розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про визнання кредитного договору недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про визнання договору поруки недійсним, -

Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (далі – позивач, ПАТ "Кредитпромбанк") звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 (далі – відповіадач-1, ОСОБА_1.) та ОСОБА_2 (далі – відповідач-2, ОСОБА_2.), в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 29.02.2008 року № 49.31./26/08-НВнз у розмірі 2 154 029,98 грн., з яких 1 705 799,98 грн. – заборгованість за кредитом, 358 649,16 грн. – заборгованість за процентами, 89 580,84 грн. – пеня, та судові витрати по справі у розмірі 1 820,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 29.02.2008 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено кредитний договір № 49.31/26/08-НВнз, згідно умов якого позивач надав відповідачу-1 кредит у розмірі 1 750 000,00 грн. під 13,20 % річних зі строком повернення до 28.02.2026 року включно. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 29.02.2008 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки № 49.31./26/П1/08-НВнз, згідно умов якого відповідач-2 взяв на себе зобов’язання солідарно відповідати перед позивачем за повне виконання відповідачем-1 зобов’язань за кредитним договором.

31.07.2008 року між позивачем та відповідачем-1 було підписано договір про внесення змін до кредитного договору, яким було змінено п. 1.4 кредитного договору та збільшено розмір процентної ставки до 18 % річних. 31.07.2008 року між позивачем та відповідачем-2 було підписано договір про внесення змін до договору поруки, яким змінено п. 1.2 договору поруки та збільшено розмір процентної ставки до 18 % річних.

Відповідно до заяви на видачу готівки від 29.02.2008 року позивач видав відповідачу-1 готівкою 1 750 000,00 грн., отже, позивач взяті на себе зобов’язання за кредитним договором виконав належним чином. Проте, відповідач-1 взяті на себе зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість.

З метою досудового врегулювання спору 22.06.2009 року позивачем було направлено відповідачу-1 та відповідачу-2 вимогу про дострокове виконання зобов’язання за кредитним договором, яка залишена без виконання.

Згідно листа позивача від 09.11.2009 року, заборгованість ОСОБА_1. за кредитним договором від 29.02.2008 року № 49.31./26/08-НВнз станом на 06.11.2009 року становить 2 154 029,98 грн., яку і просить стягнути позивач.

Ухвалою Печерського районного суду м. Киває від 21.05.2010 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено дату попереднього судового засідання на 07.06.2010 року.

07.06.2010 року у зв’язку із неявкою відповідачів, відповідно до ст. 169 ЦПК України, ухвалою суду попередній розгляд справи було відкладено на 21.06.2010 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2010 року цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду на 05.07.2010 року.

05.07.2010 року у зв’язку із частковим задоволенням клопотання відповідача-1, відповідно до ст. 169 ЦПК України, ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 20.07.2010 року.

20.07.2010 року у зв’язку із задоволенням клопотання представника відповідача-1, відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.08.2010 року.

03.08.2010 року ухвалою суду, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 123 ЦПК України, до спільного розгляду з первісним позовом було прийнято зустрічний позов ОСОБА_2. до ПАТ "Кредитпромбанк" про визнання договору поруки недійсним та зустрічний позов ОСОБА_1. до ПАТ "Кредитпромбанк" про визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2010 року, керуючись ч. 2 ст. 157 ЦПК України, було подовжено розгляд справи на 15 днів.

03.08.2010 року, 19.08.2010 року, 25.08.2010 року, 22.09.2010 року, 11.10.2010 року, відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України, в судовому засіданні оголошувались перерви.

В судовому засіданні представник позивача первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахування заяви про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідачів солідарно 2 438 074,90 грн., з яких 1 531 249,90 грн. – строкова заборгованість за кредитом, 174 550,08 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 585 401,23 грн. – прострочена заборгованість за відсотками, 34 087,88 грн. пеня за прострочення кредиту, 112 785,82 грн. – пеня за прострочення відсотків. У задоволені зустрічних позовних вимог просив відмовити.

