Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого судді – Токової С. Є.;

при секретарі – Сємьоновій І. С., Трохименко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю " Юрія-Фарм", третя особа Генеральний директор товариства " Юрія-Фарм" ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та зустрічною позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю " Юрія - Фарм" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за угодою про надання тимчасової фінансової допомоги( позички),-

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що з 2001 року працював на ТОВ " Юрія-Фарм". Останнім часом обіймав посаду в.о. майстра дільниці бракеражу та пакування виробничого департаменту.

19 липня 2010 року наказом відповідача № ЮФОООО49-ОС був звільнений із займаної посади на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов"язків. Зазначений наказ вважає незаконним з тих підстав, що його посада не відноситься до переліку посад, наведених в п.1ч.1 ст. 41 КЗпП України . Крім того, за весь час роботи у відповідача він жодного разу не порушував своїх трудових обов"язків, тим більше грубих порушень. У своєму наказі відповідач не наводить жодного факту " грубого порушення трудових обов"язків". Просив суд поновити його на роботі на посаді в.о. майстра дільниці бракеражу та пакування виробничого департаменту Товариства з обмеженою відповідальністю " Юрія фарм". В подальшому, 27.08.2010 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив суд крім поновлення на роботі стягнути на його користь з відповідача 10440 грн. оплати листків непрацездатності, 3880 грн. оплати відпустки та 553 грн 64 коп. заробітної плати, а всього 14874,55 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10622,42 грн. Також в судовому засіданні 15.10.2010 року представник позивача ОСОБА_3 надав суду заяву про збільшення позовних вимог, а саме –поновити ОСОБА_1 на посаді та стягнення з відповідача 10440,07 грн. оплати листків непрацездатності, 3880,84 грн. оплати відпустки та 553,64 грн. заробітної плати, а в сього 14874,55 грн. та 23968,54 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представники відповідача, не погоджуючись із позовом ОСОБА_1 подали до суду зустрічну позовну заяву про стягнення боргу за угодою № 6 про надання тимчасової фінансової допомоги ( позички) від 21 серпня 2009 року. Свої позовні вимоги обгрунтовують тим, що 21 серпня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено угоду № 6 про надання тимчасової фінансової допомоги ( позички), відповідно до умов якої відповідач отримав від позивача 20000 грн. Дану фінансову допомогу ( позичку) ОСОБА_1 отримав так як працював у позивача керівником відокремленого структурного підрозділу - виробничого департаменту та обіймав посаду майстра дільниці бракеражу та пакування виробничого департаменту та перебував у трудових відносинах з ТОВ " Юрія-фарм". Відповідно до п. 2.1 угоди, її укладено на період з 01.09.2010 року по 01.12.2010 року та може бути пролонговано за домовленістю сторін угоди на наступний календарний рік . Пунктом 3.2 угоди передбачено, що у разі звільнення працівника з підприємства позивача не повернута ним сума утримується з нарахованих йому та належних при звільненні коштів, а залишок неповернутої суми у разі непогашення її з утриманих при звільненні коштів, підлягає поверненню у місячний строк з дня звільнення.

19 липня 2010 року відповідач був звільнений із займаної посади за п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов"язків. При звільненні з нього було утримано грошові кошти з нарахованих та та належних йому при звільненні коштів у відповідності з п. 3.2 угоди, що підтверджується розрахунковим листом за липень 2010 року. Залишок неповернутої відповідачем суми грошових коштів згідно розрахункового листа складає 10739 грн. 16 коп. які і просить стягнути з ОСОБА_1

Ухвалою від 21 вересня 2010 року зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом повністю підтримав вимоги свого довірителя та пояснив суду, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог ст. 41 п.1 КЗпП України, так як його посада не відноситься до посад, які перелічені в даній статті. Крім того, дільниця бракеражу та пакування виробничого департаменту не є відокремленим структурним підрозділом. Роботодавець не дотримався при звільненні позивача ряду вимог, що їх ставить закон. Так, як би і мали місце порушення зі сторони ОСОБА_1, то їх тяжкість не визначена вірно, оскільки до інших осіб, які з ним працювали, застосовані більш м"які дисциплінарні стягнення. Таким чином, вважає, що до його довірителя існувало упереджене ставлення з боку адміністрації. Також взагалі не доведено факт правопорушення, оскільки позивач був відсутній на робочому місці зі згоди працівників адміністрації. Зустрічний позов представник відповідача не визнав з тих підстав, що строк оплати позики не настав, так як вона укладена до кінця 2010 року, а відповідно до ст. 127 КЗпП України проводити будь-які відрахування із заробітної плати, крім визначених законом - заборонено. Просив суд поновити ОСОБА_1 на посаді в.о. майстра дільниці бракеражу та пакування виробничого департаменту товариства з обмеженою відповідальністю " Юрія-фарм" та стягнути з відповідача 10440,07 грн. оплати листків непрацездатності, 3880,84 грн. оплати відпустки, 553,64 грн. заробітної плати, а всього 14874,55 грн. та 23968,54 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Представник відповідача ТОВ " Юрія-фарм " Віноградов С.О. та представник третьої особи ОСОБА_5 проти первісного позову заперечували, зустрічний позов підтримали та пояснили суду, що підприємство " Юрія-фарм" є цілісним майновим комплексом, який складається з відокремлених структурних підрозділів. Виробничий департамент, де працював позивач, входить до складу ТОВ " Юрія-факрм" як відокремлений структурний підрозділ і діє на підставі " Положення про виробничий департамент, затвердженого 24.03.2009 року. Згідно з п. 1.2. даного положення виробничий департамент є самостійним структурним підрозділом ТОВ " Юрія-факрм", який має структуру, штатну чисельність та штатний розпис. Позивач ОСОБА_1 згідно штатного розкладу являлвся керівником і входив до керівного складу виробничого департаменту ТОВ " Юрія-фарм". рішення про звільнення позивача було прийнято на підставі матеріалів службового розслідування проведеного комісією, створеною відповідно до наказу № ЮФ\033-ОД від 24.05.2010 року, розпорядження № 7 від 24.052010 року та акту службового розслідування від 05 липня 2010 року стосовно фактів відсутності позивача у робочий час на робочому місці. Позивач не оскаржив до суду наказ, в якому зафіксовані допущені ним порушення, тобто погодився з ним.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Наказом № ЮФ000049-ОС від 19.07.2010 року позивач ОСОБА_1, звільнений із посади в.о. майстра дільниці бракеражу та пакування виробничого департаменту ТОВ " Юрія-Фарм" за одноразове грубе порушення трудових обов"язків (за п.1 ст. 41 КЗпП України). Підставою даного наказу слугував наказ № ЮФ\052-ОД від 12.07.2010 року.

Як вбачається зі змісту останнього наказу у результаті перевірки фактів відсутності ОСОБА_1 на робочому місці у січні-квітні 2010 року встановлено, що в порушення вимог посадової інструкції ОСОБА_1 виконуючи обов"язки майстра дільниці бракеражу та пакування виробничого департаменту, був відсутнім на робочому місці, що спричинило невиконання ним посадових обов"язків майстра та є грубим трудових обов"язків, оскільки внаслідок відсутності на робочому місці, він не виконував покладені на нього посадові обов"язки та завдання керівника, передбачені п. 3.1 посадової інструкції, не забезпечував виконання основних напрямків діяльності, встановлених п.2.1 інструкції та призвело до створення загрози небезпеки для споживачів продукції, що виробляється підприємством, належному виконанню підприємством його статутних завдань та функцій, забезпечення вимог щодо якості продукції, яка ним виробляється, а також належному виконанню господарських зобов"язань по договорах ( контрактах), які укладаються підприємством і може призвести до спричинення збитків.

Відповідно до п.1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов"язків керівником підприємства, установи організації всіх форм власності ( філіалу, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами. За змістом вказаної статті якщо керівник підприємства - це завжди керівник юридичної особи, його орган ( у розумінні ст. 92 ЦК України), то керівник філіалу, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу очолює підрозділ, який не має статусу юридичної особи. Норми цивільного права не перешкоджають тому, щоб юридичні особи створювали відокремлені підрозділи не тільки в інших населених пунктах, але і в тому ж населеному пункті, де розташована юридична особа. Важливо тільки, щоб такий підрозділ був майнове відокремленим.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до "Положення про виробничий департамент" затвердженого генеральним директором ТОВ " Юрія-Фарм " виробничий департамент є самостійним структурним підрозділом підприємства ( п. 1.2.), а згідно Посадової інструкції майстра дільниці бракеражу та пакування виробничого департаменту майстер дільниці бракеражу та пакування виробничого департаменту відноситься до категорії керівників і входить до складу виробничого департаменту. Таким чином, суд вважає безпідставними посилання представника позивача на те, що посада ОСОБА_1 не відноситься до категорії посад, на які поширюється дія ст. 41 п.1 КЗпП України.

