Першотравневий районний суд м.Чернівці

в складі:

головуючого судді Марчука В.Т.

при секретарі Одовічен Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Чернівецької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" про розірвання договорів та стягнення накопичених коштів,-

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Чернівецької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" про розірвання договорів та стягнення накопичених коштів.

Посилався на те, що 21.02.2008 року між ним (позивачем) та відповідачем був укладений картковий договір НОМЕР_1. Для здійснення операцій по даному договору відповідачем була надана йому (позивачу) картка Visa НОМЕР_2.

З 18.03.2008 року по 16.07.2010 року він (позивач) здійснив поповнення карткового рахунку шляхом внесення готівки на суму 15255 грн.

Відповідач не виконав свої зобов’язання по обслуговуванню картки, оскільки вона своєї функції оплати не проводить, що робить неможливим використання її за своїм цільовим призначенням.

У зв’язку з цим вважає, що він (позивач), як споживач, має право на розірвання договору та відшкодування збитків.

Просив визнати картковий договір НОМЕР_1 від 21.02.2008 року і кредитний договір №010/82/0032/45220 від 04.03.2008 року розірваними та стягнути з відповідача на його користь накопичені кошти в сумі 15255 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав і підтвердив обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Паладійчук А.В. в судовому засіданні заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги в частині розірвання договорів визнав, а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача накопичених коштів в сумі 15255 грн. просив відмовити за безпідставністю, оскільки позивач користувався кредитними коштами, а вказана сума виникла в результаті порушених ним (позивачем) умов договору щодо повернення коштів, що згодом стало підставою для блокування кредитної картки.

Суд, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов ОСОБА_1 є обгрунтованим і підлягає задоволенню.

Так, судом встановлено, що 21.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", в особі начальника Операційного відділу Базового відділення Чернівецької обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_4, та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття та ведення карткового рахунку НОМЕР_1, згідно якого відповідач відкрив на ім’я позивача поточний картковий рахунок №2625812765 у гривнях та надав останньому платіжну картку Visa НОМЕР_2 (а.с.3-4).

04.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", в особі начальника Базового відділення Чернівецької обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" Борець Ірини Михайлівни, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №010/82/0032/45220, згідно якого відповідач відкрив на ім’я позивача картковий рахунок №2625812765 у гривнях та надав останньому платіжну картку (а.с.5-9).

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Виходячи з наведених вище вимог закону, враховуючи визнання представником відповідача позову в частині розірвання договору про відкриття та ведення карткового рахунку НОМЕР_1 від 21.02.2008 року та кредитного договору №010/82/0032/45220 від 04.03.2008 року, а також із урахуванням того, що таке визнання представником відповідача позову не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд вважає, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Із досліджених в судовому засіданні письмових доказів по справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 за період часу з 18.03.2008 року по 16.07.2010 року вніс на картковий рахунок 15255 грн. 00 коп., що об’єктивно підтверджується копіями квитанцій (а.с.14-28).

Згідно вимог ч.ч.1,3 ст. 1075 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Отже, наведеною вище нормою закону передбачено обов’язок банківської установи видати клієнту залишок грошових коштів або за його вказівкою перерахувати на інший рахунок.

Натомість, накопичені позивачем ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15255 грн., відповідач йому (позивачу) не видав, заблокувавши картковий рахунок.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позову ОСОБА_1 і в частині стягнення з відповідача на користь позивача накопичених коштів в розмірі 15255 грн.

Доводи представника відповідача в судовому засіданні щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача накопичених коштів в сумі 15255 грн. в силу того, що позивач користувався кредитними коштами, суд вважає необгрунтованими, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно вимог ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення вимог зазначених вище норм закону, представником відповідача а ні під час попереднього судового засідання, а ні в ході судового розгляду справи по суті не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти вимог позивача.

Долучений до справи представником відповідача розрахунок суми отриманого кредиту, користування кредитними коштами, нарахованих відсотків та штрафних санкцій, суд не бере до уваги як доказ на підтвердження заперечень відповідача проти позову, оскільки викладені в ньому відомості не підтверджені відповідними бухгалтерськими документами, тобто належними і допустимими доказами.

Не заявлялось відповідачем і зустрічного позову щодо стягнення з позивача ніби-то наявної заборгованості по кредиту.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 207, 208, 1058, 1060, 1075 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 6, 10, 11, 58- 61, 64, 88, 131, 208, 209, 212- 215, 218, 294 ЦПК України суд,-

Позов задовольнити.

Розірвати кредитний договір №010/82/0032/45220, укладений 04.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", в особі начальника Базового відділення Чернівецької обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_5, та ОСОБА_1.

Розірвати договір про відкриття та ведення карткового рахунку НОМЕР_1, укладений 21.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", в особі начальника Операційного відділу Базового відділення Чернівецької обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_4, та ОСОБА_1.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 накопичені кошти в розмірі 15255 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на користь держави судові витрати в розмірі 289 грн. 55 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.