Представник відповідача-1 в задоволені первісного позову просив відмовити, а зустрічну позовну заяву ОСОБА_1. просив задовольнити. В обґрунтування зустрічного позову представник відповідача-1 зазначив, що при укладенні кредитного договору було допущено ряд порушень. Так, по-перше, ПАТ "Кредитпромбанк" не забезпечило ОСОБА_1. консультаційними послугами; по-друге, договором було визначено коло страхових компаній, в яких ОСОБА_1. повинен був укладати договори страхування нерухомого майна; по-третє, ОСОБА_1. було заборонено вчиняти правочини щодо одержання нових позик без письмової згоди ПАТ "Кредитпромбанк", що суперечить чинному законодавству; по-четверте, умовами кредитного договору передбачено, що ПАТ "Кредитпромбанк" має право вносити до Єдиної інформаційної системи "Реєстр позичальників" дані про ОСОБА_1. як про недобросовісного, що є порушенням права на персональну інформацію. Крім того, без попереднього інформування ОСОБА_1. про причини зміни процентної ставки, позивач в односторонньому порядку ініціював укладення договору про внесення змін до кредитного договору. Разом з тим, у договорі визначено розмір процентної ставки, однак не встановлено її тип (фіксована чи плаваюча). Також до договору не надано графік погашення заборгованості, отже, не зрозуміло як позивач розраховував заборгованість відповідача-1.

Представник відповідача-2 проти задоволення первісного позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_2. підтримав у повному обсязі з викладених в ньому підстав та просив його задовольнити. Так, в обґрунтування зустрічного позову про визнання договору поруки недійсним представник відповідача-2 зазначив, що розмір зобов’язань та строк їх виконання за кредитним договором та за договором поруки не співпадають, що відповідно до ч. 1 ст.. 215 ЦК України (435-15) , є підставою недійсності правочину.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача-1, представника відповідача-2, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ПАТ "Кредитпромбанк" до ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню, а в задоволені зустрічних позовів слід відмовити, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 29.02.2008 року Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк", яке згідно Статуту перейменовано на ПАТ "Кредитпромбанк", (Банк) уклало з Григоряном Арменом Рубіковичем (Позичальник) кредитний договір № 49.31/26/08-НВнз, згідно умов якого Банк надає Позичальнику кредит на купівлю нерухомості у розмірі 1 750 000,00 грн. строком до 28.02.2026 року включно.

Згідно п. 1.4 кредитного договору, процента ставка за кредитом становить 13,2 % річних.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, Позичальник зобов’язався, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту на купівлю нерухомості, відповідно до п. 1.1 цього договору, забезпечити погашення отриманого кредиту шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного/карткового рахунку грошових коштів у валюті отриманого кредиту на рахунок, що вказаний у договорі, або на умовах, передбачених п. 1.9 цього договору, у період з 1 по 10 число включно кожного календарного місяця, таким чином, щоб станом на одинадцяте число календарного місяця заборгованість не перевищувала сум, що вказані в договорі.

Як погоджено сторонами у п. 3.2 кредитного договору, Позичальник зобов’язався забезпечити повне повернення одержаного кредиту не пізніше 28.02.2026 року.

Згідно п. 3.3 кредитного договору, Позичальник зобов’язався сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10-го числа включно кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 28 лютого 2026 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування грошових коштів зі свого поточного/карткового рахунку на рахунок, вказаний в п. 1.5 цього договору, або на умовах, передбачених п. 1.9 цього договору.

Відповідно до п. 3.9 кредитного договору, Позичальник зобов’язався за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, сплачувати Банку за кожний день пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у п. 1.4 цього договору, від суми простроченого платежу, залежно від валюти кредиту, за яким виникло таке прострочення.

