Позивач звернувся до суд із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 11.06.2008 р. між ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Ерсте Банк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким позичальникові були надані у кредит грошові кошти в розмірі 56 000 доларів США із строком користування до 10.06.2028 р. (включно) та із сплатою відсотків у розмірі 12,5%, та за яким, тобто договором, позичальник зобов’язався щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати часткове погашення кредиту та сплату відсотків за його користування згідно з графіком платежів, що є додатком до кредитного договору. Зазначаючи у позові про те, що позичальник (відповідач) не виконував свій обов’язок у частині повернення позики, допустивши утворення заборгованості, яка, не зважаючи на письмові вимоги з боку Банку до позичальника (від 16.01.2009 р., у відповіді на яку, до речі, позичальник визнав наявність заборгованості, та від 17.02.2009 р.), сплачена не була, зазначене й стало приводом для цього звернення позивача до суду та заявленою у позові вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 542 392 грн. 62 коп., з яких 439 143 грн. 98 коп. (еквівалент 55 412, 49 доларів США станом на 31.03.2010 р.) – заявлена сума дострокового погашення несплаченої частини кредиту (ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 6.5 Кредитного договору), вимогою про сплату процентів за фактичне користування кредитними коштами в розмірі 77 574 грн. 73 коп. (еквівалент 9 788, 61 доларів США станом на 31.03.2010 р.) та вимога про сплату штрафних санкцій у виді пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 7 390 грн. 85 коп. (еквівалент 932,6 дол. США) та пені за прострочення сплати по відсоткам у розмірі 18 170, 67 грн. (еквівалент 2 292, 83 дол. США) тощо.

У судовому засіданні представник позивача Кокойда О.В., який діє на підставі довіреності, посилався на обставини, зазначені у позовній заяві, надав аналогічні викладеному пояснення та наполягав на задоволенні позову; відповідач у судовому засіданні позов не визнала повністю, підстави, з яких не визнає позов суду не пояснила та, водночас, зазначила, що у провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська (суддя Якименко Л.Г.) знаходиться цивільна справа за її позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, що, на думку відповідача, унеможливлює провадження у цій справі до вирішення іншої, яка розглядається у порядку цивільного судочинства, та пояснила також про те, що грошові кошти їй були необхідні задля придбання квартири, через що вона звернулася до банківської установи, та грошові кошти були нею отримані.

Представник відповідача ОСОБА_3, яка дії на підставі довіреності від 21.06.2010 р., позов не визнала, та заперечуючи проти позову, пояснила, що позивач звернув стягнення на заставлене майно через вчинення нотаріусом виконавчого напису, який оскаржується боржником у судовому порядку, що, на думку представника відповідача, унеможливлює провадження у цій справі до вирішення цивільної справи за позовом ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Разом з тим, на переконання представника відповідача, умови кредитного договору є несправедливими, зокрема, несправедливими є умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національно валюти України шляхом порушення вимог закону позивач, як суб’єкт підприємницької діяльності, перекладає на відповідача – позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг. Водночас, заперечуючи проти позову, представник відповідача посилалася на те, що саме гривня є єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України, та проведення розрахунків за кредитним договором, у тому числі оплата процентів, штрафних санкцій позивачем відповідачу в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України, у зв’язку з чим просила повністю відмовити в задоволенні позову.

Разом з тим, після початку розгляду судом справи по суті представник відповідача заявила клопотання про прийняття судом разом із первісним позовом зустрічного позову відповідача про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, проте, враховуючи те, що на виконання ч. 2 ст. 31 ЦПК України, згідно зі змістом якої до початку розгляду судом справи по суті відповідач має право пред'явити зустрічний позов, та ані відповідач, ані представник відповідача не скористалися цим правом під час попереднього судового засідання та, окрім того, у судовому засіданні 16.07.2010 р. представник відповідача висловилася про можливість закінчення попереднього судового засідання та призначення справи до розгляду по суті, у зв’язку з чим з урахуванням думки представників позивача та відповідача, суд призначив у порядку ст. 156 ЦПК України справу до розгляду по суті, в задоволенні даного клопотання судом було відмовлено; причини поважності порушення порядку подання зустрічного позову судом надано не було та з цієї ж підстави судом було відмовлено в задоволенні клопотання про витребування від ПАТ "ЕрстеБанк" кредитної справи та ін. документів (водночас представником відповідача судом не було надано доказів щодо наявності складнощів в отриманні цих доказів).

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні письмові докази, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на такі встановлені обставини.

11.06.2008 р. між ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Ерсте Банк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким позичальникові були надані у кредит грошові кошти в розмірі 56 000 доларів США із строком користування до 10.06.2028 р. (включно) та із сплатою відсотків у розмірі 12,5%, та за яким, тобто договором, позичальник зобов’язався щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати часткове погашення кредиту та сплату відсотків за його користування згідно з графіком платежів, що є додатком до кредитного договору; утім, позичальник (відповідач) не виконав свій обов’язок у частині повернення позики, допустивши утворення заборгованості, яка, не зважаючи на письмові вимоги з боку Банку до позичальника (від 16.01.2009 р., у відповіді на яку, до речі, позичальник визнав наявність заборгованості, та від 17.02.2009 р.), сплачена не була, та розмір якої відповідно до змісту позову складає 542 392 грн. 62 коп., з яких 439 143 грн. 98 коп. (еквівалент 55 412, 49 доларів США станом на 31.03.2010 р.) – заявлена сума дострокового погашення несплаченої частини кредиту (ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 6.5 Кредитного договору), вимогою про сплату процентів за фактичне користування кредитними коштами в розмірі 77 574 грн. 73 коп. (еквівалент 9 788, 61 доларів США станом на 31.03.2010 р.) та вимога про сплату штрафних санкцій у виді пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 7 390 грн. 85 коп. (еквівалент 932,6 дол. США) та пені за прострочення сплати по відсоткам у розмірі 18 170, 67 грн. (еквівалент 2 292, 83 дол. США) тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Як було встановлено судом, укладаючи кредитний договір сторони за ним погодили, що кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпеченості, строковості, повернення та плати за користування (п. 3.1 кредитного договору); та позичальник зобов’язався використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту, сплату нарахованих відсотків та інших платежів на умовах, передбачених цим договором (п. 5.1 кредитного договору). Об’єктом кредитування за цим договором на виконання є розділу 2 даного договору є: придбання 1 – кімнатної квартири №89, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Малиновського маршала, буд.12, та сторони за цим договором погодили настання відповідальності, зокрема, для позичальника, за умови порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями цього договору.

Відповідно до п. 6.5 кредитного договору сторони за ним погодили право кредитора достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції, у випадках порушення наступних умов, які визнані сторонам як істотні: зокрема, порушення позичальником п.п. 5.1,5.2, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7 цього договору.

Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 закону України "Про банки та банківську діяльність"); за ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Разом з тим, з приводу заперечення відповідача в особі його представника щодо неможливості розгляду цієї судової справи до вирішення іншої (про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню), яка розглядається у порядку цивільного судочинства, то, на переконання суду, дані доводи не є слушними, виходячи з такого. Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Ці підстави, зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, не передбачають підставою припинення зобов'язання вчинення виконавчого напису.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Саме по собі вчинення виконавчого напису, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання; наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

Окрім того, відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України та валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року N 496 (z1094-03) , офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату. Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позивач зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Разом з тим, приймаючи рішення щодо заявлених позивачем вимог, суд враховує, що кредитний договір є дійсним і неоспореним, є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили, та зважаючи на те, що позивач не скористалася правом перенесення строків платежів ( відповідно до п. 7.1 кредитного договору сторони передбачили право для позичальника порушувати перед кредитором питання про перенесення строків платежів за цим договором (строків повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів) у разі виникнення тимчасових фінансових та інших ускладнень з незалежних від нього причин, не повідомила банк про ускладнення, які перешкоджали належному виконанню договірного зобов’язання, не зважаючи на письмові вимоги з боку Банку до позичальника (від 16.01.2009 р., у відповіді на яку, до речі, позичальник визнав наявність заборгованості, та від 17.02.2009 р.)), сплачена не була, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь ПАТ " Ерсте Банк" заборгованості за кредитним договором №014/2636/2/1744 від 11.06.2008 р. в розмірі 542 392 (п’ятсот сорок дві тисячі триста дев’яносто дві) гривні 62 (шістдесят дві) копійки, яка склалася станом на 31.03.2010 р.

Вирішуючи в обов’язкову порядку відповідно п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та при подачі позову позивачем були в повному обсязі сплачені судові витрати, тому, у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно зі змістом якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 700 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214- 215, 218 ЦПК України, суд

Позов Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" (місце знаходження: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 6, ЄДРПОУ 34001693) заборгованість за кредитним договором №014/2636/2/1744 від 11.06.2008 р. в розмірі 542 392 (п’ятсот сорок дві тисячі триста дев’яносто дві) гривні 62 (шістдесят дві) копійки.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" (місце знаходження: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 6, ЄДРПОУ 34001693) судові витрати, пов’язані із сплатою судового збору в розмірі 1700 (однієї тисячі сімсот) гривень та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 (ста двадцяти) гривень.