Позивачка звернулась до суду з цим позовом, уточнивші позовні вимоги просить постановити судове рішення, яким визнати недійсниими : - договір іпотеки нерухомого майна, укладений 19 грудня 2007 року між ВАТ "Державний ощадбанк України" і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. по реєстру за № 10427; - договір відновлюваної кредитної лінії № 38 від 18 грудня 2007 року та договір невідновлюваної кредитноїї лініїї № 39 від 18 грудня 2007 року, укладені між ВАТ "Державний ощадбанк України" і селянським ( фермерським) господарством "Статус" в особі голови господарства ОСОБА_3. Позивачка посилається на те, що вона перебуває з відповідачем ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу вони мають сина ОСОБА_5 1996 ріку народження. Предметом договору іпотеки за зазначеним іпотечним договром є нерухоме майно – домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1, яке належить їй та відповідачу ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. Син ОСОБА_5 проживає в цьому будинку з часу народження по теперішній час, іншого житла не має. Під час укладення договору іпотеки нерухомого майна відповідачами не була отримана згода органу опіки та піклування на укладення такого договору, який впливає на житлові права її неповнолітнього сина ОСОБА_5. Перед укладенням договору іпотекки нерухомого майна її чоловік ОСОБА_3 запевнив її, що в іпотеку буде переданий лише магазин літера Б, який знаходиться поряд з житловим будинком. Тому вона, надавая згоду на передачу в іпотеку нерухомого майна, була впевнена, що в іпотеку передається лише магазин літера Б, а житловий будинок не буде предметом іпотеки. Таким чином згоду на передачу в іпотеку нерухомого майна, а саме житлового будинку, в якому проживає вона та її неповнолітній син ОСОБА_5, вона надала під впливом помилки. Позивачка також вважає, що одночасно з визнанням недійсним договору іпотеки нерухомого майна підлягають визнанню недійсними і договори відновлюваної та невідновлюваної кредитної лінії № 38 і № 39 від 18 грудня 2007 року, в забезпечення виконання зобов’язань за якими був укладений іпотечний договір.

Відповідач – ВАТ "Державний ощадбанк України" позов не визнав, посилаючись на те, що договір іпотеки нерухомого майна від 19 грудня 2007 року, який оспорює позивачка, був посвідчений нотаріально з дотриманням всіх вимог діючого законодавства. При цьому позивачка ОСОБА_2 у встановленому порядку надала нотаріально посвідчену згоду на передачу в іпотеку нерухомого майна,а саме домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 Під час укладення іпотечного договору відповідачем ОСОБА_3 була надана довідка, видана виконавчим комітетом Болградської міської ради, згідно якої в зазначеному будинку крім ОСОБА_3 ніхто не зареєстрований і не проживає. Оскільки під час укладення іпотечного договору в зазначеному

житловому будинку неповнолітній син сторін ОСОБА_5 не був зареєстрований у встановленому законодавством порядку, не було необхідності отримувати попередню згоду органу опіки та піклування на передачу вказаного житлового будинку в іпотеку. Вимоги позивачки про визнання недійсними договорів відновлюваної та невідновлюваної кредитної лінії від 18 грудня 2007 року взагалі є безпідставними та необгрунтованими.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав в повному обсязі.

Третя особа на боці відповідача – приватний нотаріус Болградського районного натаріального округу Агбун М.І. позов не визнала, посилаючись на те, що посвідчений нею договір іпотеки нерухомого майна, укладений між ВАТ "Державний ощадбанк України" і ОСОБА_3 по реєстру за № 10427 відповідає вимогам діючого законодавства.

Представник органу опіки та піклування ОСОБА_1 з врахуванням інтересів та житлових прав неповнолітнього ОСОБА_5 1996 ріку народження вважає необхідним договір іпотеки нерухомого майна визнати недійсним.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

18 грудня 2007 року між ВАТ "Державний ощадбанк України" і селянським (фермерським) господарством "Статус" в особі голови господарства ОСОБА_3.( який є відповідачем в справі) були укладені: договір відновлюваної кредитної лінії № 38 та договір невідновлюваної кредитної лінії № 39, відповідно до умов яких селянське ( фермерське) господарство "Статус" в особі відповідача ОСОБА_3 отримало кредитні кошти в загальній сумі 350000 грн. (а.с.49-66).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 19 грудня 2007 року між ВАТ "Державний ощадбанк України" і відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. по реєстру за № 10427. Предметом іпотеки за цим договором є двоповерхове домоволодіння, що складається з житлового будинку літера А-2, поверхового магазину літера Б, сараїв літера В,Г, навісу літера Д, вбіральні літера Е, дворових споруд № 1-5, загальною площею 260,7 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 (а.с. 9-14).

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі, шлюб був зареєстрований 18 серпня 1995 року відділом РАЦС Болградського районного управління юстиції Одеської області (а.с.17). Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18). Після реєстрації шлюбу позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 постійно проживають за адресою : АДРЕСА_1. В цьому ж будинку з часу народження постійно проживає син сторін ОСОБА_5. Ці обставини підтверджуються копією домової книги на домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.116-118), довідкою виконкому Болградської міської ради № 3558 від 10 грудня 2010 року (а.с.119), довідкою дитячої консультації Болградської центральної районної лікарні № 18 від 8 грудня 2010 року, згідно якої неповнолітній ОСОБА_5 з часу свого народження наблюдається дитячою консультацією за адресою свого постіного проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 120), поясненнями в судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8. які підтвердили факт постійного проживання неповнолітнього ОСОБА_5 за зазначеною адресою.