Згідно п. 4.1 та п. 4.2 кредитного договору, розрахунок процентів за кредитом здійснюється на фактичну суму заборгованості за кредитом, починаючи з дня його надання Позичальнику. Проценти за користування кредитом нараховуються Банком щомісяця в останній робочий день місяця та в день повного погашення кредиту Позичальником за цим договором, але не пізніше терміну, вказаного у пункті 1.1 цього договору.

Відповідно до п. 5.3 кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення наданого кредиту, сплати нарахованих процентів за фактичний термін користування ним, а також відшкодування збитків, заподіяних Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов цього договору, зокрема, за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий Позичальнику кредит своєчасно не буде повернений, у т.ч. наявність простроченої заборгованості по цьому договору в минулому чи невиконання будь-яких умов цього договору.

Згідно п. 7.1 кредитного договору, у разі зміни облікової ставки Національного банку України, кредитної політики в Україні, економічної ситуації та кон'юнктури ринку, Банк має право змінити умови цього Договору. Банк письмово інформує Позичальника про зміни умов цього Договору рекомендованим листом не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до дня введення у дію нових умов. Документом, що засвідчує виконання Банком своїх зобов'язань щодо інформування Позичальника є повідомлення відділення зв'язку про відправку рекомендованого листа Позичальника за адресою, що вказана ним у розділі 8 цього Договору. У разі згоди Позичальника на зміни умов цього Договору, оформлюється додаткова угода до цього Договору, яку підписують обидві сторони. Додаткова угода укладається у двох примірниках, по одному примірнику кожній зі сторін. У разі незгоди Позичальника з запропонованими умовами Позичальник зобов'язаний повністю повернути загальну суму заборгованості за кредитом, а також сплатити нараховані за ним проценти, можливі пені та штрафи, передбачені цим Договором, протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати відправки Банком листа, зазначеного в п. 7.1 цього Договору.

У п. 7.4 кредитного договору, визначено, що він набуває чинності з моменту надання Позичальнику кредитних коштів відповідно до умов цього договору і діє до повного погашення Позичальником заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, а при наявності простроченої заборгованості і пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплату процентів, а також штрафи, передбачені цим договором.

29.02.2008 року Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (Банк) уклало з ОСОБА_2 (Поручитель) договір поруки № 49.31/26//П1/08-НВнз, згідно умов якого Поручитель зобов’язується солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань Григоряном Арменом Рубіковичем за кредитним договором від 29.02.2008 року № 49.31/26/08-НВнз.

Згідно п. 1.2 договору поруки, Поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3 договору поруки, Поручитель бере на себе зобов’язання відповідати перед Банком в тому ж обсязі, на тих же умовах та в ті ж строки, що і Позичальник.

Згідно п. 2.1 договору поруки, у разі порушення Позичальником своїх зобов’язань перед Банком за платежами, що передбачені кредитним договором, відповідальність Поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором.

Крім того, у п. 2.2 договору поруки визначено, що при порушені Позичальником своїх зобов’язань за платежами, що виникли за кредитним договором, Поручитель на підставі письмового повідомлення Позичальника або Банку, в триденний строк (включаючи день отримання повідомлення), виконує в повному обсязі платіжні зобов’язання Позичальника за кредитним договором, які підлягали виконанню, але не були виконанні Позичальником.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного погашення Позичальником та/або Поручителем заборгованості за кредитним договором.

Згідно п. 4.1 договору поруки, у разі прострочення Поручителем строку виконання зобов’язань, що передбачені п. 2.2 цього договору, Поручитель сплачує банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної процентної ставки, яка вказана в п. 1.2 цього договору, від суми простроченого платежу.

31.07.2008 року між позивачем та відповідачем -1 було укладено договір про внесення змін до кредитного договору від 29.02.2008 року № 49.31/26/088-НВнз, згідно умов якого внесено зміни до п. 1.4 кредитного договору, який викладено в наступній редакції: "процента ставка за кредитом становить 18 % річних".

