Посилався на те, що 07 травня 2007 року між ним та ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", укладено генеральну угоду № 24.020/08-ГУ, згідно п.1.1 якої банк на положеннях та умовах цієї угоди зобов'язується надавати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття кредитної лінії, укладених у рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами.

Згідно п.п.2.1, 2.2, 2.3 Генеральної угоди банк надає клієнту кредитні кошти на умовах його забезпеченості, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання. Умови надання, терміни погашення та розміри кожного кредиту оформлюються кредитними договорами, які є невід'ємними частинами цього договору. Перед наданням кредитних коштів банк має право вимагати від клієнта укладання додаткових договорів застави/іпотеки чи поруки для забезпечення виконання зобов'язання за цим кредитним договором. Конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, цільове призначення кредиту визначаються сторонами окремо в кожному кредитному договорі, укладеному в рамках цієї угоди.

Пунктом 5.1 Генеральної угоди встановлено, що усі додатки, зміни та доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов'язковим посиланням на цей договір та є його невід'ємною частиною.

З часу укладення Генеральної угоди і по теперішній час зобов'язання, що випливають з цієї угоди, сторонами не виконувались. З часу укладення цієї угоди, яка носить загальний характер, змінилось чинне законодавство, а саме Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи" № 1533-VІ від 23 червня 2009 року (1533-17) , який набрав чинності 24 листопада 2009 року, у ч.6 Прикінцевих положень встановлено, що фінансові установи мають право надавати кредити, позики в іноземній валюті фізичним особам – резидентам і нерезидентам, які не займаються підприємницькою діяльністю, тільки для оплати послуг нерезидентам за лікування та навчання за кордоном. Фінансові установи надають кредити, позики шляхом безпосереднього спрямування коштів на рахунок лікувальної установи або закладу освіти за умови пред'явлення фізичною особою-позичальником відповідних підтверджуючих документів та з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють порядок здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб.

Згідно ч.1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Тому на підставі цього він як фізична особа – резидент, який не займається підприємницькою діяльністю, не може отримати кредит в іноземній валюті у фінансовій установі на цілі, відмінні від вказаних у ч.6 Прикінцевих положень до цього Закону (1533-17) , тому це є істотна зміна обставин, при яких укладалась Генеральна угода.

Відповідно до ст. 652 ч.2 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а за наявності встановлених ч.4 цієї статті підстав змінений за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони за наявності одночасно таких умов: має припускатися, що сторони при укладенні договору виходили з того, що такої зміни обставин не відбудеться, тобто не могли розумно передбачати можливість її настання; зміна обставин повинна бути зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися за характером договору і умовами обороту; виконання договору при наявності істотної зміни обставин порушило б співвідношення інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із звичаїв ділового обороту чи суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона, тобто сторона, яка звернулась до суду з вимогою про розірвання Генеральної угоди.

Вважає, що одночасно існує чотири вказані умови, зокрема: у момент укладення Генеральної угоди сторони виходили з того, що зміна обставин у вигляді обмеження кредитування фізичних осіб в іноземній валюті не наступить, і якби вони могли передбачити таку зміну обставин, то не стали б укладати угоду на таких умовах. Зміна обставин не може бути усунена ним при всій його турботливості і обачності, оскільки зміна обставин не залежать від його волі, а пов'язана з об'єктивними змінами законодавчо-обмежувального характеру. Подальше виконання Генеральної угоди в умовах зміни обставин приведе до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить його того, на що він розраховував при укладенні угоди, оскільки унеможливлюється укладення кредитного договору та отримання кредиту саме в іноземній валюті, за відсотками нижчими, ніж відсотки за користування кредитом в національній валюті. Із звичаїв ділового обороту чи суті договору не випливає, що ризик зміни обставин (законодавчого встановленого обмеження) несе він як зацікавлена сторона, що звертається до суду, з вимогою щодо розірвання угоди.

У зв'язку з істотною зміною обставин він 28 квітня 2010 року звернувся до відповідача з письмовою пропозицією щодо розірвання Генеральної угоди шляхом підписання відповідного договору, надавши йому два примірники цього договору вже підписаних з його сторони, однак дана пропозиція залишилась поза увагою.

