколишнього середовища України про її звільнення є незаконним, а тому скасовує його та зобов’язує Міністерство поновити позивачку на посаді директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання"з дати її звільнення, з 25.03.2010 року.

Крім того, на користь позивачки з Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання"підлягає до стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з часу звільнення 25.03.2010 року по день поновлення її на роботі за рішенням суду 26.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (100-95-п) , середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу розраховується виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Оскільки звільнення позивачки відбулося 25 березня 2010 року для розрахунку її середнього заробітку суд враховує її зарплату за січень –3853,2 грн. та лютий –3877,87 грн. 2010 року.

В січні 2010 року було 19 робочих днів, в лютому 2010 року - 20 робочих днів, виходячи з цих даних середньоденна заробітна плата позивачки складає: (3853,2 + 3853,2) : (19 + 20) = 197,6 грн., а середньомісячна 3853,2 грн..

Час вимушеного прогулу позивачки за період з 25 березня 2010 року по 26 січня 2011 року становить 216 робочих днів.

Враховуючи викладене середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу становить 42681,6 грн. (197,6 грн. Х 216 роб. дн.), який підлягає стягненню з відповідача Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання"на користь позивачки, оскільки саме за рахунок коштів цього відповідача позивачка отримувала заробітну плату.

Також суд вважає, що частковому задоволенню відповідно до ст. 237-1 КЗпП України підлягає позов в частині відшкодування заподіяної позивачці моральної шкоди, оскільки її звільнення з роботи відбулося з порушенням вимог КЗпП України (322-08) , під час її тимчасової непрацездатності, в результаті незаконних дій відповідача позивачка тривалий час була позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя, відчувала моральні страждання, вимушена була звернутися до суду за захистом свого порушеного права, а тому суд вважає, що діями відповідача позивачці завдано моральної шкоди, розмір якої, з урахуванням посади, що займала позивачка, тривалості її порушеного права, суд визначає в розмірі 3000 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача Міністерства охорони природного навколишнього середовища України, так як саме з вини цього відповідача були порушені трудові права позивачки.

Поряд з тим, суд не знаходить законних підстав для стягнення на користь позивачки виплат по лікарняних листах, оскільки позивачкою оригінали лікарняних листків для оплати до Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання"не пред’являлися, а тому вказана вимога є передчасною, нарахування вказаних виплат має бути проведено після вирішення питання про поновлення позивачки на посаді, а тому в цій частині відповідачі прав позивачки на даний час не порушували.

Керуючись ст. 367 ЦПК України та ч.5 ст. 235 КЗпП України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивачки на роботі і стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 3853,2 грн..

Крім того відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України на користь держави з відповідача Міністерства охорони природного навколишнього середовища України на підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 17 грн. та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а з Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання"користь держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 426,82 грн. та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 169, 212- 215, 223, 294 ЦПК України, суд

Позов ОСОБА_1 до Міністерства охорони природного навколишнього середовища України, Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання", третя особа ОСОБА_2, про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 231-О від 25.03.2010 року Міністерства охорони природного навколишнього середовища України яким звільнено ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання".

Зобов’язати Міністерство охорони природного навколишнього середовища України поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання"з дати звільнення, а саме з 25.03.2010 року.

Стягнути з Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання"на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 42681(сім тисяч триста дев’яносто чотири) грн. 60 коп..

Стягнути з Міністерства охорони природного навколишнього середовища України на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. на відшкодування моральної шкоди.

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 3853 (три тисячі вісімсот п’ятдесят три) грн. 20 коп. підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Міністерство охорони природного навколишнього середовища України на користь держави судовий збір в розмірі 17 (сімнадцять) грн. та 60 (шістдесят) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об’єднання"користь держави судовий збір в розмірі 426 (сімнадцять) грн. 82 коп. та 60 (шістдесят) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.