8 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ЗАТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 листопада 2006 року між нею і відповідачем був укладений кредитний договір №1212-мк про надання кредиту на споживчі цілі в розмірі 30 000 дол. США зі сплатою 16% річних. Договір про отримання кредиту саме в іноземній валюті вона підписала за пропозицією співробітників банку, вважаючи, що його положення є більш вигідними. ОСОБА_1 вважає, що положення умов спірного кредитного договору в частині визначення його ціни лише в іноземній валюті, встановлення одночасно трьох видів цивільно-правової відповідальності, а також збільшення строків позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) суперечить вимогам діючого законодавства. А тому вона звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Білопільського районного суду від 10 січня 2009 року позовна заява була повернута ОСОБА_1 з підстав, що вона не підсудна Білопільському районному суду. Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 17 листопада 2009 року дана ухвала була скасована, справа направлена на новий розгляд.

2 червня 2009 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Сумської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №989-мк від 13 лютого 2006 року, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі зазначеного кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії у сумі 4 000 дол. США зі сплатою 19 відсотків річних, з кінцевим терміном повернення 12 лютого 2009 року. Відповідно до умов кредитного договору, відповідачка зобов'язана здійснювати погашення кредиту, а також сплачувати відсотки за користування ним згідно графіку, який є невід’ємною частиною цього договору. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №989-мк від 13 лютого 2006 року, між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого останній поручився за виконання відповідачкою ОСОБА_1 зобов’язань у повному обсязі. Однак, свої зобов’язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів відповідачі належним чином не виконують, внаслідок чого станом на 23 березня 2009 року у них виникла заборгованість по кредиту в сумі 1 968, 37 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 15 156 грн. 45 коп., яка складається з наступного: 1 535,91 дол. США - заборгованість по простроченому кредиту, 187,03 дол. США – заборгованість по простроченим відсоткам, 84,19 дол. США – заборгованість по пені, 161,24 дол. США – штраф. Тому позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду.

23 липня 2009 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Сумської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1212-мк від 28 листопада 2006 року, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі зазначеного кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії у сумі 35 000 дол. США зі сплатою 16 відсотків річних, з кінцевим терміном повернення 27 листопада 2011 року. Відповідно до умов кредитного договору, відповідачка зобов'язана здійснювати погашення кредиту, а також сплачувати відсотки за користування ним згідно графіку, який є невід’ємною частиною цього договору. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №1212-мк від 28 листопада 2006 року, між позивачем і відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого останній поручився за виконання відповідачкою ОСОБА_1 зобов’язань у повному обсязі. Однак, свої зобов’язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів відповідачі належним чином не виконують, внаслідок чого станом на 23 березня 2009 року у них виникла заборгованість по кредиту в сумі 30 334, 04 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 233 572 грн. 11 коп., яка складається з наступного: 23 354, 23 дол. США - заборгованість по кредиту, 4 150, 08 дол. США – заборгованість по простроченому кредиту, 1 961, 33 дол. США – заборгованість по простроченим відсоткам, 32, 25 дол. США – заборгованість по нарахованим відсоткам, 247, 57 дол. США – заборгованість по пені, 588, 58 дол. США – штраф. Тому позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду.

14 серпня 2009 року ОСОБА_1 повторно звернулась до суду із позовом до ЗАТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитного договору №1212-мк від 28 листопада 2006 року недійсним із тих же підстав, що були викладені нею у позовній заяві від 8 січня 2009 року.

