Не погоджуючись із зазначеним позовом, відповідачка ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, відповідно до якого просить визнати незаконним та скасувати розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 3964 від 11.11.2004 року, визнати незаконним Свідоцтво про право власності на нежилу будівлю Серії САА №НОМЕР_1 від 25.11.2004 року. В подальшому у судовому засіданні представник відповідачці ОСОБА_3 за зустрічним позовом уточнив позовні вимоги та просить визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 29.08.2001 р., перевести права покупця на ? частину квартири з ОСОБА_1 на ОСОБА_2, визнати неправомірним та скасувати розпорядження Приморської районної адміністрації №1548 від 11.08.2003 року, визнати незаконним Свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю від 27.08.2003 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_1 на право власності в цілому на нежитлову будівлю, визнати неправомірним розрахунок ідеальних часток в адміністративній будівлі, визнати неправомірним та скасувати Розпорядження Приморської районної адміністрації № 2087 від 17.10.2007 р., визнати право власності на ? нежитлової будівлі за ОСОБА_2 та виділити її у натурі ? частки, що належить ОСОБА_2 у вищевказаній будівлі.

В судовому засіданні представник позивачки за зустрічним позовом повністю підтримала заявлені вимоги та просить зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник КП "ОМБТІ та РОН" проти позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 заперечувала відповідно до пояснень наданих в судовому засіданні.

Представник Приморської районної адміністрації Одеської міської ради у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлявся.

Представник Виконавчого комітету Одеської міської ради у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлявся.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 проти задоволення первісного позову заперечувала та просила задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2.

Вислухавши сторони, третіх осіб, свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України (435-15) , його положення також застосовуються до цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності щодо прав і обов’язків, що виникли до набрання ним чинності. Правила Цивільного Кодексу України (435-15) про позовну даність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України (435-15) ).

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 5 статті 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає повноважним причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки частиною 1 ст. 73 ЦПК України передбачено, що суд поновлює строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони у разі його пропущення за поважних причин, а згідно зі ст. 267 ЦК України порушене право підлягає захисту якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, приймаючи до уваги, що строк для звернення до суду пропущений ОСОБА_1 за поважних причин, суд вважає за необхідне поновити пропущений ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Судом встановлено, що загальна позовна давність відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлена тривалістю у три роки, у зв’язку з чим строк позовної давності для звернення до суду із вимогами про визнання недійсною угоди від 02.07.2003 року сплив 02.07.2006 року.

Отже на момент звернення ОСОБА_1 до суду із вказаними позовними вимогами, а саме на 15.08.2008 р., строк позовної давності сплив.

Також судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1 протягом тривалого часу намагався у судовому порядку захистити свої порушені права та інтереси.

Так, 16.10.2003 року ухвалою Апеляційного суду м. Одеси по справі № 22-а-4407/2003 р. скасовано рішення Приморського суду м. Одеси від 30.05.2003 року по справі № 2-1342/2003р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на квартири АДРЕСА_5, яким право власності на квартири АДРЕСА_5 визнано за ОСОБА_1, а справа була направлена на новий розгляд.

26.05.2004 року Приморським районним судом м. Одеси винесено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08.09.2004 р. по справі № 22а-3974/2004 р., ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01.02.2005 р. по справі № 6-9238кс03, а також ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 08.04.2005 р. по справі № 6-1130кс05.

Крім того, у 2005 році ОСОБА_2 і ОСОБА_3, звернулися до Приморського районного суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нежилу будівлю за адресою АДРЕСА_4 визнання права власності на частину нежилої будівлі і виділення частки в натурі.

В рамках цієї справи ОСОБА_1, звернувся із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на частину нежилої будівлі.

Відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2005 р. та рішення від 26.06.2007 р. колегії суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області, у позові ОСОБА_3 і ОСОБА_2 до ОСОБА_1 – відмовлено, визнано недійсним свідоцтво про право власності на ? частину нежилої будівлі АДРЕСА_4, видане ОСОБА_2 на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації від 15.10.2003 р. за № 2516, а також відмовлено у задоволенні моїх позовних вимог до ОСОБА_2 про припинення спільної часткової власності на нежилу будівлю АДРЕСА_4, визнання права власності за ним на 34/1000 частин вказаної будівлі, стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації.

Таким чином, судом встановлено, що строк для звернення до суду пропущений ОСОБА_1 за поважних причин, оскільки протягом останніх років він намагався захистити свої порушені права та свободи у судовому порядку.

Відповідно до статті 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Частиною 1 ст. 73 ЦПК України передбачено, що суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення за поважних причин.

Судом встановлено, що 15 листопада 2001 р. громадянка Сполучених Штатів Америки ОСОБА_3 видала на ім’я ОСОБА_1 доручення і уповноважила його купити за ціну та на умовах за його розсудом, та оформити на її ім’я квартиру в місті Одесі.

На виконання вказаного доручення ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 грошові кошти у загальній сумі 80 000 доларів США шляхом перерахування по системі міжбанківських переводів і міжнародним платіжним системам.

На підставі вказаного доручення ОСОБА_1 купив на ім’я ОСОБА_3 дві квартири АДРЕСА_5, за рахунок грошових коштів, які ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3, а також шляхом вкладення особистих грошових коштів.

Однак в подальшому, у судовому порядку рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2003 року по справі № 2-1342/2003р. право власності на вказані квартири були визнані за ОСОБА_1 на підставі того, що він купив вказані квартири за власні кошти, у зв’язку з чим на нього переведено права покупця. рішення набрало законної сили 01.07.2003 року.

