Берегівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Фейіра О., при секретарі Кузьма Т.В., з участю позивача ОСОБА_1., представників сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Берегово справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімар Україна" про стягнення заробітної плати та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімар Україна" до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним,

Зважаючи на потребу у наведенні доводів, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити ступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст.3, 7, 47, 115-117 КзпП України, рішенням колегії суддів судової палати у цивільний справах ВСУ від 9 червня 2010 року, ст.ст. 15, 57- 60, 88 ч.3, 208, 209, 212, 218, 360-7, 367 ч.1 ЦПК України,

позов ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімар Україна" в користь ОСОБА_4 29 600 (двадцять дев"ять тисяч шістсот) грн заборгованості по виплаті заробітної плати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімар Україна" в користь держави 296 (двісті дев"яносто шість) грн державного мита та 30 (тридцять) грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, що складає 800 (вісімсот) грн.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімар Україна" до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним- відмовити.

З повним рішенням сторони зможуть ознайомитися 07 вересня 2010 року.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через цей районний суд.

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Фейіра О., при секретарі Кузьма Т.В., з участю позивача ОСОБА_1., представників сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Берегово справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімар Україна" про стягнення заробітної плати та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімар Україна" до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним,

ОСОБА_1. звернувся до Берегівського районного суду з позовом про стягнення з ТзОВ "Кімар Україна" 20 000 грн заборгованості по виплаті заробітної плати.

Позовні вимоги мотивував тим, що в березні 2007 року він уклав контракт з ТзОВ "Кімар Україна" про прийняття його на роботу у товариство на посаду технолога-консультанта з виплатою йому заробітної плати у розмірі 800 грн щомісяця. Контракт діяв на період дії дозволу на працевлаштування, тобто з 25.04.2007 року по 25.04.2008 року. Однак, заробітна плата під час дії контракту позивачеві не виплачувалася. Не проведено з позивачем повного розрахунку по теперешній день.

Заочним рішенням Берегівського районного суду від 11.06.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1. були задоволені (а.с.42-43).

Ухвалою Берегівського райсуду від 08.01.2010 року заяву ТзОВ "Кімар Україна" про перегляд заочного рішення Берегівського райсуду від 11.06.2009 року задоволено, дане рішення суду скасовано, справу за позовом ОСОБА_1. про стягнення заборгованості по заробітній платі призначено до судового розгляду (а.с.132-133).

Відповідач ТзОВ "Кімар Україна" заперечуючи щодо позовних вимог ОСОБА_1. подав до суду зустрічний позов про визнання недійсним трудового контракту від березня 2007 року, укладеного між ТзОВ "Кімар Україна" та ОСОБА_1.

Такі позовні вимоги мотивовано тим, що підписуючи контракт у березні 2007 року, сторони не мали наміру створення яких-небудь правових наслідків.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1. підтримучи позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, збільшив їх розмір. Просив стягнути в свою користь із ТзОВ "Кімар Україна" 29 600 грн заборгованості по зарплаті, яка складається з заробітної плати за період з березня 2007 року по квітень 2008 року включно у розмірі 10400 грн та 19200 грн-розмір його середньої зарплати за весь час затримки по день розгляду справи судом. В зустрічному позові просив відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1. не визнала, пояснивши, що сторони, укладаючи контракт в березні 2007 року, не мали наміру створення яких-небудь правових наслідків. Ствердила, що цей контракт був необхідний ОСОБА_1. для отримання дозволу на працевлаштування та посвідки на тимчасове проживання. Вважала цей контракт фіктивним правочином, оскільки його вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином. З цих підстав просила задовольнити зустрічним позов, визнати контракт від березня 2007 року недійсним.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 показав, що йому відомо про те, що контракт від березня 2007 року, який був підписаний ним як директором ТзОВ "Кімар Україна" з ОСОБА_1. в березні 2007 року був необхідний останньому для отримання дозволу на працевлаштування та посвідки для тимчасового проживання.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1. задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ТзОВ "Кімар Україна" відмовити, виходячи з наступного.

В березні 2007 року між ОСОБА_1. та ТзОВ "Кімар Україна" був укладений контракт (трудовий договір) про прийняття ОСОБА_1. на роботу на посаду технолога-консультанта з виплатою йому заробітної плати у розмірі 800 грн

Згідно ч.1 ст.115 КзпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти каледарних днів.

Згідно контракту від березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1. та директором ТзОВ "Кімар Україна", позивача прийнято на роботу на посаду технолога-консультанта з виплатою йому заробітної плати у розмірі 800 грн щомісяця. Контракт діяв на період дії дозволу на працевлаштування ( а.с.4-6).

Згідно дозволу на працевлаштування №302 від 25.04.2007 року, такий виданий ОСОБА_1. на строк з 25.04.2007 року по 25.04.2008 року. ( а.с.7).

Відповідно до вимог ч.1 ст.116 КзпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Згідно вимог ч.1 ст.47 КзпП України, власник або уповноважений ним орган зобов"язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок.

З пояснень позивача та копії заяви ОСОБА_1. вбачається, що він був звільнений з роботи за власним бажанням з 21 квітня 2008 року ( а.с.8), однак по даний час повного розрахунку з позивачем не проведено.

З пояснень позивача також вбачається, що йому не виплачено заробітну плату за весь час його роботи на ТзОВ "Кімар Україна", тобто з квітня 2007 року по день звільнення-21 квітня 2008 року.

Згідно розрахунків позивача, борг по заробітній платі ОСОБА_1. складає 10400 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.117 КзпП України, в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у передбачені законом строки, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно розрахунків позивача, розмір боргу по заробітній платі за весь час затримки її виплати, тобто з травня 2008 року по квітень 2010 року (на день збільшення позовних вимог) складає 19200 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості ТзОВ "Кімар Україна" перед ОСОБА_1. складає 29600 грн.

Враховуючи наведене, вуд вважає позовні вимоги доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд вважає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1. та ТзОВ "Кімар Україна" на підставі контракту від березня 2007 року, в якому зазначено, що це є трудовий договір, виникли трудові відносини.

Згідно ст. 3 КЗпП України, трудові відносини працівників регулює законодавство про працю, яке не передбачає можливості визнання трудового договору недійсним.

Згідно п.29 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , у зв"язку з порушенням правил прийняття на роботу, на що посилається представник відповідача, трудовий договір може бути припинено на підставі ст. 7 КЗпП України.

Враховуючи наведене, суд вважає зустрічний позов безпідставним.

Суд вважає, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах виплати заробітної плати за один місяць.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 88 ЦПК України, суд також вважає стягнути з відповідача в користь держави судові витрати по справі: 296 грн державного мита та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.