Одночасно ОСОБА_1 звернулась до суду із позовами до ЗАТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитних договорів №228428-СRED від 21 травня 2008 року та №989-мк від 13 лютого 2006 року недійсними, мотивуючи свої вимоги тим, що з початком зростання восени 2008 року курсу долара США по відношенню до національної валюти України гривні відповідач припинив списувати грошові кошти (гривню) з її банківського рахунку в рахунок погашення заборгованості по кредиту, вимагаючи погашення кредиту в доларах США, або сплати додатково 10% за послуги з покупки валюти банком. Крім цього, у спірних кредитних договорах їх ціна не виражена у національній валюті, що, на думку позивачки, суперечить вимогам діючого законодавства. ОСОБА_1 також вважає, що при укладенні валютних кредитних договорів були порушені вимоги Постанови Національного банку України №168 від 10 травня 2007 року (z0541-07) та Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) щодо обов’язкового попередження споживача в письмовій формі про те, що він несе валютні ризики під час виконання зобов’язань, а також про можливе збільшення вартості кредиту, а тому вона, помилково вважаючи умови кредитних договорів вигідними для себе, підписала їх. На думку позивачки, умови валютних кредитних договорів, згідно яких лише вона несе ризик в разі збільшення вартості іноземної валюти є несправедливими і мають бути визнані недійсними, або змінені. А тому вона звернулась до суду з даними позовами.

23 вересня 2009 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Сумської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №228428-СRED від 21 травня 2008 року, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі зазначеного кредитного договору ОСОБА_1 отримала строковий кредит у сумі 4 000 дол. США зі сплатою 24 відсотків річних, з кінцевим терміном повернення 21 травня 2009 року. Відповідно до умов кредитного договору, відповідачка зобов'язана здійснювати погашення кредиту, а також сплачувати відсотки за користування ним згідно графіку, який є невід’ємною частиною цього договору. Однак, свої зобов’язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів відповідачка належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 16 липня 2009 року у неї виникла заборгованість по кредиту в сумі 2 524, 74 дол. США, яка складається з наступного: 1 957, 85 дол. США - заборгованість по кредиту, 415, 74 дол. США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 32, 47 дол. США – штраф (фіксована частина), 118, 68 дол. США – штраф (процентна складова). Тому позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалами суду від 21 вересня 2009 року, від 15 жовтня 2009 року та від 3 листопада 2009 року цивільні справи за позовами ОСОБА_1 до ЗАТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитних договорів недійсними та за позовами ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Сумської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами були об’єднані в одне провадження.

31 серпня 2010 року ОСОБА_1 надала суду остаточні уточнення до позовної заяви, згідно яких просить визнати недійсними п. 4.5 розділу 4 кредитних договорів №1212-мк від 28 листопада 2006 року та №989-мк від 13 лютого 2006 року, визнати недійсним п. 5.5 розділу 5 кредитного договору №228428-СRED від 21 травня 2008 року, заборонити ЗАТ КБ "ПриватБанк" нараховувати будь-які штрафні санкції за період із 21 листопада 2008 року по день постановлення рішення у даній справі, а також заборонити банку нараховувати відсотки за користування кредитними коштами на термін прострочення з його вини за період із листопада 2008 року по січень 2009 року включно. Решту позовних вимог про визнання кредитних договорів недійсними у повному обсязі ОСОБА_1 просила залишити без розгляду.

8 вересня 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з уточненою позовною заявою, в якій просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1212-мк від 28 листопада 2006 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, нежитлову будівлю загальною площею 192, 20 кв. м., розташовану за адресою: Сумська область, Білопільський район, смт. Жовтневе, бульвар Леніна,1-а, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк", з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Свої уточнені позовні вимоги позивач мотивує тим, що в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №1212-мк від 28 листопада 2006 року було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначене вище нерухоме майно. Оскільки відповідачка свої зобов’язання по вказаному кредитному договору не виконує, станом на 8 вересня 2010 року у неї виникла заборгованість у сумі 43 918, 47 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 347 307 грн. 26 коп. А тому банк просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача – ПАТ КБ "ПриватБанк" Старовойтова О. О. підтримала уточнені позовні вимоги, просила звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1212-мк від 28 листопада 2006 року, яка станом на 13 листопада 2010 року склала 44 082, 19 дол. США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 348 586 грн. 14 коп., а також просила стягнути із відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованість по кредитними договорами №989-мк від 13 лютого 2006 року в сумі 3 208, 46 дол. США, яка утворилась станом на 13 вересня 2010 року, що в гривневому еквіваленті становить 25 372 грн. 50 коп. та №228428-СRED від 21 травня 2008 року в сумі 3 631, 57 дол. США, яка утворилась станом на 15 вересня 2010 року, що в гривневому еквіваленті складає 28 755 грн. 50 коп. Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 представник банку заперечувала, вважаючи їх необґрунтованими.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 уточнені позовні вимоги від 31 серпня 2010 року підтримали, просили їх задовольнити, залишивши первісні позовні вимоги без розгляду. Позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" відповідачка та її представник визнали частково, а саме, заборгованість по основній сумі кредиту по всім кредитним договорам та частково нараховані відсотки, зокрема, нараховані згідно договору відсотки крім тих, що нараховані за період із листопада 2008 року по січень 2009 року включно, а також штраф фіксовану частину і процентну складову по кредитному договору №228428-СRED від 21 травня 2008 року. Разом із цим ОСОБА_1 не визнала взагалі подвійні відсотки, нараховані ПАТ КБ "ПриватБанк" згідно п. 3.2 кредитних договорів та штрафні санкції по кредитним договорам №1212-мк від 28 листопада 2006 року та №989 – мк від 13 лютого 2006 року.