Просить розірвати генеральну угоду № 24.020/08-ГУ від 07 травня 2008 року, укладену між ним та ВАТ ВТБ Банк, правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк".

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить розірвати генеральну угоду № 24.020/08-ГУ від 07 травня 2008 року, укладену між ним та ВАТ ВТБ Банк, правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", з підстав, вказаних в позовній заяві, повністю підтвердивши викладені в ній обставини.

Представник відповідача ПАТ "ВТБ Банк" в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи" (1533-17) передбачає обмеження у видачі кредитів саме в іноземній валюті, генеральна угода № 24.020/08-ГУ від 07 травня 2008 року та укладений в її рамках кредитний договір № 24.063-020/08-КЛ від 07 травня 2008 року, про існування якого позивач не зазначив, встановлює видачу кредиту позивачу в національній валюті України, а тому не зрозуміло, чому позивач застосовує норми даного Закону та посилається на ст. 652 ЦК України з метою розірвання генеральної угоди.

Крім того, 22 березня 2010 року позивачем на їх адресу направлено вимогу укласти в рамках генеральної угоди кредитний договір про надання йому кредитних коштів, на яку банком направлено відповідь про необхідність його звернення у банк з письмовою заявою, яка буде розглянута та при необхідності витребувано у нього додаткові документи та/або забезпечення, після чого ОСОБА_1 більше до банку для отримання кредиту не звертався і не цікавився умовами його отримання.

Також, в рамках генеральної угоди вже видано кредит на суму 5303000 грн. на підставі кредитного договору № 24.063-020/08-КЛ від 07 травня 2008 року. Про те, що даний кредитний договір укладений в рамках генеральної угоди, свідчить запис в журналі реєстрації договорів Чернівецької філії ВАТ ВТБ Банк та Положення про кредитування клієнтів малого бізнесу ВАТ ВТБ Банк, а саме: присвоєння порядкового номеру генеральної угоди вказаному кредитному договору – 020 в номерах генеральної угоди та кредитного договору, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що 07 травня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ВАТ ВТБ Банк, правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", було укладено генеральну угоду № 24.020/08-ГУ (копія угоди на а.с.8-9), згідно п.1.1 якої банк на положеннях та умовах цієї угоди зобов'язується надавати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, укладених у рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами. Згідно п.1.2 загальний розмір позичкової заборгованості клієнта за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 2000000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту, терміном до 04 травня 2018 року.

Перед наданням кредитних коштів банк має право вимагати від клієнта укладання додаткових договорів застави/іпотеки чи поруки для забезпечення виконання зобов'язання за цим кредитним договором.

Конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, цільове призначення кредиту визначаються сторонами окремо в кожному кредитному договорі, укладеному в рамках цієї угоди.

Відповідно до ч.6 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи" № 1533-VІ від 23 червня 2009 року (1533-17) , який набрав чинності 24 листопада 2009 року, встановлено, що фінансові установи мають право надавати кредити, позики в іноземній валюті фізичним особам – резидентам і нерезидентам, які не займаються підприємницькою діяльністю, тільки для оплати послуг нерезидентам за лікування та навчання за кордоном. Фінансові установи надають кредити, позики шляхом безпосереднього спрямування коштів на рахунок лікувальної установи або закладу освіти за умови пред'явлення фізичною особою - позичальником відповідних підтверджуючих документів та з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють порядок здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб.

Згідно цих вимог закону судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 як фізична особа – резидент, який не займається підприємницькою діяльністю, не може отримати кредит в іноземній валюті у фінансовій установі на цілі відмінні від вказаних у ч.6 Прикінцевих положень цього Закону (1533-17) , тому цю обставину суд вважає істотною зміною обставин, при яких укладалась генеральна угода № 24.020/08-ГУ від 07 травня 2008 року.

