розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Полтаві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки спільного майна, -

Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації його частки.

В позовній заяві зазначила, що з червня 2006 року вони з відповідачем проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, вели спільний бюджет. Під час фактичного шлюбу за спільні кошти придбали автомобіль ВАЗ-21124, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 45586,35 грн. Договір купівлі-продажу автомобіля було укладено ПП "Автоінвестстрой-Полтава" та ОСОБА_2, але розрахунок за автомобіль здійснювався за рахунок спільних коштів. 07 липня 2007 року сторонами було укладено шлюб, який розірвано 21.09.2009 року. Автомобіль залишився у відповідача, є річчю неподільною, тому позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь ? частину вартості автомобіля в сумі 22793 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити. Позивач суду пояснила, що вартість автомобіля вона визначила, склавши суми платежів, здійснені ними на погашення кредиту, який брався для придбання автомобіля.

Після оголошеної перерви представник позивача в засідання не з’явився.

Відповідач ОСОБА_2, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності та за участю його представника ОСОБА_4 (а.с.69).

Представник відповідача ОСОБА_4 судовому засіданні позов не визнав. Заперечив факт спільного проживання сторін однією сім’єю без шлюбу на час придбання спірного автомобіля. Пояснив, що в даний час автомобіль ОСОБА_2 продано, але коли, на якій біржі, за яку суму, та якій особі - пояснити не може.

Після оголошеної перерви представник відповідача в засідання не з’явився повторно, звернувшись до суду з заявою про відкладення судового розгляду.

Третя особа АКІБ "УкрСиббанк" в засідання свого представника не направила, клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавала.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, належне повідомлення про час та місце розгляду справи осіб, які беруть участь у справі, а також приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст. 169 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з’явились.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що з осені 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Більш точну дату, коли сторони розпочали спільне проживання однією сім’єю, встановити не представилось можливим.

Зазначене підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

- показаннями свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що є сестрою ОСОБА_1 ОСОБА_2 знає з літа 2006 року. З ним ОСОБА_1 її познайомила на дачі батьків підчас святкування дня народження мами. Після цього ОСОБА_1 з ОСОБА_2 почали проживати разом. Автомобіль вони придбавали також разом за спільні кошти: разом йог вибирали, разом сплачували кредит. Вони розповідали, що цей автомобіль ОСОБА_2 дарує ОСОБА_1 на день народження;

- показаннями свідка ОСОБА_6, який суду пояснив, що є чоловіком ОСОБА_5 – сестри ОСОБА_1. З ОСОБА_2 ОСОБА_1 їх познайомила влітку 2006 року на дачі у тещі, хоча і до цього родина знала, що у ОСОБА_1 є хлопець. Після того ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом. Про це свідок знає зі слів сторін, а також за власним спостереженням, оскільки неодноразово підвозив ОСОБА_2 з ОСОБА_1 – до її будинку по АДРЕСА_1, в якому квартира №12 належить ОСОБА_1. В цій квартирі вони проживали разом, оскільки в ній крім ОСОБА_1 були речі ОСОБА_2, ОСОБА_2 відповідав на телефонні дзвінки за вказаною адресою. ОСОБА_2 з ОСОБА_1 разом будували плани на майбутнє. Також разом вони вибирали машину, яка спочатку планувалася як подарунок ОСОБА_2 ОСОБА_1. За автомобіль розраховувались спільними коштами. Про це свідкові відомо, оскільки він допомагав їм обирати автомобіль;

- показаннями свідка ОСОБА_9, який суду пояснив, що з 2004 року проживає в Полтаві, з цього ж часу проживав в належній ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_1 – знімав у неї кімнату. З ОСОБА_2 познайомився весною 2006 року, а десь з осені 2006 року ОСОБА_2 почав проживати з ОСОБА_1 в цій же квартирі однією сім’єю: в квартирі з’явились його речі, він придбавав продукти харчування, піклувався про ОСОБА_1. У зв’язку з тим, що у ОСОБА_1 з ОСОБА_2 проживали як подружжя свідкові надалі було незручно продовжувати проживати в цій же квартирі, тому в березні 2007 року він з квартири виїхав;

- показаннями свідка ОСОБА_10, який суду пояснив, що працює в фірмі "АіС". ОСОБА_1 знає з 1994 року, оскільки вона є сестрою його співробітника – ОСОБА_11. ОСОБА_2 знає з 2005 чи 2006 року по роботі. Оскільки проживає за адресою: АДРЕСА_2, на початку 2007 року почав бачити ОСОБА_2 з ОСОБА_1, які разом зранку йшли на роботу. Також ОСОБА_2 бачив в автосалоні, коли він прийшов придбати автомобіль. При цьому ОСОБА_11 представив ОСОБА_2 як майбутнього чоловіка його сестри ОСОБА_1;

- показаннями свідка ОСОБА_12, який суду пояснив, що з позивачем, яку знає з 2004 року, перебуває в дружніх стосунках. З ОСОБА_2 ОСОБА_1 його познайомила влітку 2006 року, з того часу знає його як "громадянського чоловіка" ОСОБА_1;

- показаннями свідка ОСОБА_13, який пояснив, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та є сусідом ОСОБА_1. Зазначив, що ОСОБА_2 почав проживати разом з ОСОБА_1 з літа 2006 року, оскільки свідок його регулярно зустрічав біля будинку. З серпня – вересня 2006 року ОСОБА_2 бачив частіше. Свідок бачив, що у ОСОБА_2 був власний ключ від під’їзду, яким він сам відкривав двері. З осені 2006 року ОСОБА_2 почав зранку обливатися біля під’їзду водою, чим спричиняв незручності іншим мешканцям будинку, особливо з настанням морозів, коли налита ним біля під’їзду вода замерзала. Після того, як свідок послизнувся та впав на цій містині, він попросив двірника поговорити з ОСОБА_1 з цього приводу, щоб ОСОБА_2 обливався водою в іншому місці.

