08 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, під час розгляду справи позивач 14 червня 2010 року надав заяву про уточнення позивних вимог. Позовні вимоги та уточнені мотивовані тим, що ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_6 договори оренди приміщень, які розташовані в домоволодінні АДРЕСА_1 та належать йому на праві власності. Відповідно умов п. 3.1 договорів, позивач повинен був на протязі 30 днів передати ОСОБА_6 у користування нежитлові приміщення за вказаною адресою: в літ. "А" кімнати № 2-5, 2-6, 2-7, 2-8, 2-9, 2-10 загальною площею 43,3 кв.м; підвал під квартирою № 1 площею 14 кв.м; в будівлях – сарай літ. "З" розміром 7,2х8,0 кв.м. У випадку невиконання умов зазначених договорів, згідно п. 8.2., повинен сплатити штраф 15% від всієї суми договору

Виконати належним чином умови договору оренди позивач не зміг з провини відповідача, якій самовільно захопив приміщення, які належали позивачу, що підтверджується Актом державного виконавця (а.с.9).

У зв’язку з тим, що договори оренди позивач виконав не в повному об’ємі ОСОБА_6 звернулась з позовом до суду про стягнення штрафу у розмірі 125265, 00 грн. за неналежне виконання умов договору. рішення суду в частині стягнення штрафу ОСОБА_1 виконано в повному обсязі, що підтверджується квитанціями (а.с. 7).

Представник позивача пояснив, що первісний позов було обґрунтовано договором який узагальнив договори, що їх укладали позивач та ОСОБА_6 на строк який не перевищував одного року. Наголосив, що ціни оренди приміщень було визначено до кризи, а тому вважає їх обґрунтованими та економічно вірними.

Відповідач та його представник проти позовних вимог заперечували, просили суд у позові відмовити у повному обсязі та надали суду свої заперечення з яких впливає, що позивач свідомо маніпулює договорами, оскільки надає різі примірники які вигідні для нього. Первісний договір, укладений між сторонами на строк три роки не був посвідчений нотаріальною, а тому не породжує правових наслідків. Зауважує, що сарай літер "З" не міг бути переданий позивачем в оренду, оскільки не належав йому при укладенні договорів (а.с. 35-37).

Заслухавши відповідача та представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме : протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільна процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакші як за зверненням фізичної або юридичної особи, поданим у відповідність з цим Кодексом, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін і інших осіб, які приймають участь у справі.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв’язок. За відсутністю такого зв’язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв’язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв’язок між саме між порушенням зобов’язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року №6 (v0006700-92) (з подальшими змінами), яка є чинною, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених статтею 456 Цивільного кодексу України.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт сричинення та розмір шкоди, заподіяної відповідачем, безпосередній причинний зв’язок між правопорушенням та заподіянням шкоди.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено договори оренди приміщень, які розташовані в домоволодінні АДРЕСА_1 належних йому на праві власності, що підтверджується витягом з БТІ (а.с. 8).

Відповідно умов договорів, п. 3.1 позивач повинен був на протязі 30 днів передати їй у користування нежитлові приміщення за вказаною адресою: в літ. "А" кімнати № 2-5, 2-6, 2-7, 2-8, 2-9, 2-10 загальною площею 43,3 кв.м; підвал під квартирою № 1 площею 14 кв.м; в будівлях – сарай літ. "З" розміром 7,2х8,0 кв.м.

У зв’язку з тим, що договори оренди позивач виконав не в повному об’ємі ОСОБА_6 звернулась з позовом до суду про стягнення штрафу у розмірі 125265, 00 грн. за неналежне виконання умов договору. рішення суду в частині стягнення штрафу у розмірі грн.., ОСОБА_1 виконано в повному обсязі, що підтверджується квитанціями (а.с. 7, 13-14 ).

Таким чином, збитки, понесені позивачем, складаються з фактично понесених витрат у розмірі 125265,00 грн., оскільки дану суму позивач сплатив по рішенню суду. (а.с. 7)

Розмір спричинених відповідачем позивачу збитків, який складає 517992,9 грн., не отримана орендна плата за договорами (а.с. 44-45) .

Отже, позовні вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідача про те, що позивач не мав права здавати сарай літер "З" спростовуються тим, що позивач неодноразово звертався до суду про захист порушеного відповідачем права, яке було підтверджено в тому числі і рішенням суду на яке посилався представник відповідача, а саме право власності позивача на вказане в договорах оренди майно зареєстровано в БТІ з 14 листопада 2007 року (а.с. 8, 11-12, 15).

На підставі статті 88 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача, а тому судовий збір в сумі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень.

На підставі вищевказаного та керуючись статтями 22, 1166 Цивільного кодексу України, а також статтями 10, 11, 15, 31, 58- 60, 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 125 265 гривень та упущену вигоду у розмірі 517 992,9 гривень, а також судові витрати в сумі 1820 гривень.

рішення може бути оскаржено в апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.