Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Горкавої В.Ю.,

за участю секретаря Погорілої К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанк Росії" до ОСОБА_3, ОСОБА_4

-про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, в якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 06.07.2006р. між ЗАТ "Банк РНБ", правонаступником якого є ПАТ "Дочірній Банк Сбербанк Росії" та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір про відкриття кредитної лінії, згідно умов якого, відповідачці було надано кредит в сумі 1187000доларів США 00 центів зі сплатою 12,5% річних за користування кредитними коштами та остаточним поверненням 06.07.2011року. В подальшому між тими ж сторонами були укладені договори про внесення змін до кредитного договору, згідно умов яких встановлені нові графіки погашення заборгованості та строк користування кредитом до 06.07.2016р. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачами були укладені договори іпотеки. Оскільки відповідачка ОСОБА_3 свої зобов’язання за кредитним договором не виконує, станом на 23.09.2010року у останньої утворилась заборгованість за кредитним договором на загальну суму 6 062 394,63доларів США 63 центи, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 48 009 315,55грн. В зв’язку з чим позивач просить звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_3 для задоволення вимог ПАТ "Дочірній Банк Сбербанк Росії" в розмірі 6 062 394,63доларів США 63 центи, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 48 009 315,55грн.; житловий будинок з мансардою(літера з планом земельної ділянки-2А), загальною площею 405,9 кв.м, гараж(літера за планом земельної ділянки-Б), літня кухня(літера за планом земельної ділянки-В), сарай з навісом(літера за планом земельної ділянки-Г), зливна яма (номер за планом земельної ділянки-I), вимощення(номер за планом земельної ділянки-II), колодязь(номер за планом земельної ділянки-III), огорожа (номери за планом земельної ділянки-1,2,3), за адресою: АДРЕСА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 7121586202030030015) загальною площею 0,2500га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку(кадастровий номер 7121586202030030016) площею 0,0712га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 що належить ОСОБА_4 для задоволення вимог ПАТ "Дочірній Банк Сбербанк Росії" в розмірі 6 062 394,63доларів США 63 центи, що в

гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 48 009 315,55грн. шляхом реалізації вказаного майна на публічних торгах та стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

Під час судового розгляду представник позивача уточнила позовні вимоги, зазначивши, що в зв’язку з прийняттям рішення Шевченківського суду м. Києва від 12.11.2010року по справі за позовом ПАТ "Дочірній Банк Сбербанк Росії до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягненню підлягала сума заборгованості, яка виникла у відповідачів станом на 25.09.2009року, а тому з метою уникнення подвійного стягнення заборгованості просила уточнити суму заборгованості та період її виникнення, зокрема: заборгованість за кредитним договором у відповідачки ОСОБА_3 виникла за період з 26.09.2009року по 08.12.2009року, який не знайшов свого підтвердження в зазначеному рішенні суду (без урахування суми кредиту) в загальному розмірі 45 789 841,28грн., з яких: 172345,00доларів США-проценти за користування кредитними коштами, 39055844,51грн.-пеня за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом за період з 26.09.2009року по 07.12.2010року, 5 363 509,33грн.-пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитним коштами за період з 26.09.2009року по 07.12.2010року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з урахуванням уточнених позовних вимог, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначили, що розмір заборгованості значно завищений, розрахований з порушенням норм чинного законодавства та не відповідає дійсності. Крім того, послались на те, що банк не повідомляв відповідачів про усунення порушень за кредитним договором в розумінні ст. 35 Закону України "Про іпотеку", а відтак вважають позовні вимоги безпідставними.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились. Про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином. Заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не надала. Суд визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідачки ОСОБА_3

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_4 та його представника, з’ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими сторонами письмовими доказами шляхом їх дослідження, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 06.07.2006р. між позивачем ЗАТ "Банк НРБ" правонаступником якого згідно Статуту є ПАТ "Дочірній Банк Сбербанк Росії" та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 02-07-06/ФО, згідно умов якого, останній було надано кредит в сумі 1 187000доларів США 00 центів зі сплатою 12,5% річних за користування кредитними коштами та остаточним поверненням 06.07.2011року (а.с.7-20).

В подальшому 16.01.2007року та 01.02.2008року між тими ж сторонами були укладені договори про внесення змін до вказаного кредитного договору, згідно умов яких встановлені нові графіки погашення заборгованості та строк користування кредитом до 06.07.2016р. (а.с.22-32).

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 06.07.2006р. між ЗАТ "Банк РНБ" та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець передає іпотекодержателю житловий будинок з мансардою(літера з планом земельної ділянки-2А), загальною площею 405,9 кв.м, гараж(літера за планом земельної ділянки-Б), літня кухня(літера за планом земельної ділянки-В), сарай з навісом(літера за планом земельної ділянки-Г), зливна яма (номер за планом земельної ділянки-I), вимощення(номер за планом земельної ділянки-II), колодязь(номер за планом земельної ділянки-III), огорожа (номери за планом земельної ділянки-1,2,3), за адресою: АДРЕСА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 7121586202030030015) загальною

площею 0,2500га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку(кадастровий номер 7121586202030030016) площею 0,0712га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 що належить ОСОБА_4 і який посвідчений 06.07.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та 01.02.2008року між ЗАТ "Банк РНБ" та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки (з подальшими змінами), відповідно до умов якого іпотекодавець передає іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_3 і який посвідчений 01.02.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. (а.с.35-58).