Також як докази спільного проживання сторін однією сім’єю та ведення ними спільного господарства суд розцінює наступні докази:

- довіреність, видану 09 січня 2007 року ОСОБА_2 ОСОБА_14 (батькові позивача) та ОСОБА_1 на право управління належним йому автомобілем ВАЗ-21124, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.94). Суд звертає увагу на те, що вказана довіреність видана безпосередньо після придбання автомобіля. Оскільки довіреність видана відповідачем на новий автомобіль значної вартості, суд приходить до висновку про наявність між вказаними особами довірительних відносин;

- чеками на придбання золотого персня з діамантовою вставкою вартістю 834 грн., а також чеком АКБ "Правекс-Банк", згідно якого оплата названого персня здійснена по терміналу з банківської картки ОСОБА_2. Зважаючи на невеликий розмір персня – 17.0, а також наявність у позивача ярличків товару та вказаних чеків – суд вважає такими, що відповідають обставинам справи показання позивача про те, що даний перстень відповідач придбав для неї, та їй подарував. На думку суду здійснення відповідачем такого значного за своєю вартістю подарунку позивачу також свідчить про наявність між ними близьких стосунків;

- квитанціями про сплату коштів на погашення кредиту від імені ОСОБА_2 згідно договору №0000011106109, в яких в графі "підпис платника" міститься підпис ОСОБА_1: від 04.04.2007 року (а.с.22), від 01.02.2007 року (а.с.28), від 04.05.2007 року (а.с.30, 32, 33, 41), від 01.03.2007 року (а.с.34, 35, 36), від 01.11.2007 року (а.с.39, 40), 05.06.2007 року (а.с.42, 59, 61), від 22.06.2007 року (а.с.43),від 04.07.2007 року (а.с.44), від 03.09.2007 року (а.с.56), від 08.08.2007 року (а.с.58). Суд бере до уваги, що значна кількість вказаних платежів позивачем від імені відповідача здійснена до реєстрації шлюбу, що підтверджує факт спільного вирішення фінансових питань, як складової частини проживання однією сім’єю без шлюбу.

Відповідач ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні повідомив, що позов не визнає, оскільки заперечує факт спільного проживання з позивачем до реєстрації шлюбу. Але жодного доказу на спростування наданих позивачем доказів відповідач або його представник не надали.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що сторони з осені 2006 року проживали разом однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано 07.07.2007 року (а.с.5).

Розірвання шлюбу між сторонами зареєстровано 05.10.2009 року (а.с.6).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 28 грудня 2006 року №К545, укладеного ПзІІ "АТ Автоінвестстрой-Полтава" та ОСОБА_2, ОСОБА_2 придбав автомобіль ВАЗ-21124 загальною вартістю 45500 грн .

Відповідно до акту приймання-передачі транспортного засобу від 06.01.2007 року продавець ПзІІ "АТ Автоінвестстрой-Полтава" передав, а покупець ОСОБА_2 прийняв автомобіль ВАЗ-21123, двигун НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_2.

Згідно ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (2947-14) .

Оскільки судом встановлено, що на час придбання автомобіля сторони проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, вказаний автомобіль ВАЗ-21124, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, належав їм на праві спільної сумісної власності.

Також судом встановлено, що після реєстрації розірвання шлюбу та після припинення спільного проживання сторін 16 квітня 2010 року ОСОБА_2 вказаний автомобіль було відчужено іншій особі на підставі біржової угоди (а.с.90).

Враховуючи, що відповідачем було відчужено автомобіль, що належав йому та позивачу на праві спільної сумісної власності, суд приходить до висновку, що право позивача порушено, підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на її користь ? частини вартості спірного автомобіля. Вказаний спосіб, яким позивач просить відновити її порушене право, в повній мірі відповідає чинному законодавству та обставинам у справі.

Визначаючи розмір відшкодування, що має бути стягнутий з відповідача на користь позивача, суд виходить з вартості автомобіля на час його придбання згідно договору купівлі-продажу від 28 грудня 2006 року №К545. При цьому суд бере до уваги, що в даний час місцезнаходження автомобіля невідоме, його технічний стан міг бути погіршений з часу його реалізації відповідачем і до часу розгляду справи судом. На даний час відсутня можливість визначити вартість автомобіля на час його відчуження ОСОБА_2 Враховуючи, що суд приходить до висновку про недобросовісність поведінки відповідача в правовідносинах власності щодо вказаного автомобіля, з метою захисту права позивача суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію вартості частки спільного майна в сумі 22750 грн. (45500 грн./2).

Суд не погоджується з позицією позивача, яка суму відшкодування в розмірі 22793 грн. вирахувала від загальної суми сплачених нею та відповідачем за час спільного проживання коштів за кредитними зобов’язаннями, в тому числі і за іншими договорами, крім договору кредиту від 09.01.2007 року №0000011106109, оскільки вона не ґрунтується на законі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати пропорційно до задоволених вимог. Оскільки позов судом задоволено на 99,8%, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 99,8% від загальної суми понесених судових витрат, стягнути суму у розмірі 346 грн.

Таким чином з відповідача на користь позивача необхідно стягнути компенсацію вартості частки спільного майна в сумі 22750 грн., на відшкодування понесених судових витрат – 346 грн., всього необхідно стягнути 23096 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 213 - 215 ЦПК України, суд, -

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частки спільного майна в сумі 22750 грн., на відшкодування понесених судових витрат – 346 грн., всього стягнути 23096 грн.

рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10-денний термін з дня його проголошення, а особами, які беруть участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні - у 10-денний термін з дня отримання його копії.