Отже, на момент укладення Угоди від 02.07.2003 р. ОСОБА_1 був визнаний власником квартир АДРЕСА_5

З метою врегулювання питання щодо грошових коштів, які ОСОБА_3 раніше передала ОСОБА_1, та з метою надання цим правовідносинам офіційного характеру, 02.07.2003 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 була підписана мнима письмова угода, відповідно до якої сторони начебто досягли згоди по будівництву об’єкта нерухомості за адресою АДРЕСА_4 Угодою передбачено, що ОСОБА_3 здійснює фінансування будівництва за рахунок вкладення власних коштів в сумі 265 605 доларів США, а ОСОБА_1, вносить власні кошти, яких не вистачає для кінцевого будівництва об’єкту. А також бере на себе обов’язки з підготовки проектно-кошторисної документації, отримання відповідних дозволів на будівництво об’єкту на своє ім’я та на ім’я ОСОБА_2 і в наступному здійснює безпосереднє будівництво об’єкту, узгоджуючи свої дії зі ОСОБА_3 і інформуючи про хід будівництва ОСОБА_2 Введення в експлуатацію і отримання права власності на вказаний об’єкт нерухомості здійснюється і оформлюється в рівних долях на ОСОБА_1 і ОСОБА_2 при особистій участі кожного. Угодою передбачено, що у разі суперечностей по спільному будуванню об’єкта за адресою: АДРЕСА_4, та подальшому співробітництву, ОСОБА_1 повертає ОСОБА_3 усі матеріальні кошти в сумі 265605 доларів США, право власності ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на об’єкт нерухомості припиняється, і право власності залишається за ОСОБА_1

Проте на момент підписання вказаної угоди, а саме станом на 02.07.2003 рік, уся проектно-кошторисна документація на адміністративну будівлю за адресою АДРЕСА_4 була виготовлена у повному обсязі на замовлення ОСОБА_1, що підтверджується технічним паспортом на нежилу будівлю від 20.01. 2003 року, розпорядженням № 1130 від 11.07.2003 року "Про призначення державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – адміністративного будинку по АДРЕСА_4", дозволом на виконання будівельних робіт за №830/02 від 08.11.2002 року виданий ОСОБА_1, проектної документації, затвердженої та зареєстрованої розпорядженням ПРА ОМР від 14.10.2002 року за №1050/02, договором на право пайової участі в користування земельною ділянкою укладений 10.12.2001 року між ОМР та ОСОБА_1 Відповідно до листа № 37-2-3301 від 06.09.2001 р. виконавчого комітету Одеської міської ради, замовником будівництва виступив особисто ОСОБА_1 На його ім’я були видані усі необхідні дозволи та погодження на будівництво об’єкту. Усі будівельні роботи були виконані і завершені силами та за особистий рахунок ОСОБА_1 Розпорядженням № 1130 від 01.07.2003 року, розглянувши звернення ОСОБА_1, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради призначила державну технічну комісію по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, що свідчить про завершення основних будівельних робіт по будівництву адміністративної будівлі за адресою АДРЕСА_4

Таким чином, при підписанні угоди від 02.07.2003 року, сторони фактично не мали на меті сумісну діяльність по будівництву будинку АДРЕСА_4 не мали наміру на створення відповідних юридичних наслідків та на досягнення спільної господарської мети по задоволенню своїх особистих побутових потреб, що не відповідає вимогам статті 430 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), якою передбачено, що громадяни можуть укладати договір про сумісну діяльність лише для задоволення своїх особистих побутових потреб.

Крім того, сторони ніяких дій по здійсненню мнимої угоди від 02.07.2003 року не вчиняли, на момент укладення угоди кошти, про які зазначається у тексті угоди у розмірі 265 605 доларів США та які ОСОБА_3 повинна була передати ОСОБА_1, вже були частково передані нею у сумі 80 000 доларів США, для придбання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 та на її користь зовсім іншого об’єкта нерухомості, а саме частини квартири АДРЕСА_2. Інших документів, які б свідчили про передачу ОСОБА_3 грошових коштів ОСОБА_1, а саме коштів на виконання угоди від 02.07.2003 р. та на будівництво адміністративної будівлі за адресою АДРЕСА_4, суду надано не було.

Даний факт підтверджується рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2005 року по справі № 2-4132/2005р., яке Апеляційний суд Одеської області залишив без змін, та яке частково скасував Апеляційний суд Харківської області як касаційна інстанція. У рішенні від 30.12.2005 р. зазначено, що ОСОБА_3 не довела суду жодної обставини, яка свідчила б про те, що вона внесла в реконструкцію спірної будівлі 265 605 доларів США. Яких-небудь достовірних доказів того факту, що вона, ОСОБА_3, фінансувала будівництво будівлі АДРЕСА_4 позивачка (тобто ОСОБА_3) суду не надала. Представлені нею копії переказів, сума яких значно менша, ніж вказана нею сума 265 605 доларів США, знаходяться в іншій цивільній справі за її позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним права власності на квартири по АДРЕСА_5. Твердження ОСОБА_3 про те, що одержані від неї гроші ОСОБА_1 витратив на будівництво спірного нежилого приміщення необґрунтовані і нічим не підтверджені.