Відповідно до ст. 652 ч.1 та ч.2 ЦК України (435-15) у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а за наявності встановлених ч.4 цієї статті підстав, змінений за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони за наявності одночасно таких умов: має припускатися, що сторони при укладенні договору виходили з того, що такої зміни обставин не відбудеться, тобто не могли розумно передбачати можливість її настання; зміна обставин повинна бути зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися за характером договору і умовами обороту; виконання договору при наявності істотної зміни обставин порушило б співвідношення інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із звичаїв ділового обороту чи суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона, тобто сторона, яка звернулась до суду з вимогою про розірвання Генеральної угоди.

Відносно до цих вимог закону судом встановлено, що у момент укладення генеральної угоди № 24.020/08-ГУ від 07 травня 2007 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ВАТ ВТБ Банк, правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", виходили з того, що зміна обставин у вигляді обмеження кредитування фізичних осіб у іноземній валюті не наступить, якби вони могли передбачити таку зміну обставин, то, позивач зокрема, не став б укладати угоду на таких умовах.

Зміна обставин не може бути усунена позивачем ОСОБА_1 при всій його турботливості і обачності, оскільки це не залежать від його волі, а пов'язана з об'єктивними змінами законодавчо-обмежувального характеру.

Крім того, подальше виконання генеральної угоди № 24.020/08-ГУ від 07 травня 2007 року в умовах зміни обставин приведе до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача ОСОБА_1 того, на що він розраховував при укладенні угоди, а саме на отримання кредиту в іноземній валюті, оскільки унеможливлюється укладення кредитного договору та отримання кредиту саме в іноземній валюті за відсотками нижчими, ніж відсотки за користування кредитом в національній валюті.

Із звичаїв ділового обороту чи суті договору не випливає, що ризик зміни обставин (законодавчого встановленого обмеження) несе позивач ОСОБА_1 як зацікавлена сторона, що звертається до суду з вимогою щодо розірвання угоди.

В зв'язку з істотною зміною обставин, позивач ОСОБА_1 28 квітня 2010 року звернувся до відповідача ВАТ ВТБ Банк, правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", з письмовою пропозицією щодо розірвання генеральної угоди № 24.020/08-ГУ від 07 травня 2007 року (копія на а.с.10-12) шляхом підписання відповідного договору, яку відповідач ВАТ ВТБ Банк отримав, про що зазначено відміткою на пропозиції, однак дана пропозиція залишилась поза увагою відповідача, на неї він не відповів.

Таким чином, суд вважає, що належить розірвати генеральну угоду № 24.020/08-ГУ від 07 травня 2007 року, укладену між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", повністю задовольнивши позовні вимоги, оскільки істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладенні цього договору, і в момент його укладення сторони були впевнені в тому, що така зміна цих обставин не настане, що законодавчо не буде заборонено банкам видавати кредити в іноземній валюті фізичним особам, які не займаються підприємницькою діяльністю, це позбавляє позивача отримати кредити в іноземній валюті, на що він розраховував при укладенні цієї угоди, і порушує співвідношення майнових інтересів.

Крім того, з 07 травня 2007 року до даного часу ні з боку позивача, ні з боку відповідача умови цієї Генеральної угоди не виконувались. Посилання представника відповідача ПАТ "ВТБ Банк" на те, що між банком та позивачем був укладений кредитний договір № 24.063-020/08-КЛ від 07 травня 2008 року в рамках укладеної Генеральної угоди, а тому вона не може бути розірваною, суд вважає безпідставним, оскільки із змісту цього кредитного договору (копія на а.с.28-35) це не випливає, в тексті договору немає жодного посилання на те, що він укладений в рамках Генеральної угоди, а нумерація кредитного договору не свідчить про це, на що посилається представник відповідача. Також про це не зазначено в рішенні Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27 вересня 2010 року, яким з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВТБ Банк" за цим кредитним договором стягнуто заборгованість в розмірі 1491139 гривень 70 копійок.

На підставі викладеного, ст.ст. 651, 652, 653, 1054, 1056 ЦК України, ч.6 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи" (1533-17) , генеральної угоди № 24.020/08-ГУ від 07 травня 2007 року, укладеної між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ВАТ ВТБ Банк, правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -