У липні 2010 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" (далі за текстом – ПАТ "ПУМБ") звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 28971,90 доларів США та 22852,82гривень. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 27.11.2007 року між ЗАТ "ПУМБ", правонаступником якого нині є ПАТ "ПУМБ", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5849608, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 29750дол.США для придбання нерухомості, строком до 27.11.2014р., процентна ставка за користування кредитом становить 11,5% річних. У забезпечення зобов'язань за кредитним договором між сторонами був укладений договір іпотеки № 5850178 від того ж дня. Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за кредитним договором, надавши відповідачу обумовлені кредитним договором грошові кошти, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 374221798 від 27.11.2007р. на суму 29750 доларів США. Згідно з пунктами 1.1., 1.4., Кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 зобов’язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування грішми та повернути кредит Банку частинами в розмірах, в порядку та строки, визначені Договором. Проте, з 14.03.2009р. свої зобов’язання за договором відповідач не виконує, що полягає у порушенні порядку та строків повернення основної суми боргу та процентів за користування кредитом, передбачені графіком. Враховуючи, що відповідачем з 21.02.2009р. взагалі не здійснювалось погашення поточних платежів по основній сумі боргу і з 14.03.2009р. він не оплачував передбачені договором відсотки за користування кредитом, у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 15.06.2010р. складається з: основної суми боргу по кредиту – 25122,20дол.США; суми нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом – 3849,70дол.США; пені за непогашення в строк основної суми кредиту – 2413,33дол.США, пені за непогашені в строк проценти за користування кредитом – 476,25дол.США. Вимога банку, що була пред’явлена до відповідача щодо виконання зобов’язання, залишена без задоволення. У зв’язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 28 971,90дол.США і пені в сумі 22852,82грн. та відшкодувати судові витрати.

У вересні 2010 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічними позовом, пред"явленим до ПАТ "Перший Український міжнародний банк", про визнання недійсними цього ж кредитного договору № 5849608 від 27.11.2007р. Мотивував свої зустрічні позовні вимоги тим, що існування в договорі положень відносно вираження грошових зобов’язань між ним та ПАТ "ПУМБ" у доларах США, а також використання цієї валюти як засобу платежу по договору не відповідає положенням ст. 99 Конституції України, ст.ст. 524, 533 ЦК України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю". Свою позицію обґрунтовує тим, що банк не має індивідуальної ліцензії на здійснення такої операції як використання іноземної валюти на території України. Внаслідок надання йому у кредит коштів у доларах США банк, діючи без достатніх повноважень, тобто без відповідної ліцензії, і всупереч положенням чинного законодавства, поклав суто на нього ризик обезцінювання національної грошової одиниці. Просив визнати кредитний договір № 5849608 від 27.11.2007р. недійсним з підстав, визначених у ст.ст. 215 ч. 1, 203 ч. 1 ЦК України, і відшкодувати понесені судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ "ПУМБ" Маштаков С.А., діючий на підставі довіреності, підтримав позовні вимоги банку у повному обсязі і надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просив відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, посилаючись на те, що при укладанні кредитного договору позичальнику були відомі усі умови договору, зокрема, відповідач і прагнув надання йому кредиту у іноземній валюті та не зазначав будь-яких обставин, які б примушували його прийняти ці умови договору. Заперечував неповноважність установи банку щодо надання кредиту у іноземній валюти, посилаючись на те, що банк, як фінансова установа, має банківську ліцензію, відповідний дозвіл НБУ і додаток до нього, що надає можливість здійснювати кредитування в іноземній валюті. Надав письмові заперечення проти зустрічного позову (а.с. 73-74).