Суд не може прийняти до уваги розписку від імені ОСОБА_1, відповідно до якої ОСОБА_1 гарантує оплату компенсації за долю у знесеній будівлі у розмірі не менше 225 000 доларів США, після здачі будівлі в експлуатацію і реалізації приміщень, з яких складається будівля, оскільки відповідно до висновку № 9477/02 по почеркознавчому дослідженню підпису від імені ОСОБА_1, складеному 19.07.20055 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_1 виконана не самим ОСОБА_1, а іншою особою із старанним удаванням підпису ОСОБА_1 після попереднього тренування.

Яких-небудь достовірних доказів того факту, що відповідачка ОСОБА_3 фінансувала будівництво будівлі по АДРЕСА_4, відповідачка суду не надала.

Представлені відповідачкою ОСОБА_3 ксерокопії доказі надані нею як стороною у справі з приводу здійснення фінансування будівництва за рахунок вкладення власних коштів копії суд не приймає, оскільки вказані ксерокопії копії викликає сумнів з приводу їх достовірності та вони суперечать більший частині доказів, зібраних у справи. Отже, з матеріалів справі вбачається всі копії документів надані ОСОБА_3 на відправку грошей, факси банків та інше – в якості доказів, свідчать лише про таке, що дані копії містять інформацію про те, що різні суми грошей надходили до різних рахунків у різні банки, у різний час, не більш того. Про те, що ОСОБА_1 коли-небудь отримував саме ці суми грошей, саме в цих банках, з цих рахунків – суду доказів надано не було. Факс з банку Сполучених штатів Америки не є доказом отримання грошей ОСОБА_1, даний факт підтверджується Висновком за №7775/02 експертного дослідження рукописного запису від 2 серпня 2010 року, який проводив Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз у своєму висновку вони наполягають, що рукописний запис "для ОСОБА_3! От ОСОБА_1!" зображення котрого є у наданої для дослідження електрографічної копії факсокопії документу, записи котрого, починаються, та, відповідно, закінчуються словами "23:18 UKRMEN 380487294839 P.O. …" - "… PAYMENT: PMNT FOR PJR", виконані не ОСОБА_6, а іншою особою (аркуш справи 164-169, т.4).

Стосовно листів по відношенню латвійських компаній: надано 2 листи: 1) лист від Ліквідуємого акціонерного товариства "Orges Komersbanka" від ліквідатора Андріса Рукманіса (аркуш справи 19, т.4); 2) лист з "Multibanka" (аркуш справи 20, т.4). Це свідчить про те, що раніше було зроблено замовлення на якусь продукцію чи якусь послугу та 14 грудня 2001 року були відправлені гроші за це замовлення (аркуш справи 19-20, т.4). Очевидно, це оплата за якісь ліквідаційні послуги. Також ОСОБА_3 надала до суду копію перекладу допиту ОСОБА_8 агентом ФБР (аркуш справи 43-45,т.4), при дослідження вказаної копії, знову виникає ряд питань, які відносяться до документу: де знаходиться оригінал допиту та чи був він наданий до суду? приписка дрібним шрифтом (аркуш справи 45,т.4) проголошує: "Даний документ не містить ні рекомендацій, ні висновку ФБР. Він є власністю ФБР та на час надається Вашому агентству; Інформація про нього, а також про його зміст не повинна поширюватися за межі вашого агентства". Питання: Що представляє собою агентство, якому "на час" була надана ця інформація? І що саме означає уточнення "на час"? Яким чином цій документ потрапив до ОСОБА_3 і сьогодні фігурує в суді на території Україні, якщо вказано, що він не має право поширюватися за межі агентства, не говорячи вже про межі США? ОСОБА_8 стверджує, що він "відсилав гроші в Україну" (аркуш справи 44, т.4) – у такому випадку, як і кому? Сторінка 2 допиту проголошує, що ОСОБА_8 передавав гроші, а саме особисто вивозив їх. Якщо так, то він повинен був декларувати ці гроші на кордоні, при виїзді з США. Аналізуючи розписку на суму 29500$ засвідчену нотаріусом 25 червня 2003 року, не вказана конкретна дата, коли саме ОСОБА_3 зробила свій підпис та число під цією розпискою. Далі в розписці на ім’я громадянина США ОСОБА_9 на суму $ 120000 не мстіться дата, невідомо коли розписка була складена (аркуш справи 49-51,т.4). Нотаріус завірила розписку 6 листопада 2001 року. У протоколі допиту потерпілого від 17 жовтня 2003 року, ОСОБА_3 свідчить: "Факт наявності в мене грошей, котрі я передавала ОСОБА_1 на придбання об’єктів нерухомості в м. Одесі підтверджується розписками про їх одержання у борг. "Ця розписка, яка була дана мною громадянину США ОСОБА_9 01 квітня 2002 року в котрій відображено та підтверджується те, що я здобула у нього 120.000 тис. доларів США. Гроші я брала на 1 рік та в випадку їх неповернення до 01 квітня 2003 року повинна була виплачувати штрафні санкції…"(аркуш справи 52-53, т.4). Якщо ОСОБА_3 брала гроші 01 квітня 2002 року (строком на 1 рік), тоді як нотаріус міг завірити цю розписку 5 листопада 2001 року?! (аркуш справи 50-51, 68-71, т.4). ОСОБА_3 надала в якості доказу отримання грошей ОСОБА_1 копію факсу, отриманий від деякої ОСОБА_10 з банку "Wells Fargo" (аркуш справи 55-57,т.4) та переклад даного факсу на російську мову аркуш справи 9-15, т.4). При дослідження вказаної копії факсу у суду викликає сумнів з приводу того, що невідома хто така ОСОБА_11 і представником якої організації вона є, у факсі дана інформація відсутня, цій факс був відправленій 15 серпня 2003 року (про це свідчить штамп банку "Wells Fargo", який знаходиться у правому нижньому кутку документу), цікавить той факт, номер телефону, з якого був направленій факс, відсутній. Крім того суд звертає увагу на те, що дата відправленого факсу, яка наявна у нижньому кутку, на 4 дні радніша той дати, яку проставила ОСОБА_10. Даний факс порівняємо з факсом на аркуші справи, т. 4: ОСОБА_10 з банку "Wells Fargo" відправляє факс 15 серпня 2003 року, той ж ОСОБА_11, де річ йде про перевід в 30000 доларів США. Інформація про ОСОБА_11 також відсутня. Цій документ був відправленій 19 серпня 2003 року (про це свідчить штамп банку "Wells Fargo", який знаходиться у правому нижньому кутку документу). Тут номер телефону вже присутній, але зовсім відмінний від того, котрій вказує ОСОБА_10. Крім того дата відправленого факсу, яка відображена у нижньому кутку, на 4 дні пізніше той дати, яку проставила ОСОБА_10. Судом також встановлено п’ять різноманітних видів передачі 15000 доларів США ОСОБА_3 для ОСОБА_1 Копія грошового переводу на 15000 доларів США від 21 травня 2001 року оголошує, що 15 травня 2001 року Штепсель знаходилась у Лос Анжелесі та переводила гроші ОСОБА_8 для ОСОБА_2 (аркуш справи 72-96, т.4). В "Запереченні на позовну заяву про визнання недійсної угоди від 2 липня 2003 року" ОСОБА_3 (на стор.2 угоди) пояснює, що 15 травня 2001 року передала до міста Москви 15000 доларів США для ОСОБА_1 через свого представника – ОСОБА_13, а той (ОСОБА_13), передав їх ОСОБА_2. У протоколі допиту потерпілого від 17 жовтня 2003 року ОСОБА_3 заявляє, що ці 15000 доларів США 15 травня 2001 року вона передала ОСОБА_1 через свого представника в місті Москві – ОСОБА_13, таким чином приїхав до Одеси та передав гроші ОСОБА_1. У протоколі допиту свідка від 13 листопада 2003 року, свідок ОСОБА_14 пояснює, що у травні 2001 року ОСОБА_3 знаходилась у м. Москві та дала йому 15000 доларів США та попросила передати цю суму ОСОБА_1. ОСОБА_15 звернувся до свого знайомого ОСОБА_16, котрий нібито повинен йому гроші і, що цікаво, нічого крім імені, ОСОБА_15 не знає про цю людину! ОСОБА_16, у свою чергу, звернувся до "людини" в м. Одесі та цій "чоловік" передає вказану суму грошей ОСОБА_1. На очній ставці між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 12 грудня 2003 року при слідчому Дмитренко І.А., Штейсел стверджувала, що першу суму грошей у 15000 доларів США вона передала ОСОБА_1 після 15 травня 2001 року через його представника – ОСОБА_14, що ОСОБА_14 просив свого знайомого в м. Одесі передати гроші ОСОБА_1, а ОСОБА_3 передала ці гроша ОСОБА_8 в Москві.