Заслухавши сторони, представника відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягають задоволенню в повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.

До такого висновку суд приходить враховуючи наступне.

Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Операції, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2-3 частини першої цієї статті, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.

Відповідно до банківської ліцензії №22 виданої Національним банком України ЗАТ КБ "ПриватБанк" 4 грудня 2006 року, банку надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (а. с. 126, т. 2).

Аналогічна ліцензія видана Публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" 29 липня 2009 року (а. с. 175, т. 2).

Із дозволу №17, наданого правлінням ЗАТ КБ "ПриватБанк" відповідно до ліцензії №22 від 4 грудня 2001 року, погодженого начальником управління Національного банку України 4 жовтня 2006 року, Сумській філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" дозволено здійснювати операції із валютними цінностями (а. с. 124-125, т. 2).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Сумської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк", видаючи ОСОБА_1 кредит у іноземній валюті, діяв у межах наданих йому прав, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно розділу 1 статуту Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 20 серпня 2009 року, погодженого Національним Банком України 9 жовтня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі 14 жовтня 2009 року, за рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року тип Банку із закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство. У зв’язку із зміною типу банку, змінено найменування банку із Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк". ПАТ КБ "ПриватБанк" є правонаступником всіх прав і обов’язків ЗАТ КБ "ПриватБанк" (а. с. 176-192, т. 2).

Отже, ПАТ КБ "ПриватБанк" є належним позивачем у даній справі.

На підставі кредитного договору №989-мк від 13 лютого 2006 року, укладеного між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Сумської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1, останній було надано кредит для поповнення обігових коштів у виді поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування 4 000 дол. США окремими траншами на підставі попередньої вимоги згідно п. 2.1.2 цього договору, зі сплатою 19 відсотків річних, з кінцевим терміном повернення 12 лютого 2009 року (а. с. 6-10, т. 1).

Згідно п. п. 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору позичальник зобов’язаний сплатити відсотки за користування кредитом, проводити повернення кредиту по даному траншу в порядку і в строки згідно графіків погашення кредиту і відсотків, які складені у виді додатків до даного договору і є невід’ємною його частиною.

Пунктом 3.2 кредитного договору визначено, що у відповідності до ст. 212 ЦК України, в разі порушення позичальником зобов’язань по кредитному договору, передбачених п. п. 1.3, 2.3.1, 3.3, він сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від ставки, вказаної у п. 3. 1 даного договору. При несплаті відсотків та/або частини кредиту на вказану у графіках дату сплати, вони вважаються простроченими.

Таким чином, в разі не повернення позичальником кредиту та відсотків в порядку і в строки згідно графіків, він сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі, тобто, 19% річних х 2 = 38%.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору №989-мк від 13 лютого 2006 року при порушенні позичальником будь-якого із зобов’язань по сплаті відсотків за користування кредитом, строків повернення кредиту, винагороди і комісії, банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 0,2% від суми непогашеного платежу за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної ставки Національного банку України, дійсної на період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.5 зазначеного кредитного договору визначено, що при порушенні позичальником зобов’язань по поверненню кредиту і відсотків у порядку і в строк згідно графіку, позичальник сплачує пеню за кожний випадок порушення графіка при затримці платежу на 10 і більше днів у розмірі 10% від суми своєчасно непогашеної частини отриманого кредиту за кожний день прострочки.

