Богодухівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Шалімова Д.В.,

при секретарі Братушкіній А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-тя особа: комунальне підприємство "Богодухівське БТІ" про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності за заповітом, визнання права власності на частину спадкового майна, стягнення грошових коштів в сумі вартості спадкового майна, -

Зважаючи на складність у викладанні повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає на необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини, відклавши виготовлення повного тексту рішення на п’ять днів.

Керуючись ч.3 ст. 209 та ч.1 ст. 218 ЦПК України, -

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-тя особа: комунальне підприємство "Богодухівське БТІ" - задовольнити частково.

Визнати поважними причини пропуску строку позовної давності

Визнати домоволодіння по АДРЕСА_1, з часу його прийняття в експлуатацію, з 20 липня 1982 року спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Свідоцтво про право власності в порядку спадкування за заповітом від 20 жовтня 2003 року, посвідчене держаним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори на підставі заповіту, складеного ОСОБА_5, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в частині розмірів спадкового майна - визнати частково недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на спадкування майна по закону, після смерті батька – ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме на Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1, по ј частині кожному.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кошти в сумі 42 749 грн. 50 коп., що становить вартість Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_7 судові витрати пов’язані з розглядом справи в сумі 1 176 грн. 24 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Богодухівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Шалімова Д.В.,

при секретарі Братушкіній А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-тя особа: комунальне підприємство "Богодухівське БТІ" про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності за заповітом, визнання права власності на частину спадкового майна, стягнення грошових коштів в сумі вартості спадкового майна, -

Позивачі звернулася до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-тя особа: КП "Богодухівське БТІ" з позовом в якому після уточнення в останній редакції просили визнати частково недійсним свідоцтво про право власності за заповітом, визнати право власності на частину спадкового майна, визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, визнати домоволодіння АДРЕСА_1 з часу його прийняття в експлуатацію – з 20 липня 1982 року спільною власністю подружжя, в розмірі Ѕ частини ОСОБА_5 та Ѕ частини ОСОБА_6 . Визнати за ОСОБА_6 право на спадкування обов’язкової частки спадкового майна після смерті його дружини – ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_1. Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності в порядку спадкування за заповітом від 15 серпня 2006 року. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на спадкування майна після смерті батька – ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме на 4/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1, по 2/6 кожному. Стягнути з відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_3 солідарно на користь позивачів гроші в сумі 118 230 грн. 31 коп., що становить вартість 4/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1, з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних з часу реалізації домоволодіння. Стягнути з відповідачів солідарно судові витрати.

Свої вимоги позивачі мотивують тим, що житловий будинок АДРЕСА_1, прийнятий в експлуатацію 20 липня 1982 року, знаходився у спільній власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які з 1973 року проживали однією сім’єю, а 22 липня 1978 року зареєстрували шлюб. За рішенням подружжя домоволодіння було зареєстровано на ім’я дружини ОСОБА_5, але згідно законодавства, що діяло на той час, було спільною власністю подружжя, тобто чоловік був власником Ѕ частини будинку. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та залишила після себе заповіт, згідно якого все належне їй майно вона залишила своїм дітям від попередніх шлюбів ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Останні прийняли спадщину після смерті матері. Після смерті ОСОБА_5, її чоловік, залишився проживати в їх будинку, тобто фактично прийняв спадщину, її діти також прийняли спадщину. ОСОБА_6 мав намір звернутися до суду з позовом про визнання за ним права власності на Ѕ частину домоволодіння, як майна подружжя, та на 1/3 частину обов’язкової частики спадщини по закону, тобто його частка складала 4/6 частини спірного домоволодіння, але не встиг це зробити, так як захворів та помер ІНФОРМАЦІЯ_2, не залишивши заповіту. Після смерті ОСОБА_6 залишилися спадкоємці, його діти від першого шлюбу – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Між спадкоємцями було укладено усну домовленість, про те що, оскільки будівництво на той час не було завершено, також в будинку проживав ОСОБА_4, то свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом вони оформлять після того, як будуть кошти, та коли ОСОБА_4 змінить місце проживання. На початку вересня 2006 року в домоволодіння стали проживати сторонні люди, як потім з’ясувалося, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, обманним шляхом отримали свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом та продали будинок за 85 499 грн. З цього випливає, що оскільки ОСОБА_6 належало 4/6 частини домоволодіння, то його діти, позивачі по справі, повинні були отримати після продажу будинку 56 999 грн. 33 коп., але кошти їм не були виплачені, тому з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних станом на 01.04.2010 року сума стягнення складає 118 230 грн. 31 коп. Також, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися до Богодухівського РВ ГУМВС України в Харківській області з заявою про притягнення відповідачів до кримінальної відповідальності за шахрайство та до суду з позовною заявою, тому просять поновити строк позовної давності, оскільки він був ними пропущений з поважної причини.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зазначила, що вона разом з братом мають право на спадок після смерті їх батька, тому просила позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивачів ОСОБА_10, в судовому засіданні позовну заяву із змінами та доповненнями підтримав повністю, пояснив, що позивачі мають законне право на спадок після смерті їх батька, на ту частину яка йому належала, а саме на 4/6 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, але оскільки домоволодіння продано, то відповідачі повинні сплатити позивачам кошти за частку, яка належала їх батьку, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних з часу реалізації домоволодіння, яка становить 118 230 грн. 31 коп. Також просив визнати частково недійсним свідоцтво про право власності в порядку спадкування за заповітом від 15 серпня 2006 року, а саме в частині розміру часток, так як воно може бути дійсним лише тоді, коли частка спадку за заповітом буде складати 2/6 домоволодіння по АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечила, пояснила, що після смерті її матері, ОСОБА_6 мав достатньо часу для складення заповіту на своїх дітей. Мати та вітчим дійсно разом будували будинок АДРЕСА_1, тому при оформленні спадщини вона з братом нікого в оману не вводила і нічого не приховувала, вони говорили нотаріусу, що у матері був чоловік, а у нього були від першого шлюбу діти, але нотаріус повідомила, що на даний будинок крім них ніхто не претендує, вони є єдиними спадкоємцями. Про спадщину з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вони ніколи не говорили і майже не зустрічалися, оскільки проживають далеко один від одного. Що стосується індексації, то про неї взагалі не може бути мови, так як позивачі самі затягують справу, щоб була більша сума. Просила повністю відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував на підставах зазначених іншим відповідачем .