Оригінали документів, як це передбачено ч.2 ст. 64 ЦПК України, відповідачка ОСОБА_3 суду не надала. У зв’язку з тим, твердження ОСОБА_3 про те, що одержані від неї гроші ОСОБА_1 витратив на будівництво спірного нежилого приміщення необґрунтовані і нічим не підтверджені.

Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила та підтвердила факт того, що позивач ОСОБА_1 не міг особисто виїжджати до Латвії і одержувати гроші в Латвійському банку.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_3 не надано суду достовірних доказів того факту, що вона, ОСОБА_3, фінансувала будівництво будівлі по АДРЕСА_4

Отже, ці факти ще раз підтверджують, що угода від 02.07.2003 року була підписана Сторонами лише для виду, про людське око і без наміру створити юридичні наслідки, які породжуються такими видами угод, а також сторони угоди не приймали жодних дій по здійсненню угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 р.), недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

Згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) , мнима угода, тобто угода, укладена про людське око, без наміру створити юридичні наслідки, є в силу ч. 1 ст. 58 ЦК недійсною, незалежно від мети її укладення. Оскільки сторони ніяких дій по здійсненню мнимої угоди не вчиняли, суд у таких випадках постановляє рішення тільки про визнання угоди недійсною без застосування будь-яких наслідків.

Таким чином, угода від 02.07.2003 року є мнимою, такою, що укладена про людське око без наміру створити юридичні наслідки, які породжуються угодами такого виду, у зв’язку з чим підлягає визнанню недійсною.

