Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Черкасової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кредитної спілки "Фінансово-кредитної компанії "Українські кредити", треті особи – ОСОБА_3, приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Кібець Л.Г., про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки, та за позовом ОСОБА_3 до Кредитної спілки "Фінансово-кредитної компанії "Українські кредити", про визнання недійсним кредитного договору, стягнення грошової суми, -

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Кредитної спілки "Фінансово-кредитної компанії "Українські кредити", в якому просять визнати недійсним іпотечний договір від 28.03.2008 року, укладений між ними та КС "ФКК "Українські кредити", посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Кібець Л.Г., зареєстрований в реєстрі за № 394, визнати недійсним кредитний договір № 258 від 28.03.2008 року, укладений між КС "ФКК "Українські кредити" та ОСОБА_3, визнати недійсним договір поруки від 28.03.2008 року, укладений між КС "ФКК "Українські кредити" та ОСОБА_1, зняти заборону на відчуження з предмета іпотеки – квартири по АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кібець Л.Г.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі вказують, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду заступника голови правління Новомосковського відділення № 7 КС "ФКК "Українські кредити", а 1.11.2007 року переведений на посаду начальника Новомосковського відділення. В його обов’язки входило керування підлеглими, пошук клієнтів на видачу кредитів та прийняття депозитних вкладів, а рішення про видачу кредитів приймав кредитний комітет.

На початку 2007 року він познайомився з ОСОБА_3, яка приводила клієнтів, а останні за рішенням кредитного комітету, отримували кредити на різні суми, всього таких кредитів було видано приблизно на суму 2800000 грн. На початку березня 2008 року ОСОБА_5 познайомилася з головою правління КС "ФКС "Українські кредити" ОСОБА_6 та іншими членами керівництва, які приїхали в м.Новомосковськ. Між ними відбулася бесіда, на якій ОСОБА_1 не був присутнім, а 27.03.2008 року кредитна комісія прийняла рішення та підписала протокол, відповідно до якого ОСОБА_3 було надано, без її заяви, кредит на суму 1000000 грн. Її письмова заява поступила лише 28.03.2008 року, і в той же день з нею був підписаний кредитний договір № 258, згідно якого ОСОБА_3, начебто, отримала кредит на суму 1000000 грн.

Позивач зазначає, що до 13.08.2008 року всі клієнти, яких приводила ОСОБА_3 сплачували кошти, надані кредитною компанією, а після розмови, що відбулася між керівництвом КС "ФКК "Українські кредити" та ОСОБА_3, вони перестали своєчасно сплачувати кредити, в результаті чого керівництво компанії почало звинувачувати ОСОБА_1, погрожуючи йому порушенням кримінальної справи, притягненням до кримінальної відповідальності та таке інше. Такі ж дії були вчинені і до близьких та родичів ОСОБА_1, в результаті чого він в період з січня по травень 2008 року тричі був змушений проходити курс лікування.

Під впливом такого тиску, а також перебуваючи в хворобливому стані, ОСОБА_1, в забезпечення зобов’язань по кредитному договору між КС "ФКК "Українські кредити" та ОСОБА_5, змушений був укласти договір іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Кібець Л.Г. та зареєстрований в реєстрі під № 394. Останньою також було накладено заборону на відчуження предмета іпотеки, а саме квартири за АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Між тим, зазначений договір іпотеки позивачі просять визнати недійсним, оскільки він був укладений з метою забезпечення боржником ОСОБА_3 зобов’язань по кредитному договору № 28 від 28.03.2008 року. Насправді ж був підписаний кредитний договір № 258. При цьому у вступній частині кредитного договору зазначено, що договір укладається між КС "ФКК "Українські кредити", від імені якого діє за дорученням ОСОБА_1, та ОСОБА_5 ОСОБА_1 зазначає, що дійсно мав доручення для укладення таких кредитних договорів, однак цей кредитний договір він не укладав, і підпис на договорі не його, а голови правління ОСОБА_6. Сам же ОСОБА_1 не доручав ОСОБА_6 укладати кредитний договір, тому позивач вважає кредитний договір недійсним, оскільки такий укладений з порушенням вимог ч.4 ст. 207 ЦПК України.

Також, позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_1 вважають недійсним кредитний договір, оскільки він не відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про банки та банківську діяльність", а саме, на їх думку, Кредитна спілка повинна мати ліцензію Національного Банку України на здійснення такого виду діяльності, як залучення внесків чи інших грошових коштів та на видачу кредитів, а також ведення рахунків.

Таким чином, позивачі вважають, що договір іпотеки може бути визнаний недійсним, оскільки він являється правочином, вчиненим в забезпечення вимог основного зобов’язання – кредитного договору, який не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, позивачі зазначають, що договір іпотеки ними було укладено під впливом тяжкої для них обставини, і на вкрай невигідних умовах, як для них, так і для кредитної спілки. При цьому позивачі зазначають, що перед подіями, що мали місце 28.03.2008 року, а саме 28.01.2008 року у ОСОБА_1 стався інсульт, і він знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні до 15.02.2008 року, після чого у нього тимчасово не працювала вся ліва сторона тіла. ОСОБА_2 також страждає хронічним захворюванням і має вади слухового нерву, і таким чином, позивачі зазначають, що підписали договір, перебуваючи у тяжкому, хворобливому стані.

Після цих подій ОСОБА_1 також змусили укласти договір поруки від 28.03.2008 року, однак і цей договір позивач просить визнати недійсним, оскільки такий правочин ним вчинений під впливом тяжких обставин, без добровільного волевиявлення, а також без згоди іншого співвласника предмету поруки – ОСОБА_2

Сам же договір іпотеки, позивачі вважають недійсним, оскільки він не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України щодо вільного волевиявлення учасника правочину. Крім того, позивачі вважають, що нотаріусом порушено вимоги Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , оскільки нею не було витребувано самого кредитного договору, тому і було допущено помилку при складенні договору іпотеки, в якому було зазначено, що він укладений з метою виконання боржником ОСОБА_3 забезпечення по кредитному договору № 28 від 28.03.2008 року, а не 258. Крім того, в іпотечному договорі не вказані повні анкетні дані боржника, відсутні дані про її місце проживання, місце реєстрації, паспортних даних і т.п., тому позивачі вважають, що нотаріусом порушено вимоги ст. 43 Закону України "Про нотаріат" щодо встановлення осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Крім того, зазначений вище договір іпотеки, на думку позивачів, укладений в порушення вимог ч.6 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", яким визначено, що вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб’єктом оціночної діяльності. Жодного протоколу про оцінку майна між сторонами не підписувалося, як і не було кваліфікованої оцінки предмета іпотеки, ціну предмета іпотеки з позивачами не погоджували. Іпотечний договір не містить істотних умов щодо розміру основного зобов’язання, строку і порядку його виконання його боржником ОСОБА_3, а ч.2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" визначає, що у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з істотних умов, останній може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

В свою чергу, ОСОБА_3 звернулася до суду з самостійним позовом до КС "ФКК "Українські кредити", в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 258 від 28.03.2008 року, а також стягнути на її користь сплачені нею кошти у розмірі 70000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_3 зазначає, що вона дійсно була знайома з ОСОБА_1 і отримувала кредити в Новомосковському відділенні КС "ФКК "Українські кредити", куди також приводила своїх знайомих, і вони отримували кредити. До початку 2008 року всі її знайомі своєчасно сплачували кошти по наданим їм кредитним договорам, однак на початку березня 2008 року, її знайомі перестали своєчасно сплачувати кредити, тому керівництво компанії почало погрожувати їй притягненням до кримінальної відповідальності і такий же метод тиску використовували до її родичів. В результаті такого тиску, ОСОБА_3 погодилася підписати протокол № 3 від 27.03.2008 року, та кредитний договір № 258 від 28.03.2008 року.

Між тим, ОСОБА_3, також просить визнати недійсним кредитний договір з підстав, викладених ОСОБА_1 в своєму позові щодо підпису такого договору особою, яка не мала прав його підписувати, а саме ОСОБА_6, а не ОСОБА_1, а також щодо наявності спеціальних ліцензій.

Крім того, позивач зазначає, що дійсно кредитний договір з нею було укладено вже після того, як був посвідчений іпотечний договір, тому вона вважає недійсним, як кредитний та і іпотечний договір.

