розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне цивільну справу за позовом обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Сніжнетепломережа" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплоенергію в сумі 2647 грн. 33 коп., втрат від інфляційних процесів в розмірі 702 грн. 38 коп. та 3% річних в розмірі 100 грн. 46 коп., -

Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Сніжнетепломережа" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплоенергію в сумі 2647 грн. 33 коп., втрат від інфляційних процесів в розмірі 702 грн. 38 коп. та 3% річних в розмірі 100 грн. 46 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Сніжнетепломережа" до квартири за адресою відповідачки надало комунальні послуги у вигляді теплоенергії та гарячого водопостачання на зазначену суму. Відповідачка своєчасно не вносила плату за спожиту теплову енергію, внаслідок чого за період з 01.10.2007 р. по 01.05.2010 р. накопичилась вищезазначена заборгованість.

В судовому засідання представниця позивача за довіреністю, Бурдовіцина Н.М., позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.1994 р. В жовтні 2007 року через надання неякісних послуг з централізованого опалення – відмовилась від послуг позивача і самовільно демонтувала прилади опалення. Крім того, вона не укладала договору з позивачем про надання послуг. Оплата за теплоенергію їй не повинна нараховуватись і тому просила відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.1994 р. належить відповідачці.

Згідно з лицевим рахунком НОМЕР_1 (а.с. 3) на ім’я відповідачки за послуги з теплопостачання в вищезазначену квартиру за період з 01.10.2007 р. по 01.05.2010 р. накопичився борг в розмірі 2647 грн. 33 коп.

Згідно з ст. ст. 19, 25 Закону України" Про теплопостачання" від 02.06.2005 р. споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

В п.п. 1 п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р. передбачено, що споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, позивач має право вимагати і обґрунтовано вимагає в судовому порядку сплату заборгованості за спожиту теплову енергію.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що він не отримував теплову енергію, у нього відсутні прилади опалення і тому не визнає боргу - суд вважає їх неспроможними з наступних підстав.

З усних пояснень відповідачки в судовому засіданні, письмових звернень відповідачки до позивача, з відповідей позивача на ці звернення та з інформації житлово-будівельного кооперативу "Щастя", в якому розташована квартира відповідачки – в цій квартирі відсутні стояки опалення, оскільки відповідачка самовільно відключила прилади опалення від центрального теплопостачання.

Відповідачка не надала суду доказів отримання дозволу на відключення квартири від системи центрального опалення.

Питання відключення мереж центрального опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (630-2005-п) , а також Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2006 р. (z1478-05) з наступними змінами. Зазначений Порядок (z1478-05) визначає процедуру надання дозволу на відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг. Можливість відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку в цілому передбачена за рішенням загальних зборів, за згодою всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку.

Відповідно до п. 24-26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (630-2005-п) самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Також, пунктом 29 цих Правил (630-2005-п) передбачено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання. Тобто, самовільне відключення приладів опалення не є підставою для зменшення оплати за надані послуги.

Зі згаданих нормативних актів вбачається, що споживач може відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, але відключення його від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води повинно здійснюватись у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Вказаного порядку відповідачка не дотрималась, самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідачка не отримує такі послуги за власним бажанням, через самовільне відключення і всупереч діючому законодавству – в зв’язку з чим повинна сплачувати заборгованість.

Доводи відповідачки про те, що між нею та тепломережею не укладався будь-який договір і тому вона не зобов’язана сплачувати за спожиту теплоенергію є неспроможними. Факт відсутності між сторонами договору не звільняє відповідачку від сплати витрат тепломережі на постачання теплоенергії, оскільки згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р. споживачем є фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Централізоване опалення є комунальною послугою згідно з ст. 13 цього ж Закону. Частиною 3 Статті 20 цього Закону також передбачено обов’язок споживача своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги. Тому відповідачка, яка отримала теплоенергію– повинна сплатити її вартість навіть без укладеного договору з тепломережею.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення втрат від інфляційних процесів в розмірі 702 грн. 38 коп. та 3% річних в розмірі 100 грн. 46 коп. суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір проценту не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Вказані правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем регулюються також ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , ЗУ "Про теплопостачання" (2633-15) , Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (630-2005-п) та Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Дане законодавство по відношенню до ст. 625 ЦК України є спеціальним законодавством, що регулює правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем і тому саме спеціальне законодавство і повинно застосовуватися при вирішенні даного спору.

Дане спеціальне законодавство передбачає порядок регулювання відносин між сторонами: виконавцем (позивачем) і споживачем, замовником (відповідачами). Воно встановлює, що відносини між учасниками договірних відносин у даній сфері здійснюються виключно на договірних засадах, що повинен бути укладений договір у письмовій формі, мається затверджений Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення; передбачені права та обов'язки сторін даних правовідносин, порядок виконання обов'язків, відповідальність за їх невиконання, у тому числі за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені. Даним спеціальним законодавством не передбачено, що у разі несвоєчасної оплати послуг споживач повинен оплачувати заборгованість з врахування індексу інфляції та оплачувати 3 % річних.

Між сторонами не виникли взаємні грошові зобов'язання у розумінні ст. 625 ЦК України. Спеціальним законодавством не передбачена відповідальність споживача по оплаті заборгованості з теплопостачання з врахування індексу інфляції та річних у разі несвоєчасної оплати послуг. Між сторонами не укладався договір у письмовій формі, який би передбачав таку відповідальність. В зв’язку з цим суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки втрат від інфляційних процесів та 3% річних не можуть бути задоволенні і в задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 51 грн. При поданні позовної заяви ОКП "Донецьктеплокомуненерго" не сплатило судовий збір на підставі рішення Сніжнянського виконкому від 22.01.2010 р., яким позивачу відстрочена сплата судового збору до моменту винесення рішення судом з покладанням сплати судового збору на винну сторону. В п. 13 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) зазначено, що відповідно до положення статті 82 ЦПК суд може за наявності певних підстав своєю ухвалою лише відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі і не має права зменшити або звільнити від сплати судового збору, оскільки таке право суду надано тільки щодо судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, які визначені частиною третьою статті 79 ЦПК. Позивач міг не сплачувати судовий збір при поданні позовної заяви, але не звільнений від обов’язку сплатити судовий збір при постановленні судового рішення. Частина 3 ст. 88 ЦПК України передбачає, що при звільненні позивача від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки зазначений позов задоволений частково (на 77%) – суд прийшов до висновку про стягнення пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з позивача на користь держави 11 грн. 73 коп. судового збору, з відповідачки на користь держави судовий збір в розмірі 39 грн. 27 коп.

Позивач сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. Стаття 88 ч. 1 ЦПК України передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки зазначений позов задоволений частково - суд прийшов до висновку про стягнення пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача витрати на ІТО в розмірі 23 грн. 10 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

Позов обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Сніжнетепломережа" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплоенергію в сумі 2647 грн. 33 коп., втрат від інфляційних процесів в розмірі 702 грн. 38 коп. та 3% річних в розмірі 100 грн. 46 коп.- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 2647 (дві тисячі шістсот сорок сім) гривень 33 коп.

В решті позовних вимог обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Сніжнетепломережа" до ОСОБА_2 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 39 (тридцять дев’ять) гривень 27 коп.

Стягнути з обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Сніжнетепломережа" на користь держави судовий збір в розмірі 11 (одинадцять) гривень 73 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 23 (двадцять три) гривні 10 коп.

рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.