Судом також встановлено, що єдиним власником квартири АДРЕСА_4 був ОСОБА_1, на підставі Договору № 1170 купівлі-продажу нерухомого майна від 29 серпня 2001 року, зареєстрованого на Одеській універсальній товарній біржі "ЦЕНТР", а квартира АДРЕСА_4, належала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, відповідно до Договору купівлі-продажу від 04 серпня 2001, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М., реєстр. № 5650. 23.09.2001 року. На підставі замовлення № 611, Одеською філією Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту був складений технічний висновок про стан конструкцій фасадної будівлі жилого будинку АДРЕСА_4 відповідно до висновків якого несучі конструкції флігеля, у якому розташовані квартири № 12 та № 13, знаходилися у незадовільному стані, окремі ділянки стін у ветхому стані, свої торцеві стіни були відсутні, у зв’язку з чим було рекомендовано виконати знесення будівлі. 01 листопада 2001 року у зв’язку із незадовільним станом будівлі АДРЕСА_4 відповідачка ОСОБА_2 надала письмову згоду на знесення належної їй частини квартири №13. Відповідно до довідки МЕП-52 Приморського району м. Одеси від 05.08.2002 року за №29 флігель в якому знаходились квартири №№ 12, 13 був відселений та знесений. Знесення несучих конструкції флігеля у якому розташовані були квартири АДРЕСА_4 підтверджені дозволом ДАБК на виконання будівельних робіт за №690/03 про демонтаж аварійних конструкції приміщень по спірному адресу. Надалі 24.09.2001 року Управлінням архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради наданий висновок № 946/01 про погодження проекту реконструкції вказаної жилої будівлі, який розроблений архітектором ОСОБА_19 за замовленням позивача ОСОБА_1. Вказаний проект реконструкції ОСОБА_1, погодив і затвердив в усіх необхідних органах державного нагляду, а також з власниками суміжних приміщень, чиї інтереси могли бути зачеплені при реалізації проекту. Так, 10.12.2001 року ОСОБА_1, була надана у тимчасове довгострокове користування строком на 10 років для експлуатації та обслуговування спірного об’єкту 89/1000 частки земельної ділянки площею 121,95 кв.м. по АДРЕСА_4 що підтверджується Договором на право пайової участі в користуванні земельною ділянкою від 10.12.2001 р., укладеним між Одеською міською радою та позивачем. У лютому 2002 року на підставі дозволу № 57/02 від 31 січня 2002 року на замовлення ОСОБА_1 були виконані земельні роботи по улаштуванню котловану на місці колишніх квартир № 12 та № 13, що підтверджується Актом освідчення скритих земляних робіт по улаштуванню котловану від 23.02.2002 року. В подальшому на його місці відповідно до замовлення ОСОБА_1, була збудована спірна адміністративна будівля.

28 липня 2003 року державною технічною комісією по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, призначеною розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 1130 від 01.07.2003 року, був складений акт, відповідно до якого 28 липня 2003 року державній технічній комісії пред’явлений закінчений будівництвом адміністративний будинок за адресою АДРЕСА_4 замовником якого є позивач ОСОБА_1, будинок збудований згідно з дозволами на виконання будівельно-монтажних робіт № 132/02 від 28.02.2002 р., № 57/02 від 31.01.2002 р., № 830/02 від 08.11.2002 р., які видані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси; оглядом об’єкта встановлено, що будівельно-монтажні роботи виконані згідно з проектом та виданими технічними умовами; об’єкт має такі показники: площа – 640,7 кв.м. Крім того, у акті зазначено, що державною технічною комісією прийнято рішення про прийняття в експлуатацію адміністративного будинку по АДРЕСА_4 а також що цей акт є підставою для оформлення права власності на збудований об’єкт та включення його до державної статистичної звітності. Замовником на реконструкцію вказаної будівлі став ОСОБА_1 одноособово, новозбудована адміністративна будівля побудована на замовлення та за кошти ОСОБА_1

Як вбачається із матеріалів справи 11 серпня 2003 року, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради винесено розпорядження № 1548 "Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – адміністративного будинку по АДРЕСА_4", яким затверджено акт державної технічної комісії від 28.07.2003 року і прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об’єкт – адміністративний корпус по АДРЕСА_4 загальною площею 640,7 кв.м., а також зобов’язано ОСОБА_1, оформити право установчі документи на об’єкт, а КП "ОМБТІ та РОН" - внести відповідні зміни в технічну документацію. На підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 1548 від 11 серпня 2003 року, виконавчим комітетом Одеської міської ради 27 серпня 2003 року видано Свідоцтво про право власності на нежилу будівлю в цілому, розташовану за адресою м. Одеса, АДРЕСА_4 яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1, та складається з нежилої будівлі, загальною площею 640,7 кв. м.

Пізніше у розпорядження № 1548 від 11 серпня 2003 року "Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – адміністративного будинку по АДРЕСА_4" було внесено зміні відповідно до розпорядження Приморської районної адміністрацією Одеської міської ради за № 2516 від 15.10.2003 року а саме визнано співвласниками адміністративного будинку по АДРЕСА_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також зобов’язано було ОМБТІ та РОН визначити ідеальну частку громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на адміністративну будівлю за адресою: АДРЕСА_4 згідно договору купівлі-продажу № 1170 від 29.08.2001 р. і договору купівлі-продажу від 04.08.2001 р. ВАР № 033474. При цьому, підставою для прийняття розпорядження № 2516 від 15.10.2003 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради зазначила звернення ОСОБА_2 про спільне володіння реконструйованими приміщеннями та спільну зі ОСОБА_1, діяльність по будівництву адміністративного будинку.

Відповідно до положень з п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання щодо скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень вирішується виключно на пленарних засіданнях … міської ради. Також відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", тільки виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб. Вищеназвані положення статей 26 та 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" знайшли своє відображення і в тимчасовому положенні про районну адміністрацію Одеської міської ради (Додаток № 2 до рішення Одеської міської ради від 26.03.2003 року № 1040-XXIY), на підставі якого діяла Приморська районна адміністрація Одеської міської ради. Таким чином відповідно до тимчасового Положення про районну адміністрацію Одеської міської ради, до компетенції голови райадміністрації належить видання в межах своїх повноважень розпоряджень. Розпорядження голови райадміністрації можуть бути скасовані міським головою або виконкомом.