Підписавши кредитний договір, ОСОБА_3 зазначає, що коштів вона не отримувала, однак під тиском керівництва змушена була частково сплатити суму по кредитному договорі у розмірі 70000 грн., які просить стягнути з відповідача, оскільки такі кошти нею були сплачені під впливом тиску та погроз з боку керівництва спілки.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав, просить задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення щодо обставин, викладених ним у позові. Крім того, позивач вважає, що для укладення іпотечного договору фінансова установа повинна мати необхідну ліцензію для здійснення такого виду діяльності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 свій позов підтримала, просить задовольнити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні свій позов підтримала, просить задовольнити у повному обсязі, пояснивши, що вона не отримувала кошти у розмірі 1.000.000 грн., однак підписала кредитний договір під впливом психологічного тиску з боку керівництва страхової компанії, які погрожували їй порушенням кримінальної справи. Крім того, вона змушена була заплатити свої особисті кошти на погашення кредиту у розмірі 70.000 грн., тому просить стягнути їх з відповідача, як безпідставно отримані.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні позови не визнав, пояснивши, що по всім бухгалтерським облікам страхової компанії пройшли дані про те, що ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 1.000.000 грн.. При цьому заява від неї дійсно була написана 28.03.2008 року, а засідання кредитного комітету відбулося 27.03.2008 року, після чого були замовлені кошти на головному підприємстві в м.Красний Луч, в касі підприємства на кінець поточного дня може залишатися 2.800.000 грн., тому саме з каси були зняті кошти, привезені в м.Новомосковськ в той же день 28.03.2008 року, головним бухгалтером та начальником відділення ОСОБА_1 оприбутковані кошти, і видані за касовим ордером ОСОБА_3 На всіх документах маються підписи ОСОБА_3, тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Кібєрєв Р.В. в судовому засіданні позови не визнав, пояснивши, що керівництвом КС "ФКК "Українські кредити" дійсно було виявлено факт зловживання службовими особами Новомосковського відділення своїм службовим становищем. Так, на початку березня 2008 року начальник відділення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зізналися в тому, що остання приводила в Новомосковське відділення своїх знайомих, які отримували кредити в різних сумах, однак по цим кредитам кошти не сплачувалися, підприємство понесло збитки, було порушено кримінальну справу, вилучено приблизно 745 кредитних справ. ОСОБА_3 погодилася отримати кредит на суму 1.000.000 грн. і погасити борги за осіб, які отримували кредити, а ОСОБА_1, в забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору, погодився укласти іпотечний договір. При цьому представник відповідача не заперечував того факту, що кредитний договір був підписаний головою правління ОСОБА_6, а в кредитному договорі допущена описка. Між тим, ОСОБА_6 мав право підпису такого договору, тому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа – приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Кібець Л.Г. в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що при посвідченні нею іпотечного договору дійсно була допущена описка щодо номеру кредитного договору, однак всі істотні умови в договорі відображені, тому підстав для визнання його недійсним вона не вбачає. Крім того, третя особа пояснила, що перед посвідченням правочину вона впевнилася в дієздатності осіб, ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 нічого не говорили про свій стан здоров’я чи про будь-які обставини, які б викликали сумнів в добровільному волевиявленні осіб для вчинення правочину. Також Кібець Л.Г. пояснила, що іпотечний договір укладений в забезпечення виконання основного зобов’язання - кредитного договору між КС "ФКК "Українські кредити" та ОСОБА_3, тому для посвідчення іпотечного договору приватний нотаріусом не вимагається спеціальної ліцензії, яка надає право особі здійснювати такий вид діяльності, ліцензії по залученню коштів та на видачу кредитів достатньо для визначення обсягу дієздатності юридичної особи.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до такого висновку.

Суду надано кредитний договір № 258 від 28.03.2008 року, згідно якого Кредитна спілка "Фінансово-кредитна компанія "Українські кредити" в особі Керуючого відділенням ОСОБА_1, який діє на підставі доручення № 528 від 30.10.2007 року надала, а позичальник ОСОБА_3 отримала в тимчасове користування на умовах строковості, платності, зворотності, забезпеченості та цільового використання грошові кошти (кредит) у сумі 1000000 грн. строком до 28.03.2011 року зі сплатою відсотків у розмірі 36% річних (т.1 а.с. 16, 239-240).

При цьому в судовому засіданні не заперечувалося сторонами, що кредитний договір від імені КС "ФКК "Українські кредити" фактично підписав не ОСОБА_1, а голова правління ОСОБА_6, тому ця обставина, в силу ч.1 ст. 61 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

У відповідності до ч.2 ст. 203 ЦПК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Суду не доведено, що голова правління ОСОБА_6 на момент укладення кредитного договору не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення кредитного договору, а тому суд розцінює, як механічну помилку, допущену при складенні тексту правочину, яка може бути змінена, з ініціативи однієї із сторін, відповідно до п. 7.1 підписаного кредитного договору.