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_3, що діє за довіреністю, у судовому засіданні пред"явлені до довірителя позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", не визнав, надавши письмові заперечення (а.с. 70-72) і вказавши, що у разі невиконання зобов'язань, стягнення має звертатися на предмет іпотеки за рішенням суду або виконавчого напису нотаріуса. Позивач не повинен ставить питання про стягнення заборгованості за кредитним договором в грошовій сумі, зважаючи на наявний нотаріальний напис щодо звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру ОСОБА_1 Крім того, згідно чинного законодавства не передбачена можливість вимоги стороною за договором повернення того, що нею було виконано або сплачено на користь іншої сторони, без припинення зобов'язань шляхом розірвання договірних відносин або визнання угоди недійсною. Просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення суми пені за порушення строків оплати відсотків за користування кредитом, обчислений банком за період 22.03.2009р.-15.06.2010р., та суми пені за порушення строків повернення основної суми кредиту за період 22.01.2009р.-15.06.2010р. В підтримку заявлених зустрічних позовних вимог до ПАТ "Перший Український міжнародний банк" дав пояснення, аналогічні викладеним в зустрічній позовній заяві. Просив задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, суд вважає позов ПАТ "ПУМБ" обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_1 не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 27.11.2007р. між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником якого на сьогодення є ПАТ "ПУМБ", та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 5849608. За умовами договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 29750 доларів США з оплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 11,50 % річних. Повернення кредиту необхідно здійснювати в кінцевий термін 27.11.2014р. щомісячними платежами у валюті кредиту за договором (долар США), згідно із графіком (а.с. 11-16).

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, в той же день - 27 листопада 2007 року, ЗАТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки № 5850178, відповідно до якого позичальник ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно у вигляді належної йому на праві власності АДРЕСА_1.

Як вбачається з меморіального валютного ордеру № 374221798 від 27.11.2007 року ОСОБА_1 були надані ЗАТ "ПУМБ" грошові кошти в розмірі 29750,00 доларів США, що свідчить про виконання кредитодавцем своїх зобов"язань за укладеним договором (а.с. 17).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії НОМЕР_2 і статутних документів відбулась заміна найменування юридичної особи на Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк", що є правонаступником всіх прав і обов"язків ЗАТ "ПУМБ" (а.с. 20, 24-25).

Розв"язуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсним кредитного договору, побудовані на ст.ст. 215 ч. 1, 203 ч. 1 ЦК України, суд з"ясував наступне.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України - зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України (435-15) . Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93 (15-93) (далі - Декрет).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Згідно ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до кредитних відносяться операції зазначені у п. 3 ч. 1 та у пунктах 3 - 7 ч. 2 ст. 47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 533 Цивільного Кодексу України, допускається використання іноземної валюти по зобов'язаннях у випадках, порядку і на умовах, встановлених законом.

В розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.

Статті 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Стаття 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлює ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій.

Приписи вказаної статті Закону (2121-14) не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Згідно з п. 10 Положення про кредитування, затвердженою Постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 року (va299500-95) , передбачена можливість надання банками резидентам України кредитів у іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Тобто, виходячи з зазначених вище норм, чинне законодавство допускає можливість визначення зобов'язань у іноземній валюті, використання іноземної валюти в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.

Як убачається із досліджених судом документів, Національним банком України видано 23.12.1991р. Закритому акціонерному товариству "Перший Український міжнародний банк", а також його правонаступнику - Публічному акціонерному товариству "Перший Український Міжнародний банк", банківську ліцензію № 8 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", а також дозвіл № 8-1 від 23.12.1991р. на здійснення операцій з валютними цінностями (здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Відповідно до додатку до дозволу № 8-1 ПАТ "ПУМБ" має право здійснювати операції з валютними цінностями, в тому числі з залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України тощо ( а.с. 21-23, 76-83).

Посилання позивача на пункт "г" частини 4 статті 5 Декрету, суд вважає безпідставними.