Згідно ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України (254к/96-ВР) , Конвенцією про права дитини (995_021) , іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні.

У відповідності до ч.2 ст.2 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаної Україною 21.02.1990 року та ратифікованою Україною 27.02.1991 року, яка набрала чинності для України 27.09.1991 року Держави – учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, законних опікунів чи інших членів сім’ї. За ч.1 ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, яки проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 ч.2 Закону України "Про охорону дитинства" діти – члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. При цьому дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає ( ст. 3 ч.2 Сімейного Кодексу України), а при розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користуватися ним ( ст. 59 ч.2 Сімейного Кодексу України). Згідно ст. 17 ч.3 цього Закону (2402-14) батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

Згідно ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей . Для здійснення будь- яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування .

Аналіз приведених норм діючого законодавства свідчить про те, що для отримання будь – яких кредитів, забезпеченням яких виступає іпотека нерухомого майна - житлового приміщення для громадян, які мають неповнолітніх дітей, обов’язковим є отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування. Такий дозвіл при укладенні договору іпотеки нерухомого майна, який оспорює позивачка, отримано не було. Той факт, що відповідач ОСОБА_3 має неповнолітню дитину на момент укладення іпотечного договору був достовірно відомим, оскільки неповнолітній Статкін ОСОБА_5 вписаний в паспорт відповідача ОСОБА_3 (а.с.19-20).

Згідно ст. 203 ч.6 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частиною 6 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності правочину (ст. 215 ч.1 ЦК України).

Відповідно до висновку Болградського рйонного органу опіки та піклування від 24 вересня 2010 року договір іпотеки нерухомого майна від 19 грудня 2007 року, укладений між ВАТ "Державний ощадбанк України" і відповідачем ОСОБА_3, суперечить вимогам ст. 203 ч.6 ЦК України, при розгляді судом цієї справи необхідно забезпечити дотримання житлових прав неповнолітньої дитини – ОСОБА_5 1996 ріку народження (а.с.98).

Посилання відповідача – ВАТ "Державний ощадбанк України" на те, що неповнолітній син сторін ОСОБА_5 у встановленому законом порядку не був зареєстрований в житловому будинку по АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки, був зареєстрований в цьому будинку лише 2 березня 2010 року, а також на те, що відповідачем ОСОБА_3 при укладенні зазначеного іпотечного договору була надана довідка виконавчого комітету Болградської міської ради № 6114 від 10.12.2007 року, згідно якої в зазначеному будинку крім ОСОБА_3 інші особи не зареєстровані і не проживають (а.с. 91), не може служити підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки судом достовірно встановлено, що як на момент укладення іпотечного договору, так і на теперішній час неповнолітній син сторін ОСОБА_5 постійно проживає в зазначеному будинку, який належить його батькам на праві спільної сумісної власності, має право користуватися цим житлом та іншого житла не має.

Той факт, що позивачкою була надана письмова згода на передачу в іпотеку сумісно набутого нею та ОСОБА_3 нерухомого майна, яка посвідчена нотаріально, також не може служити підставою для відмови в задоволенні позову. В судовому засіданні позивачка стверджувала, що надавая згоду на передачу в іпотеку належного їй та її чоловікові ОСОБА_3 майна, вона була впевнена, що в іпотеку передається лише приміщення магазину літера Б, що розташоване поряд з житловим будинком. Заява ОСОБА_2 про надання згоди на передачу майна в іпотеку має виправлення зі слів "нерухоме майно" на "домоволодіння" (а.с.88), що викликає сумнів в тому, що позивачка дійсно надала згоду на передачу в іпотеку саме домоволодіння, в тому числі і житлового будинку, в якому проживає вона та її неповнолітній син ОСОБА_5 при тому, що іншого житла вони не мають.

За викладених обставин суд доходить висновку, що договір іпотеки нерухомого майна від 19 грудня 2007 року підлягає визнанню недійсним, в зв’язку з недодержанням в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.6 ст. 203 ЦК України. Вимоги позивачки щодо визнання недійсними договорів відновлюваної та невіновлюваної кредитної лінії від 18 грудня 2007 року є безпідставними та необгрунтованими, в зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.. 10, 60, 131, 209, 212-215, 294 ЦПК України (1618-15) , ст.. 203 ч.6, 215 ч.1 ЦК України (435-15) , суд

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково .

Визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна, укладений 19 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадбанк України" та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. по реєстру за № 10427 щодо передачі ОСОБА_3 в іпотеку відкритому акціонерному товариству "Державний ощадбанк України" нерухомого майна: двоповерхового домоволодіння, що складається з житлового будинку літера А-2, поверхового магазину літера Б, сараїв літера В,Г, навісу літера Д, вбіральні літера Е, дворових споруд № 1-5 загальною площею 260,7 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1.