У відповідності до ч.1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Суду надано ліцензію, видану державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, згідно якої КС "ФКК "Українські кредити" на момент укладення кредитного договору мала право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг, а саме діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки (т.1 а.с. 211).

Пунктом 3 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" дійсно передбачено, що надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

В свою чергу, ст. 2 Закону України "Про кредитні спілки" визначає, що кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) визначає, що кредитною установою є фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик, а фінансовою установою є також і кредитна спілка.

Таким чином, суд вважає безпідставним посилання позивача ОСОБА_1 на невідповідність кредитного договору Закону України "Про банки та банківську діяльність" (2121-14) , а також посилання ОСОБА_3 на невідповідність кредитного договору Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , оскільки правовідносини, що виникли між сторонами щодо надання кредиту регулюються виключно Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , Законом України "Про кредитні спілки" (2908-14) , Ліцензійними умовами провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02.12.2003 року.

Слід звернути увагу позивачів на таке ж роз’яснення Національного Банку України (т.1 а.с. 188).

У відповідності до ч.1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

При вирішенні питання щодо недійсності кредитного договору, з підстав визначених ОСОБА_3 щодо вчинення нею правочину під впливом тяжкої обставини, суд враховує її пояснення, а також пояснення ОСОБА_1 про те, що протягом певного часу ОСОБА_3 приводила клієнтів, які отримували кредити в Новомосковському відділенні КС "ФКК "Українські кредити", а в подальшому вони не виплачували надані їм кошти в кредит. При цьому суд бере до уваги такі ж пояснення представника відповідача Кібірєва Р.В. про те, що керівництвом КС "ФКК "Українські кредити" було виявлене зловживання службовими особами Новомосковського відділення своїм службовим становищем, що призвело до порушення кримінальної справи. Крім того, суд бере до уваги пояснення представника відповідача про те, що після виявленого факту злочину, до якого були причетні не тільки посадові особи, а й ОСОБА_3, саме керівництвом КС "ФКК "Українські кредити" 27.03.2008 року разом з ОСОБА_3 було прийняте рішення про надання ОСОБА_3 кредиту на суму 1.000.000 грн.

Між тим, суд не може розцінювати такі дії, як тяжку обставину для ОСОБА_3, оскільки остання мала можливість не подавати заяву на отримання кредиту, відмовитися від його отримання, або звернутися до правовохорнних органів з заявою про вчинення відносно неї протиправних дій.

Крім того, слід звернути увагу, що ОСОБА_3 не заперечувала, що підписувала заяву про надання кредиту (т.1 а.с. 138), ставила підпис на кредитному договорі (т.1 а.с. 137), ставила підпис на видатковому касовому ордері (т. 1 а.с. 220), більш того, сплачувала кошти по кредитному договору.

В судовому засіданні були оглянуті оригінали касових книг за березень 2008 року, згідно яких 28.03.2008 року головним управлінням КС "ФКК "Українські кредити" в м.Красний Луч був виданий 1.000.000 грн. з каси підприємства, і того ж дня оприбуткований Новомосковським відділенням керуючим відділенням ОСОБА_1 та бухгалтером (т.1 а.с. 221), після чого готівкою ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 1.000.000 грн. (т.1 а.с. 220).

Суду надано підтвердження, що представником Кредитної спілки "Фінансово-кредитної компанії "Українські кредити" з поточного рахунку не знімалися кошти за період з 27.03.2008 року по 28.03.2008 року у сумі 1.000.000 грн. (т.2 а.с. 55), однак останнє не може свідчити про те, що ОСОБА_3 не отримувала кошти в Новомосковському відділенні КС ФКК "Українські кредити". Крім того, КС "ФКК "Українські кредити" має право встановлювати ліміт каси, який може залишатися на кінець поточного дня.

Аналізуючи викладене суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 не обґрунтований та задоволенню не підлягає.

У відповідності до іпотечного договору, укладеного між Кредитною спілкою "Фінансово-кредитною компанією "Українські кредити" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, останній був укладений в забезпечення виконання боржником ОСОБА_11 зобов’язань, що випливають з кредитного договору № 28, укладеного між Іпотекодержателем та боржником 28.03.2008 року та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, за умовами якого Боржник зобов’язаний повернути Іпотекодержателю кредитні кошти у розмірі 1.000.000 грн.. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме житлова квартира, що розташована в АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності. Заставна вартість предмета іпотеки за згодою сторін, та згідно протоколу кредитного комітету № 3 від 27.03.2008 року складає 400000 грн. (т.1 а.с. 10-15).