18 червня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Сумської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору №989-мк від 13 лютого 2006 року, відповідно до якої пункт 2.1 кредитного договору доповнено п. 2.1.5.

Згідно п. 2.1.5 додаткової угоди ОСОБА_1, яка повністю сплатила попередній транш кредиту у сумі 4 000 дол. США разом із нарахованими вісотками, було видано транш в сумі 3 000 дол. США шляхом видачі готівки з терміном погашення до 12 лютого 2009 року (а. с. 11-12, т. 1).

Факт виконання банком зобов’язань по кредитному договору №989-мк від 13 лютого 2006 року і додатковій угоді до нього №1 від 18 червня 2008 року в частині надання ОСОБА_1 кредитних коштів у загальній сумі 7 000 дол. США сторонами у справі не оспорюється.

В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору №989-мк, між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Сумської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

Згідно п. 2, 4 цього договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов’язань по кредитному договору у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором у солідарному порядку (а. с. 13, т. 1).

Згідно наданих ПАТ КБ "ПриватБанк" розрахунків, станом на 13 вересня 2010 року залишок заборгованості за кредитним договором №989-мк від 13 лютого 2006 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить 3 208, 46 дол. США, з них: 1 535, 91 дол. США – сума заборгованості по простроченому кредиту, 1 060, 87 дол. США – сума заборгованості по простроченим відсоткам, нархованим у подвійному розмірі згідно п. 3.2 договору, 611, 68 дол. США – пеня з розрахунку 0, 05% від суми непогашеного платежу за кожен день прострочки платежу, що не суперечить вимогам п. 4. 1 договору (а. с. 322-324, т. 2)

У добровільному порядку відповідачі не вчиняють дій, спрямованих на повернення банку кредитних коштів і процентів, таким чином ухиляючись від виконання своїх зобов’язань.

Розмір заборгованості за кредитним договором №989-мк від 13 лютого 2006 року підтверджується розрахунком позивача, який не суперечить умовам договору.

Судом також встановлено, що 28 листопада 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Сумської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 було укладено кредитиний договір №1212-мк, на підставі якого останній було надано кредит для поповнення обігових коштів у виді поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування 35 000 дол. США окремими траншами на підставі попередньої вимоги згідно п. 2.1.2 цього договору, зі сплатою 16 відсотків річних, з кінцевим терміном повернення 27 листопада 2011 року (а. с. 190-194, т. 1).

У відповідності до пункту 3.2 кредитного договору, на підставі ст. 212 ЦК України, в разі порушення позичальником зобов’язань по кредитному договору, передбачених п. п. 1.3, 2.3.1, 3.3, він сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі від ставки, вказаної у п. 3. 1 даного договору. При несплаті відсотків та/або частини кредиту на вказану у графіках дату сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 4. 1 кредитного договору №1212-мк від 27 листопада 2006 року при порушенні позичальником будь-якого із зобов’язань по сплаті відсотків за користування кредитом, строків повернення кредиту, винагороди і комісії, банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 0,2% від суми непогашеного платежу за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної ставки Національного банку України, дійсної на період, за який сплачується пеня.

16 березня 2007 року між позивачкою і відповідачем була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору №1212-мк від 28 листопада 2006 року, згідно якої до п. 2. 1. 5 кредитного договору були внесені зміни, відповідно до яких позивачці було видано транш в сумі 5 000 дол. США в межах суми, обумовленої п. 1.1 договору (а. с. 195, т. 1).

Згідно додатку №2 до договору №1212-мк від 28 листопада 2006 року, кінцевий термін погашення кредиту до 26 листопада 2001 року (а. с. 196, т. 1).

