( Додатково див. ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області (rs17732805) ) ( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs21115936) )

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Головуючого – судді Мазниці А.А.

Секретаря – Ковальської Т.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

Позивач у березні 2010 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до кредитного договору від 17.08.2005 р. № ЕХ 005-05 відповідачеві ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 900.000,00 грн. на строк до 18.08.2010 р. зі сплатою за користування ним 19 %.

Крім того, 09.06.2004 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № SAMDN03000000899651, за яким останній отримав кредит у розмірі 10.000,00 грн. зі сплатою за користування ним 36% річних з кінцевим терміном повернення 09.06.2006 р.

12.01.2009 р. між позивачем та ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" був укладений договір поруки № 467 з додатком № 1, яким останнє поручилося за виконання позичальником вищезазначених зобов’язань в частині повернення сум у розмірі 200,00 грн. за кожним договором.

Оскільки зобов’язання позичальника не виконувалися належним чином, станом на 06.01.2010 р. утворилась заборгованість перед позивачем за кредитним договором від 17.08.2005 р. № ЕХ 005-05 у розмірі 809.384,87 грн.; за кредитним договором від 09.06.2004 р. № SAMDN03000000899651 у розмірі 2.203, 24 грн.

З урахуванням викладеного позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь заборгованість у розмірі 809.384,87 грн. за кредитним договором № ЕХ 005-05 від 17.08.2005 р., з ОСОБА_1 у розмірі 2.203, 24 грн. за кредитним договором № SAMDN03000000899651 від 09.06.2004 р., та додатково з цих відповідачів та ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" 200,00 грн. за кожним кредитним договором.

Сторони до суду не з’явилися, представником позивача та відповідача ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" надані заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 61, 63), інші відповідачі про день та час розгляду справи повідомлялися (а.с. 68,69), що згідно ст. ст. 197, 224 ЦПК України є підставою для вирішення справи без їх участі у заочному порядку.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору від 17.08.2005 р. № ЕХ 005-05 (а.с. 22-25) та наступними додатковими угодами до нього (а.с. 28-43) відповідачеві ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 900.000,00 грн. на строк до 18.08.2010 р. зі сплатою за користування ним 19 %.

09.06.2004 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № SAMDN03000000899651, за яким останній отримав кредит у розмірі 10.000,00 грн. зі сплатою за користування ним 36% річних з кінцевим терміном повернення 09.06.2006 р. (а.с. 44-46).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 17.08.2005 р. № ЕХ 005-05 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки ПЕХ 005-05 від 17.08.2005 р. (а.с. 16), обсяг зобов’язань поручителя за яким у подальшому збільшувався додатковими угодами мірою збільшення забезпеченого зобов’язання (а.с. 17-19).

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Так, згідно ст. 1054 ЦК України, обов’язком позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником його обов’язку, а у випадку порушення такого обов’язку боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання повинне бути виконане у гривнях, а у випадку визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Враховуючи викладене суд вважає позов обгрунтованим, втім таким, що підлягає частковому задоволенню зі зменшенням суми зобов’язань інших відповідачів на суми, що підлягають стягненню солідарно з них та позичальника ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", оскільки у протилежному випадку останні суми були б стягнуті двічі.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалене рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 57- 60, 64, 79, 88, 131, 197, 208, 209, 212- 215, 224- 226 ЦПК України, -

Позов – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 809.184,87 грн. заборгованості за кредитним договором № ЕХ 005-05 від 17.08.2005 р.

Стягнути солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "ВЕРУС", ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 200,00 грн. заборгованості за кредитним договором № ЕХ 005-05 від 17.08.2005 р.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 1.602,25 грн. заборгованості за кредитним договором № SAMDN03000000899651 від 09.06.2004 р.

Стягнути солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "ВЕРУС" nf ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 200,00 грн. заборгованості за кредитним договором № SAMDN03000000899651 від 09.06.2004 р.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "ВЕРУС", ОСОБА_1, ОСОБА_2 в доход держави 1.700, 00 грн. (одну тисячу сімсот гривень) судового збору.

Стягнути солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "ВЕРУС", ОСОБА_1, ОСОБА_2 в доход держави 120, 00 грн. (сто двадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку, при цьому строк апеляційного оскарження відраховується з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня ухвалення рішення.