Суду надано протокол № 3 засідання кредитного комітету КС "ФКК Українські кредити" від 27.03.2008 року, на якому були присутні 3 особи. Розглядалася заява ОСОБА_3 про надання їй кредиту на суму 1.000.000 грн. забезпеченням кредитних зобов’язань ОСОБА_3 є нерухоме майно – квартира ОСОБА_1, яка розташована в АДРЕСА_1, було прийняте рішення надати ОСОБА_3 кредит на суму 1.000.000 грн., з оформленням застави нерухомого майна – квартири ОСОБА_1, узгодженою вартістю 400000 грн. (т.1 а.с. 139).

У відповідності до ч.6 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб’єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Суду не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що сторони правочину – іпотечного договору, дійшли згоди щодо вартості предмета іпотеки, а протокол кредитного комітету, на який йде посилання в іпотечному договорі не може свідчити про згоду сторін на визначення такої вартості квартири, оскільки ОСОБА_2, ОСОБА_1 не були присутніми на засіданні кредитного комітету, будь-яких письмових доказів щодо визначення вартості предмета іпотеки відповідачем не надано. Крім того, слід звернути увагу, що в матеріалах справи знаходиться витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно якого вартість предмета іпотеки визначена у розмірі 13526 грн. (т.1 а.с. 247).

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що іпотечний договір від 28.03.2008 року, укладений між КС "ФКК "Українські кредити" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 повинен бути визнаний недійсним, оскільки останній вчинений на вкрай невигідних умовах.

При цьому суд не бере до уваги, хто був ініціатором такого правочину, однак не може розцінювати стан здоров’я ОСОБА_1 та ОСОБА_7, як тяжку обставину, під впливом якої останні уклали договір іпотеки.

Суду надано договір поруки від 28.03.2008 року, згідно якого ОСОБА_1, як поручитель зобов’язується перед КС "ФКК "Українські кредити" відповідати за повне та своєчасне виконання боржником – ОСОБА_3 усіх своїх зобов’язань по кредитному договору № 258 від 28.03.2008 року (т.1 а.с. 136).

У відповідності до ч.1 ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель зобов’язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку, поручитель від повідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

В договорі поруки зазначений предмет договору, права, обов’язки, відповідальність сторін, строк його дії та інші умови. Договір від імені КС "ФКК "Українські кредити" підписаний ОСОБА_6, боржником ОСОБА_3 та поручителем ОСОБА_1

Жодного посилання в договорі поруки про те, що його предметом є квартира по АДРЕСА_1 не зазначено, а тому суд вважає за необхідне відмовити позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні їх позову в частині визнання договору поруки недійсним з тих підстав, що він укладений без згоди співвласника квартири – ОСОБА_2

Крім того, суду не надано доказів про те, що договір поруки був підписаний ОСОБА_1 під впливом тяжкої для нього обставини та без добровільного волевиявлення.

Посилання позивача на те, що в ході розгляду цієї справи він звертався до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину, на яку не отримав відповіді, не можуть розцінюватися судом, як належний доказ будь-якого тиску зі сторони керівництва КС "ФКК "Українські кредити", який би свідчив про недобровільне волевиявлення ОСОБА_1 при укладенні договору поруки чи договору іпотеки.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу ОСОБА_1 вимоги ч.1 ст. 84 ЦПК України, яка передбачає, що витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, однак в силу ч.1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з КС "ФКК "Українські кредити" на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 1700 грн. (т.1 а.с. 1) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. (т.1 а.с. 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 233, 533 ЦК України, Законом України "Про іпотеку" (898-15) , Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , Законом України "Про кредитні спілки" (2908-14) , Ліцензійними умовами провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02.12.2003 року, ст . 10, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України (1618-15) , суд, -

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійсним іпотечний договір від 28.03.2008 року, укладений між Кредитною спілкою "Фінансово-кредитною компанією "Українські кредити" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, який був посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, і зареєстрований в реєстрі за № 394.

В іншій частині позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з Кредитної спілки "Фінансово-кредитної компанії "Українські кредити" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її позову до Кредитної спілки "Фінансово-кредитної компанії "Українські кредити", про визнання недійсним кредитного договору, стягнення грошової суми.

рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту проголошення цього рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.