На підставі ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тому суд доходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача ОСОБА_1, що розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 2516 від 15.10.2003 року "Про внесення змін до розпорядження № 1548 від 11.08.2003 року "Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – адміністративного будинку по АДРЕСА_4" є незаконним, та таким, що порушує законні права та свободи позивача, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Пред’являючи вимогу про визнання розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 2516 від 15.10.2003 року недійсним позивач при цьому назначив, що відповідачка ОСОБА_2, не приймала участі у будівництві адміністративної будівлі АДРЕСА_4, також не надавала будь-якої допомоги ОСОБА_1 та не вносила ніяких матеріальних вкладень у будівництво вказаної адміністративної будівлі. Під час будівництва спірної адміністративної будівлі ОСОБА_2 не укладала зі ОСОБА_1 ніяких угод про сумісну діяльність, які б дійсно мали на меті сумісну діяльність для досягнення спільної мети – будівництва адміністративного будинку по АДРЕСА_4. Угода, укладена 02.07.2003 р., мала фіктивний характер, була мнимою та на момент її підписання на замовлення особисто позивача ОСОБА_1, вже була виготовлена уся проектно-кошторисна документація на адміністративну будівлю, були видані на ім’я позивача усі необхідні дозволи на будівництво об’єкту, усі будівельні роботи були виконані і завершені силами позивача та за його особистий рахунок.

Аналізуючи матеріали справи та надані докази, судом встановлено, що 01 листопада 2001 року ОСОБА_2 написала на ім’я Одеської міської ради заяву, в якій вона надала згоду на знесення належної їй частини житлового приміщення за адресою АДРЕСА_4. Крім того, в матеріалах справи є розписка ОСОБА_2 від 20.06.2002 р., в якій вона підтверджує, що вона не має відношення до приміщення по АДРЕСА_4 та усіма питаннями займається позивач ОСОБА_1.

З матеріалів справи також вбачається, що станом на 5 листопада 2004 року на момент здійснення КП "ОМБТІ та РОН" розрахунку ідеальних частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_4 Одеської філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту станом на 23.01.2001 року був виготовлений висновок про стан конструкцій фасадної будівлі жилого будинку АДРЕСА_4 та відповідно до письмової згоди ОСОБА_20 від 01.11.2001 року, довідки МЕП-52 Приморського району м. Одеси від 05.08.2002 року за №29 та дозволу ДАСК на виконання будівельних робіт за №690/03 про демонтаж аварійних конструкції приміщень, флігель у якому були розташовані квартири АДРЕСА_4 у 2003 році був знесений. Ця обставина також вбачається і з листа КП "ОМБТІ та РОН" від 1 червня 2010 року за №170375.63, що станом на 01.06.2010 року спірні квартири у жилому фонді не зареєстровані. Крім того суд доходить до висновку про те, що розрахунок ідеальних частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_4 відповідно до довідки № 10084 від 05.11.2004 року КП "ОМБТІ та РОН", проводився в порушення вимог Інструкції "Об определении идеальних долей в общей собственности на домовладении по собственникам и о разделе домовладения" затвердженої державною плановою комісією Ради міністрів Української РСР від 10 квітня 1958 року за № 60-5/349.

Позивачем ОСОБА_1 також заявлено вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 3964 від 11.11.2004 року "Про затвердження розрахунку ідеальних часток нежитлової адміністративної будівлі, розташованої по АДРЕСА_4", мотивуючи свою вимогу тим, що його було примусово позбавлено законного права на володіння, користування та розпорядження належної йому на праві приватної власності нежилої будівлі АДРЕСА_4

З матеріалів справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 не приймала участі у будівництві вказаної адміністративної будівлі АДРЕСА_4, не надавала будь-якої допомоги ОСОБА_1 та не вносила ніяких матеріальних вкладів у будівництво вказаної адміністративної будівлі. Під час будівництва спірної адміністративної будівлі ОСОБА_2 не укладала зі позивачем ОСОБА_1 ніяких угод про сумісну діяльність для досягнення спільної мети – будівництва адміністративного будинку по вул. М. Арнаутська, 71. Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 1130 від 01.07.2003 року була призначена державна технічна комісія по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, та позивачем ОСОБА_1 27.08.2003 року отримано Свідоцтво про право власності на нежилу будівлю, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради, відповідно до якого нежила будівля в цілому, загальною площею 640,7 кв. м, яка розташована за адресою м. Одеса, АДРЕСА_4 належить ОСОБА_1, на праві приватної власності. Вказане Свідоцтво від 27.08.2003 р. було видано на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 1548 від 11.08.2003 р., ніким не скасовано та є дійсним на теперішній час.

Крім того, статтями 16 ч. 2 п. 10, ст. 21, ст. 393 ЦК України передбачено визнання незаконним правового акта індивідуальної дії, який не відповідає законові і порушує права власника.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.

Відповідно до статті 59 п. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування", в судовому порядку визнаються незаконними акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про визнання незаконним розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.11.2004 року № 3964 "Про затвердження розрахунку ідеальних часток нежитлової адміністративної будівлі, розташованої по АДРЕСА_4".

В подальшому на підставі розпорядження № 3964 від 11.11.2004 р., виконавчим комітетом Одеської міської ради позивачу ОСОБА_1 було видане Свідоцтво про право власності на нежилу будівлю серії САА № НОМЕР_1 від 25.11.2004 р., яким посвідчено, що 966/1000 частин нежилої будівлі загальною площею 640,7 кв.м., розташованої за адресою м. Одеса, АДРЕСА_4 належить йому на праві спільної часткової власності. Як підтвердив позивач ОСОБА_1 в судому засіданні Свідоцтво про право власності на нежилу будівлю серії САА № НОМЕР_1 від 25.11.2004 р., видане відповідно до розпорядження № 3964 від 11.11.2004 р. Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, в той час, коли він відповідно до Свідоцтва про право власності на нежилу будівлю від 27.08.2003 р був визнаний єдиним власником спірної нежилої будівлі в цілому, яке ніким не скасоване та є дійсним на теперішній час.