Заперечуючи проти позову, представник позивача посилається також на той факт, що застосування до його довірителя дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є надто суворим, оскільки за аналогічні порушення іншим працівникам підприємства були оголошені догани. А про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 повідомляв керівництво.

Однак, з такими твердженнями суд не може погодитися виходячи з наступного.

За змістом п. 1 ст. 41 КЗпП під даний пункт попадають такі порушення, у яких ознакою грубості характеризуються усі факти, що характеризують їх склад ( і характер дії або бездіяльності працівника, і істотність наслідків порушення трудових обов"язків, і особливості причинного зв"язку між порушеннями і його наслідками, і форма вини. Водночас тягар наслідків може дати підстави для кваліфікації дій працівника як грубого порушення трудових обов"язків навіть за наявності необережної форми вини. Порушення трудових обов"язків з прямим умислом може бути визнане таким, що підпадає під п.1 ст. 40 КЗпП України навіть за відсутності шкідливих наслідків. Верховний Суд України право оцінки порушення як грубого залишає за судами.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 не оскаржував та не оскаржує наказ № ЮФ/ 052, яким встановлені порушення ним трудового законодавства. Як вважає відповідач, ОСОБА_1 допустив грубе порушення трудової дисципліни, яке виявилось у відсутності останнього на робочому місці, що призвело до послаблення контролю за підлеглими працівниками та створило загрозу небезпеки для споживачів, належному виконанню підприємством його статутних завдань та функцій, забезпечення вимог до якості продукції, а також належному виконанню господарських зобов"язань по договорах ( контрактах), які укладаються підприємством і може призвести до спричинення збитків.

Таким чином, суд вважає, що звільнення позивача за п.1 ст. 41 КЗпП України проведено з дотриманням правил, встановлених для застосування таких стягнень,а тому його позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також в судовому засіданні встановлено, що 21 серпня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено угоду № 6 про надання тимчасової фінансової допомоги ( позички), відповідно до умов якої відповідач отримав від позивача 20000 грн. Дану фінансову допомогу ( позичку) ОСОБА_1 отримав так як працював у позивача керівником відокремленого структурного підрозділу - виробничого департаменту та обіймав посаду майстра дільниці бракеражу та пакування виробничого департаменту та перебував у трудових відносинах з ТОВ " Юрія-фарм". Відповідно до п. 2.1 угоди, її укладено на період з 01.09.2010 року по 01.12.2010 року та може бути пролонговано за домовленістю сторін угоди на наступний календарний рік . Пунктом 3.2 угоди передбачено, що у разі звільнення працівника з підприємства позивача не повернута ним сума утримується з нарахованих йому та належних при звільненні коштів, а залишок неповернутої суми у разі непогашення її з утриманих при звільненні коштів, підлягає поверненню у місячний строк з дня звільнення.

19 липня 2010 року відповідач був звільнений із займаної посади за п. 1 ст. 41 КЗпП України Під час звільненні з нього було утримано грошові кошти з нарахованих та належних йому при звільненні коштів у відповідності з п. 3.2 угоди, що підтверджується розрахунковим листом за липень 2010 року. Залишок неповернутої відповідачем суми грошових коштів згідно розрахункового листа складає 10739 грн. 16 коп. .

Відповідно до ст. 526ЦК України зобов"язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів законодавства. Несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов"язання ( ст. 610 ЦК ).

Згідно розрахунку ТОВ " Юрія-Фарм" заборгованість ОСОБА_1 перед підприємством на кінець липня 2010 р. складає 10739,16 грн., з яким суд погоджується та вважає за необхідне стягнути дані кошти з відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. 24, п.1 ст. 41 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 27, 30, 31, 60, 61, 88, 130, 212, 213- 215 ЦПК України, суд, –

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю " Юрія-Фарм", третя особа Генеральний директор товариства " Юрія-Фарм" ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю " Юрія - Фарм" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за угодою про надання тимчасової фінансової допомоги( позички) задовліьнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю " Юрія - Фарм" 10739 грн. 16 коп. неповернутої позички та судові витрати в сумі 108 грн. сплаченого державного мита та 120 грн. витрат на ІТЗ.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито в сумі 51 грн. та 120 грн. на користь УДК в м. Черкаси витрат на ІТЗ.

рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.