Представник КП "Богодухівське БТІ" в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву про слухання справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечив.

Суд заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку:

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 22 липня 1978 року Відділом ЗАГС м. Богодухів було зареєстровано шлюб, свідоцтво НОМЕР_1. Після укладення шлюбу сторони залишили дошлюбні прізвища.

Згідно договору про виділення у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 05 квітня 1974 року, рішення № 7 Богодухівської міської ради депутатів від 05 квітня 1974 року, земельна ділянка під будівництво індивідуального будинку виділялася ОСОБА_5, і вона ж відповідно до акта про закінчення будівництва і вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 17 травня 1982 року, являється застройщиком будинку за вище вказаною адресою. Також, протоколом №7 засідання виконавчого комітету Богодухівської міської ради народних депутатів від 20 липня 1982 року було затверджено акт про закінчення будівництва житлового будинку ОСОБА_5 по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що будівництво спірного будинку велося ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спільно зразу після укладення договору забудови на спільні кошти, при веденні спільного господарства і бюджету, тобто при спільному проживанні однією сім’єю. Показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які підтвердили факт проживання ОСОБА_6 і ОСОБА_5 з моменту початку будівництва спірного будинку однією сім’єю з веденням спільного господарства . Ці ж свідки підтвердили, що будівництвом подружжя займалося особисто, а також ОСОБА_6 допомагали солдати з військової частини, де він працював.

Згідно ч. 1 ст. 22 Кодекса про шлюб та сім"ю України ( 1969 року) та ст.. 16 Закону України "Про власність" (697-12) , майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Оскільки на час введення в експлуатацію житлового будинку, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, тому будинок по АДРЕСА_1 є їх спільною сумісною власністю.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 03 березня 1997 року Богодухівським відділом РАГС, актовий запис 79, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно свідоцтва про смерть, виданого 20 жовтня 1997 року Богодухівським відділом РАГС, актовий запис 299, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно ч. 1 ст. 534 ЦК України ( 1964 року) кожен громадянин може залишити по заповіту все своє майно або його частину одній або декілька особам.

ОСОБА_5, залишила після себе заповіт, який було складено 06 грудня 1990 року та посвідчений державним нотаріусом Богодухівської державної контори. Згідно заповіту, остання, все майно, яке їй належатиме на момент смерті, заповідала своїм дітям: сину – ОСОБА_4 Діти померлої, відповідачі по справі, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, свідоцтво про право на спадщину за заповітом отримали вже після смерті своєї матері та її чоловіка ОСОБА_6 - 20 жовтня 2003 року.

Свідоцтво про право власності в порядку спадкування за заповітом від 20 жовтня 2003 року, посвідчене держаним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори на підставі заповіту, складеного ОСОБА_5, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в частині розмірів спадкового майна, суд вважає за необхідне визнати частково недійсним, оскільки воно суперечить вимогам ст.. 48 ЦК України (1540-06) ( 1964 року), в силу якої свідоцтво про право власності нотаріусом могло бути видано лише на майно, яке належить на праві власності матері відповідачів ОСОБА_5 Їй належала Ѕ частина спірного будинку, матір відповідачів зазначила у своєму заповіті, що заповідає лише те майно, яке належить їй .

Відповідно до ч. 1 ст. 535 ЦК України ( 1964 року) неповнолітні або недієздатні діти спадкодавця, а також непрацездатний чоловік, батьки успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третіх частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом ( обов’язкова частка). Дійсно, на час смерті дружини, ОСОБА_6 був особою пенсійного віку і тому мав право на обов’язкову частку в спадковому майні після смерті ОСОБА_4 Але обов’язкова частка – це виключення з правил про спадкування. Право на обов’язкову частку носить особистий характер, воно напряму пов’язано з особою спадкоємця, його станом здоров’я, віком, тому право на обов’язкову долю не передається в порядку спадкування після смерті спадкоємця, якщо він не прийняв спадок. Якщо спадкоємець, отримав обов’язкову долю, оформив свої спадкові права, то спадкове майно втрачає свій особистий характер та в подальшому спадкується у звичайному порядку. Той факт, що після смерті ОСОБА_5 її чоловік, ОСОБА_6 продовжував проживати в будинку по АДРЕСА_1 м. Богодухів, не свідчить, що останній прийняв спадщину у встановленому законом порядку. Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні" (v0002700-92) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном, яке спадкодавець заповів іншій особі ( якщо вона не відмовилася від спадщини) або одержання за заповідальним розпорядження вкладу, не може розглядатись як вчинення передбачених законом дій по прийняттю спадщини. Отже, ОСОБА_6 необхідно було звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, зокрема обов’язкової частки, але оскільки ним це зроблено не було, тому обов’язкову частку в спадку він не одержав.

Згідно свідоцтва про смерть, виданого 20 жовтня 1997 року Богодухівським відділом РАГС, актовий запис 299, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Після своєї смерті останній не залишив заповіт.

Відповідно до ст.. 527 ЦК України (1540-06) ( 1964 року) спадкоємцями можуть бути особи, які були живими на час смерті спадкодавця, тобто після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями стали його діти – ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які мали право отримати в порядку спадкування Ѕ частину будинку по АДРЕСА_1, по ј частині кожен.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦК України ( 1964 року), по недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути іншій стороні все отримане по угоді, а при неможливості повернути отримане в натурі – відшкодувати його вартість в грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

В свої позовній заяві позивачі посилаються на те, що відповідачі, продавши спірне домоволодіння, самостійно використали отриману від продажу суму, хоча частина коштів повинна належати їм як спадкоємцям після смерті їх батька, в наслідок цього вони не отримали своєчасно грошові кошти, й з урахуванням інфляції зазнали збитку. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Отримання коштів за продаж будинку носить разовий характер, тому позивачі в даному випадку не мають права на індексацію належних їм коштів.

Строк позовної давності тече з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення її права . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дізналися про порушення їх права в вересні 2006 року, до суду вони звернулися в жовтні 2006 року . До цього моменту спору між спадкоємцями не виникало. Довгий час не отримання свідоцтва про спадок має поважні причини. В спірному будинку довгий час проживав відповідач ОСОБА_4, який постійно просив позивачів почекати з оформленням і утримував у себе всі правові документи на будинок. Ці обставини підтвердили в суді свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_15, тому суд поновляє строки звернення до суду.

Згідно платіжного доручення N 70/89 від 01.11.2006 року, ОСОБА_1 при пред’явленні позову до суду був сплачений судовий збір у розмірі 522 грн. 48 коп.

Згідно платіжного доручення N 71/91 від 01.11.2006 року, ОСОБА_1 були сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30,00 гривень.

Відповідно до квитанцій №2999 від 07.10.2006 року та № 17/09 від 28.08.2009 року ОСОБА_1 за надання юридичної допомоги було сплачено 300 грн. та 1 500 грн., відповідно.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, а саме стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позивних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Суд не стягує з відповідачів судові витрати на проведення будівельно-технічної експертизи, оскільки позивачі в останній позовній заяві на неї не посилались та не використовували висновок експертизи.

Виходячи з вище викладеного, суд позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-тя особа: КП "Богодухівське БТІ" задовольняє частково.

рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред’явлених доказів.

На пiдставi викладеного, керуючись ст. ст. 534, 549, 527, 535, 549 Цивільного Кодексу України ( в редакції 1964 року), Прикінцеві та перехідні положення Цивільного Кодексу України (435-15) ( в редакції 2003 року) ст.. 22 Кодексу про шлюб та сім"ю України (2006-07) ( в редакції 1969 року), ст.. 16 Закону України "Про власність" (697-12) , ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 року № 2 "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні" (v0002700-92) ст. 3- 11, 15, 57- 60, 88, 209, 212- 215 ЦПК України, суд,-