Позивач виконав свої зобов’язання перед відповідачкою ОСОБА_3, надав їй грошові кошти в розмірі 1 187000доларів США 00 центів. Вказана обставина зокрема не заперечується відповідачем ОСОБА_4

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу – ст. 526 ЦК України.

Також, статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позику (кредит) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов кредитного договору відповідачка ОСОБА_3, яка є позичальником за кредитним договором взяла на себе зобов’язання погашати кредит, сплачувати позивачеві нараховані проценти за користування кредитом, відповідно до наведеного у додатку (із змінами) №1 до договору графіку погашення заборгованості.

Як встановлено судом, відповідачка ОСОБА_3 не виконує взятих на себе згідно кредитного договору зобов’язань, зокрема: не погашає в добровільному порядку заборгованість за кредитом, відсотками, в зв’язку з чим у останньої утворилась заборгованість за кредитним договором. Вказана обставина зокрема не заперечується відповідачем ОСОБА_4

Як зазначив відповідач ОСОБА_4 останній платіж відповідачкою ОСОБА_3 був здійснений у 2009році.

Про наявну заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 25.05.2009року та усунення порушень вказаного договору в розумінні ст. 35 Закону України "Про іпотеку" відповідачі повідомлялись належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення з відміткою поштаря "за закінченням терміну зберігання" (а.с.а.с.128-129,132-134).

Відповідно до уточненого розрахунку заборгованості за кредитним договором загальна сума заборгованості (без урахування суми кредиту) за період з 25.09.2009року по 08.12.2010року становить 45 789 841,28грн., з яких: 172345,00доларів США- проценти за користування кредитними коштами, 39055844,51грн.-пеня за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом за період з 26.09.2009року по 07.12.2010року,

5 363 509,33грн.-пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитним коштами за період з 26.09.2009року по 07.12.2010року(а.с.106-107).

Разом з тим, суд вважає, що розмір заборгованості за пенею значно завищений, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.10.1 кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за цим договором, позичальник зобов’язаний сплачувати банку пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Як вбачається з вищезазначеного розрахунку заборгованості, методика нарахування заборгованості за пенею здійснена неправомірно, зокрема: пеня нарахована на прострочену та на строкову суму заборгованості за тілом кредиту, яка складає 1 130 645,82 доларів США та процентами в розмірі 674 485,58доларів США, що не ґрунтується на вимогах п.10.1 кредитного договору та положеннях ч.3 ст. 549 ЦК України. Сума пені відповідно до умов кредитного договору нараховується на суму, що встановлена графіком погашення заборгованості. Таким чином, враховуючи кількість прострочених днів 439днів та суму заборгованості за кредитом та процентами за кожен день прострочення, сума пені за прострочення платежу з розрахунку 1% складає 115 346,85доларів США, що значно є меншою, ніж сума пені заявлена позивачем. Вказана обставина також підтверджується розрахунком заборгованості наданим відповідачем, де представник відповідача в судовому засіданні уточнив, що розрахунок заборгованості за пенею було здійснено у доларах США, а не в національній валюті-гривні.

З огляду на викладене, факт наявності заборгованості за пенею, що нарахована на строкову суму заборгованості за тілом кредиту та процентами, під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження, оскільки позивач не довів суду правомірність такого нарахування.

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Заставна вартість предметів іпотеки визначена у п.3.2 договорів іпотеки і становить 7 473050грн.90коп., що є значно більшою, ніж загальна сума заборгованості за процентами та пенею, яка становить 287691,85доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 08.12.2010року складає 2 287 725,59грн. та є не співмірною з вартістю іпотечного майна.

Крім того, суд вважає, що дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі відповідних умов договору іпотеки за рішенням суду про дострокове стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором фактично є визначенням способу виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором і за відсутності обставин та даних, які вказують на неможливість його виконання, позбавляє відповідачів права на добровільне виконання рішення суду, зокрема рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.11.2010року по справі за позовом ПАТ "Дочірінй Банк Сбербанк Росії" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке на час розгляду справи не набрало законної сили.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку", суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов’язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, виходячи з вищенаведеного, враховуючи обставини справи, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів суду співмірність суми заборгованості за кредитним договором та вартості іпотечного майна.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 39 Закону України "Про іпотеку", ст. ст.11.16, 509, 525, 526, 527, 530, 536, 551, 554, 610, 611, 614, 629, 631, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 212, 213, 215, 292, 294 ЦПК України, суд,-

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанк Росії" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.