Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючої – Волоско І.Р.,

при секретарі – Слободі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи ТзОВ "Вітамір" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 про відшкодування збитків,-

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, укладеного між ним та відповідачами у формі попереднього договору від 16 травня 2008 року ; стягнути з відповідачів на його користь кошти у розмірі 6 000 доларів США, передані за попереднім договором від 16 травня 2008 року.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що між ним та відповідачами від 16 травня 2008 року було укладеного попередній договір купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1. Зазначений договір укладався також за участі представника ТзОВ "Вітамір", про що зазначено у самому договорі. Відповідно до умов вказаного договору продавці зобов"язувались продати йому належну їм квартиру до 31 липня 2008 року. Він, в свою чергу, передав відповідачам суму у розмірі 1 000 доларів США в якості завдатку. У червні 2008 року до нього звернулись відповідачі з проханням передати ще 5 000 доларів США в якості завдатку, що ним і було виконано, а саме 25 червня 2008 року він додатково надав відповідачам кошти у розмірі

5 000 доларів США, про що останні розписались у договорі. В подальшому, зобов"язання по попередньому договору не було виконано, договір купівлі-продажу квартири так і не було укладено. Вважає, що вищевказаний попередній договір, укладений між ним та відповідачами, є нікчемним, а кошти у розмірі 6 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ, станом на 11.10.2010 р. еквівалентно 47 459,40 грн., одержані від нього відповідачами, підлягають поверненню.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять суд такі задоволити.

Представником відповідача ОСОБА_3 було подано зустрічний позов про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 суму завданих збитків у розмірі 39 995 грн., в обгрунтування якого покликається на те, що дійсно, 16 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2 було укладено попередній договір з досягненням згоди щодо предмету договору, його ціни та кінцевого терміну укладення договору купівлі-продажу квартири. Вона, ж в свою чергу, маючи намір придбати іншу квартиру замість квартири, у якій вона мешкала та яку вона мала намір продати ОСОБА_1, 25.06.2008 року уклала із ОСОБА_5 угоду про завдаток. На забезпечення укладення договору купівлі-продажу квартири вона передала останньому кошти у сумі 5 000 доларів США. Укладаючи угоду про завдаток, вона розраховувала на те, що отримані від продажу ОСОБА_1 належної їй квартири кошти, придбає квартиру у ОСОБА_5 Проте, ОСОБА_1 протягом червня-липня 2008 року неодноразово відтерміновував дату оформлення договору купівлі-продажу квартири, мотивуючи це відсутністю у нього грошових коштів. У зв"язку із чим до 31.07.2008 року /кінцевої дати оформлення договору купівлі-продажу квартири, визначеної у попередньому договорі/, сторони не уклади договір купівлі-продажу квартири, належної ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2 Відмовившись від купівлі квартири, ОСОБА_1 порушив свої зобов"язання за попереднім договором від 16.05.2008 року і тим самим втратив право вимагати повернення сплаченого ним завдатку. Внаслідок відмови ОСОБА_1 від купівлі квартири по АДРЕСА_1 і відповідно, відсутністю грошових коштів /на які вона розраховувала/, вона змушена була відмовитись від вигідної для неї купівлі квартири у ОСОБА_5 За відмову від укладення договору купівлі-продажу із ОСОБА_5 для неї настали негативні наслідки, внаслідок чого вона понесла збитки у розмірі 5 000 доларів США.

У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, та їхні представники проти заявленого первинного позову заперечили, просять відмовити у його задоволенні, натомість, зустрічні позовні вимоги просять задоволити у повному обсязі.

Відповідачем ОСОБА_6 було подано заяву, у якій вона просить розгляд справи здійснювати у її відсутності.

Представник третьої особи ТзОВ "Вітамір" у судовому засіданні ствердила, що у вирішенні вказаної справи цілком покладається на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази та перевіривши такі, вважає, що первинний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов"язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена – у письмовій формі. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну) в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленими сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Зобов"язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку ( у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Як встановлено судом, між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір про угоду сторін з продажу об"єкта нерухомого майна /квартири по АДРЕСА_1/ від 16 травня 2008 року, що іменується як попередній договір, згідно умов якого ОСОБА_1 зобов"язувався до 31.07.2008 року сплатити 130 000 доларів США за купівлю вищевказаної квартири ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2, яким належала дана квартира, згідно свідоцтва про право власності № С-03354 від 18.03.2005 року. Разом із тим, між сторонами було досягнуто усної домовленості, зміст якої полягав у наступному : між сторонами буде укладено договір купівлі-продажу квартири, проте ОСОБА_1 буде сплачена не вся сума відразу, а лише 70 000 доларів США.

Згідно п.4 укладеного договору з метою забезпечення прийнятих сторонами зобов"язань ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_2 завдаток у сумі 1 000 доларів США.

25.06.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_2 за взаємною згодою сторін та з метою забезпечення прийнятих по укладеному попередньому договору зобов"язань, було підписано додаток до п.4 попереднього договору, згідно з яким ОСОБА_1 доплатив ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_2 суму у розмірі 5 000 доларів США в якості завдатку.

Отже, у вказаному договорі визначено істотні умови основного договору : об"єкт нерухомості, що має бути відчуженим ; ціна основного договору – сума коштів, за яку має бути продана квартира ; валюта виконання грошового зобов"язання ; строк укладення основного договору ; умови забезпечення виконання цього договору та відповідальність за його невиконання, а також зобов"язання сторін укласти в обумовлений строк основний договір на умовах, встановлених цим договором. Таким чином, як вбачається із вищенаведеного, між сторонами спору було укладено договір, який має всі юридичні ознаки та структуру попереднього договору.

Враховуючи, що сторони на порушення вимог ч.1 ст. 635 ЦК України не дотримали нотаріальної форми посвідчення договору, встановленої ст. 657 ЦК України для основного договору, відповідно, за правилом ч.1 ст. 220 ЦК України, недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, робить такий договір нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч.5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред"явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Як встановлено судом, сторони під час підписання додатку до попереднього договору купівлі-продажу домовились про те, що у липні 2008 року відбудеться їхня зустріч у нотаріуса з метою укладення основного договору купівлі-продажу квартири з відстрочкою, тобто, як попередньо було домовлено, ОСОБА_1 сплатить не всю суму відразу, а лише 70 000 доларів США у рахунок ціни квартири, доплата решти коштів відбудеться згідно досягнутої між ними домовленості.

Як ствердив ОСОБА_1, на початку серпня 2008 року він зустрівся із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у нотаріуса з метою укладення основного договору купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1. Проте, на вказаній зустрічі був відсутній ОСОБА_2, що наштовхнуло його на думку про небажаня з боку відповідачів укладати основну угоду купівлі-продажу належної їм квартири. Він був готовий сплатити відповідачам обумовлену попередньо суму у розмірі 70 000 доларів США за купівлю квартири, проте, власники квартири забажали отримати 90 000 доларів США замість обумовлених 70 000 доларів США, проте таких коштів у нього на той час не було. Таким чином, укладення договору купівлі-продажу між ними так і не відбулось, проте не з його вини.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушеним зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов"язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.2 ст. 635 ЦК України сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Таким чином, приймаючи до уваги, що у добровільному порядку відповідачі зобов’язання не виконали, суму отриманого завдатку за попереднім договором не повернули, з них слід стягнути таку на користь позивача в примусовому порядку.

Відповідно до ст. 99 Конституції України і Указу Президента України від 25 серпня 1996 року "Про грошову реформу в Україні" (762/96) грошовою одиницею і єдиним законним способом платежу на території України є гривня, стягненню за даним спором підлягає сума у розмірі 6 000 доларів США за курсом Національного банку України, що станом на 11.10.10 р. становить 47 459,40 грн. (790,99 грн. за 100,00 доларів США, за даними офіційного сайту НБУ станом на 11.10.10 р.)

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, у зв"язку із чим з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 слід солідарно стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати : 965 /дев"ятсот шістдесят п"ять/ грн. 00 коп. судового збору та 120 /сто двадцять/ грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового розгляду.

На підставі ст.ст. 215, 216, 526, 610, 631, 635, 657 ЦК України, ст. 99 Конституції України і Указу Президента України від 25 серпня 1996 року "Про грошову реформу в Україні" (762/96) та керуючись ст.ст. 10, 88, 212- 215 ЦПК України, суд,-

Первинний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи ТзОВ "Вітамір" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, стягнення коштів – задоволити.

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у формі попереднього договору від 16 травня 2008 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 6 000 /шість тисяч/ доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ, станом на 11.10.2010 року еквівалентно 47 459 /сорок сім тисяч чотириста п"ятдесят дев"ять/ грн. 40 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 965 /дев"ятсот шістдесят п"ять/ грн. 00 коп. судового збору та 120 /сто двадцять/ грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового розгляду.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про відшкодування збитків – відмовити.

Термін оскарження рішення суду – 10 днів з моменту його проголошення до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова.

рішення є оригіналом, виготовлено у одному примірнику і зберігається у справі № 2-920/10.