Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого – судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Трифонової І.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Пишної В.Г.,

представника третьої особи Бабіч Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" (правонаступника Відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "шахта "Красноармійська-Західна №1") про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з професійним захворюванням на виробництві, -

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" (правонаступника Відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "шахта "Красноармійська-Західна №1") про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з професійним захворюванням на виробництві. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з відповідачем ВАТ "ВК "Шахта Красноармійська-Західна № 1" він перебував у трудових відносинах з 29 вересня 1995 року. 11 березня 1997 року був звільнений за ч. 2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з інвалідністю ІІІ групи.

31 січня 1997 року складено акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, згідно якого встановлено факт отримання позивачем професійного захворювання пов’язанного з виробництвом, а саме, хронічна вертеброгенна радікулопатія. На лікуванні позивач періодично перебував протягом з 13 грудня 1992 року по 20 червня 2007 року, що загалом складає близько 3-4 місяців.

Профпатологічна МСЕК встановила позивачу 60% втрати професійної працездатності та ІІ групу інвалідності.

Вище зазначені факти пошкодження його здоров'я посилюють його моральну шкоду, яка йому була спричинена. Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Порушено його нормальні життєві зв'язки та позивачу необхідно докладати додаткових зусиль для організації свого життя, нормального існування. Моральну шкоду, яка була завдана позивачу погіршенням його здоров'я внаслідок професійного захворювання, з урахування неправомірних дій відповідача, він оцінює в 108 840 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "шахта "Красноармійська-Західна №1" позовні вимоги не визнала позовні вимоги в повному обсязі та пояснила, що позивач був в трудових відносинах з "Вугільною компанією "шахта "Красноармійська-Західна №1" у період з 29 вересня 1995 року. 11 березня 1997 року був звільнений з підприємства за ч. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з інвалідністю. Таким чином між позивачем і відповідачем були трудові стосунки на підставі трудового договору згідно Кодексу Законів про Працю України (322-08) . Оскільки між позивачем та відповідачем був укладений трудовий договір, правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються законодавством України про працю, позивач був застрахований та отримує страхові виплати, які здійснює відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань в м. Красноармійську, тобто ці відносини регулюються нормами соціального забезпечення.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законом порядку. Такий порядок встановлюється положеннями Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 (2694-12) № 2694-ІХ, Законом України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. (1105-14) № 1105. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007р. (717-16) вилучено положення про виплату Фондом соціального страхування моральної шкоди застрахованим особам, яким у зв'язку з трудовими обов'язками було спричинено ушкодження здоров'я. Вказаний Закон також не зобов'язує роботодавця відшкодувати працівнику спричинену моральну шкода.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області позовні вимоги просив вирішити на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що з відповідачем ВАТ "ВК "Шахта Красноармійська-Західна № 1" ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з 29 вересня 1995 року. 11 березня 1997 року був звільнений за ч. 2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з інвалідністю ІІІ групи. (а. с. 21-23).

31 січня 1997 року складено акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, згідно якого встановлено факт отримання позивачем професійного захворювання пов’язанного з виробництвом, а саме, хронічна вертеброгенна радікулопатія. (а. с. 17-18).

На лікуванні позивач періодично перебував протягом з 13 грудня 1992 року по 20 червня 2007 року, що загалом складає близько 3-4 місяців. (а. с. 8-16).

Профпатологічна МСЕК встановила позивачу 60% втрати професійної працездатності та ІІ групу інвалідності. (а. с. 6).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя. Законом України "Про охорону праці" (2694-12) , а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров"я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов’язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)" спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв’язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він був здоровою працездатною людиною, втратив 60% працездатності в зв’язку з професійним захворюванням. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінної, в трудовому відношенні, громадянина.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров’я позивача, те, що професійна працездатність, в зв’язку з професійним захворюванням втрачена на 60%, безстроково.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" (правонаступника ВАТ "Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська – Західна № 1") на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 (тридцять тисяч) грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ВАТ "Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська – Західна № 1" на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору – в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – в розмірі 37,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268, 1167 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57- 60, 79, 88, 208- 209, 212- 218 ЦПК України, суд,-

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" (правонаступника Відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "шахта "Красноармійська-Західна №1") про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з професійним захворюванням на виробництві задовільнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" (правонаступника Відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "шахта "Красноармійська-Західна №1") на користь ОСОБА_1 30 (тридцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" (правонаступника Відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "шахта "Красноармійська-Західна №1") на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі і не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.