31.07.2008 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір про внесення змін до договору поруки від 29.02.2008 року № 49.31/26/П1/08-НВнз, згідно умов якого п. 1.2 договору поруки викладений в новій редакції, а саме, процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 18 %.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як визначено у п. 1 та п. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов’язання за кредитним договором № 49.31/26/08-НВнз виконав у повному обсязі, про що свідчить заява на видачу готівки від 29.02.2008 року № TR.109719. Разом з тим, відповідач-1 взяті на себе за кредитним договором зобов’язання належним чином не виконував, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1.

За порушення строків повернення кредиту та сплати процентів, згідно п. 3.9 кредитного договору, позивач нарахував пеню.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.. 551 ЦК України (435-15) , предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У зв’язку із порушенням зобов’язання за кредитним договором, 22.06.2009 року позивач направив на адресу відповідача-1 та відповідача-2 письмове повідомлення-вимогу про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором в строк до 22.07.2009 року, яке відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення було одержано останніми, однак залишено без виконання.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Станом на 18.08.2010 року за відповідачами рахується заборгованість за кредитним договором № 49.31/26/08-НВнз в розмірі 2 438 074,90 грн., з яких 1 531 249,90 грн. – строкова заборгованість за кредитом, 174 550,08 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 585 401,23 грн. – прострочена заборгованість за відсотками, 34 087,88 грн. – пеня за прострочення кредиту, 112 785,82 грн. – пеня за прострочення відсотків.

Заперечень щодо розрахунку суми заборгованості та контррозрахунку відповідачі не надали.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження виконання належним чином та в повному обсязі взятих на себе за кредитним договором від 29.02.2008 року № 49.31/26/08-НВнз зобов’язань відповідачі не надали.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29.02.2008 року № 49.31/26/08-НВнз в розмірі 2 438 074,90 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1. про визнання недійсним кредитного договору в порядку п. 1 ст. 203 ЦК України та п. 2 ст. 215 ЦК України, то вони є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Так, згідно вказаної статті, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина перша ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був підписаний сторонами та частково виконаний. Статтями 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони у договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, з врахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто Цивільний кодекс (435-15) закріпив принцип свободи договору.

З аналізу умов кредитного договору не вбачається, що вони суперечать нормам Цивільного кодексу України (435-15) або іншим актам цивільного законодавства. Право Банку на зміну процентної ставки визначено в п. 7.1 кредитного договору та не суперечить чинному на час укладення договору законодавству. Збільшення процентної ставки сторонами кредитного договору було погоджено, про що свідчить підписання договору про внесення змін до кредитного договору від 31.07.2008 року. Відповідач-1 не надав доказів на підтвердження того, що він не погоджувався з запропонованими позивачем умовами. Не зазначення типу процентної ставки (фіксована чи змінна) не суперечить вимогам чинного законодавства та ніяким чином не тягне за собою недійсності договору, оскільки це не є істотною умовою договору.

Щодо відсутності графіку погашення кредиту, то ці твердження відповідача-1 не відповідають дійсності, оскільки у п. 3.1 та п. 3.3 кредитного договору зазначено яким чином Позичальник зобов’язаний здійснювати погашення кредиту та відсотків. При цьому, суд зазначає, що з умов договору вбачається, що кредит повинен був погашатись рівними частинами.

Твердження відповідача-1, що позивач обмежив його право на вибір страхової компанії, встановивши у п. 3.5 кредитного договору зобов’язання відповідача-1 переукладати договори страхування предмета іпотеки на наступний рік із страховою компанією, визначеною Банком, то це не є підставою для визнання кредитного договору недійсним. Крім того, суд звертає увагу, що відповідач-1 не надав доказів на підтвердження того, що він звертався до позивача з вимогою укласти договір страхування з іншою страховою компанією, а Банк йому у цьому відмовив. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що дана умова не влаштовує відповідача-1 або якимось чином порушує його права. Більш того, дана умова кредитного договору не суперечить нормам чинного законодавства.