Відповідно до п. "в" ч. 4 ст. 5 Декрету, що підлягає застосуванню, індивідуальної ліцензії потребує зокрема, здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тобто, індивідуальна ліцензія на проведення операцій по наданню і одержанню резидентами кредитів в іноземній валюті необхідна лише у випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

На даний час законодавством не визначено межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, тому операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

За викладених обставин, із врахуванням анкети-заяви ОСОБА_1 на отримання кредиту саме в грошовій одиниці – долар США (а.с. 75), беручи до уваги вищевикладені норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, укладення кредитного договору із відповідачем у іноземній валюті не суперечить наведеним правовим нормам, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Також кредитний договір, укладений між сторонами, не суперечить загальним засадам цивільно-правових відносин, визначених ст. 3 ЦК України, а саме, засадам справедливості щодо умов договору, то такі посилання відповідача не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За положеннями ст. 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року N 496 (z1094-03) , офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Стороною відповідача ОСОБА_1 не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику. Такі ж положення сторони закріпили у пункті 1.1.1. Кредитного договору, що узгоджується із положеннями Ухвали Правління НБУ № 168 "Правила надання банками інформації споживачеві про умови кредитування і сукупної вартості кредиту" (z0541-07) , відповідно до якої у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов’язані під час укладання кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором несе споживач. А тому посилання ОСОБА_1 на несправедливість умов договору щодо його валюти, є не обґрунтованими.

Також, виходячи із змісту ст. ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України, слід визнати, що сторонами по справі було узгоджено всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду.

Таким чином, доводи зустрічного позову про неповноважність установи банку надавати кредит у іноземній валюті, зважаючи на наявну банківську ліцензію, дозвіл і додаток до нього, відсутність претензій позичальника з приводу валюти кредитування протягом тривалого часу і звернення його до суду із зустрічним позовом лише в порядку самозахисту від позову банку з приводу дострокового повернення всієї суми залишених непогашеними зобов"язань разом із пенею, суд доходить до висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_1 У зв"язку з цим суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі без відшкодування ОСОБА_1 понесених ним судових витрат в порядку ст. 88 ЦПК України.

Отже, позичальник ОСОБА_1 зобов'язаний виконувати кредитний договір, у відповідності до його умов та положень законодавства.

Вирішуючи позовні вимоги ПАТ "ПУМБ" щодо заборгованості ОСОБА_1 за договором, суд з"ясував наступне.

Згідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "ПУМБ" за кредитним договором № 5849608 від 27.11.2007 року станом на 15.06.2010 року (включно) заборгованість позичальника, який з 21.01.2009р., коли оплатив частково поточний платіж, перестав взагалі оплачувати щомісячні платежі за графіком по основній сумі боргу, а з 14.03.2009р. перестав оплачувати проценти за користування грішми, складає: заборгованість за основною сумою кредиту – 25122,20дол.США, заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом – 3849,70дол.США (за період 21.03.2009-15.06.2010р.), пеня за порушення строків повернення основної суми кредиту – 2413,33дол.США (пеня по основній сумі боргу обчислена за період 22.01.2009-15.06.2010р.), пеня за непогашені в строк проценти за користування кредитом – 476,25дол. США (пеня по процентах обчислена за період 22.03.2009-15.06.2010р.), а всього – 31861,48дол.США (а.с. 8-10).

Згідно до 629 ЦК України (435-15) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з п. 3.3 Кредитного договору № 5849608 від 27.11.2007 року, повернення кредиту та сплата процентів за цим договором здійснюється виключно у валюті кредиту у зазначені способи, тобто в іноземній валюті – доларах США.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором позики (кредиту) встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

В ході судового розгляду справи позивачем доведено порушення позичальником взятого на себе грошового зобов"язання за кредитним договором і обґрунтованість розрахунку сум, належних до стягнення з відповідача в порядку задоволення підставних вимог банку.

Разом з тим, суд не погоджується із періодом обрахування позивачем пені: з 22.03.2009р. (за непогашені в строк відсотки за користування кредитом) по 15.06.2010р. і з 22.01.2009р. (за порушення строків повернення основної суми кредиту) по 15.06.2010р., з наступних підстав.

Позивач вчинив розрахунок пені за порушення строків повернення основної суми кредиту - 2413,33дол.США, обчисленої за період 22.01.2009-15.06.2010р.; пені за непогашені в строк проценти за користування кредитом – 476,25дол. США, обчисленої за період 22.03.2009-15.06.2010р. - у відповідності з умовами договору у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов"язань за кожен день прострочення, що загалом становить 2889,58дол.США (476,25+2413,33), що в перерахунку на національну грошову одиницю складає 22852,82грн. – по офіційному курсу валют НБУ, як визначає позивач станом на 02.07.2010р. (1доллСША=7,9087грн.)

Відповідно до ст. 258 ч. 2 п. 1 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Таким чином, спеціальний строк позовної давності встановлений законом. А відтак, умови укладеного між сторонами кредитного договору не повинні суперечити цій нормі закону.

Тому суд, із врахуванням заявлення стороною відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності по даній позиції позовних вимог, вважає за необхідне обчислювати пеню за прострочення грошового зобов"язання за річний період, передбачений законом, а саме 15.06.2009р.-15.06.2010р., що в грошовій сумі становить: по основній сумі боргу - 2331,03 дол.США і по сплаті процентів за користування грішми – 453,89дол.США, а всього становить 2784,92дол.США (453,89+2331,03), що за курсом НБУ станом на 02.07.2009ри. складає – 22025,1грн.

І ця сума 22025,1грн., як доведена і обґрунтована, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ".

В задоволенні решти вимог Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" щодо стягнення неустойки слід відмовити за спливом строку позовної давності по даній категорії вимог.

Наведені в судовому засіданні доводи сторони відповідача ОСОБА_1 з приводу необґрунтованості звернення до суду із позовом банку, при наявності чинного виконавчого напису нотаріуса щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, суд вважає неспроможними з наступних підстав.

Як з"ясовано, 30.07.2010р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є.В. видано виконавчий напис № 6265, яким запропоновано звернути стягнення на належну ОСОБА_1 на праві власності АДРЕСА_1, що передана в іпотеку ЗАТ "ПУМБ" за договором № з-1149 від 27.11.2007р. у забезпечення виконання зобов"язань по кредитному договору № 5849608 від 27.11.2007р., прострочення чергового платежу за яким настало 27.01.2009р. Строк за який провадиться стягнення: з 21.01.2009р. по 15.06.2010р. За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "ПУМБ" у розмірі 31861,48дол.США, у тому числі: сума заборгованості зі сплати кредиту – еквівалент суми 25122,20дол.США, сума заборгованості зі сплати процентів - еквівалент суми 3849,70дол.США, пеня за порушення строків виконання зобов"язань з повернення основної суми боргу і процентів – еквівалент суми 2889,58дол.США, а також витрати з учинення цієї нотаріальної дії (а.с. 97). Даний виконавчий напис нотаріуса є чинним, не скасованим і не оспореним у встановленому законом порядку.

20.10.2010р. Жовтневим відділом державної виконавчої служби за постановою ВП № 22030730 відкрито виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса № 6265 (а.с. 57-59).

Сторонами не оспорювалось, що на даний час нерухоме майно, що становить предмет іпотеки, у встановленому законом порядку не реалізовано і вимоги банку з повернення коштів кредиту з відсотками і пенею за прострочення платежів не задоволені.

Відповідно до п. 4.2.2 Кредитного договору Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення наданого кредиту у випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, а також при наявності інших обставин, зазначених в п. 3.5.7. цього Договору.

За змістом п. 3.5.7 Договору банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту або частини кредиту разом із розрахованими процентами, а позичальник, відповідно, зобов"язаний виконати таку вимогу банку у випадках, передбачених договорами, якими забезпечується виконання зобов"язань позичальника за цим договором, а також при настанні будь-якої з подій, перелічених у змісті цього пункту, в т.ч., затримання сплати частини кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом порівняно з умовами цього Договору на один календарний місяць та ін. (а.с. 11-14).

Згідно із п. 3.5.8. Договору зазначену в п. 3.5.7 цього Договору вимогу Банку про дострокове повернення кредиту разом із сплатою процентів за користування кредитом позичальник зобов"язаний виконати в строк не пізніше 30 календарних днів з дня її отримання. Якщо протягом вказаного строку позичальник усуне порушення умов цього договору, яке є підставою для направлення Банком зазначеної вимоги, така вимога Банку втрачає чинність. Зі спливом встановленого цим пунктом Договору строку виконання вимоги банку, останній набуває право розпочати стягнення суми заборгованості за цим договором в судовому порядку та звернути стягнення на майно, передане банку в забезпечення виконання зобов"язань позичальника за цим договором в порядку, визначеному відповідними договорами забезпечення та чинним законодавством, з метою задоволення вимоги банку про дострокове повернення кредиту разом із нарахованими процентами та пенею.

Відповідно до п. 3.3.5 договору іпотеки № 5850178 від 27.11.2007р. у разі порушення іпотекодавцем (ОСОБА_1В.) обов"язків, встановлених цим договором, або порушення боржником обов"язків за кредитним договором, іпотекодержатель (ПАТ "ПУМБ") має право вимагати дострокового виконання основного зобов"язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки.

В сенсі п. 4.4 договору іпотеки якщо протягом встановленого тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя щодо усунення порушень залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Положення цього пункту не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 Закону України "Про іпотеку", без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки та/або звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у порядку, встановленому законодавством України.

Враховуючи, невиконання позичальником ОСОБА_1 вимог банку у запропонований тридцятиденний термін сплатити пеню, що містились у листі від 25.12.2009р., отриманому відповідачем 31.12.2009р. (а.с. 18-19), направленому з метою упередження дострокового повернення всієї суми кредиту, суд, враховуючи положення кредитного договору, договору з забезпечення зобов"язання, вважає обгрунтованим звернення до суду банку-кредитодавця за захистом порушеного майнового інтересу внаслідок невиконання позичальником зобов"язань з повернення кредитних коштів.

Таким чином, суд, задовольняючи позов ПАТ "ПУМБ" частково, відновлює права позивача шляхом стягнення з відповідача встановленої судовим розглядом заборгованості за основною сумою кредиту і процентів за користування кредитом в сумі 28971,90дол. США, що в перерахунку на національну грошову одиницю становить 229130,06грн. (із врахуванням курсу НБУ на 02.07.2010р. як період визначає позивач), а також стягнення пені за прострочення грошового зобов"язання з повернення основної суми боргу і по процентах за користування грішми у сумі 22025,1грн.

Крім того, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати з оплати судового збору і з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді, в тому числі в грошовій одиниці кредитного зобов"язання і в національній грошовій одиниці (а.с. 1-3).

На підставі ст. 192, 203, 215, 258 ч. 2 п. 1, 524, 526, 533, 629, 638, 1046, 1050, 1054- 1055 ЦК України, ст.ст. 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (15-93) , Кредитного Договору № 5849608 від 27.11.2007р., Договору іпотеки № 5850178 від 27.11.2007р., керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд –

Позов Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" в місті Маріуполі, ЄДРПОУ 25096567, рахунок № 29093900175313, МФО 335742, заборгованість за кредитним договором № 5849608 від 27.11.2007р. за основною сумою боргу і процентів за користування кредитом в розмірі 28971 (двадцять вісім тисяч дев"ятьсот сімдесят один) долар США 90 центів, що за курсом НБУ становить 229130 (двісті двадцять дев"ять тисяч сто тридцять) гривень 06 копійок, сплачений судовий збір в сумі 195 (сто дев"яносто п"ять) доларів США 46 центів, що за курсом НБУ становить 1545 (одна тисяча п"ятьсот сорок п"ять) гривень 83 копійки; а також стягнути пеню за прострочення грошового зобов"язання з повернення основної суми кредиту і погашенню процентів в сумі 22025 (двадцять дві тисячі двадцять п"ять) гривен 10 копійок.