Відповідно до частини 2 ст. 393 ЦК України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 набув право власності на нежилу будівлю в цілому на підставі розпорядження № 1548 від 11 серпня 2003 року "Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – адміністративного будинку по АДРЕСА_4", яким затверджено акт державної технічної комісії від 28.07.2003 року і прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об’єкт – адміністративний корпус по АДРЕСА_4 та на підставі вказаного розпорядження позивачу 27.08.20013 року було видано Свідоцтво про право власності на нежилу будівлю в цілому. Зі змісту наявної у матеріалах копії Свідоцтва про право власності від 27.03.2010, вбачається, що станом на 04 вересня 2003 року спірна будівля зареєстрована у КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості". В матеріалах справи відсутні докази того, що таке свідоцтво визнавалося недійсним або в інший спосіб було скасовано. Отже, у зв’язку з тим, що станом на 11 серпня 2003 року Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради винесено розпорядження за № 1548 "Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – адміністративного будинку по АДРЕСА_4", яким затверджений акт державної технічної комісії від 28.07.2003 року і прийнятий в експлуатацію закінчений будівництвом об’єкт – адміністративний корпус по АДРЕСА_4 та на підставі вказаного розпорядження, виконавчим комітетом Одеської міської ради 27 серпня 2003 року видано на ім’я ОСОБА_1 Свідоцтво про право власності на нежилу будівлю в цілому, суд приходить до висновку про недійсність Свідоцтва про право власності на нежилу будівлю серії САА № НОМЕР_1 від 25.11.2004 р., видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім’я ОСОБА_1 про право спільної часткової власності на 966/1000 частин нежилої будівлі загальною площею 640,7 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_4

Що стосується вимог ОСОБА_1 про визнання право власності на нежилу будівлю, загальною площею 640, 7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4, то суд вважає цей факт доведеним. Згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст.ст. 4, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов’язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право власності на нерухоме майно. Однією з підстав для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно є наявність акту прийому нерухомого майна до експлуатації.

Так, у п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін’юсту України від 7 лютого 2002 р. № 7/5 (z0157-02) (з наступними змінами і доповненнями) однією з підстав для оформлення права власності на нерухоме майно місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об’єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Дозвіл на виконання будівельних робіт видано Управлінням держаного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси. Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта складено 28.07.2003 року.

Відповідно до п. 29. Постанови КМ України "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів" датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об’єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію. Розпорядження Приморського районної адміністрації "Про затвердження Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту" №1548 видано 11.08.2003 року.

20.01.2003 року КП "ОМБТІ та РОН" виготовлений технічний паспорт на нежилу будівлю, яка знаходиться у Приморському районі м. Одеси, загальною площею 640, 7 кв.м., закріплений за ОСОБА_1

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Отже, у зв’язку з тим, що станом на 11 серпня 2003 року Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради винесено розпорядження № 1548 "Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – адміністративного будинку по АДРЕСА_4", яким затверджено акт державної технічної комісії від 28.07.2003 року і прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об’єкт – адміністративний корпус по АДРЕСА_4 та на підставі вказаного розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 1548 від 11 серпня 2003 року, виконавчим комітетом Одеської міської ради 27 серпня 2003 року видано на ім’я позивача ОСОБА_1 Свідоцтво про право власності на нежилу будівлю в цілому, розташовану за адресою м. Одеса, АДРЕСА_4 яка на праві приватної власності належить йому, та складається з нежилої будівлі, загальною площею 640,7 кв. м., тому суд доходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про визнання за ним право власності на нежилу будівлю, загальною площею 640, 7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4.

Разом з тим вимога ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" про зобов’язання зареєструвати право власності на адміністративну будівлю загальною площею 640, 7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_4 задоволенню не підлягає, оскільки така вимога про зобов’язання зареєструвати об’єкт нерухомості не є предметом розгляду відповідно до вимог ЦПК України (1618-15) і повинна розглядатись за нормами КАС України (2747-15) .

Вимоги позивачки за зустрічним позовом про визнання неправомірним та скасування Розпорядження Приморської районної адміністрації № 3964 від 11.11.2004 року "Про затвердження розрахунку ідеальних часток нежитлової адміністративної будівлі, розташованої по АДРЕСА_4" та визнання незаконним Свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю Серії САА №НОМЕР_1 від 25.11.2004 р., видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради, ОСОБА_1 на право спільної власності на 966/1000 частин нежитлової будівлі загальною площею 640,7 кв.м., що знаходиться за адресою : м. Одеса, АДРЕСА_4 частково є обґрунтованими а тому підлягають задоволенню. Як встановлено судом Приморська районна адміністрація Одеської міської ради розпорядженням № 3964 від 11.11.2004 року, всупереч вимогам діючого законодавства неправомірно та незаконно затвердила розрахунок ідеальних часток нежитлової будівлі, проведений КП "ОМБТІ та РОН", між ОСОБА_1, та ОСОБА_2, а саме в таких частках за ОСОБА_1 – 966/1000 частки нежитлової будівлі, за ОСОБА_2 – 34/1000 частки нежитлової будівлі, оскільки станом на 5 листопада 2004 року на момент здійснення розрахунок ідеальних частин нежитлової будівлі по АДРЕСА_4, відповідно висновку від 23.01.2001 року Одеської філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту про стан конструкцій фасадної будівлі жилого будинку АДРЕСА_4 письмової згоди ОСОБА_20 від 01.11.2001 року, довідки МЕП-52 Приморського району м. Одеси від 05.08.2002 року за №29 та дозволу ДАСК на виконання будівельних робіт за №690/03 про демонтаж аварійних конструкції приміщень, флігель у якому були розташовані квартири АДРЕСА_4 був знесений.