Відповідно до додаткової угоди №2 до кредитного договору №1212-мк від 28 листопада 2006 року, укладеної між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Сумської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 14 лютого 2008 року, п. 2.1 кредитного договору за взаємною згодою сторін доповнено підпунктом 2.1.6, згідно якого відповідачці надано кредит у сумі 8 400 дол. США шляхом видачі готівки.

Крім цього, згідно даної додаткової угоди п. 2.2.3 договору було викладено в новій редакції, згідно якої позичальник зобов’язаний проводити повернення кредиту в сумі 34 927,83 дол. США в порядку і строки згідно графіку погашення кредиту, вказаному в додатку №3 до цього договору, в строк до 20 листопада 2011 року (а. с. 197-198, т. 1).

Факт виконання банком зобов’язань по кредитному договору №1212-мк від 28 листопада 2006 року і додаткових угодах до нього №1 від 16 березня 2007 року та №2 від 14 лютого 2008 року в частині надання відповідачці кредитних коштів у сумі 35 000 дол. США + 5 000 дол. США + 8 400 дол. США, а всього 48 400 дол. США сторонами у справі не оспорюється.

В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору №1212-мк, між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Сумської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

Крім цього, в забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору №1212-мк від 28 листопада 2006 року ОСОБА_1 передала в заставу ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Сумської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" належну їй на праві власності нежитлову будівлю (торгівельний комплекс "Перлина"), розташовану за адресою: Сумська область, Білопільський район, смт. Жовтневе, вул. Леніна, 1а, про що 30 листопада 2006 року було укладено іпотечний договір, посвідчений державним нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі за №1479 (а. с. 201-207, т.1).

Твердження відповідачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 стосовно того, що ОСОБА_2 не давав згоди на передачу в іпотеку нежитлового приміщення (торгівельного комплексу "Перлина"), який є спільною сумісною власністю подружжя, у зв’язку із чим іпотечний договір є недійсним суд вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах нотаріальної справи є письмова нотаріально посвідчена заява чоловіка відповідачки – ОСОБА_2 про надання згоди на передачу ОСОБА_1 в іпотеку об’єкта спільної сумісної власності - нежитлової будівлі, розташованої в смт. Жовтневе, бульвар Леніна, 1 (а. с. 312, т. 2).

Жодних доказів того, що ОСОБА_2 не писав заяву про надання дозволу на передачу нежитлового приміщення в іпотеку банку відповідачі суду не надали.

Іпотечний договір відповідає вимогам чинного законодавства. В установленому законом порядку даний договір недійсним визнаний не був.

Згідно п. 2.3.6 кредитного договору №1212-мк від 28 листопада 2006 року банк має право стягнути кредит до настання кінцевого терміну його повернення у тому числі, шляхом звернення стягнення на заставне майно в разі порушення позичальником зобов’язань щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом у порядку і в строки згідно графіків погашення кредиту і відсотків.

Відповідно до п. 18.8.1 іпотечного договору іпотекодержатель з метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов’язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно наданих ПАТ КБ "ПриватБанк" розрахунків, станом на 13 вересня 2010 року залишок заборгованості за кредитним договором №1212-мк від 28 листопада 2006 року у ОСОБА_1 становить 44 080, 19 дол. США, з них: 9 951,50 дол. США сума заборгованості по основному боргу, 106,46 дол. США – сума заборгованості по нарахованим відсоткам, 17 552, 81 дол. США – сума заборгованості по простроченому кредиту, 11 109,04 – сума заборгованості по простроченим відсоткам, нарахованим у подвійному розмірі згідно п. 3.2 договору, 5 360, 38 дол. США. – пеня з розрахунку 0, 05% від суми непогашеного платежу за кожен день прострочки платежу, що не суперечить вимогам п. 4. 1 договору ( а. с. 319 -321, т. 2 )

У добровільному порядку відповідачка не вчиняє дій, спрямованих на повернення банку кредитних коштів і процентів, таким чином ухиляючись від виконання своїх зобов’язань.

Розмір заборгованості за кредитним договором №1212-мк від 28 листопада 2006 року підтверджується розрахунком позивача, який не суперечить умовам договору.