Доводи відповідача-1, що позивач в порушення умов п. 2.2 кредитного договору не забезпечив Позичальника консультаційними послугами з питань виконання цього договору, то ОСОБА_1. не надав жодного доказу на підтвердження таких обставин, як-то, письмову відмову Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в наданні роз’яснень чи відповідей на звернення ОСОБА_1. з приводу виконання вказаного договору. Крім того, дана обставина може свідчити лише про неналежне виконання позивачем умов кредитного договору, що також не є підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Щодо передбаченого п. 7.5 кредитного договору права Банку на внесення до Єдиної інформаційної системи "Реєстр позичальників" інформації про ОСОБА_1. як про недобросовісного, то це не є розкриттям банківської таємниці, оскільки дана інформація не є банківською таємницею, в розумінні ст.. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

Твердження ОСОБА_1., що у кредитному договорі взагалі відсутні умови щодо відповідальності позивача, не відповідають дійсності, оскільки кредитний договір взагалі не містить статті "відповідальність", крім того, права відповідача-1 кореспондуються обов’язкам позивача.

Отже, аналізуючи все викладене, суд дійшов висновку, що правові підстави для визнання кредитного договору від 29.02.2008 року № 49.31/26/08-НВнз недійсним відсутні.

Щодо позовних вимог відповідача-2 про визнання недійсним договору поруки від 29.02.2008 року № 49.31/26//П1/08-НВнз, оскільки він суперечить Цивільному кодексу України (435-15) , а саме, ч. 2 ст. 554 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У кредитному договорі зазначено, що Банк надає Позичальнику кредит на купівлю нерухомості у розмірі 1 750 000,00 грн. строком до 28.02.2026 року включно. При цьому, відповідно до договору поруки з урахуванням договору про внесення змін до договору поруки від 31.07.2008 року, Поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору: кредит на купівлю нерухомості у розмірі 1 750 000,00 (один мільйон сімсот шістдесят вісім тисяч) грн.; строк повернення кредитних коштів до 28.02.2028 включно.

Разом з тим, враховуючи вимоги ст.. 554 ЦК України (435-15) , якою встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, а також, беручи до уваги, що позивач не пред’являє вимог до відповідача-2 в більшому обсязі, ніж встановлено кредитним договором, та ці вимоги є достроковими, то суд не вбачає підстав для визнання договору поруки недійсним. Тим більше, що ці обставини в даному випадку не є підставами для визнання договору поруки недійсним в повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2. про визнання договору поруки від 29.02.2008 року № 49.31/26//П1/08-НВнз недійсним є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", то згідно із вищезазначеною статтею, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню 1 820,00 грн. у відшкодування понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 203, 215, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 554, 610, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 213 – 215, 223 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) ,-

Позов Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" заборгованість за кредитним договором від 29.02.2008 року № 49.31/26/08-НВнз в розмірі 2 438 074 (два мільйони чотириста тридцять вісім тисяч сімдесят чотири) грн.. 90 коп., з яких 1 531 249 (один мільйон п’ятсот тридцять одна тисяча двісті сорок дев’ять) грн.. 90 коп. – строкова заборгованість за кредитом, 174 550 (сто сімдесят чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят) грн.. 08 коп. – прострочена заборгованість за кредитом, 585 401 (п’ятсот вісімдесят п’ять тисяч чотириста одна) грн.. 23 коп. – прострочена заборгованість за відсотками, 34 087 (тридцять чотири тисячі вісімдесят сім) грн.. 88 коп. – пеня за прострочення кредиту, 112 785 (сто дванадцять тисяч сімсот вісімдесят п’ять) грн.. 82 коп. – пеня за прострочення відсотків.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про визнання недійсним кредитного договору від 29.02.2008 року № 49.31/26/08-НВнз – відмовити.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про визнання договору поруки від 29.02.2008 року № 49.31/26/П1/08-НВнз недійсним – відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" 1 820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн. 00 коп. у відшкодування судових витрат.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.