Разом з тим, вимога позивачки ОСОБА_2 за зустрічним позовом про визнання частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 29.08.2001 р., зареєстрований Одеською універсальною товарною біржею "ЦЕНТР" за №1170 та переведення прав покупця на ? частину квартири з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 75 ЦК України (в редакції 1963) року позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін по справі.

Відповідно до ч. 1 статті 80 ЦК України, закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову, є підставою для відмови в позові.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачка за зустрічним позовом втратила можливість оскаржувати вимоги про визнання частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 29.08.2001 р., зареєстрований Одеською універсальною товарною біржею "ЦЕНТР" за №1170 та переведення права покупця на ? частину квартири з ОСОБА_1 на ОСОБА_2, оскільки позивачка пропустила встановлений законом трирічний строк позовної давності, та не навила обґрунтування поважності причин пропуску даного строку.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування розпорядження Приморської районної адміністрації №1548 від 11.08.2003 року "Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об’єкта – адміністративного будинку по АДРЕСА_4", визнання незаконним Свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю від 27.08.2003 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_1 на право власності в цілому на нежитлову будівлю загальною площею 640,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_4, визнання неправомірним та скасування Розпорядження Приморської районної адміністрації № 2087 від 17.10.2007 р. "Про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 18.09.2006 року № 2284 " Про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.11.2004 року № 3964 "Про затвердження розрахунків ідеальних часток нежитлової адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4", визнання права власності на ? нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою : м.Одеса, АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 та виділення у натурі ? частки, що належить ОСОБА_2 у вищевказаній будівлі - суд вважає, що з урахуванням наведених вище досліджених судом доказів задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог про визнання неправомірним розрахунок ідеальних часток в адміністративній будівлі по АДРЕСА_4 від 05.11.2004 року за № 10081 виконаної КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості", то така вимога безпосередньо не породжує, не змінює і не припиняє права чи обов’язки особи, тому не може бути предметом оскарження у суді. Пред’являючи вказану вимогу позивачка при цьому не вказує конкретних підстав для визнання неправомірних розрахунок ідеальних часток в адміністративній будівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, однак достатніх належних доказів в підтвердження позовних вимог позивачкою ОСОБА_2 за зустрічним позовом та його представником суду не надано, а відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, до яких, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В числі передбачених способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214- 215, 218, 233 ЦПК України, -

Позов ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із з позовними вимогами про визнання недійсною угоди від 02.07.2003 р., укладеної між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 2516 від 15.10.2003 року "Про внесення змін до розпорядження № 1548 від 11.08.2003 року "Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – адміністративного будинку по АДРЕСА_4".

Визнати недійсною угоду від 02.07.2003 року, підписану між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стосовно будівництва об’єкта нерухомості за адресою АДРЕСА_4

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 3964 від 11.11.2004 року "Про затвердження розрахунку ідеальних часток нежитлової адміністративної будівлі, розташованої по АДРЕСА_4".

Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нежилу будівлю серії САА № НОМЕР_1 від 25.11.2004 р., видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім’я ОСОБА_1 про право спільної часткової власності на 966/1000 частин нежилої будівлі загальною площею 640,7 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_4

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежилу будівлю, загальною площею 640, 7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" про зобов’язання зареєструвати право власності на адміністративну будівлю загальною площею 640, 7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_4 за ОСОБА_1 – відмовити.

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати Розпорядження Приморської районної адміністрації № 3964 від 11.11.2004 року "Про затвердження розрахунку ідеальних часток нежитлової адміністративної будівлі, розташованої по АДРЕСА_4".

Визнати незаконним Свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю Серії САА №НОМЕР_1 від 25.11.2004 р., видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради, ОСОБА_1 на право спільної власності на 966/1000 частин нежитлової будівлі загальною площею 640,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_4.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 29.08.2001 р., зареєстрований Одеською універсальною товарною біржею "ЦЕНТР" за №1170 та перевести права покупця на ? частину квартири з ОСОБА_1 на ОСОБА_2, визнання неправомірним та скасування розпорядження Приморської районної адміністрації №1548 від 11.08.2003 року "Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об’єкта – адміністративного будинку по АДРЕСА_4", визнання незаконним Свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю від 27.08.2003 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_1 на право власності в цілому на нежитлову будівлю загальною площею 640,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_4, визнання неправомірним розрахунок ідеальних часток в адміністративній будівлі по АДРЕСА_4 від 05.11.2004 року № 10081 виконаної КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості", визнання неправомірним та скасування Розпорядження Приморської районної адміністрації № 2087 від 17.10.2007 р. "Про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 18.09.2006 року № 2284 " Про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.11.2004 року № 3964 "Про затвердження розрахунків ідеальних часток нежитлової адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4", визнання права власності на ? нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою : м.Одеса, АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 та виділення у натурі ? частки, що належить ОСОБА_2 у вищевказаній будівлі - відмовити.