Крім цього, 21 травня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Сумського відділення АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №228428-CRED, відповідно до якого відповідачці було надано кредит на продовольчі цілі в сумі 4 000 дол. США шляхом перерахування кредитних коштів на відкритий позичальнику кредитний рахунок зі сплатою 24% річних, з кінцевим терміном повернення 21 травня 2009 року.

Факт виконання банком зобов’язань по кредитному договору №228428-CRED від 21 травня 2008 року в частині надання ОСОБА_1. В. кредитних коштів у сумі 4 000 дол. США сторонами у справі не оспорюється.

Згідно п. п. 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору позичальник зобов’язаний сплатити відсотки за користування кредитом, проводити повернення кредиту по даному траншу в порядку і в строки згідно графіків погашення кредиту і відсотків, які складені у виді додатку до даного договору і є невід’ємною його частиною.

У відповідності до пункту 3.2 кредитного договору, на підставі ст. 212 ЦК України, в разі порушення позичальником зобов’язань по кредитному договору, передбачених п. п. 1.4, 2.3.1, 3.3, він сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних, які розраховані від суми залишку, несплаченої згідно графіку заборгованості по кредиту.

Згідно наданого ПАТ КБ "ПриватБанк" розрахунку, станом на 15 вересня 2010 року залишок заборгованості за кредитним договором №228428-CRED від 21 травня 2008 року у ОСОБА_1 становить 3 631, 57 дол. США з них: 1 957,85 дол. США сума заборгованості по простроченому кредиту, 1 522, 57 дол. США – сума заборгованості по простроченим відсоткам, 250 грн. – штраф (фіксована частина), 118, 68 дол. США – штраф (процентна складова) (а. с. 325-326, т. 2).

У добровільному порядку відповідачка не вчиняє дій, спрямованих на повернення банку кредитних коштів і процентів, таким чином ухиляючись від виконання своїх зобов’язань по кредитному договору.

Розмір заборгованості за кредитним договором №228428-CRED від 21 травня 2008 року підтверджується розрахунком позивача, який не суперечить умовам договору.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язані визначено грошовий еквівалент у іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у солідарному порядку підлягають 3 208, 46 дол. США заборгованості по кредитному договору №989-мк від 13 лютого 2006 року, яка утворилась станом на 13 вересня 2010 року, що в гривневому еквіваленті дорівнює 25 372 грн. 50 коп., виходячи із офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України станом на 11 листопада 2010 року, а також 3 631, 57 дол. США заборгованості по кредитному договору №228428-CRED від 21 травня 2008 року, яка утворилась станом на 15 вересня 2010 року, що в гривневому еквіваленті дорівнює 28 755 грн. 50 коп., виходячи із офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України станом на 11 листопада 2010 року. Всього стягненню із відповідачів у солідарному порядку на користь позивача підлягають 6 840,03 дол. США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 54 148 грн.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що в разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не було виконано.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 цього Закону у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі – покупцеві.

Згідно ч. 2 ст. 39 зазначеного Закону одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Сумської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, нежитлове приміщення загальною площею 192,20 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1212-мк від 28 листопада 2006 року, яка станом на 13 жовтня 2010 року становить 44 080, 19 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 11 листопада 2010 року складає 348 586 грн. 19 коп., підлягають задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання п. 4.5 розділу 4 кредитного договору №989-мк від 13 лютого 2006 року, п. 4. 5 розділу 4 кредитного договору №1212-мк від 28 листопада 2006 року та п. 5. 5 розділу 5 кредитного договору №228428-CRED від 21 травня 2008 року недійсними задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені в ньому.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено судом, при укладенні спірних кредитних договорів сторонами була досягнута згода з усіх істотних умов договорів: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов’язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Кредитні договори укладені з у письмовій формі. При їх укладенні сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення сторін при укладенні спірних кредитних договорів було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, що сторонами у справі не оспорюється.

Пунктом 4.5 розділу 4 кредитних договорів №989-мк від 13 лютого 2006 року та №1212-мк від 28 листопада 2006 року, а також п. 5.5 розділу кредитного договору №228428-CRED від 21 травня 2008 року визначено, що в разі порушення позичальником зобов’язань по поверненню кредиту в порядку і в строки згідно графіка погашення кредиту і відсотків, оформлених у виді додатків до цього договору, які є його невід’ємною частиною, позичальник сплачує банку пеню за кожний випадок порушення зазначених графіків при затримці платежу на 1-9 днів у розмірі 5% від суми своєчасно несплаченої частини отриманого кредиту за кожний день прострочки, на 10 і більше днів – у розмірі 10% від суми своєчасно несплаченої частини отриманого кредиту за кожний день прострочки.

Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, передбачена кредитними договорами штрафна санкція – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань у визначеному кредитними договорами розмірі не суперечить вимогам чинного законодавства.

Твердження відповідачки ОСОБА_1 стосовно того, що прострочення виконання зобов’язань по кредитним договорам відбулось із вини банку, який в період зростання курсу долара США по відношенню до національної валюти України не списав грошові кошти з її розрахункового рахунку в рахунок погашення кредиту як це передбачено умовами договорів, тобто не прийняв виконання зобов’язання, суд оцінює критично, оскільки відповідно до п. 2.3.3 списання грошових коштів з поточних рахунків позичальника згідно п. 2.2.5 в разі настання строків платежів кредиту, відсотків, винагород, комісій, штрафних санкцій в межах сум, що підлягають сплаті, це право банку, а не його обов’язок. Жодних дієвих заходів щодо повернення банку кредитних коштів та відсотків ОСОБА_1 не вживала.

Посилання ОСОБА_1 на порушення банком вимог ст. ст. 1068, 1071 ЦК України суд вважає необґрунтованими, оскільки вони регулюють правовідносини за договором банківського рахунку, який не пов’язаний із кредитними договорами.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 стосовно заборони банку нараховувати будь-які штрафні санкції за період із 21 листопада 2008 року по день розгляду справи по суті та заборони нараховувати відсотки за листопад 2008 року – січень 2009 року включно, то вони задоволенню не підлягають, так як відповідачка не довела суду, що порушення зобов’язання сталося з вини банку.

Посилання ОСОБА_1 та її представника на невідповідність кредитних договорів ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо справедливості умов договору через застосування для визначення боргу, відсотків за користування кредитом грошового еквівалента гривні до долара США, а відтак покладання, на її думку, усіх ризиків знецінення національної валюти на позичальника, суд вважає необґрунтованими, оскільки діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти – гривні. При укладенні спірних договорів ОСОБА_1 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили її прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів – сумою, яка стягується. Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України, згідно якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, стягненню з відповідачів на користь позивача в дольовому порядку підлягають 1 851 грн. 57 коп. державного мита, сплаченого при зверненні з позовами до суду про стягнення заборгованості за кредитними договорами №989-мк від 13 лютого 2006 року та №1212-мк від 28 листопада 2006 року, а також 500 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 2 351 грн. 57 коп. Крім цього, стягненню із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 194 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого при зверненні із позовом до суду про стягнення боргу по кредитному договору №228428-CRED від 21 травня 2008 року, а також 30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 224 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 192, 203, 215, 526, 530, 533, 536, 546, 549, 551, 554, 589, 627, 638, 1046, 1055, 1068, 1071 ЦК України, ст. ст. 2, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. ст. 12, 33, 39 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 4, 10, 60, 88, 209, 213, 215, ЦПК України (1618-15) суд,

Позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 6 840,03 дол. США по кредитним договорам №989-мк від 13 лютого 2006 року та №228428-CRED від 21 травня 2008 року, що в гривневому еквіваленті дорівнює 54 148 грн., виходячи із офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України станом на 11 листопада 2010 року.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1212-мк від 28 листопада 2006 року в сумі 44 080, 19 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 348 586 грн. 14 коп., виходячи із офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України станом на 11 листопада 2010 року, звернути стягнення на належну ОСОБА_1 нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Білопільський район, смт. Жовтневе, бульвар Леніна, 1-а, загальною площею 192,20 кв. м., згідно іпотечного договору від 30 листопада 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори, шляхом продажу ПАТ КБ "ПриватБанк" предмету іпотеки з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності.